Сенс життя: в чому він?
Шановний і дорогий читачу! Мене, як і тебе, непокоїть проблема сенсу нашого існування на цій грішній голубій планеті під назвою "Земля". Здавалось би все просто: твори добро, випромінюй із душі любов, до всіх життєдайних справ докладай духу Господнього – ось і весь рай! Погодься, що рай не треба шукати на небі – він в душі твоїй. І скільки Бога в ній, стільки й раю.
l
На жаль, існує інший бік медалі. Він позначений злістю диявола. В переліку вигнанців із раю метушиться хижа армія путіна-люцифера. Це її жерці ставлять під сумнів саме право людини на життя.
Тінь сатанинської агресії впала на Грузію, Сирію, сьогодні – на Україну. Поглянь, читачу, на земний глобус, і ти зрозумієш, що епіцентр сатанинської імперії – московія. Це утворення сповідує злочинну тезу: "У нас – бомби і ракети. Тремтіть, європейці: ми можемо вдарити навіть по вашому парламенту". Московія безкарно (протягом століть) розв'язує смертоносні війни, залишаючи після себе ріки крові, смерть, руїну і прокляття матерів та вдів. Безбожний диктатор вважає себе непереможним кощеєм безсмертним, хоча насправді є карликом-чахликом отруйним.
Тому цілком закономірно, що європейська правова інституція видала ордер на арешт злочинного диктатора.
І є народ, якого правди сила ніким звойована ще не була. Встають сини і дочки, батьки і матері на захист роду прадавнього, землі прапрадівської, історії славної, звитяжної. На вівтар Незалежності жертвують свої життя. Не царі, а прості воїни світла творять історію.
Олександр Мацієвський є прикладом такого безстрашного, жертовного патріотизму та гідності. Через критичні обставини, в умовах запеклого бою, він потрапив у полон до орків. Перед вступом до ЗСУ Саша казав матері: " В полон я не здамся. Останньою гранатою підірву себе і ворогів". У тому бою у нього не залишилося ні гранати, ні патрона. І тоді він кинув в обличчя ворогів: "Слава Україні!".
Цей вибух душі і серця став гучнішим за вибух гранати чи ракети С-300, могутнішим за каркання путіна. Він пролунав на весь світ, як символ незламності, як поклик волі, як гімн козацького роду, яким так гордився Олександр.
Президент України Володимир Зеленський присвоїв Олександру Мацієвському звання Героя України.
l
Кривавить земля українська. Крізь біль, горе та сльози чути: "Ми переможемо!". "Як, чим і коли?" – запитують скептики. Я не експерт, але вірю, що так і буде.
В неділю, 19 березня цього року, в Ковелі відбулась знакова духовно-патріотична подія – біля новобудови храму в ім'я блаженного Василя Величковського вірні греко-католицької церкви відтворили хресну ходу по віртуальній дорозі страждань Ісуса Христа: 15 стацій, тобто зупинок, Ісуса від судилища до Голгофи.
В Єрусалимі по тій реальній дорозі страждань я проходив п'ять разів, і кожен раз із неймовірними переживаннями та відчуттями. Ти ступаєш там, де ступав 2 тисячі років тому сам Господь. В терновому вінку він, закривавлений і знесилений, ніс важкий хрест. Падав. Вставав. І йшов далі – до слави та вічності. Ось стація, на якій Його мати, пресвята Марія, надихає та заспокоює Сина. На іншій – свята Вероніка витирає хустиною кров і піт з чола Стражденного. За тим Його зустрічають і оплакують жінки Єрусалимські. Кожну стацію ти пропускаєш через своє серце і співпереживаєш ті муки Христові, і сам міняєшся. Миті незабутні!
Так ось, о. Іван Дутка, настоятель храму, ігумен монастиря блаженного Миколая Чарнецького о. Роман та священники інших парафій відтворили (навколо церкви) кожну стацію дороги страждань Ісуса Христа, і разом з тим мук, життєвого подвигу блаженного Василя Величковського.
Кілька слів про історію подвижництва владики. У тридцятих роках ХХ століття він – активний місіонер віри христової на теренах Ковельщини та Волині. Саме о. Василій домігся, щоб церква св. Юрія, що знаходилась у віданні польського воєнного відомства, була передана в оренду греко-католикам, звернувшись до самого Юзефа Пілсудського.
