Любов на все життя
Пам’ять: 13 березня 1956 року народилася Галина Божик, колишній директор ЦБС, Заслужений працівник культури Укфраїни
Не так часто зустрічаємо людей, які все життя віддані одній роботі. Особливо сьогодні, коли плин життя бурхливий і непередбачуваний, а суворі реалії цього життя змушують людину (особливо молоду) постійно перебувати в пошуку місця праці, а то й виїжджати за кордон.
Галина Михайлівна Божик якраз належала до тих особистостей, яка обрала улюблену професію в роки Юності і вірність якій зберегла до відходу у Вічність. Не зважаючи на всі проблеми із здоров’ям, яких у неї в останні роки було чимало, не раз казала: «Я живу, доки працюю». Мить помовчавши, додавала: «Бібліотека – це моя любов на все життя».
Важко не погодитися з Галиною Михайлівною. Серед усіх завідуючих і директорів Ковельської районної бібліотеки, або Централізованої Бібліотечної Системи, яких я майже всіх знав, вона була чи не найдосвідченішою, найпрофесійнішою і найінтелектуальнішою (хай рідні тих колишніх не ображаються, бо то – реальний факт). А ще особисто мені імпонував непідробний і щирий патріотизм пані Галини, її тверда віра в утвердження України як держави, ненависть до її відвертих та замаскованих ворогів.
Галина Божик не просто займалася бібліотечною справою, вимагаючи від підлеглих чіткості, професійності, наполегливості в роботі, хоч тут її заслуги величезні. Була юна справжньою Господинею ковельського храму книги, неспокійною і непосидючою. Здавалося, не було такого тижня, щоб у бібліотеці не відбувалися цікаві зустрічі з відомими українськими поетами, письменниками, журналістами – як місцевими, так і київськими або луцькими, читацькі конференції, зібрання різного роду громадських активістів, самодіяльних митців, шанувальників друкованого слова.
З цього приводу напрошуються слова: «Вона любила людей, а люди любили її». Гарними її друзями і приятелями були, як представники владних структур (Андрій Мигуля, Галина Коляда, Андрій Броїло), так і колеги-однодумці (Тетяна Матяшук, Віра Семеній, Ольга Бичковська). Завжди із задоволенням зустрічалися з очільницею бібліотеки Анатолій Семенюк, Іван Оринчак, Василь Марчук, автор цих рядків. Зрештою, хіба всіх перелічиш? В бібліотеці постійно відбувалися презентації нових книг, куди приїжджали Євген Хотимчук, Іван Корсак, Ніна Горик, приходили Віталій Лихобицький, Олена Чабан, Олена Мокроусова. Декого, на жаль, вже немає в живих.
Пані Галина була справжнім другом журналістів, дбала, аби кожна бібліотека передплачувала міськрайонну газету «Вісті Ковельщини», жваво реагувала на публікації у ній, особливо ті, які порушували теми культурно-освітнього життя на Ковельщині, популяризації і розповсюдження української книги.
…Коли випадала вільна хвилинка, я завжди заходив у кабінет Галини Михайлівни. Мені було цікаво почути її відверті думки про події в нашому краї, Україні в цілому. Зрештою, я не міг не заходити, адже у нас була спільна Любов. У неї – до бібліотекарства і книги. У мене – до журналістики і газети.
Любов на все життя…
Микола ВЕЛЬМА.
Любов на все життя
Пам’ять: 13 березня 1956 року народилася Галина Божик, колишній директор ЦБС, Заслужений працівник культури Укфраїни
Не так часто зустрічаємо людей, які все життя віддані одній роботі. Особливо сьогодні, коли плин життя бурхливий і непередбачуваний, а суворі реалії цього життя змушують людину (особливо молоду) постійно перебувати в пошуку місця праці, а то й виїжджати за кордон.
Галина Михайлівна Божик якраз належала до тих особистостей, яка обрала улюблену професію в роки Юності і вірність якій зберегла до відходу у Вічність. Не зважаючи на всі проблеми із здоров’ям, яких у неї в останні роки було чимало, не раз казала: «Я живу, доки працюю». Мить помовчавши, додавала: «Бібліотека – це моя любов на все життя».
Важко не погодитися з Галиною Михайлівною. Серед усіх завідуючих і директорів Ковельської районної бібліотеки, або Централізованої Бібліотечної Системи, яких я майже всіх знав, вона була чи не найдосвідченішою, найпрофесійнішою і найінтелектуальнішою (хай рідні тих колишніх не ображаються, бо то – реальний факт). А ще особисто мені імпонував непідробний і щирий патріотизм пані Галини, її тверда віра в утвердження України як держави, ненависть до її відвертих та замаскованих ворогів.
Галина Божик не просто займалася бібліотечною справою, вимагаючи від підлеглих чіткості, професійності, наполегливості в роботі, хоч тут її заслуги величезні. Була юна справжньою Господинею ковельського храму книги, неспокійною і непосидючою. Здавалося, не було такого тижня, щоб у бібліотеці не відбувалися цікаві зустрічі з відомими українськими поетами, письменниками, журналістами – як місцевими, так і київськими або луцькими, читацькі конференції, зібрання різного роду громадських активістів, самодіяльних митців, шанувальників друкованого слова.
З цього приводу напрошуються слова: «Вона любила людей, а люди любили її». Гарними її друзями і приятелями були, як представники владних структур (Андрій Мигуля, Галина Коляда, Андрій Броїло), так і колеги-однодумці (Тетяна Матяшук, Віра Семеній, Ольга Бичковська). Завжди із задоволенням зустрічалися з очільницею бібліотеки Анатолій Семенюк, Іван Оринчак, Василь Марчук, автор цих рядків. Зрештою, хіба всіх перелічиш? В бібліотеці постійно відбувалися презентації нових книг, куди приїжджали Євген Хотимчук, Іван Корсак, Ніна Горик, приходили Віталій Лихобицький, Олена Чабан, Олена Мокроусова. Декого, на жаль, вже немає в живих.
Пані Галина була справжнім другом журналістів, дбала, аби кожна бібліотека передплачувала міськрайонну газету «Вісті Ковельщини», жваво реагувала на публікації у ній, особливо ті, які порушували теми культурно-освітнього життя на Ковельщині, популяризації і розповсюдження української книги.
…Коли випадала вільна хвилинка, я завжди заходив у кабінет Галини Михайлівни. Мені було цікаво почути її відверті думки про події в нашому краї, Україні в цілому. Зрештою, я не міг не заходити, адже у нас була спільна Любов. У неї – до бібліотекарства і книги. У мене – до журналістики і газети.
Любов на все життя…
Микола ВЕЛЬМА.
Залишити коментар