Повідомлення в номер / “Перемога буде за нами”

Валентина Рябко з м. Гуляйполя Запорізької області з родиною вже п’ять місяців мешкають у Ковелі. Місто, про яке раніше нічого не знали, припало до душі, адже, як каже жінка, саме тут вони змогли оговтатися, перейти до нормального, наскільки це можливо, життя. 

Війна розлучила багато родин, у тому числі й родину жінки. Сьогодні вона зі свахою, доньками та онуками живуть у мирному українському місті. Чоловік Валентини залишився вдома, два місяці ночував у погребі, жив без води, газу та світла. Але постійні обстріли таки змусили покинути рідне обійстя. Зараз перебуває в Запоріжжі. А от обидва зяті залишилися там.

– Наш будинок пошкоджений, рідні розлучилися, але, на щастя, всі живі й здорові. Ми втекли від війни в нікуди, не розуміючи, що далі. Це диво, що нашу   сім’ю так зустріли у незнайомому місті незнайомі люди, – весь біль душі в кількох словах вилила пані Валентина. – Спасибі добрим людям, ковельчанам, які прихистили нас, допомагають буквально всім: продуктами, речами, всім необхідним. А головне – "підкорили" доброзичливістю. У Ковелі нам зустрічалися і зустрічаються люди лиш з добрими серцями. До цього ми таких людей ніде не зустрічали. Ми від усієї душі вдячні сім’ї Нагірників, їхнім близьким та друзям, які нас прийняли та обігріли, оберігають та підтримують повсякчас. 

Пенсіонерка зізнається, що їм зараз нічого не потрібно, всім забезпечені, єдине, що дуже хочеться додому, побачити рідні виднокраї, близьких людей, які там залишилися, живими й неушкодженими. Тому вона вдячна нашим мужнім захисникам, вірить у них і з нетерпінням чекає можливості повернутися у рідний край. Та не може, як каже, сидіти, склавши руки, тому долучилася до волонтерства.

– Не можу байдикувати в такий важкий для всіх нас час, хочу чимось бути корисною. У волонтерському центрі, окрім цього, знайшла відраду, адже з’явилося багато нових хороших знайомих, з якими завжди приємно поспілкуватися й провести зайву годинку, – розповідає пані Валентина. – Це розраджує, а ще надихає усвідомлення того, що твої руки допомагають нашим бійцям, які, в свою чергу, вселили у нас, українців, віру в те, що яким би не був страшним ворог, Перемога буде за нами. Це – лише справа часу. 

Вікторія ЗІНЧУК.