Завжди у вирі життя
Колектив Ковельської публічної бібліотеки щиро вітає з 90-м днем народження нашу постійну читачку, чудову людину – Любов Карасовську! За невтомний труд, вірність покликанню, любов до людей і багаторічне служіння їм доля посилає їй поважний вік, зберігши красу і жіночність, енергійність, прагнення працювати на користь громади.
Пів століття лікарського стажу та професійні здобутки увінчалися високими званнями – кандидата медичних наук, відмінника охорони здоров'я, лікаря вищої категорії. Глибоким знанням справи і чуйним ставленням до хворих і персоналу Любов Федорівна здобула повагу колег і пацієнтів. Декілька поколінь ковельчан пам'ятають її як лікаря від Бога, талановитого, людяного, готового повсякчас прийти на допомогу. Впродовж трьох десятиліть свою любов до професії, набуті знання і досвід передавала Любов Федорівна майбутнім медпрацівникам – у Ковельському медичному училищі викладала терапію, фізіотерапію, загальний догляд, інфекційні хвороби.
Як людина небайдужа, вона переймається нашими спільними проблемами, вболіває за нашу духовність, культуру, мову. Свою мудру думку і громадянську позицію не раз висловлювала на сторінках газети "Вісті Ковельщини".
Усе життя Любов Федорівна по крихтах збирала знання. З великою пошаною ставиться до книги як до скарбниці знань і досвіду, як до матеріального втілення людського інтелекту і пам'яті роду. Вона – автор ряду цікавих і різнопланових книг, які презентувала у Ковельській центральній районній бібліотеці.
Любов Федорівна стала справжнім біографом рідного села, видавши краєзнавче дослідження "Вілька Радошинська – наша колиска, Байківці – наша надія", над яким працювала дев'ять років, розшукуючи інформацію в архівах Луцька і Києва, збираючи фотографії та родинні історії серед односельців.
Книга її спогадів "З клятвою у серці" розповідає про незабутнє – лікарські будні, напружену працю й постійну самоосвіту, про те, як доводилось дивитися в очі смерті та відчувати справжнє щастя, коли вдавалося вийти переможцем з тяжкого двобою! Справжнім подарунком для земляків стали видання "Домашня медична енциклопедія" та "Лікуймося дарами природи", які дають корисні поради на щодень.
Щиро захоплююся оптимізмом та позитивним настроєм Любові Федорівни. Вона – щаслива людина: реалізувала свої таланти, відбулася як професіонал, пізнала радість материнства і виростила славне родинне дерево. Радіючи кожному дню, живе серед нас прекрасна літня жінка. Вирощує троянди, вишиває рушники й ікони для церкви, сорочки для сина, внука і правнуків, пише книги і просить у Бога здоров'я й наснаги на добрі справи.
Тож зичимо Любові Федорівні доброго самопочуття і гарного настрою! Нехай кожна мить життя радує своєю неповторністю!
Ольга Бичковська, провідний бібліотекар Публічної бібліотеки Ковеля.
l
Важко повірити, що Любові Каросовській виповнилося стільки років. Особисто для мене вона була і є молодою, енергійною, красивою жінкою, яку знаю з часів початку своєї журналістської кар’єри. Саме тоді Любов Карасовська готувала до захисту кандидатську дисертацію, і мене з нею познайомила завідуюча редакційним відділом Алла Черній (нині, на жаль, покійна).
З тих пір наші життєві шляхи не раз «перетиналися». Пані Любов готувала цікаві статті на медичні теми для газети, наполегливо працювала над книгами, які згодом побачили світ і про які вище згадала Ольга Бичковська. До літературного редагування деяких з них долучався і я.
Любов Карасовська була автором гостро публіцистичних і полемічних статтей на шпальтах «Вістей Ковельщини». Їй, людині, яка багато пережила на своєму віку, багато бачила і багато знає, було про що писати і чим ділитися з читачами. Жінка активно пропагувала українську національну ідею, сміливо відстоювала право українців мати свою незалежну Церкву.
