Повідомлення в номер / Микола Ваць: «Залізничники працюють на Перемогу»

Залізниця – великий живий організм, який функціонує за будь-яких умов, і залізничники в умовах війни тримають свій «фронт». Щодня, не покладаючи рук та не відчуваючи втоми, підтримують належний стан залізничних колій працівники Ковельської дистанції колії, аби станція працювала безперебійно. Адже від стану колійного господарства великою мірою залежить успіх перевізного процесу, безпека руху поїздів. 

Про діяльність фахівців підприємства сьогодні і про те, як вдається поєднувати основну роботу із депутатською діяльністю, розповів начальник відокремленого підрозділу Ковельської дистанції колії, депутат міської ради Микола Ваць.

— Миколо Володимировичу, у міській раді восьмого скликання Ви разом із Русланом Александруком – єдині представники багатотисячного загону ковельських залізничників. На початку нашої розмови хотілося б дізнатися, як в умовах воєнного стану живуть і працюють трудові колективи Ковельського залізничного вузла?

— Завдань сьогодні набагато більше, аніж раніше. Водночас терміни їх виконання стисліші. Якщо до війни за технічним станом частина колії була закрита для руху поїздів, то зараз матеріали для її відновлення постійно надходять, тож колектив працює у прискореному темпі. Якщо про це зайшла мова, то згадую про зустріч з колишнім працівником Ковельської дистанції колії, котрий свого часу працював на підприємстві головним інженером і може порівняти тодішню ситуацію із сьогоднішньою. Він пригадав часи, коли проводилася реконструкція колійного господарства у 2000 – 2001 роках, зауваживши, що навіть тоді в такому режимі – цілодобово і вкрай напружено —  колійники не працювали. 

Бо й справді, раніше все було планово і прогнозовано. Нині складніше. Але тим не менше всі ремонтні роботи виконуємо якісно та в короткі терміни. Посилений догляд за коліями. Бо це вкрай необхідно. Адже сьогодні основний вантаж – зерно, а зерносховища в Україні заповнені вщент, і за допомогою тільки автотранспорту такий обсяг роботи не виконати. 

—Відокремлений підрозділ Ковельської дистанції колії є одним з найбільших вантажонапружених підприємств Львівської залізниці. В якому стані зараз колійне господарство?

— Ми не можемо казати, що наше підприємство є одним з найбільш вантажонапружених, адже у Волинському регіоні функціонують два підрозділи – Ковельська та Ківерцівська дистанції. Найбільше вантажонапруження припадає на напрямки Здолбунів-Львів та Стрий-Мукачево. Але і в нас проблем вистачає.

Працівники дистанції колії обслуговують близько 400 кілометрів головної колії, понад 200 кілометрів – станційних колій, майже 30 кілометрів – під’їзних, а також більш, як пів тисячі стрілочних переводів. На балансі дистанції – 133 залізничних переїздів. 

Основна наша діяльність – поточне утримання та ремонт колії, забезпечення безпеки руху потягів на підпорядкованих ділянках. У цьому процесі повсякчас задіяні 386 працівників. Найзатребуваніша професія – монтер колії, яка сьогодні, на жаль, в нас є гостро дефіцитною, тому що у комплектуванні штату сягає 52 відсотка. Стосовно технічного стану, то, за даними проходу колієвимірювального вагона, стан нашої колії у відмінному стані. 

Маємо ми західноєвропейську колію шириною 14 35 мм, яка пролягає по всій Європі. Хоча тривалий період часу вона була закрита для руху у зв’язку з технічним станом, з початку повномасштабного вторгнення росіян ми організували належну роботу з її відновлення. За сприяння суміжних підприємств нам були надані відповідні матеріали. 

Нині ми проводимо капітальний ремонт наших сталевих магістралей. Зокрема, замінили рейко-шпальну решітку на перегоні Ягодин-Держкордон, наближаються до завершення такі ж роботи на перегоні Любомль-Ягодин. 

Відрадно, що нарешті ми впритул займаємося справою відновлення колії задля забезпечення безперебійного руху вантажів. Як я вже перед цим казав, основний вантаж, який перевозимо, — це зернові. Тож практично на кожній станції у напрямку Ягодина збудована вузька колія, яка з’єднує залізницю з європейською, і таким чином українське зерно потрапляє на світовий ринок. 

Найбільш вантажонапружена ділянка на нашому підприємстві – перехід Устилуг-Ізов-Грубешов, де без перестановки курсують потяги. Серйозно відновився рух також у напрямку Ягодина, за яким прямують декілька поїздів на добу (раніше на цьому напрямку їх було всього декілька за тиждень). 

— Уже листопад, не за горами зима, несприятливі погодні умови якої ускладнять роботу колійників. Підприємство готове до холодів?

