Почуття національної гордості, любові до рідного краю властиве насамперед тим, хто змалечку навчений жити чесно і добросовісно, в правді перед Богом і людьми, хто береже духовні і сімейні цінності. А ще — робить усе можливе, аби його країна повстала з руїн, настала довгоочікувана Перемога, український прапор замайорів над кожним селом і містом, а світова і європейська спільноти, нарешті, усвідомили: їхні життя і добробут – це титанічна праця українського народу, захисників і захисниць, які рятують світ від російського терору.
Здавалося б, мене як журналіста уже нічим не здивувати, адже на моєму шляху зустрічалися люди різних професій, позицій і поглядів. Але повірте: цей молодий чоловік, якого звуть Віталій Яцина, здивував щирістю, порядністю, вмінням спілкуватися, служити вірою і правдою виборцям с. Бахова, котрі обрали його депутатом сільської ради.
Віталій Яцина – людина неспокійної вдачі, волонтер, громадський активіст, член федерації риболовного спорту Волинської області, а ще – музикант, вчитель, люблячий батько, турботливий чоловік і, звісно ж, справжній українець.
— Пане Віталію, з перших хвилин розмови відчуваю, що Ви – людина, яка поєднала у собі чимало хороших якостей… Якщо відверто, навіть інтуїція підказує, що Ви – цікавий співрозмовник, з багатьма планами, ідеями, задумами. Але, повірте, ми керуємося не лише здогадками, а й знаємо, що Ви працюєте задля Перемоги, презентуєте Україну під час міжнародних змагань з риболовлі, долучаєтесь до збору гуманітарної допомоги та коштів для підтримки ЗСУ.
— Чесно кажучи, не люблю зайвої публічності, але настільки люблю життя і Україну, що ладен віддати всі свої сили, знання і вміння, аби бути хоч чимось корисним і потрібним. Час дуже нелегкий, війна приносить чимало лиха, гинуть найкращі сини і доньки нашої Батьківщини.
Серце рветься на шматки. Хоча мені нарікати на долю нема чого. Маю прекрасну родину, чудових батьків, троє дітей, кохану дружину. Батьки навчили мене цінувати життя, досягати усього власними силами. Тому вважаю своїм обов’язком не сидіти, склавши руки, а наближати Перемогу тут, в тилу, займатися волонтерською діяльністю, демонструвати світу, що українці – сильна, смілива нація, яка стала щитом для багатьох народів у цій нерівній боротьбі за своє право на життя і свободу.
Уже третій рік, як обраний депутатом Дубівської сільської ради VIII скликання. З людьми працювати не завжди просто, адже потрібно вирішувати чимало питань, що стосуються життєдіяльності громади. Але якщо ти дотримуєшся своїх обіцянок, люди тобі довіряють, то все не так і важко. Ще й знаходиш багато однодумців, котрі готові допомагати. Головне – бути людиною. Амбіції, популізм для мене нічого не варті, живу як підказує совість, так, як виховали і навчили батьки.
— Віталію Володимировичу, наближається Міжнародний день рибальства, який відзначають 27 червня. Як відомо, Ви палкий прихильник цього виду спорту, що набуває ще більшої популярності в Україні, працюєте над тим, аби розвивати і популяризувати його на теренах рідного краю. І ось на думку навіть спав вислів: «Мені подобається єдина передбачувана річ у рибалці – це непередбачуваність». Ви, напевно, погодитесь із цим твердженням?
Почуття національної гордості, любові до рідного краю властиве насамперед тим, хто змалечку навчений жити чесно і добросовісно, в правді перед Богом і людьми, хто береже духовні і сімейні цінності. А ще — робить усе можливе, аби його країна повстала з руїн, настала довгоочікувана Перемога, український прапор замайорів над кожним селом і містом, а світова і європейська спільноти, нарешті, усвідомили: їхні життя і добробут – це титанічна праця українського народу, захисників і захисниць, які рятують світ від російського терору.