Пригадую, який величезний резонанс викликала її стаття про окремі аспекти релігійного життя на Ковельщині, пропозиції щодо зміцнення позицій УПЦ Київського патріархату. Точку зору автора розділило чимало ковельчан, але знайшлися й такі (особливо серед духовенства УПЦ МП), котрі звинувачували Любов та редакцію трохи не в екстремізмі, намаганні посіяти зерна ворожнечі і розбрату в міжконфесійних стосунках. А один із священнослужителів навіть став повчати у грубій формі ветерана охорони здоров’я, кандидата медичних наук, активіста громадсько-політичного життя, рекомендувати не втручатися у справи, в яких вони нібито «не компетентна».
Та Любов Федорівну було неможливо залякати, і вона й надалі залишилася вірною своєму покликанню – лікувати не тільки фізично людей, а й морально та духовно. І один із таких шляхів до зцілення – віра в Бога, рідна українська Церква, яку нині маємо в державі.
Хочу від себе особисто, колег-журналістів побажати ювілярці міцного здоров’я, активного довголіття, родинного благополуччя, подякувати за активну життєву позицію, співпрацю з газетою «Вісті Ковельщини». Бажаю Вам Божого благословення на кожен прийдешній день, незламної віри у нашу Перемогу над ворогом, довгих і щасливих років життя!
На закінчення, шановна Любове Федорівно, процитую слова геніальної Ліни Костенко, яка написала:
Хай буде все небачене
побачено,
Хай буде все пробачене
пробачено.
Єдине, що від нас іще
залежить, —
Принаймні вік прожити
як належить.
Переконаний, що свій вік Ви проживаєте як належить. Тож ще многих і благих Вам літ!
Микола ВЕЛЬМА.
Завжди у вирі життя
Колектив Ковельської публічної бібліотеки щиро вітає з 90-м днем народження нашу постійну читачку, чудову людину – Любов Карасовську! За невтомний труд, вірність покликанню, любов до людей і багаторічне служіння їм доля посилає їй поважний вік, зберігши красу і жіночність, енергійність, прагнення працювати на користь громади.
Пів століття лікарського стажу та професійні здобутки увінчалися високими званнями – кандидата медичних наук, відмінника охорони здоров'я, лікаря вищої категорії. Глибоким знанням справи і чуйним ставленням до хворих і персоналу Любов Федорівна здобула повагу колег і пацієнтів. Декілька поколінь ковельчан пам'ятають її як лікаря від Бога, талановитого, людяного, готового повсякчас прийти на допомогу. Впродовж трьох десятиліть свою любов до професії, набуті знання і досвід передавала Любов Федорівна майбутнім медпрацівникам – у Ковельському медичному училищі викладала терапію, фізіотерапію, загальний догляд, інфекційні хвороби.
Як людина небайдужа, вона переймається нашими спільними проблемами, вболіває за нашу духовність, культуру, мову. Свою мудру думку і громадянську позицію не раз висловлювала на сторінках газети "Вісті Ковельщини".
Усе життя Любов Федорівна по крихтах збирала знання. З великою пошаною ставиться до книги як до скарбниці знань і досвіду, як до матеріального втілення людського інтелекту і пам'яті роду. Вона – автор ряду цікавих і різнопланових книг, які презентувала у Ковельській центральній районній бібліотеці.
Любов Федорівна стала справжнім біографом рідного села, видавши краєзнавче дослідження "Вілька Радошинська – наша колиска, Байківці – наша надія", над яким працювала дев'ять років, розшукуючи інформацію в архівах Луцька і Києва, збираючи фотографії та родинні історії серед односельців.
Книга її спогадів "З клятвою у серці" розповідає про незабутнє – лікарські будні, напружену працю й постійну самоосвіту, про те, як доводилось дивитися в очі смерті та відчувати справжнє щастя, коли вдавалося вийти переможцем з тяжкого двобою! Справжнім подарунком для земляків стали видання "Домашня медична енциклопедія" та "Лікуймося дарами природи", які дають корисні поради на щодень.
