– Я не боюся вмерти, тому що маму слухаюсь і допомагаю їй частіше, ніж балуюся... Тому я попаду в рай...
– А що таке рай?
– Я думаю, що рай – це як Україна, в якій немає війни. І де немає росії, – так міркує 8-річний хлопчик у той час, як його рідне місто обстрілюють росіяни.
Ті самі росіяни, які нещодавно у Херсоні поцілили снарядом у дитячий майданчик, де грався п'ятирічний малюк. Його смертельно травмували осколки і батько не встиг довезти сина до лікарні.
Ті самі росіяни, які вночі накрили ракетою житловий будинок у передмісті Дніпра і вбили дворічну дівчинку.
Ті самі росіяни, які вщент зруйнували оселі у сотнях українських сіл, залишивши без даху над головою стариків, яким нікуди вирушати з рідних місць і доводиться жити майже просто неба.
Ті самі росіяни, у яких не здригнулася рука підірвати Каховську ГЕС і пустити під воду десятки сіл і містечок.
І в жодного (!) з тих "братів", хто натискав кнопку, посилаючи смерть беззахисним мирним жителям, не пробудилося сумління, не ворухнулося почуття совісті і страху перед Божою карою за смертельний гріх – вбивство.
Це лише окремі, одиничні епізоди Великої війни за нашу Незалежність, яку нещодавно одна жінка поважного віку назвала "братовбивчою". Коли ж я спробувала заперечити, бо як можна назвати братами тих, у кого руки по лікоть у крові українців, вона знову знайшла аргумент: мовляв, війну розв'язали політики.
Така думка абсолютно збігається з тими, які висловлюють росіяни, зазомбовані своєю пропагандою. Це підтвердив один знайомий, родичі якого по батьковій лінії живуть у росії. "Давай не будем о политике", – сказала йому двоюрідна сестра, зателефонувавши після повномасштабного вторгнення російських окупантів, коли він обурено розповів, що чинять путінські зайди в Україні. Відтоді він більше з нею не спілкується.
Більш, ніж безглуздим аргументом намагалася виправдати напад на нашу країну одна з корінних українок, яка живе в росії: "Это превентивный удар. Если бы путин не объявил спецоперацию, НАТО с Украины стреляло б по наших детках".
Голос "братської крові", ба, навіть просто людської совісті не обізвався у тих, хто холоднокровно розстрілював українців, які намагалися вибратися з водяної пастки, в якій опинилися затоплені села Херсонщини. Можна було б наводити десятки, сотні прикладів того, що росіяни духовно, ментально, історично, генетично ніякі нам не брати. Вистачить лише одного аргументу: тоді, коли Київська Русь прийняла християнство, праотці теперішніх росіян сиділи у мокшанських болотах. Визнавати якесь міфічне з ними братство – принижувати власну гідність у той час, як світові знаменитості, предки яких є вихідцями з України, гордяться своїм українським корінням, всіляко підтримують нас і засуджують країну-агресорку.
l
Кажуть, на Волині немає війни. Не можу з цим погодитися. На щастя, нам на голову не летять снаряди та ракети. Але війна – це загиблі Герої, які в домовинах назавжди повертаються додому. Війна – це чорні хустини матерів, удів, це осиротілі діти. Війна – це сигнали повітряної тривоги, які майже щоночі означають, що небезпека поруч, близько, що смерть може прилетіти в будь-яку мить.
Війна триває і в душах, і в свідомості людей. Якось на похороні Героя в жалобній процесії позаду себе почула розмову двох чоловіків.
– Мій сусід сказав, що як прийде путін, то він на радощах на своїй хаті повісить російський триколор, – сказав один із тих.
– Я б його своїми руками повісив, – відреагував інший, присмачивши міцним слівцем.
Ще донедавна у громадському транспорті мимоволі ставала свідком гарячих дискусій, коли прихильники "руського міра" стверджували, що Буча, Ірпінь, Гостомель – це "постановка", що ніяких звірств "асвабадітелі" там не чинили. Не соромилися вихвалятися, що готові їх "зустрічати короваєм".
Сподівалися, що "путін прийде і наведе порядок". Або ж навіть заявляли, що їм "набридли вонючі бендери". Найбільше вражало, що такі думки висловлювали люди, які працювали на державних посадах, отримують солідні пенсії і не бідують навіть під час війни. Чим же завинила перед ними Україна, чому сподіваються на якісь блага від чужинців і не скористалися свого часу нагодою виїхати в росію?
