Історія людини – це історія тієї чи іншої епохи. В ній сконцентрована свідомість, яка визначає сутність і сенс життя. В молоді роки мені довелося брати активну участь в електрифікації Волині. Як інженер електролабораторії, я проводив випробування побутових, промислових та сільськогосподарських електроустановок на предмет справності і готовності до роботи. Територія моєї діяльності була обширною – північно-західні райони області.
Мене вражав технічний, технологічний, естетичний стан державних господарств. Відчувався безповоротний занепад, який впливав на рівень добробуту і загалом життя в СРСР. Це була ознака тієї епохи.
Пройшли роки. І ось, сивочола свідомість аналізує, порівнює, оцінює перспективи нашого руху до Євросоюзу. Моя аналітика базується на власному досвіді. У зв’язку з цьогорічною інтенсивністю грунтових вод та дощів я вимушений був шукати будівельників для влаштування протиповеневої системи власного будинку.
Вибір впав на приватну фірму «Інвестбуд», власник і директор якої — Василь Волинчук. Сьогодні ця фірма, виборовши тендер, проводить облаштування підвальних приміщень під тимчасові укриття в закладах міської освіти. В умовах війни такий захід, ініційований владою, вимагає не тільки якості, але й виконання робіт в стислі терміни. Адже життя дітей — понад усе. Бригади успішно справляються з поставленим завданням і разом з тим поповнюють бюджет міста, справно сплачуючи податки.
Ми звикли чути критику на адресу вітчизняного виробника: мовляв, у німців і поляків все на «голову» краще, якісніше. Але дозволю собі, шановний читачу, намалювати світлину одного робочого процесу цієї фірми.
О восьмій годині на об’єкт прибувають директор із головним виконробом. Складають технологічну карту робіт. Через годину на об’єкті — будівельно-ремонтна бригада. Спільно вирішують всі нюанси специфіки робіт і погоджують із замовником. Із самого старту задається інтенсивний темп роботи. Вражає тісна співпраця із іншими фірмами. Скажімо, щебінь, пісок та інші матеріали доставляють оперативно і у визначеному обсязі. Хто займається якоюсь роботою, знає, як в процесі виникають ті чи інші негаразди – наприклад, з’явилась потреба в саморізові або інструменті. На цей випадок передбачено менеджера із автівкою, який в «аварійному режимі» доставляє необхідне на об’єкт.
Ця схема нагадує організацію робіт на підприємствах Японії. Життя не стоїть на місці, вимагає різноманітних підходів для досягнення позитивного результату.
В бригадах фірми практикують широкопрофільний підхід, а не вузьку спеціалізацію. Це як у футболі — нападник мусить вміти захищатися, організовувати атаку. Старший бригади Сергій вміє майтерно класти бруківку, штукатурити, заливати бетон, зварювати металеві конструкції, вправно володіти інструментами та агрегатами і таке інше.
— Чому ви не в Польщі? Адже тепер вигідно заробляти гроші за кордоном, — запитую в хлопців.
— Пробували того меду не раз. Гіркий він – через важкі умови праці приходилось розривати угоди із замовниками. Не хочу грішити, були і позитивні моменти, але працювати там складно. Скажу чесно, якщо добре працювати, то і в нас можна заробити. А ще маємо враховувати, що недозароблене там компенсується домашнім затишком тут. Та й сім’я зберігається, – «просвітлює» мене Віталій.
Сергій мислить більш масштабно (у нього вища освіта) і розуміє, від чого залежить його прибуток – тож контроль і втручання у процес роботи мінімальний.
Розумію, як важко втримати працівників від спокуси великих заробітків за кордоном, тому й цікавлюсь у господаря:
— Василю Васильовичу, як вдається втримати високопрофесійних робітників в «орбіті» вашої фірми?
— Все просто. Належна організація праці і зарплата. Минулого місяця окремі працівники отримали більше 30 тисяч гривень. Це стимулює. Високий рівень оплати праці пропорційно впливає і на дохід фірми. Але там, де немає розуміння, від чого залежить їхній добробут, там і рівень зарплати набагато нижчий.
— А що гальмує розвиток будівельної індустрії?
— Звичайно ж, відтік високопрофесійних кадрів за кордон, а ще недосконала система тендерів. Від підрядника вимагають високої якості робіт і найнижчої вартості. Ці речі несумісні. Щоб досягти низької вартості, в кошториси закладають дешеві та неякісні матеріали. Скажіть, як в таких умовах досягти високої якості? «Свіжий» приклад.