— Готуватися до зими ми починаємо з літа. На роботу наших працівників пора року не впливає. Люди досвідчені, а для, так би мовити, першозимників проводимо відповідні інструктажі. До настання холодів постаралися надійно «оздоровити» закріплені колії. Вся техніка готова до роботи в морозну пору. Належно подбали й про виробничий побут колійників. Головне, щоб електроенергія була в Україні, тоді проблем не виникатиме.

— Забезпечення військових на передовій усім необхідним – святий обов’язок тих, хто в тилу. Залізничники відокремленого підрозділу «Ковельська дистанція колії» включилися у цей процес?

— Так, ми в цьому процесі — з перших днів повномасштабного вторгнення в Україну. Нашим завданням тоді було виготовлення рейкових «їжаків». У результаті нашими  «їжаками» забезпечені всі напрямки вздовж Шацького кордону, на Доманово, а також населені пункти ковельської громади.

Всім колективом збирали кошти на тепловізор, виготовляли сокири та кирки, які вкрай необхідні нашим бійцям на Сході для того, щоб облаштовувати окопи та бліндажі. 

Допомагаємо армії й іншим. Нещодавно виготовили 10 пічок-«буржуйок». Також заготовляємо дрова. На передову вже відправлено два вагони дров. 

Серед наших працівників є мобілізовані до лав Збройних Сил України. На жаль, маємо втрати: загинув бригадир колії з Володимира – молодий чоловік, в якого залишилися дружина і маленька донечка. У ще одного нашого колеги на війні загинув син Юрій Махнюк. Ми розділяємо горе з рідними наших полеглих Героїв.

— Вирішення проблем колійної справи вимагає багато часу і енергії. Чи вистачає їх у повній мірі ще й на депутатську діяльність? Розкажіть, в чому вона сьогодні для Вас полягає.

— Справді, роботи на залізниці завжди вистачає. Багато часу доводиться проходити на важких колійних кілометрах, досконально вникати в проблеми колійної справи. Але депутатські обов’язки теж вимагають часу і повної самовіддачі. Тому завжди беру участь в роботі депутатських комісій, у сесійних засіданнях, в ході яких вирішуються питання перспективного розвитку Ковельської громади та покращення рівня життя її жителів. Особливо у цей непростий час. 

Разом з іншими депутатами Ковельської міської ради підтримую проєкти, спрямовані на вдосконалення роботи наших підприємств, зокрема, ПТМ «Ковельтепло». Мені імпонує робота цього підприємства, адже його працівники переходять на альтернативні види палива, таким чином мінімізуючи використання газу за рахунок деревини. А на моє велике переконання, якщо місто працюватиме у напрямку досягнення енергетичної незалежності, то проблем у нас значно поменшає.

Співпрацюю у багатьох питаннях з керівниками сусідніх громад, адже територія очолюваного мною підприємства пролягає вздовж восьми районів Волинської області і займає колію в одному районі Львівської області.

Сьогодні набуло значимості й ще одне питання. Прикро мені як батькові двох синів, один з яких вчиться у вузі, а інший – в школі, що вони, як і всі українські діти, сьогодні не мають можливості отримувати гідну освіту, бо іноді відсутні умови для безпечного навчання. Тож зараз, окрім іншого, працюємо над тим, щоб у достатній кількості в нашій громаді були належним чином облаштовані укриття.

— Ви — член фракції ПП «Аграрна партія України», тому логічно буде запитати: які питання аграрного сектора доводиться вирішувати?

— З аграріями пов’язана моя безпосередня робота на посаді начальника відокремленого підрозділу Ковельської дистанції колії. Адже саме їхню продукцію у переважній більшості доводиться транспортувати. Це вкрай важливо і для держави, і для безпосередніх товаровиробників. Не кажу вже про значення нашої діяльності для розв’язання продовольчої проблеми у світі, якою опікується багато міжнародних організацій, в тому числі ООН.

Подібне можу сказати про колег із фракції – Руслана Александрука, Василя Римарчука, голову Андрія Мигулю. Вони займають активну життєву позицію, відстоюють інтереси своїх виборців на засіданнях постійних комісій, під час сесій, в депутатських запитах і зверненнях. 

Окрім того, хоч я народився і проживав у Ковелі, часто бував у бабусі в селі,  жнивував разом з іншими, тому проблеми сільських мешканців мені дуже близькі.  

— На Ваш погляд, якої оцінки заслуговує робота Ковельської міської ради в умовах воєнного стану? 

— Ковельську міську раду можу порівняти з людиною, яка постійно в роботі. А не помиляється лише той, хто не працює. 