Адже можливість "чемодан – вокзал – росія" залишалася реальною до 24 лютого минулого року. Та й зараз ще не пізно пошукати “щастя” в мокшансько-ординському ханстві. Можливо, там їм би відразу виділили квартиру з видом на Кремль? Бо, цілком ймовірно, що такої можливості у них незабаром не буде. Як свідчить останнє дослідження Київського міжнародного інституту соціології, майже 80 відсотків українців виступають за впровадження візового режиму з росією і встановлення закритих кордонів.
Щоправда, нині такі привселюдні колабораціоністські розмови трохи стихли – наші правоохоронці роблять свою справу. Але чи означає це, що з голів прихильників "руського міра" вивітрився отруйний мотлох? Чи проснулась їхня совість від того, що 19-річні, 20-річні хлопчики гинуть у кривавій бійні, що за майбутнє України кладуть голови талановиті актори і музиканти, винахідники і журналісти, програмісти і бізнесмени, пілоти вищого класу і рядові бійці, фермери і спортсмени, які могли б розбудовувати нашу державу - кожен у своїй справі?
На жаль, впевненості у ствердній відповіді немає. Надто довго засівалася поганським зіллям свідомість людей. Надто щедро проросійська влада підгодовувала їх скрізь – на виборах грішми, посадами у владі, різними пільгами для своїх, перевірених. Навіть масові зборища організовувала, як-от у Луцьку в травні 2013-го ні з того ні з сього з усієї області зібрали масовку з усіх районів учителів, медиків, чиновників на антифашистський мітинг. І ні в кого навіть сумніву не виникало, які такі "нацисти" і "фашисти" загрожують мирному Волинському краю. Чи не тоді вже тоді готувався ґрунт для виправдання "спецоперації" путінської орди під гаслами боротьби з "українськими неонацистами"?
l
Чи не кожному з нас доводилося багато читати про споконвічну боротьбу Добра зі Злом. Але до Великої війни Зло сприймалося як погані вчинки чи лихі звички окремих людей. Нині Абсолютне Зло випірнуло із каламутної свідомості мокшанського-ординського ханства і показало всьому світу свою огидну зловісну суть. Велика війна українців це і є велика боротьба Добра зі Злом, Світла із Темрявою, людяності із жорстокістю, майбутнього із наскрізь прогнилим минулим, що відходить у небуття, збираючи кривавий ужинок.
Бо країна під назвою “росія” вбиває все прекрасне і добре, до чого тільки не торкнеться. А Україна буде справді раєм – без війни і без росіян, як сказав восьмирічний хлопчик, що уже звик жити під обстрілами і не боїться смерті. Недарма ж мовиться: вустами дитини глаголить істина.
Валентина БЛІНОВА,
лауреатка обласної премії ім. Полікарпа Шафети та всеукраїнського почесного знаку "Золоте перо журналістики".
Підприємці громади рук не опускають
В останню липневу неділю в Україні вшановують всіх, хто в тій або іншій мірі пов'язаний з торгівлею. Торговельна справа – одна з найдавніших в історії людства, рушійна сила, що допомагає здійснювати не тільки купівлю-продаж, а й працює задля відродження економіки в умовах війни, усіма силами підтримує Збройні Сили України і навіть, відкриває нові можливості для тих, хто шукає своє місце в житті.
Напередодні свята ми поспілкувалися з Лілією Барною, заступником начальника управління економічного розвитку та торгівлі міськвиконкому-начальником відділу розвитку підприємництва, торгівлі, сільських територій та транспорту.
l
– Ми опікуємося галуззю торгівлі, і громадського харчування на теренах Ковельської громади, маємо повноваження щодо захисту інтересів прав споживачів, підтримуємо нові починання бізнес-структур, ФОПів. Тішуся, коли вдається досягти показників, що сприяють зміцненню економіки, хоча в умовах війни нашим підприємцям та керівникам доводиться докладати задля цього колосальних зусиль, – зазначила на початку розмови пані Лілія.
– А яка загальна ситуація в галузі торгівлі? Що корисного для людей тут з'явилося останнім часом? Які питання ще потребують вирішення?
– Ситуація непроста. Спочатку вона ускладнювалася пандемією коронавірусу, а нині ми живемо і працюємо в умовах війни. На сьогоднішній день в нашому місті функціонує більше 400 закладів торгівлі. Це – промислова і продуктова групи. Також працює понад 70 закладів ресторанного бізнесу. На жаль, не усі підприємці змогли зберегти ресторанний бізнес, що зазнав найбільших збитків від початку повномасштабного вторгнення.
