Повідомлення в номер / Шануй предків своїх!

Мій добрий і мудрий друг Микола філософствує: "Якби ми колись не зреклися своєї рідної віри, то теперішніх бід, горя негараздів і бездуховності було б набагато менше".

Я йому опоную: мовляв, світ побудований таким чином, що старе відживає, помирає, щоб звільнити місце новому, молодому, творчому. Наша дискусія не передбачає переможця, але і в першому, і в другому твердженнях  є зерно істини.

На жаль, в цій історико-філософській теорії присутня й  інша думка. Дехто вважає, що віруючі язичницької пори – це дикуни, погани, неосвічене відстале плем'я. Мене це до глибини душі обурює і  бентежить. Це – соло, як правило, з антиморальної  опери під назвою: "Я не люблю і зневажаю своїх давніх предків" (читай: прадавніх родичів своїх, від тих, що народилися). Намагаюся переконати, але все марно – лише наживаю духовних ворогів.

Мимоволі закрадається думка: чи не звідти – колаборанство, зрадництво, хохляцтво? Чи не звідти – зневага до матері-України, своїх рідних. Чи не звідти –псевдолюбов до рашистської імперії з ворожим гаслом: "Путін, прийди!"?

Вищесказане моїм другом зачепило, як кажуть, за живе, і я поринаю в сюжети дохристиянської духовної історії, самобутньої, з високоморальною традиційністю, звичаями і повір'ями.

Ці "погани" сіяли, орали і врожай збирали. Любили природу, її оберігали, а рослин та тварин священними називали. Саме про це – мої поетичні рядки.

l

Вони зійшли з олімпу мого краю,

Немов не було віри рідної 

й  богів.

На небокраї свічка долі 

догоряє –

То позивні від 

пра-пра-прабатьків

Подумай, брате, яка історія

 багата.

У ній немає покровителів війни,

У ній – боги добра, життя та миру

 свято.

Там Білобог – творець Землі 

та світла і води.

Сам Сварог дарував Даждьбогу

 плуга.

Пшеницю сіяли – лунала пісня

 аріїв,

І милий Лель, і  Лада – весняних

 днів подруга,

І Прадуб, що виростав на землях

 Вирію.

Ех, друже-брате, скільки нами

 втрачено

Того, що зветься сутністю твого

 й мого буття.

Рослина і  тварина, закони

 Родової матері

Були священними. Та віра

 знищена дотла!

Під знаком святості текла ріка

 життя.

Сьогодні не в  пошані Лада 

і Даждьбог.

Іде війна… Боги виходять 

з забуття

До нас. А над усім – єдиний і Всюдисущий Бог.

l

Зацікавленому читачу подаю фрагментарний опис персонажів, назв, запозичених із "Словника давньо-української  міфології", складеної Сергієм Плачиндою.

Рідна Віра. РУНВіра (рідна українська національна віра), відроджена давня українська конфесія, яка реставрована на історичному матеріалі українським філософом і істориком Левом Силенком (США).  Мета – прищепити віруючим національну гідність, шану і любов до України, її природи історичної культури, мови. РУНВіра базується на основі відповідних моральних заповідей. За Силенком, рай і пекло – це поняття, які живуть в душі людини.

Білобог. Один з найдавніших та найголовніших язичницьких богів, батько Перуна, захищає людей від зла, творець Землі, води та світла, повелитель інших богів, господар  Вирію.

Сварог – бог неба, ковальства, шлюбу. За повір'ям, навчав людей варити і кувати мідь та залізо. Винахідник домашніх печей. Викував першого плуга та першу шлюбну обручку.

Даждьбог – бог Сонця, світла і добра. Винайшов пшеницю і привчив людей її сіяти та вирощувати хліб. Батько Сварог викував першого плуга і подарував йому. Рятував  людей від голоду. За Силенком, Даждьбог  – свідомість світу.

Арії – найстародавніші українці. Першоорачі. Винайшли плуг та колесо, культивували жито, пшеницю, просо. Арії – основа всіх індоєвропейських народів.