Здавалося б, мене як журналіста уже нічим не здивувати, адже на моєму шляху зустрічалися люди різних професій, позицій і поглядів. Але повірте: цей молодий чоловік, якого звуть Віталій Яцина, здивував щирістю, порядністю, вмінням спілкуватися, служити вірою і правдою виборцям с. Бахова, котрі обрали його депутатом сільської ради.
Віталій Яцина – людина неспокійної вдачі, волонтер, громадський активіст, член федерації риболовного спорту Волинської області, а ще – музикант, вчитель, люблячий батько, турботливий чоловік і, звісно ж, справжній українець.
— Пане Віталію, з перших хвилин розмови відчуваю, що Ви – людина, яка поєднала у собі чимало хороших якостей… Якщо відверто, навіть інтуїція підказує, що Ви – цікавий співрозмовник, з багатьма планами, ідеями, задумами. Але, повірте, ми керуємося не лише здогадками, а й знаємо, що Ви працюєте задля Перемоги, презентуєте Україну під час міжнародних змагань з риболовлі, долучаєтесь до збору гуманітарної допомоги та коштів для підтримки ЗСУ.
— Чесно кажучи, не люблю зайвої публічності, але настільки люблю життя і Україну, що ладен віддати всі свої сили, знання і вміння, аби бути хоч чимось корисним і потрібним. Час дуже нелегкий, війна приносить чимало лиха, гинуть найкращі сини і доньки нашої Батьківщини.
Серце рветься на шматки. Хоча мені нарікати на долю нема чого. Маю прекрасну родину, чудових батьків, троє дітей, кохану дружину. Батьки навчили мене цінувати життя, досягати усього власними силами. Тому вважаю своїм обов’язком не сидіти, склавши руки, а наближати Перемогу тут, в тилу, займатися волонтерською діяльністю, демонструвати світу, що українці – сильна, смілива нація, яка стала щитом для багатьох народів у цій нерівній боротьбі за своє право на життя і свободу.
Уже третій рік, як обраний депутатом Дубівської сільської ради VIII скликання. З людьми працювати не завжди просто, адже потрібно вирішувати чимало питань, що стосуються життєдіяльності громади. Але якщо ти дотримуєшся своїх обіцянок, люди тобі довіряють, то все не так і важко. Ще й знаходиш багато однодумців, котрі готові допомагати. Головне – бути людиною. Амбіції, популізм для мене нічого не варті, живу як підказує совість, так, як виховали і навчили батьки.
— Віталію Володимировичу, наближається Міжнародний день рибальства, який відзначають 27 червня. Як відомо, Ви палкий прихильник цього виду спорту, що набуває ще більшої популярності в Україні, працюєте над тим, аби розвивати і популяризувати його на теренах рідного краю. І ось на думку навіть спав вислів: «Мені подобається єдина передбачувана річ у рибалці – це непередбачуваність». Ви, напевно, погодитесь із цим твердженням?
— Так. Адже ми не можемо знати напевно, яким буде результат, незалежно чи ви на змаганнях, чи просто рибалите на березі водойми? Любов до цього захоплення мені прищепив тато Володимир Антонович Яцина У всіх починаннях мене підтримує мама Тетяна Петрівна, якій доземно вклоняюся за недоспані ночі, молитви, колосальну віру у мене, за безкорисливу любов до дітей та онуків. Матуся подарувала мені життя, виховала, навчила бути чесним, відповідальним, розраховувати на власні сили, шанувати і поважати людей.
Я щасливий, бо маю ще одних батьків – Віктора Сергійовича та Валентину Сергіївну Карасюків. Це – батьки моєї дружини Софії, яким щиро вдячний за те, що вони завжди поруч, на них можна покластися у будь-якій справі. Ми їх дуже любимо, цінуємо і поважаємо.
На продовження теми про риболовлю додам, що спочатку це було просто хобі. Ще хлопчаком їздив з батьком на рибалку, дуже подобався спорт і гра у футбол. Завжди з теплотою згадую ці цікаві «туристичні» поїздки. Згодом юнацьке захоплення переросло у професійне. Я – людина непосидюча, цілеспрямована. Хотілося в усьому мати успіх. Навіть у риболовлі змагався – то на рахунок, то на вагу.