Мені імпонує підхід до роботи колег-депутатів, які завжди прагнуть до покращення, шукають альтернативу, ніколи не стоять осторонь існуючих проблем. Результати спільної роботи депутатського корпусу бачимо щодня по впорядкованому вигляді вулиць і дворів, відремонтованих дорогах тощо. Звісно, в умовах воєнного стану в повному обсязі важко втілити задумані плани, але робота постійно триває. Повірте, після Перемога, яка, вірю, вже не за горами, нам усе вдасться.

— Які завдання ставите собі як керівник залізничного підприємства та депутат Ковельської міської ради у першу чергу?

— Й надалі працювати в такому ж темпі, не покладаючи рук. Маючи, як кажуть,  колектив за спиною, повинен разом з ним іти вперед, не озираючись назад. Озиратися будемо лише для того, щоб оцінити результати нашої спільної праці. Всі ми працювали і працюємо на нашу спільну Перемогу.

Розмову вела 

Вікторія Зінчук.

Залізниця – великий живий організм, який функціонує за будь-яких умов, і залізничники в умовах війни тримають свій «фронт». Щодня, не покладаючи рук та не відчуваючи втоми, підтримують належний стан залізничних колій працівники Ковельської дистанції колії, аби станція працювала безперебійно. Адже від стану колійного господарства великою мірою залежить успіх перевізного процесу, безпека руху поїздів. 

Про діяльність фахівців підприємства сьогодні і про те, як вдається поєднувати основну роботу із депутатською діяльністю, розповів начальник відокремленого підрозділу Ковельської дистанції колії, депутат міської ради Микола Ваць.

— Завдань сьогодні набагато більше, аніж раніше. Водночас терміни їх виконання стисліші. Якщо до війни за технічним станом частина колії була закрита для руху поїздів, то зараз матеріали для її відновлення постійно надходять, тож колектив працює у прискореному темпі. Якщо про це зайшла мова, то згадую про зустріч з колишнім працівником Ковельської дистанції колії, котрий свого часу працював на підприємстві головним інженером і може порівняти тодішню ситуацію із сьогоднішньою. Він пригадав часи, коли проводилася реконструкція колійного господарства у 2000 – 2001 роках, зауваживши, що навіть тоді в такому режимі – цілодобово і вкрай напружено —  колійники не працювали. 

Бо й справді, раніше все було планово і прогнозовано. Нині складніше. Але тим не менше всі ремонтні роботи виконуємо якісно та в короткі терміни. Посилений догляд за коліями. Бо це вкрай необхідно. Адже сьогодні основний вантаж – зерно, а зерносховища в Україні заповнені вщент, і за допомогою тільки автотранспорту такий обсяг роботи не виконати. 

— Ми не можемо казати, що наше підприємство є одним з найбільш вантажонапружених, адже у Волинському регіоні функціонують два підрозділи – Ковельська та Ківерцівська дистанції. Найбільше вантажонапруження припадає на напрямки Здолбунів-Львів та Стрий-Мукачево. Але і в нас проблем вистачає.

Працівники дистанції колії обслуговують близько 400 кілометрів головної колії, понад 200 кілометрів – станційних колій, майже 30 кілометрів – під’їзних, а також більш, як пів тисячі стрілочних переводів. На балансі дистанції – 133 залізничних переїздів. 

Основна наша діяльність – поточне утримання та ремонт колії, забезпечення безпеки руху потягів на підпорядкованих ділянках. У цьому процесі повсякчас задіяні 386 працівників. Найзатребуваніша професія – монтер колії, яка сьогодні, на жаль, в нас є гостро дефіцитною, тому що у комплектуванні штату сягає 52 відсотка. Стосовно технічного стану, то, за даними проходу колієвимірювального вагона, стан нашої колії у відмінному стані. 

Маємо ми західноєвропейську колію шириною 14 35 мм, яка пролягає по всій Європі. Хоча тривалий період часу вона була закрита для руху у зв’язку з технічним станом, з початку повномасштабного вторгнення росіян ми організували належну роботу з її відновлення. За сприяння суміжних підприємств нам були надані відповідні матеріали. 

Нині ми проводимо капітальний ремонт наших сталевих магістралей. Зокрема, замінили рейко-шпальну решітку на перегоні Ягодин-Держкордон, наближаються до завершення такі ж роботи на перегоні Любомль-Ягодин. 

Відрадно, що нарешті ми впритул займаємося справою відновлення колії задля забезпечення безперебійного руху вантажів. Як я вже перед цим казав, основний вантаж, який перевозимо, — це зернові. Тож практично на кожній станції у напрямку Ягодина збудована вузька колія, яка з’єднує залізницю з європейською, і таким чином українське зерно потрапляє на світовий ринок. 

Найбільш вантажонапружена ділянка на нашому підприємстві – перехід Устилуг-Ізов-Грубешов, де без перестановки курсують потяги. Серйозно відновився рух також у напрямку Ягодина, за яким прямують декілька поїздів на добу (раніше на цьому напрямку їх було всього декілька за тиждень). 