Лель – бог кохання, бджолярства. Вічний юнак, який приносить найвищу радість кохання та квіти. Опікун дітей.

Лада – богиня весни. Свято Лади віщувало початок весняних польових робіт. Зображувалася у вишивці верхи на коні з пучечком калини і своєю донечкою Лялею.

Прадуб – першодерево світу, яке росло у Вирії, плодоносило молодильні яблука, які давали богам безсмертя.

Вирій – острів у Всесвіті, першоземля богів і світу. Тут ріс Прадуб – першодерево світу з яблуками безсмертя. Вирій (Буян-острів) – сонмище богів  і померлих душ та вічне пристанище першобога Сокола (Рода), який завжди перебуває на вершку Прадуба.

Родова Мати – дополітеїстичний образ тотем часів матріархату. Найстарша і наймудріша жінка, яка очолювала рід і чинила справедливий суд. 

l

Прискіпливий  читач дорікне: навіщо в розпал російсько-української війни порушувати тему древніх богів та вірувань? Скажу так: сьогодні тема єдності – чи не найголовніше. Від неї багато в чому залежить доля нашої Перемоги. І в цій темі яскраво вимальовується проблема єдності між поколіннями. Не менш важлива єдність та ідентичність всередині самих поколінь.

Ідеологи "руського міра" вміло фальсифікують історію, намагаються донести світові тезу про нашу відсталість, недолугість. Вони без тіні сумління  розривають ланцюг історичної єдності. Переконують, що українська хата "скраю", а не в центрі Європи.

А нерозривність поколінь на видноті. Саме предки, немов естафету, передали нам добру душу, мудрість і пошану до матері, звитяжний дух і готовність до самопожертви в ім'я Батьківщини, роду історичного свого.

Слід зауважити, що сьогодні невипадково вбивається клин між християнськими конфесіями, нав'язується міф про російську православну церкву як "найголовнішу" в світі.

Вищесказане – це лише маленький штрих, свічечка, яка прояснює, що стародавня віра не шкодить  сучасній релігії, а лише доповнює священною Любов'ю наше сьогодення у всіх аспектах існування. А наших давніх прародичів можна сміло називати побратимами. Адже загальновідомо, що Православ'я багато звичаїв, традицій почерпнуло із дохристиянських вірувань, що може бути темою окремої розмови.

"Шануй духовність предків своїх", – гласить одна із заповідей. Дослухаймося...

Анатолій СЕМЕНЮК,  

голова міськрайонної 

організації НСКУ.

Мій добрий і мудрий друг Микола філософствує: "Якби ми колись не зреклися своєї рідної віри, то теперішніх бід, горя негараздів і бездуховності було б набагато менше".

Я йому опоную: мовляв, світ побудований таким чином, що старе відживає, помирає, щоб звільнити місце новому, молодому, творчому. Наша дискусія не передбачає переможця, але і в першому, і в другому твердженнях  є зерно істини.

На жаль, в цій історико-філософській теорії присутня й  інша думка. Дехто вважає, що віруючі язичницької пори – це дикуни, погани, неосвічене відстале плем'я. Мене це до глибини душі обурює і  бентежить. Це – соло, як правило, з антиморальної  опери під назвою: "Я не люблю і зневажаю своїх давніх предків" (читай: прадавніх родичів своїх, від тих, що народилися). Намагаюся переконати, але все марно – лише наживаю духовних ворогів.

Мимоволі закрадається думка: чи не звідти – колаборанство, зрадництво, хохляцтво? Чи не звідти – зневага до матері-України, своїх рідних. Чи не звідти –псевдолюбов до рашистської імперії з ворожим гаслом: "Путін, прийди!"?

Вищесказане моїм другом зачепило, як кажуть, за живе, і я поринаю в сюжети дохристиянської духовної історії, самобутньої, з високоморальною традиційністю, звичаями і повір'ями.