Я є членом федерації риболовного спорту Волині. В кожній області є такі федерації, є різні напрямки рибальства. Досвідчений рибалка чудово знає, що для певного виду риболовлі треба мати спеціальне вудилище, від якого залежить успіх справи.
Особисто беру участь у зимовій рибалці – ловлі риби мормишкою з льоду. Є такі поняття, як береговий спінінг, ловля риби з берега поплавковою вудкою, ловля хижої риби, коропа. Обрав зимовий вид риболовлі ще й тому, що влітку маю обмаль часу. Живу з родиною у Бахові, доглядаємо город, сад. Душа радіє, коли усе цвіте і буяє. Милуюся пташиним співом і кожним деревом, посадженими власноруч. Це все наша українська земля, наша Батьківщина.
Спільно з управлінням культури, молоді, спорту і туризму міськвиконкому (Андрій Мигуля), зокрема, відділом туризму і спорту (Роман Лис) проводили змагання із зимової риболовлі. Для цього виду спорту потрібно, щоб крига була завтовшки не менше 20 см.
Цьогоріч погодні умови нам не дуже сприяли у цьому. Маємо надію провести турнір пам’яті Романа Карпюка, ректора ПВНЗ «Академія рекреаційних технологій і права», колишнього заступника голови Волинської обласної ради. Романа Петровича, на жаль, уже нема серед нас, але ми завжди пам’ятатимемо його мудрі поради, організаторські здібності, які він демонстрував під час проведення місцевих змагань з риболовлі. Сподіваюся, що з Перемогою нам вдасться втілити цей задум в життя.
— Цікавим є той факт, що Ви, крім громадської роботи, ще й володієте грою на баяні?
— Знову ж таки перейняв любов до музики від тата Володимира Антоновича, який займав керівні посади в освіті, культурі, а нині працює викладачем у Ковельській школі мистецтв. Я пішов, як-то кажуть, стежками свого батька. Закінчив музичну школу, продовжив підвищувати свій фах в Луцькому музичному училищі.
Здавалося б, що мій життєвий і професійний шлях визначено. Однак в силу певних обставин (моя сім’я жила скромно і не мала можливості придбати дороговартісний музичний інструмент), не зміг продовжувати здобувати вищу музичну освіту. Тому, порадившись, вирішив скласти іспити на заочне відділення педагогічного факультету. Згодом отримав диплом вчителя музики. Я про це ніскільки не шкодую, адже протягом десяти років навчав школярів в Білашеві, Любитові, Поворську.
Тут, в одній із шкіл, зустрів молоду красиву вчительку англійської мови, яка запала в моє серце. Не раз з Софією згадуємо наше знайомство. Дружина, коли довідалася про нового вчителя музики, то перше, що їй спало на думку – це має бути… дідусь, який грає на баяні.
Ось уже тринадцять років живемо разом. Я щасливий, що маю таку дружину, наше кохання справді — дарунок з небес, наше кохання – це той, хто тебе міцно тримає за руку, а відчуває твоє серце. Виховуємо сина і двох донечок. Це – наші радість і втіха.
— Пане Віталію, розкажіть про свою волонтерську діяльність.
— Разом з друзями, однодумцями, односельчанами збираємо гуманітарну допомогу для наших військових, адже їм дуже потрібна наша підтримка. Я не проходив військову службу, бо навчався, а трохи згодом — вчителював. Хоча в душі мріяв поповнити ряди Збройних Сил України.
Відчуваю борг перед тими хлопцями, які ціною власного життя відстоюють територіальну цілісність України. Так, я не вмію стріляти, але це не означає, що маю скласти руки, адже тут, в тилу, ми маємо спільно наближати Перемогу. Жителі нашого села перебували і перебувають на фронті. З 2014 року боронив нашу землю мій товариш Олександр Артемук, з яким виросли разом. Завдяки відважним військовослужбовця ми можемо жити і працювати.