Деякі ресторани і кафе змушені були припинити свою діяльність. На жаль, люди залишились без роботи. Однак, не зважаючи на усі ці сумні реалії, у нас з'явилося багато закладів швидкого харчування.
Наприклад – невеличкі кав'ярні, де можна придбати свіжу випічку або випити філіжанку кави. Це добре, адже наш місцевий бізнес йде в ногу з часом, намагається вистояти, створюючи нові робочі місця, сплачуючи податки, що підтримують економіку.
Так, станом на 1 липня ц. р., за даними ДП ГУДПС в Волинській області, в Ковельській територіальній громаді зареєстровано 1254 юридичних, 4002 фізичних осіб (підприємців в різних галузях), які здійснюють тут діяльність.
Для того, щоб допомогти підприємцям, діє державна Програма для підтримки малого та середнього бізнесу. Популярним стало написання грантів, фінансовими ресурсами яких скористалося 15 підприємців нашої громади, котрі надають послуги мобільного харчування, займаються роздрібнюю торгівлею м'ясом і м'ясними продуктами.
Гідну нішу на торговельному ринку займають спеціалізовані магазини – такі як, наприклад, "Meat", "М'ясоїжка". Не втрачає позицій торгівля запчастинами для автотранспортних засобів. В сфері побуту все більш поширеною стає діяльність фітнес-центрів. Цей напрямок активно розвивається. У нас відкриваються спортивні зали, бажаючі мають можливість займатися йогою. Користуються попитом стоматологія та заклади з надання інших побутових послуг.
Незважаючи на виклики воєнного стану, місто розвивається, заклади торгівлі і побуту працюють, "стають на ноги" потужні торговельні центри.
Після російського вторгнення більшість місцевих бізнесменів і підприємців почали активно допомагати ЗСУ та вимушено переселеним особам. Кожен з них використовує не тільки фінансові, а й внутрішні та зовнішні ресурси, що є у власному розпорядженні.
Наші підприємці неймовірні, ніхто не залишається байдужим, усі без винятку готові підтримувати ЗСУ і наближати омріяну Перемогу.
З нагоди професійного свята зичу колегам, усім, хто причетний до торговельної та побутової сфери, громадського харчування, здоров'я, наснаги, нових успіхів у справі служіння державі та українському народу!
– Яку роль у розвитку бізнесу відіграє Ваше управління?
– В управлінні економічного розвитку та торгівлі міськвиконкому підприємець або споживач послуг може отримати консультацію, що стосується сфери торгівлі, отримати інформацію щодо дотримання правил торгівлі, започаткування підприємницької діяльності.
Ми відкриті до діалогу. За додатковою інформацією можна звертатись у 306 кабінет Будинку рад за адресою: м. Ковель, вул. Незалежності, 73. Конт. тел. (03352) 6-17-06.
Повноважень і відповідальності у спеціалістів управління економічного розвитку та торгівлі міськвиконкому є чимало. У дружному і згуртованому колективі, який очолює вмілий, знаючий, ерудований, компетентний керівник Юрій Кондратович, кожен працівник відзначається професіоналізмом, порядністю, працелюбністю, а головне – людяністю, вмінням почути кожного.
– Що ж, дякую за розмову! Від себе особисто, колективу редакції "Вістей Ковельщини" щиросердно вітаю і Вас, і колег, і всіх працівників торгівлі і харчування Ковельщини з професійним святом! Нехай Ваша сумлінна праця й надалі зміцнює економіку громади, поліпшує добробут людей, наближає Перемогу над ворогом!
Розмову вела
Світлана ТРОЦЮК.
В останню липневу неділю в Україні вшановують всіх, хто в тій або іншій мірі пов'язаний з торгівлею. Торговельна справа – одна з найдавніших в історії людства, рушійна сила, що допомагає здійснювати не тільки купівлю-продаж, а й працює задля відродження економіки в умовах війни, усіма силами підтримує Збройні Сили України і навіть, відкриває нові можливості для тих, хто шукає своє місце в житті.
Напередодні свята ми поспілкувалися з Лілією Барною, заступником начальника управління економічного розвитку та торгівлі міськвиконкому-начальником відділу розвитку підприємництва, торгівлі, сільських територій та транспорту.