Щиро захоплююся оптимізмом та позитивним настроєм Любові Федорівни. Вона – щаслива людина: реалізувала свої таланти, відбулася як професіонал, пізнала радість материнства і виростила славне родинне дерево. Радіючи кожному дню, живе серед нас прекрасна літня жінка. Вирощує троянди, вишиває рушники й ікони для церкви, сорочки для сина, внука і правнуків, пише книги і просить у Бога здоров'я й наснаги на добрі справи.
Тож зичимо Любові Федорівні доброго самопочуття і гарного настрою! Нехай кожна мить життя радує своєю неповторністю!
Ольга Бичковська, провідний бібліотекар Публічної бібліотеки Ковеля.
ххх
Важко повірити, що Любові Каросовській виповнилося стільки років. Особисто для мене вона була і є молодою, енергійною, красивою жінкою, яку знаю з часів початку своєї журналістської кар’єри. Саме тоді Любов Карасовська готувала до захисту кандидатську дисертацію, і мене з нею познайомила завідуюча редакційним відділом Алла Черній (нині, на жаль, покійна).
З тих пір наші життєві шляхи не раз «перетиналися». Пані Любов готувала цікаві статті на медичні теми для газети, наполегливо працювала над книгами, які згодом побачили світ і про які вище згадала Ольга Бичковська. До літературного редагування деяких з них долучався і я.
Любов Карасовська була автором гостро публіцистичних і полемічних статтей на шпальтах «Вістей Ковельщини». Їй, людині, яка багато пережила на своєму віку, багато бачила і багато знає, було про що писати і чим ділитися з читачами. Жінка активно пропагувала українську національну ідею, сміливо відстоювала право українців мати свою незалежну Церкву.
Пригадую, який величезний резонанс викликала її стаття про окремі аспекти релігійного життя на Ковельщині, пропозиції щодо зміцнення позицій УПЦ Київського патріархату. Точку зору автора розділило чимало ковельчан, але знайшлися й такі (особливо серед духовенства УПЦ МП), котрі звинувачували Любов та редакцію трохи не в екстремізмі, намаганні посіяти зерна ворожнечі і розбрату в міжконфесійних стосунках. А один із священнослужителів навіть став повчати у грубій формі ветерана охорони здоров’я, кандидата медичних наук, активіста громадсько-політичного життя, рекомендувати не втручатися у справи, в яких вони нібито «не компетентна».
Та Любов Федорівну було неможливо залякати, і вона й надалі залишилася вірною своєму покликанню – лікувати не тільки фізично людей, а й морально та духовно. І один із таких шляхів до зцілення – віра в Бога, рідна українська Церква, яку нині маємо в державі.
Хочу від себе особисто, колег-журналістів побажати ювілярці міцного здоров’я, активного довголіття, родинного благополуччя, подякувати за активну життєву позицію, співпрацю з газетою «Вісті Ковельщини». Бажаю Вам Божого благословення на кожен прийдешній день, незламної віри у нашу Перемогу над ворогом, довгих і щасливих років життя!
На закінчення, шановна Любове Федорівно, процитую слова геніальної Ліни Костенко, яка написала:
Хай буде все небачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено.
Єдине, що від нас іще залежить, —
Принаймні вік прожити як належить.
Переконаний, що свій вік Ви проживаєте як належить. Тож ще многих і благих Вам літ!
Микола ВЕЛЬМА.
Завжди у вирі життя
Важко повірити, що Любові Каросовській виповнилося стільки років. Особисто для мене вона була і є молодою, енергійною, красивою жінкою, яку знаю з часів початку своєї журналістської кар’єри. Саме тоді Любов Карасовська готувала до захисту кандидатську дисертацію, і мене з нею познайомила завідуюча редакційним відділом Алла Черній (нині, на жаль, покійна).
Залишити коментар