На одному з об’єктів освіти, при влаштуванні підлоги, було передбачено бетоноване покриття, а не якісна плитка. Це викликало нарікання, бо коли діти бігають, то ця підлога пилить. І таких прикладів немало. За кордоном подібних проблем не виникає.
— Кажуть, що та країна, в якій багато будують, має високий добробут населення і перспективи щасливого життя.
— То правда. Хіба не щаслива людина, яка вселяється в нове помешкання? На жаль, це не про теперішню Україну. Війна забирає всі ресурси, а збудоване руйнує…
— Людина живе надіями і мріями. Що нас чекає в близькому майбутньому?
— Історія незалежної України показує усьому світу, що ми — інтелектуальна, високосвідома європейська нація. У вражаючій єдності, патріотизмі, незламності ми боремося і перемагаємо рашистів. Вдумайтесь: наші вояки в короткі терміни освоїли майже всі види сучасної надскладної зброї та техніки країн НАТО і США. Так само по війні відбудуємо країну.
l
Ми вище згадували про історію епохи, а в ній — людини. Наша епоха перевіряє нас на міцність. Заглядаючи в омріяне майбутнє, я переконуюсь, що з такими людьми, як Сергій, Віталій, Олександр, виконроб Петро Петрович, їх «командир» Василь Волинчук ми відбудуємо країну і закладемо міцну основу для нащадків.
Настане світла днина, коли будуть повертатися до свого дому не тільки «втікачі», шукачі щасливого життя, а й представники країн Європи, щоб переймати наш досвід будівництва та оборони. Розумію, що все не так просто.
Господь визначив для нас цей тернистий шлях, і ми, попри все, мусимо подолати його, як колись Мойсей вивів своїх земляків з єгипетської неволі. Розступиться море, стихнуть шторми і возсіяє над світом обітована Україна. А потому зійдуться хвилі, і накриють наших ворогів, щоб вони не посягали на чуже щастя.
Хай збудеться пророцтво!
Анатолій СЕМЕНЮК.
НА СВІТЛИНІ: міський голова Ігор Чайка вручає Почесну грамоту Василю Волинчуку за успіхи в роботі з нагоди Дня будівельника.
Фото з архіву редакції.
Історія людини – це історія тієї чи іншої епохи. В ній сконцентрована свідомість, яка визначає сутність і сенс життя. В молоді роки мені довелося брати активну участь в електрифікації Волині. Як інженер електролабораторії, я проводив випробування побутових, промислових та сільськогосподарських електроустановок на предмет справності і готовності до роботи. Територія моєї діяльності була обширною – північно-західні райони області.
Мене вражав технічний, технологічний, естетичний стан державних господарств. Відчувався безповоротний занепад, який впливав на рівень добробуту і загалом життя в СРСР. Це була ознака тієї епохи.
Пройшли роки. І ось, сивочола свідомість аналізує, порівнює, оцінює перспективи нашого руху до Євросоюзу. Моя аналітика базується на власному досвіді. У зв’язку з цьогорічною інтенсивністю грунтових вод та дощів я вимушений був шукати будівельників для влаштування протиповеневої системи власного будинку.
Вибір впав на приватну фірму «Інвестбуд», власник і директор якої — Василь Волинчук. Сьогодні ця фірма, виборовши тендер, проводить облаштування підвальних приміщень під тимчасові укриття в закладах міської освіти. В умовах війни такий захід, ініційований владою, вимагає не тільки якості, але й виконання робіт в стислі терміни. Адже життя дітей — понад усе. Бригади успішно справляються з поставленим завданням і разом з тим поповнюють бюджет міста, справно сплачуючи податки.
Ми звикли чути критику на адресу вітчизняного виробника: мовляв, у німців і поляків все на «голову» краще, якісніше. Але дозволю собі, шановний читачу, намалювати світлину одного робочого процесу цієї фірми.
О восьмій годині на об’єкт прибувають директор із головним виконробом. Складають технологічну карту робіт. Через годину на об’єкті — будівельно-ремонтна бригада. Спільно вирішують всі нюанси специфіки робіт і погоджують із замовником. Із самого старту задається інтенсивний темп роботи. Вражає тісна співпраця із іншими фірмами. Скажімо, щебінь, пісок та інші матеріали доставляють оперативно і у визначеному обсязі. Хто займається якоюсь роботою, знає, як в процесі виникають ті чи інші негаразди – наприклад, з’явилась потреба в саморізові або інструменті. На цей випадок передбачено менеджера із автівкою, який в «аварійному режимі» доставляє необхідне на об’єкт.
Ця схема нагадує організацію робіт на підприємствах Японії. Життя не стоїть на місці, вимагає різноманітних підходів для досягнення позитивного результату.