Ці "погани" сіяли, орали і врожай збирали. Любили природу, її оберігали, а рослин та тварин священними називали. Саме про це – мої поетичні рядки.

ххх

ххх

Зацікавленому читачу подаю фрагментарний опис персонажів, назв, запозичених із "Словника давньо-української  міфології", складеної Сергієм Плачиндою.

Рідна Віра. РУНВіра (рідна українська національна віра), відроджена давня українська конфесія, яка реставрована на історичному матеріалі українським філософом і істориком Левом Силенком (США).  Мета – прищепити віруючим національну гідність, шану і любов до України, її природи історичної культури, мови. РУНВіра базується на основі відповідних моральних заповідей. За Силенком, рай і пекло – це поняття, які живуть в душі людини.

Білобог. Один з найдавніших та найголовніших язичницьких богів, батько Перуна, захищає людей від зла, творець Землі, води та світла, повелитель інших богів, господар  Вирію.

Сварог – бог неба, ковальства, шлюбу. За повір'ям, навчав людей варити і кувати мідь та залізо. Винахідник домашніх печей. Викував першого плуга та першу шлюбну обручку.

Даждьбог – бог Сонця, світла і добра. Винайшов пшеницю і привчив людей її сіяти та вирощувати хліб. Батько Сварог викував першого плуга і подарував йому. Рятував  людей від голоду. За Силенком, Даждьбог  – свідомість світу.

Арії – найстародавніші українці. Першоорачі. Винайшли плуг та колесо, культивували жито, пшеницю, просо. Арії – основа всіх індоєвропейських народів.

Лель – бог кохання, бджолярства. Вічний юнак, який приносить найвищу радість кохання та квіти. Опікун дітей.

Лада – богиня весни. Свято Лади віщувало початок весняних польових робіт. Зображувалася у вишивці верхи на коні з пучечком калини і своєю донечкою Лялею.

Прадуб – першодерево світу, яке росло у Вирії, плодоносило молодильні яблука, які давали богам безсмертя.

Вирій – острів у Всесвіті, першоземля богів і світу. Тут ріс Прадуб – першодерево світу з яблуками безсмертя. Вирій (Буян-острів) – сонмище богів  і померлих душ та вічне пристанище першобога Сокола (Рода), який завжди перебуває на вершку Прадуба.

Родова Мати – дополітеїстичний образ тотем часів матріархату. Найстарша і наймудріша жінка, яка очолювала рід і чинила справедливий суд. 

ххх

Прискіпливий  читач дорікне: навіщо в розпал російсько-української війни порушувати тему древніх богів та вірувань? Скажу так: сьогодні тема єдності – чи не найголовніше. Від неї багато в чому залежить доля нашої Перемоги. І в цій темі яскраво вимальовується проблема єдності між поколіннями. Не менш важлива єдність та ідентичність всередині самих поколінь.

Ідеологи "руського міра" вміло фальсифікують історію, намагаються донести світові тезу про нашу відсталість, недолугість. Вони без тіні сумління  розривають ланцюг історичної єдності. Переконують, що українська хата "скраю", а не в центрі Європи.

А нерозривність поколінь на видноті. Саме предки, немов естафету, передали нам добру душу, мудрість і пошану до матері, звитяжний дух і готовність до самопожертви в ім'я Батьківщини, роду історичного свого.

Слід зауважити, що сьогодні невипадково вбивається клин між християнськими конфесіями, нав'язується міф про російську православну церкву як "найголовнішу" в світі.

Вищесказане – це лише маленький штрих, свічечка, яка прояснює, що стародавня віра не шкодить  сучасній релігії, а лише доповнює священною Любов'ю наше сьогодення у всіх аспектах існування. А наших давніх прародичів можна сміло називати побратимами. Адже загальновідомо, що Православ'я багато звичаїв, традицій почерпнуло із дохристиянських вірувань, що може бути темою окремої розмови.

"Шануй духовність предків своїх", – гласить одна із заповідей. Дослухаймося...