Повоєнний НКВС заарештував священника і піддав довготривалим тортурам, а потому його засудили до смертної кари. Згодом вирок був змінений: священник отримав 10 років концентраційних таборів у далекій Воркуті. Не зламався, вистояв і не зрадив віри. Позиція Величковського у ставленні до засудження повчальна – він своє заслання вважав зміною місійної діяльності. В холодних бараках відправляв Божественні літургії. Для святого причастя чашою була консервна банка, а престолом служив звичайний ящик або стілець.
Засуджені його поважали, безбожні тюремники терпіли. Сила молитви і віри була вища за зло. Йому давали ліки смерті уповільненої дії. Та знущання, зневага, голод і холод не зламали його. Це була свята перемога, яка є світлом для кожного з нас у непростій боротьбі з агресором.
l
Та повернімося до хресної ходи. Слухають віряни молитовне слово отців святої церкви про страждання Ісуса, і разом з тим про муку і подвиг Святого Василя Величковського. І в єдності моляться. Від стації до стації несуть важкий хрест. О, мій читачу! Треба бачити, як жінки наввипередки спішать торкнутися хреста, покласти його на своє плече, щоб легше було Ісусові. Бог бачить це священне дійство і дарує сонячну, теплу, з благодатним вітерцем погоду. Воістину, як мало потрібно праведній людині, щоб відчути мить щастя!
Остання стація. Віряни заходять у храм. Молитовний зал просторий, з гарною акустикою. Тут ще немає ні вікон, ні дверей, але є переможний дух віри Христової – нашої рідної, української. Саме цей дух наснажує церковну громаду на будівництво храму і збір коштів.
Це таки диво – за короткий термін возвести сакральну споруду, яка сьогодні виблискує гарною бляхою і золотом бані та хреста. І ще раз повторюсь – творити праведне духовне життя, відстоювати та захищати його – це і є сенс існування. А хресна хода, яка розпочалася із смутком у душі, перетворилась на духовне свято із піднесеною до небес молитвою, напутним душевним словом отців і радісним співом найменших.
Згадалися поетичні рядки, написані мною на Святій Землі в Єрусалимі.
Ступаєм там, де Сам ішов,
І обпікає п'яти кам'яна дорога.
І кожна стація все знов і знов
Нас впевнено наближує до Нього
І нашої святої Перемоги.
Анатолій СЕМЕНЮК.
Шановний і дорогий читачу! Мене, як і тебе, непокоїть проблема сенсу нашого існування на цій грішній голубій планеті під назвою "Земля". Здавалось би все просто: твори добро, випромінюй із душі любов, до всіх життєдайних справ докладай духу Господнього – ось і весь рай! Погодься, що рай не треба шукати на небі – він в душі твоїй. І скільки Бога в ній, стільки й раю.
ххх
На жаль, існує інший бік медалі. Він позначений злістю диявола. В переліку вигнанців із раю метушиться хижа армія путіна-люцифера. Це її жерці ставлять під сумнів саме право людини на життя.
Тінь сатанинської агресії впала на Грузію, Сирію, сьогодні – на Україну. Поглянь, читачу, на земний глобус, і ти зрозумієш, що епіцентр сатанинської імперії – московія. Це утворення сповідує злочинну тезу: "У нас – бомби і ракети. Тремтіть, європейці: ми можемо вдарити навіть по вашому парламенту". Московія безкарно (протягом століть) розв'язує смертоносні війни, залишаючи після себе ріки крові, смерть, руїну і прокляття матерів та вдів. Безбожний диктатор вважає себе непереможним кощеєм безсмертним, хоча насправді є карликом-чахликом отруйним.
Тому цілком закономірно, що європейська правова інституція видала ордер на арешт злочинного диктатора.
І є народ, якого правди сила ніким звойована ще не була. Встають сини і дочки, батьки і матері на захист роду прадавнього, землі прапрадівської, історії славної, звитяжної. На вівтар Незалежності жертвують свої життя. Не царі, а прості воїни світла творять історію.
Олександр Мацієвський є прикладом такого безстрашного, жертовного патріотизму та гідності. Через критичні обставини, в умовах запеклого бою, він потрапив у полон до орків. Перед вступом до ЗСУ Саша казав матері: " В полон я не здамся. Останньою гранатою підірву себе і ворогів". У тому бою у нього не залишилося ні гранати, ні патрона. І тоді він кинув в обличчя ворогів: "Слава Україні!".
Цей вибух душі і серця став гучнішим за вибух гранати чи ракети С-300, могутнішим за каркання путіна. Він пролунав на весь світ, як символ незламності, як поклик волі, як гімн козацького роду, яким так гордився Олександр.