– Ми опікуємося галуззю торгівлі, і громадського харчування на теренах Ковельської громади, маємо повноваження щодо захисту інтересів прав споживачів, підтримуємо нові починання бізнес-структур, ФОПів. Тішуся, коли вдається досягти показників, що сприяють зміцненню економіки, хоча в умовах війни нашим підприємцям та керівникам доводиться докладати задля цього колосальних зусиль, – зазначила на початку розмови пані Лілія.
– А яка загальна ситуація в галузі торгівлі? Що корисного для людей тут з'явилося останнім часом? Які питання ще потребують вирішення?
– Ситуація непроста. Спочатку вона ускладнювалася пандемією коронавірусу, а нині ми живемо і працюємо в умовах війни. На сьогоднішній день в нашому місті функціонує більше 400 закладів торгівлі. Це – промислова і продуктова групи. Також працює понад 70 закладів ресторанного бізнесу. На жаль, не усі підприємці змогли зберегти ресторанний бізнес, що зазнав найбільших збитків від початку повномасштабного вторгнення.
Деякі ресторани і кафе змушені були припинити свою діяльність. На жаль, люди залишились без роботи. Однак, не зважаючи на усі ці сумні реалії, у нас з'явилося багато закладів швидкого харчування.
Наприклад – невеличкі кав'ярні, де можна придбати свіжу випічку або випити філіжанку кави. Це добре, адже наш місцевий бізнес йде в ногу з часом, намагається вистояти, створюючи нові робочі місця, сплачуючи податки, що підтримують економіку.
Так, станом на 1 липня ц. р., за даними ДП ГУДПС в Волинській області, в Ковельській територіальній громаді зареєстровано 1254 юридичних, 4002 фізичних осіб (підприємців в різних галузях), які здійснюють тут діяльність.
Для того, щоб допомогти підприємцям, діє державна Програма для підтримки малого та середнього бізнесу. Популярним стало написання грантів, фінансовими ресурсами яких скористалося 15 підприємців нашої громади, котрі надають послуги мобільного харчування, займаються роздрібнюю торгівлею м'ясом і м'ясними продуктами.
Гідну нішу на торговельному ринку займають спеціалізовані магазини – такі як, наприклад, "Meat", "М'ясоїжка". Не втрачає позицій торгівля запчастинами для автотранспортних засобів. В сфері побуту все більш поширеною стає діяльність фітнес-центрів. Цей напрямок активно розвивається. У нас відкриваються спортивні зали, бажаючі мають можливість займатися йогою. Користуються попитом стоматологія та заклади з надання інших побутових послуг.
Незважаючи на виклики воєнного стану, місто розвивається, заклади торгівлі і побуту працюють, "стають на ноги" потужні торговельні центри.
Після російського вторгнення більшість місцевих бізнесменів і підприємців почали активно допомагати ЗСУ та вимушено переселеним особам. Кожен з них використовує не тільки фінансові, а й внутрішні та зовнішні ресурси, що є у власному розпорядженні.
Наші підприємці неймовірні, ніхто не залишається байдужим, усі без винятку готові підтримувати ЗСУ і наближати омріяну Перемогу.
З нагоди професійного свята зичу колегам, усім, хто причетний до торговельної та побутової сфери, громадського харчування, здоров'я, наснаги, нових успіхів у справі служіння державі та українському народу!
– Яку роль у розвитку бізнесу відіграє Ваше управління?
– В управлінні економічного розвитку та торгівлі міськвиконкому підприємець або споживач послуг може отримати консультацію, що стосується сфери торгівлі, отримати інформацію щодо дотримання правил торгівлі, започаткування підприємницької діяльності.
Ми відкриті до діалогу. За додатковою інформацією можна звертатись у 306 кабінет Будинку рад за адресою: м. Ковель, вул. Незалежності, 73. Конт. тел. (03352) 6-17-06.
Повноважень і відповідальності у спеціалістів управління економічного розвитку та торгівлі міськвиконкому є чимало. У дружному і згуртованому колективі, який очолює вмілий, знаючий, ерудований, компетентний керівник Юрій Кондратович, кожен працівник відзначається професіоналізмом, порядністю, працелюбністю, а головне – людяністю, вмінням почути кожного.
– Що ж, дякую за розмову! Від себе особисто, колективу редакції "Вістей Ковельщини" щиросердно вітаю і Вас, і колег, і всіх працівників торгівлі і харчування Ковельщини з професійним святом! Нехай Ваша сумлінна праця й надалі зміцнює економіку громади, поліпшує добробут людей, наближає Перемогу над ворогом!
Розмову вела Світлана ТРОЦЮК.
Підприємці громади рук не опускають
Залишити коментар