Якби всі депутати були такими, як Слабенко, Україна була б іншоюТрагічна новина про загибель на запорізькому напрямку фронту підполковника Сергія Слабенка – народного депутата IV скликання українського парламенту, депутата Волинської обласної ради V, VI та VII скликань – викликала хвилю скорботних відгуків серед громадських активістів, журналістів, місцевих політиків – усіх, хто особисто знав Сергія Івановича чи звертався до нього за допомогою.
Його біографія – стрімкий злет, здобутий навчанням і працею. Народився в Луцьку в 28 серпня 1965 року. Закінчив Курганське вище авіаційне училище. З військової служби звільнився в запас через скорочення штатів. Навчаючись у Міжнародному інституті ринкових відносин та підприємництва, а також у Міжрегіональній академії управління персоналом, освоїв нові професії – менеджера-фінансиста та юриста.
Працював у бізнесових та юридичних структурах Луцька. На парламентських виборах 2002-го року здобув депутатський мандат, очолив підкомітет Верховної Ради з питань діяльності судів, судочинства та судово-правової реформи. По закінченню каденції став заступником голови Атестаційної палати Волинської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. З 2006-го по 2020-й рік – депутат Волинської обласної ради.
Деколи доводиться чути, що депутати та політики на війну не ходять. Сергій Слабенко це категорично спростував. Він був учасником антитерористичної операції на Сході, а Велика війна забрала його життя. Для громади Волині це непоправна втрата, бо якби всі депутати та політики були такі, як він, то Україна була б інакшою. Маю сміливість це стверджувати, бо це раз готувала з ним інтерв'ю, і думки, які він висловлював, ніколи не розходилися із його публічною позицією та ділами. Й однодумці, й опоненти поважали Сергія Івановича за його ерудованість, досконале знання законів, наполегливість і спокій у відстоюванні правди. Якби у Волинській облраді була відзнака для депутатів за чесність, то першим мав би отримати її саме Слабенко.
Для керівників обласної влади він був “незручною” людиною, бо ніколи не поступався, якщо йшлося про порушення законів чи регламенту. Він мав сміливість відверто, послідовно й аргументовано відстоювати інтереси виборців. Погодьтеся: у політично структурованій облраді таке під силу далеко не кожному.
У складний період Революції Гідності, коли головний самоврядний орган Волині фактично опинився без управління після того, як представники партії регіонів, що обіймали керівні посади, склали повноваження, саме юридичний досвід Сергія Слабенка допоміг уникнути кризи, обрати нове керівництво на цілком законних підставах, щоб ні в кого не виникало жодних сумнівів у легітимності повноважень новообраних голови облради та його заступників. А це було вкрай важливо, аби в області забезпечити роботу закладів освіти, медицини, комунальних підприємств, аби не зупинялася виплата заробітних плат і пенсій.
Особливо непросто Сергієві Івановичу доводилося виконувати депутатські повноваження упродовж 2015-2020 років, коли (чого гріха таїти!) обласна рада знаходилася під тиском однієї політичної сили. Під її надзвичайним прицілом опинилася "Батьківщина", фракцію якої фактично зруйнували. Але Слабенко та ще двоє депутаток не зрадили своєї позиції.
l
Ковельчани, напевне, пам'ятають екологічне лихо, яке спричинила діяльність Ковельської філії ДП "Укрветсанзавод". Розв'язати проблему місцевій владі допоміг саме Сергій Іванович. Він постійно тримав ситуацію під депутатським контролем, скеровував звернення до виконавчої влади, добивався ухвалення рішень, щоб запобігти ще більшій катастрофі. У відповідь на його запити на цьому підприємстві призупинено окремі види виробництва, що завдавали особливої шкоди довкіллю.
У полі своєї уваги тримав і питання роботи вузлової лікарні залізничної станції Ковель. На його вимогу було виділено кошти обласного бюджету на зарплату цьому колективу. Добивався виділення коштів на забезпечення інсуліном мешканців Ковеля і Ковельського району. Захищав у суді інтереси ковельчан, які постраждали від аферистів будівельної компанії ТзОВ "Ковельський ЖБК". Не відмовляв у допомозі й виборцям із інших територіальних громад – Турійської, Старовижівської, Володимир-Волинської, якщо вони зверталися саме до нього. Підтримував депутатськими коштами тих, хто постраждав від пожежі, потребував дорого вартісного лікування чи опинявся у скрутному матеріальному становищі.
