Раді вітати Вас!
  • Головна
  • Контакти
  • Реклама
Весь архів випусків
  • Головна
  • Категорії
    • Повідомлення в номер
    • Місцева влада
    • Репортаж
    • Політика
    • Погода
    • Редакційна пошта
    • Духовність
    • Закон і ми
    • Благодійність
    • Пам’ять
    • Спорт, природа і здоров’я
    • Всяка всячина
    • Реклама і оголошення
    • З неопублікованого
  • Галерея
  • Про нас
  • Відгуки читачів
  • Передплата
  • Контакти
  • Четвер, 3 липня 2025 року № 28 (12984)

Повідомлення в номер / Її поезія – як оголений нерв

09.02.2023 Зінчук Вікторія Петрівна
Її  поезія – 
як  оголений  нерв

поезіяЇї  поезія –  як  оголений  нерв

Тату, ріднесенький тату,
Ти повертайся додому,
Ждемо щодня тебе в хаті,
А скільки іще – невідомо.
Знаємо: ти десь далеко
Нас на війні захищаєш,
Там, де страшна небезпека,
Ти оборону тримаєш.
ххх
Ми загадали бажання:
Швидше б війна закінчИлась.
Й з нею – жахливі страждання,
А Перемога щоб не барилась!
Вперше ці рядки почула у проникливому виконанні юної Вероніки Семенюк з с. Поворськ. Це уривки з вірша «Коли тато на війні», автором якого є її односельчанка Любов Кондратюк.  Поетична палітра жінки - це пристрасні рядки, які авторка винесла з глибини душі. Про що б вона не писала, все проймає, торкається до серця. Віршам пані Любові притаманна якась особлива відкритість, відвертість, наче вона хоче струнами своєї душі змінити світ на кращий.
Читаю її поезії і захоплююсь. Бо найцінніше для мене – це щирість почуттів. А тут вони, як на долоні. Філософські роздуми поетеси примушують задуматися про речі, які раніше, здавалося б, не турбували, про свої вчинки, ставлення до життя. У її ліриці – особисті переживання, вистраждане, пережите, оповите ніжністю жіночої душі. Чудові пейзажі рідної природи оживають перед очима, коли читаєш рядки Любові Кондратюк. 
А ще вірші нашої землячки пройняті безмежною любов'ю до неньки-України, її синів і доньок, які сьогодні живуть єдиною метою – перемогти ненависного ворога, що зі зброєю в руках прийшов на нашу землю. Цьому присвячена окрема глава її творчості. 
Поворчанка Любов Кондратюк – журналіст за фахом. 20 років  віддала роботі в газеті «Вісті», що виходила в Кузнецовську (Вариші). У 2014 році з певних причин (це була міська газета, долю якої вирішував депутатський корпус місцевої ради) видання закрили.
– То були дуже складні часи для мене: початок війни, втрата улюбленої роботи, невідомість, – пригадує пані Любов. – Вірилося, що війна не ступить на наші пороги. Це, так би мовити, й тримало в тонусі, допомогло мобілізуватися. 
Пізніше три роки жінка працювала на приватному інформаційно-комерційному сайті на посаді редактора. Однак  через економічні проблеми, велику конкуренцію та постійні протистояння місцевих політиків, які хотіли  використати інформаційний ресурс  у своїх цілях, видання припинило  діяльність. Далі з роботою було дуже сутужно. Ускладнив становище ще й карантин. Тому разом з чоловіком вирішили повернутися на рідні простори.
– А коли Ви почати писати вірші? – не втрималася від запитання.
– Вірші писала  все свідоме життя. Але в 37 років у моєму житті стався перелом, який змусив переосмислити все пережите. Навіть задумувалася: чи зможу ще писати? А це для мене, наче дихати. Змогла. Повернулася на роботу. Тоді, на своє сорокаріччя, видала збірку поезій «Мене тривожить пісня ніжна». Це  на той момент був мій життєвий підсумок, мої кращі твори – вірші, статті, філософські роздуми, особисті переживання.
– Як вплинула війна на Вашу творчість? Як Ваш дух змінювався з просуванням подій?
– Коли прочитала про війну в ЗМІ, здавалося, наче світ перевернувся для мене. 
Страшно було неймовірно. Темні вечори, хлопці з тероборони з рушницями і тривожні новини. Думки, думки й безсонні ночі. Чи правильно живу? Чи завжди обирала вірний шлях? От і стали самі по собі з’являтися рядки. 
Бувало, вечорами, хоч і втомлена, пишу довго, доки пишеться. А зранку прочитаю, щось поправлю – і народиться новий вірш. Тоді в такому ритмі минав майже кожний день.
– Що Ви зробите найперше, коли Україна переможе у війні?
– Певно, тоді весь світ обійму…
Сьогодні ж Любов Кондратюк допомагає. Допомагає, чим може, тим людям, які найбільше постраждали від  «чорної цвілі». Підтримує наших співвітчизників, які на власні очі побачили війну й відчули її на собі. 
Активно долучається до волонтерських ініціатив. А ще творить, творить, творить… Її поезія надихає, зворушує, чіпляє за живе. Переконайтеся самі.
Вікторія ЗІНЧУК.

ВОЄННИЙ ТРИПТИХ

Ой, сумна цьогоріч в Україні весна:
То був ковід, то нагло ввірвалась війна.
Скільки лиха посіяли злі вороги –
Ріки сліз затопили усі береги!
Та в жорстоких боях за державу свою
Українці єдині у вірнім строю,
Рідну землю і пам'ять нам зрадити гріх,
Перемогу здобути – це мрія усіх.
І вона, довгождана, нарешті прийде,
Адже правда за нами – не дітись ніде.
Наш народ – водночас і сівач, і трудар,
Й мужній воїн, що вміє тримати удар.
ххх
Це не тільки війна України,
Це вселенська масштабна біда,
Світ лякають одна нелюдина
Й ненаситна московська орда.
Коли зло у житті не карати,
Будуть кривда і сльози від ран,
І ввірветься до кожної хати
Знахабнілий жорстокий тиран.
Нині ворог плюндрує Вкраїну,
Хтось повинен спинити цей рух.
Можна знищити дім і родину,
Та свободи не знищити дух.
Українці воюють завзято,
Ніби щит, для Європи стоять.
Як потрібно смертей ще багато,
Щоби світ весь на ноги піднять?
ххх
Світ здурів... Коли гроші затьмарюють очі,
І до влади надовго приходить тиран,
Коли в рідному крАю і вдень, і щоночі
Ворог сіє то смерть, то страхИ, то обман.
Світ мовчить... Коли бомби влучають 
в будинки,
І безжально вбивають маленьких дітей.
Коли спалені цілі міста до вуглинки
Та загинуло стільки невинних людей.
Світ стурбований... Мабуть, комфорту
 замало,
І порушилось звичне буденне життя.
Меморандуми просто вже краху зазнали
Та не зовсім упевненим є майбуття.
Світ, прокинься!... Моя Україна палає
У священній визвОльній народній війні!
Хто, крім нас, тепер мир на Землі захищає,
А не просто кидАє заяви гучні?!
Любов КОНДРАТЮК.

Залишити коментар

Ваш коментар з’явиться після перевірки модератором

ВІСТІ КОВЕЛЬЩИНИ

  • Редактор
    Вельма Микола Григорович
  • Перший заступник редактора
    Ляшук Світлана Олександрівна
  • Головний бухгалтер
    Шостацька Ірина Іванівна

Громадсько-політична газета "Вісті Ковельщини" 2012-2025