Президент України Володимир Зеленський присвоїв Олександру Мацієвському звання Героя України.
ххх
Кривавить земля українська. Крізь біль, горе та сльози чути: "Ми переможемо!". "Як, чим і коли?" – запитують скептики. Я не експерт, але вірю, що так і буде.
В неділю, 19 березня цього року, в Ковелі відбулась знакова духовно-патріотична подія – біля новобудови храму в ім'я блаженного Василя Величковського вірні греко-католицької церкви відтворили хресну ходу по віртуальній дорозі страждань Ісуса Христа: 15 стацій, тобто зупинок, Ісуса від судилища до Голгофи.
В Єрусалимі по тій реальній дорозі страждань я проходив п'ять разів, і кожен раз із неймовірними переживаннями та відчуттями. Ти ступаєш там, де ступав 2 тисячі років тому сам Господь. В терновому вінку він, закривавлений і знесилений, ніс важкий хрест. Падав. Вставав. І йшов далі – до слави та вічності. Ось стація, на якій Його мати, пресвята Марія, надихає та заспокоює Сина. На іншій – свята Вероніка витирає хустиною кров і піт з чола Стражденного. За тим Його зустрічають і оплакують жінки Єрусалимські. Кожну стацію ти пропускаєш через своє серце і співпереживаєш ті муки Христові, і сам міняєшся. Миті незабутні!
Так ось, о. Іван Дутка, настоятель храму, ігумен монастиря блаженного Миколая Чарнецького о. Роман та священники інших парафій відтворили (навколо церкви) кожну стацію дороги страждань Ісуса Христа, і разом з тим мук, життєвого подвигу блаженного Василя Величковського.
Кілька слів про історію подвижництва владики. У тридцятих роках ХХ століття він – активний місіонер віри христової на теренах Ковельщини та Волині. Саме о. Василій домігся, щоб церква св. Юрія, що знаходилась у віданні польського воєнного відомства, була передана в оренду греко-католикам, звернувшись до самого Юзефа Пілсудського.
Повоєнний НКВС заарештував священника і піддав довготривалим тортурам, а потому його засудили до смертної кари. Згодом вирок був змінений: священник отримав 10 років концентраційних таборів у далекій Воркуті. Не зламався, вистояв і не зрадив віри. Позиція Величковського у ставленні до засудження повчальна – він своє заслання вважав зміною місійної діяльності. В холодних бараках відправляв Божественні літургії. Для святого причастя чашою була консервна банка, а престолом служив звичайний ящик або стілець.
Засуджені його поважали, безбожні тюремники терпіли. Сила молитви і віри була вища за зло. Йому давали ліки смерті уповільненої дії. Та знущання, зневага, голод і холод не зламали його. Це була свята перемога, яка є світлом для кожного з нас у непростій боротьбі з агресором.
ххх
Та повернімося до хресної ходи. Слухають віряни молитовне слово отців святої церкви про страждання Ісуса, і разом з тим про муку і подвиг Святого Василя Величковського. І в єдності моляться. Від стації до стації несуть важкий хрест. О, мій читачу! Треба бачити, як жінки наввипередки спішать торкнутися хреста, покласти його на своє плече, щоб легше було Ісусові. Бог бачить це священне дійство і дарує сонячну, теплу, з благодатним вітерцем погоду. Воістину, як мало потрібно праведній людині, щоб відчути мить щастя!
Остання стація. Віряни заходять у храм. Молитовний зал просторий, з гарною акустикою. Тут ще немає ні вікон, ні дверей, але є переможний дух віри Христової – нашої рідної, української. Саме цей дух наснажує церковну громаду на будівництво храму і збір коштів.
Це таки диво – за короткий термін возвести сакральну споруду, яка сьогодні виблискує гарною бляхою і золотом бані та хреста. І ще раз повторюсь – творити праведне духовне життя, відстоювати та захищати його – це і є сенс існування. А хресна хода, яка розпочалася із смутком у душі, перетворилась на духовне свято із піднесеною до небес молитвою, напутним душевним словом отців і радісним співом найменших.
Згадалися поетичні рядки, написані мною на Святій Землі в Єрусалимі.
Ступаєм там, де Сам ішов,
І обпікає п'яти кам'яна дорога.
І кожна стація все знов і знов
Нас впевнено наближує до Нього
І нашої святої Перемоги.
Анатолій СЕМЕНЮК.
Залишити коментар