Підготовлені Сергієм Слабенком звернення до уряду та парламенту завжди стосувалися захисту інтересів людей: недопущення зростання цін на природний газ та електроенергію, вимоги вжити заходів для підвищення заробітних плат волинян, проти суперечливої земельної та пенсійної реформ. Як юрист захищав обдурених вкладників, тих, хто взяв кредити в іноземній валюті і через інфляцію не зміг розрахувати з банками, відстоював права підприємців, на яких чинила тиск влада.
l
Нині перечитую інтерв'ю, які готувала із Сергієм Слабенком для різних видань, вкотре дивуюся, наскільки прозорливим і далекоглядним був цей політик, коли в сесійній залі облради публічно застерігав від ризиків для громади Волині від бездумної роздачі у приватні руки мисливських угідь та озер, підпільного бурштинового промислу, вимагав скерувати кошти обласного бюджету на забезпечення мобілізованих військовослужбовців, постійно наголошував на персональному голосуванні депутатів.
Мені довелося працювати депутатом облради разом із Сергієм Слабенком упродовж дев'яти років - в V та VI скликаннях, а потім ще п'ять років бути його помічником у депутатських справах, коли в 2015-му він отримав від ковельчан повноваження представляти їхні інтереси в самоврядному органі Волині. Під час виборчої кампанії часто доводилося разом добиратися з Луцька в Ковель громадським транспортом: свого автомобіля у Сергія Івановича не було. Після зустрічей із виборцями поверталися зазвичай останньою маршруткою. В дорозі нудьгувати не доводилося, бо Сергій Іванович був надзвичайно цікавим співрозмовником.
Невдовзі перед загибеллю підполковник Слабенко отримав поранення. Після одужання приїхав додому – до родини. Востаннє. Ще встиг потішитися онуком. Але знову поспішив на фронт – туди, де його, начальника відділення поточних бойових дій командного пункту штабу, чекали побратими, молоді солдати, які називали його Батею.
На трагічну звістку про загибель Сергія Слабенка відреагував експрезидент Віктор Ющенко: "Важкі бої на війні з російськими загарбниками забирають наших кращих людей, імена яких вписані в нашу новітню історію. Загинув Сергій Слабенко, депутат Верховної Ради у 2002-2006 рр., патріот, віддана розбудові незалежної Української держави людина, захисник ідей справедливого суду і закону, рівного для всіх. Політик із народу, чиї моральні орієнтири і людські якості не спотворили обрання до парламенту, обласної ради, посади в адвокатурі".
Надзвичайно важко писати в минулому часі про цього сміливого порядного, скромного і працьовитого політика, в якого (на моє глибоке переконання) мало б бути велике майбутнє – щоправда, в іншій Україні: без корупції, політичної упередженості, з чітким дотриманням законів. 10 серпня волиняни провели свого земляка в останню дорогу, схиливши в жалобі голови (на світлині в центрі). Його життя скінчилося у битві – як справжнього воїна, захисника, Героя. Тепер він на Небесних чатах охоронятиме Україну, яку завжди відстоював.
Валентина БЛІНОВА,
депутатка Волинської обласної ради
V і VI скликань.
"…часто люди ототожнюють депутатів із благодійниками, які роздають гречку, сіють грошима, надають спонсорську допомогу. Щедрий добродійник має тісний зворотний зв'язок зі своїми прихильниками, яким потрібна його допомога, а тому влада буде співпрацювати з ним – байдуже, має він мандат чи ні. Об'єднувати добродійництво і депутатство небезпечно, бо, витративши певну суму грошей на вибори і досягнувши результату, людина вже діє у власних інтересах".
ххх
"Депутатство у місцевій раді – це громадська робота, і на неї потрібно витрачати свій вільний час. Інакше облрада приречена ухвалювати тільки ті рішення, які ініціює виконавча структура… Чи це погано? Ні, але не впевнений, що за таких умов… переважатимуть інтереси громади".
("Волинь нова")
ххх
"…засідання обласної ради – це не забіг на спринтерську дистанцію, не змагання на швидкість. Головне – законність колегіально ухвалених рішень, аби ні в кого не виникало сумніву в їхній чинності".
("Вісник+К")
ххх
"Нині українська мова – це не лише ознака єдності нації, а й один із головних факторів національної безпеки. Тому надзвичайно важливо посилювати її роль у всіх галузях суспільного життя".
(сайт "Батьківщина Волині")
ххх
"… українське суспільство вже стомилося від корупційних скандалів як на вищих, так і на нижчих щаблях влади, однак відсоток винних, які отримали заслужене покарання, мізерно малий. Проте схоже на те, що більшість обранців волинської громади мають на цю проблему іншу точку зору…"
("Твій вибір").
Залишити коментар