— Готуватися до зими ми починаємо з літа. На роботу наших працівників пора року не впливає. Люди досвідчені, а для, так би мовити, першозимників проводимо відповідні інструктажі. До настання холодів постаралися надійно «оздоровити» закріплені колії. Вся техніка готова до роботи в морозну пору. Належно подбали й про виробничий побут колійників. Головне, щоб електроенергія була в Україні, тоді проблем не виникатиме.

— Так, ми в цьому процесі — з перших днів повномасштабного вторгнення в Україну. Нашим завданням тоді було виготовлення рейкових «їжаків». У результаті нашими  «їжаками» забезпечені всі напрямки вздовж Шацького кордону, на Доманово, а також населені пункти ковельської громади.

Всім колективом збирали кошти на тепловізор, виготовляли сокири та кирки, які вкрай необхідні нашим бійцям на Сході для того, щоб облаштовувати окопи та бліндажі. 

Допомагаємо армії й іншим. Нещодавно виготовили 10 пічок-«буржуйок». Також заготовляємо дрова. На передову вже відправлено два вагони дров. 

Серед наших працівників є мобілізовані до лав Збройних Сил України. На жаль, маємо втрати: загинув бригадир колії з Володимира – молодий чоловік, в якого залишилися дружина і маленька донечка. У ще одного нашого колеги на війні загинув син Юрій Махнюк. Ми розділяємо горе з рідними наших полеглих Героїв.

— Справді, роботи на залізниці завжди вистачає. Багато часу доводиться проходити на важких колійних кілометрах, досконально вникати в проблеми колійної справи. Але депутатські обов’язки теж вимагають часу і повної самовіддачі. Тому завжди беру участь в роботі депутатських комісій, у сесійних засіданнях, в ході яких вирішуються питання перспективного розвитку Ковельської громади та покращення рівня життя її жителів. Особливо у цей непростий час. 

Разом з іншими депутатами Ковельської міської ради підтримую проєкти, спрямовані на вдосконалення роботи наших підприємств, зокрема, ПТМ «Ковельтепло». Мені імпонує робота цього підприємства, адже його працівники переходять на альтернативні види палива, таким чином мінімізуючи використання газу за рахунок деревини. А на моє велике переконання, якщо місто працюватиме у напрямку досягнення енергетичної незалежності, то проблем у нас значно поменшає.

Співпрацюю у багатьох питаннях з керівниками сусідніх громад, адже територія очолюваного мною підприємства пролягає вздовж восьми районів Волинської області і займає колію в одному районі Львівської області.

Сьогодні набуло значимості й ще одне питання. Прикро мені як батькові двох синів, один з яких вчиться у вузі, а інший – в школі, що вони, як і всі українські діти, сьогодні не мають можливості отримувати гідну освіту, бо іноді відсутні умови для безпечного навчання. Тож зараз, окрім іншого, працюємо над тим, щоб у достатній кількості в нашій громаді були належним чином облаштовані укриття.

— З аграріями пов’язана моя безпосередня робота на посаді начальника відокремленого підрозділу Ковельської дистанції колії. Адже саме їхню продукцію у переважній більшості доводиться транспортувати. Це вкрай важливо і для держави, і для безпосередніх товаровиробників. Не кажу вже про значення нашої діяльності для розв’язання продовольчої проблеми у світі, якою опікується багато міжнародних організацій, в тому числі ООН.

Подібне можу сказати про колег із фракції – Руслана Александрука, Василя Римарчука, голову Андрія Мигулю. Вони займають активну життєву позицію, відстоюють інтереси своїх виборців на засіданнях постійних комісій, під час сесій, в депутатських запитах і зверненнях. 

Окрім того, хоч я народився і проживав у Ковелі, часто бував у бабусі в селі,  жнивував разом з іншими, тому проблеми сільських мешканців мені дуже близькі.  

— Ковельську міську раду можу порівняти з людиною, яка постійно в роботі. А не помиляється лише той, хто не працює. 

Мені імпонує підхід до роботи колег-депутатів, які завжди прагнуть до покращення, шукають альтернативу, ніколи не стоять осторонь існуючих проблем. Результати спільної роботи депутатського корпусу бачимо щодня по впорядкованому вигляді вулиць і дворів, відремонтованих дорогах тощо. Звісно, в умовах воєнного стану в повному обсязі важко втілити задумані плани, але робота постійно триває. Повірте, після Перемога, яка, вірю, вже не за горами, нам усе вдасться.

— Й надалі працювати в такому ж темпі, не покладаючи рук. Маючи, як кажуть,  колектив за спиною, повинен разом з ним іти вперед, не озираючись назад. Озиратися будемо лише для того, щоб оцінити результати нашої спільної праці. Всі ми працювали і працюємо на нашу спільну Перемогу.