З власної ініціативи здавав кров для потреб військових, поширював у соцмережах заклик, аби якомога більше громадян долучилися до цієї потрібної справи. Мене підтримала дружина Софія, яка також приїхала зі мною у пункт здачі крові. Добре, що охочих виявилося чимало, адже людям небайдуже, люди об’єдналися, аби допомогти військовим усіма силами.
— Вірите у Перемогу?
— Так. Інакше бути не може. Українці платять надто високу ціну, аби наблизити цей день, наші військові – справжні Герої. Честь їм і слава!
Взимку їздив на чемпіонат світу з ловлі риби, який відбувся в Естонії у м. Тарту. Ми поїхали на цей чемпіонат не просто, аби порибалити. Наша команда з різних міст України здобула достойну перемогу. Перша «золота» медаль приїхала в Ковель, адже мені вдалося здобути титул чемпіона світу з рибальства.
Звання абсолютного чемпіона світу отримує спортсмен, який здобуває перше місце в командному і особистому заліку одночасно. Під час нашого нагородження на чемпіонаті, ми запропонували усім учасникам з різних куточків світу підписати прапор України, який було продано на аукціоні за 5000 євро. Всі кошти були передані для потреб ЗСУ.
Світ підтримує нас, адже вважає Україну сильною державою, а українських військових — справжніми Героями. Саме вони стали на захист Європи і світу. Ми показали Україну, ми показали, що вона сильна духом, а українці – незламні й непереможні. Ми добилися, аби не допустити на чемпіонат росію і білорусь. Нам це вдалося. Поруч з нами змагалися рибалки з США, Естонії, Латвії, Литви і т.д.
Ще хотів би додати: на території Дубівської ОТГ працює громадська організація «Діємо вже», яку очолює прекрасна жінка, щира і чуйна людина Наталія Тхоржевська. Ми співпрацюємо з волонтерами, збираємо по селах допомогу, розміщаємо інформацію про благодійні збори у соцмережах, вайбер-групах. Це дуже дієво, а наші люди – найкращі!
Світлана ТРОЦЮК.
НА СВІТЛИНАХ: миті життя Віталія ЯЦИНИ.
Фото з домашнього архіву.
P. S. 25 червня ц. р. Віталій Яцина відзначає свій день народження, з чим ми його щиро вітаємо!
Пане Віталію, нехай Вам щастить завжди й в усьому!
Бажаємо мирного неба, сімейного затишку, здійснення усіх мрій, планів та задумів! Нехай Господь береже Вас на усіх життєвих дорогах!
Почуття національної гордості, любові до рідного краю властиве насамперед тим, хто змалечку навчений жити чесно і добросовісно, в правді перед Богом і людьми, хто береже духовні і сімейні цінності. А ще — робить усе можливе, аби його країна повстала з руїн, настала довгоочікувана Перемога, український прапор замайорів над кожним селом і містом, а світова і європейська спільноти, нарешті, усвідомили: їхні життя і добробут – це титанічна праця українського народу, захисників і захисниць, які рятують світ від російського терору. 
Серце рветься на шматки. Хоча мені нарікати на долю нема чого. Маю прекрасну родину, чудових батьків, троє дітей, кохану дружину. Батьки навчили мене цінувати життя, досягати усього власними силами. Тому вважаю своїм обов’язком не сидіти, склавши руки, а наближати Перемогу тут, в тилу, займатися волонтерською діяльністю, демонструвати світу, що українці – сильна, смілива нація, яка стала щитом для багатьох народів у цій нерівній боротьбі за своє право на життя і свободу. 
Я є членом федерації риболовного спорту Волині. В кожній області є такі федерації, є різні напрямки рибальства. Досвідчений рибалка чудово знає, що для певного виду риболовлі треба мати спеціальне вудилище, від якого залежить успіх справи.
Ось уже тринадцять років живемо разом. Я щасливий, що маю таку дружину, наше кохання справді — дарунок з небес, наше кохання – це той, хто тебе міцно тримає за руку, а відчуває твоє серце. Виховуємо сина і двох донечок. Це – наші радість і втіха.
Залишити коментар