В бригадах фірми практикують широкопрофільний підхід, а не вузьку спеціалізацію. Це як у футболі — нападник мусить вміти захищатися, організовувати атаку. Старший бригади Сергій вміє майтерно класти бруківку, штукатурити, заливати бетон, зварювати металеві конструкції, вправно володіти інструментами та агрегатами і таке інше.
— Чому ви не в Польщі? Адже тепер вигідно заробляти гроші за кордоном, — запитую в хлопців.
— Пробували того меду не раз. Гіркий він – через важкі умови праці приходилось розривати угоди із замовниками. Не хочу грішити, були і позитивні моменти, але працювати там складно. Скажу чесно, якщо добре працювати, то і в нас можна заробити. А ще маємо враховувати, що недозароблене там компенсується домашнім затишком тут. Та й сім’я зберігається, – «просвітлює» мене Віталій.
Сергій мислить більш масштабно (у нього вища освіта) і розуміє, від чого залежить його прибуток – тож контроль і втручання у процес роботи мінімальний.
Розумію, як важко втримати працівників від спокуси великих заробітків за кордоном, тому й цікавлюсь у господаря:
— Василю Васильовичу, як вдається втримати високопрофесійних робітників в «орбіті» вашої фірми?
— Все просто. Належна організація праці і зарплата. Минулого місяця окремі працівники отримали більше 30 тисяч гривень. Це стимулює. Високий рівень оплати праці пропорційно впливає і на дохід фірми. Але там, де немає розуміння, від чого залежить їхній добробут, там і рівень зарплати набагато нижчий.
— А що гальмує розвиток будівельної індустрії?
— Звичайно ж, відтік високопрофесійних кадрів за кордон, а ще недосконала система тендерів. Від підрядника вимагають високої якості робіт і найнижчої вартості. Ці речі несумісні. Щоб досягти низької вартості, в кошториси закладають дешеві та неякісні матеріали. Скажіть, як в таких умовах досягти високої якості? «Свіжий» приклад.
На одному з об’єктів освіти, при влаштуванні підлоги, було передбачено бетоноване покриття, а не якісна плитка. Це викликало нарікання, бо коли діти бігають, то ця підлога пилить. І таких прикладів немало. За кордоном подібних проблем не виникає.
— Кажуть, що та країна, в якій багато будують, має високий добробут населення і перспективи щасливого життя.
— То правда. Хіба не щаслива людина, яка вселяється в нове помешкання? На жаль, це не про теперішню Україну. Війна забирає всі ресурси, а збудоване руйнує…
— Людина живе надіями і мріями. Що нас чекає в близькому майбутньому?
— Історія незалежної України показує усьому світу, що ми — інтелектуальна, високосвідома європейська нація. У вражаючій єдності, патріотизмі, незламності ми боремося і перемагаємо рашистів. Вдумайтесь: наші вояки в короткі терміни освоїли майже всі види сучасної надскладної зброї та техніки країн НАТО і США. Так само по війні відбудуємо країну.
ххх
Ми вище згадували про історію епохи, а в ній — людини. Наша епоха перевіряє нас на міцність. Заглядаючи в омріяне майбутнє, я переконуюсь, що з такими людьми, як Сергій, Віталій, Олександр, виконроб Петро Петрович, їх «командир» Василь Волинчук ми відбудуємо країну і закладемо міцну основу для нащадків.
Настане світла днина, коли будуть повертатися до свого дому не тільки «втікачі», шукачі щасливого життя, а й представники країн Європи, щоб переймати наш досвід будівництва та оборони. Розумію, що все не так просто.
Господь визначив для нас цей тернистий шлях, і ми, попри все, мусимо подолати його, як колись Мойсей вивів своїх земляків з єгипетської неволі. Розступиться море, стихнуть шторми і возсіяє над світом обітована Україна. А потому зійдуться хвилі, і накриють наших ворогів, щоб вони не посягали на чуже щастя.
Хай збудеться пророцтво!
Анатолій СЕМЕНЮК.
НА СВІТЛИНІ: міський голова Ігор Чайка вручає Почесну грамоту Василю Волинчуку за успіхи в роботі з нагоди Дня будівельника.
Фото з архіву редакції.
Історія людини – це історія тієї чи іншої епохи. В ній сконцентрована свідомість, яка визначає сутність і сенс життя. В молоді роки мені довелося брати активну участь в електрифікації Волині. Як інженер електролабораторії, я проводив випробування побутових, промислових та сільськогосподарських електроустановок на предмет справності і готовності до роботи. Територія моєї діяльності була обширною – північно-західні райони області.
Залишити коментар