Без хліба перемоги не буває
Серпень – пора, коли Сонце впевнено перетнуло екватор літа. Селяни вже впорались із сінокосом, а календар нагадує, що й жнива повинні бути в повному розпалі.
Але складні погодні умови стають на заваді. Тому кожної погожої днини годину– другу на полях селян-приватників працюють невеликі зернозбиральні комбайни. Так, у Туропині своїм односельчанам допомагає з обмолотом зернових Володимир Білонога. А на орендованих землях, площа яких сягає більше 100 гектарів, працюють сучасні зернозбиральні комбайни фермерського господарства „Поліська родина”, яке є потужним бюджетоутворюючим підприємством.
Не порушуючи недільного ранкового ритму жнив в туропинському урочищі “Лани”, де колись була “колонія” і жили люди, розмовляю зі старшим агрономом Віталієм Волочком. Запитую, як жнивується?
– Ось, як бачите, три комбайни вже в загінках, на підході техніка для перевезення зерна, – відповідає агроном. – Орієнтовно будемо мати по 60 центнерів з гектара, можливо, й більше. А колись на цих землях намолочували по 15-20 центнерів на круг... Маємо можливість вчасно розраховуватися з людьми за паї. Допомагаємо селянам, які звертаються, а також Збройним Силам України.
Тим часом комбайни поважно пливуть пшеничним полем, а за ними по стерні поважно походжають лелеки, шукаючи поживу.
Підходжу до молодого комбайнера й впізнаю сина мого знайомого Василя Пруса – Володимира. Запитую, як йому жнивується, чи не спекотно?
– Та ні, – відповідає: – В кабіні є кондиціонер, все чудово, аби тільки погода не підвела.
Радіє душа від побаченого і почутого: в рідному селі Туропині молоді хлопці жнивують з ентузіазмом, великим бажанням якнайшвидше впоратися з роботою й зібрати вирощений урожай. Без збоїв працює сучасна техніка, роблячи свій внесок у нашу Перемогу тут, на Заході України. Адже там – на Сході й Півдні – від пострілів і вогню зброї нелюдів часто горить вже зібране збіжжя...
Так, особливі ці жнива, як і минулорічні. Питання збору українського зерна нині стало актуальним не тільки для нашої держави, яка веде війну за свою територіальну цілісність і незалежність, а й для міжнародної спільноти, яка активно працює в цьому напрямку й робить все можливе, щоб українське зерно потрапляло на продовольчі ринки країн третього світу, аби і там люди були з хлібом.
Сергій ДАНИЛЮК.
На СВІТЛИНАХ автора: водії Степан Марчак, Юрій Яренчук, комбайнер Володимир Прус.
Серпень – пора, коли Сонце впевнено перетнуло екватор літа. Селяни вже впорались із сінокосом, а календар нагадує, що й жнива повинні бути в повному розпалі.
Але складні погодні умови стають на заваді. Тому кожної погожої днини годину– другу на полях селян-приватників працюють невеликі зернозбиральні комбайни. Так, у Туропині своїм односельчанам допомагає з обмолотом зернових Володимир Білонога. А на орендованих землях, площа яких сягає більше 100 гектарів, працюють сучасні зернозбиральні комбайни фермерського господарства „Поліська родина”, яке є потужним бюджетоутворюючим підприємством.
Не порушуючи недільного ранкового ритму жнив в туропинському урочищі “Лани”, де колись була “колонія” і жили люди, розмовляю зі старшим агрономом Віталієм Волочком. Запитую, як жнивується?
– Ось, як бачите, три комбайни вже в загінках, на підході техніка для перевезення зерна, – відповідає агроном. – Орієнтовно будемо мати по 60 центнерів з гектара, можливо, й більше. А колись на цих землях намолочували по 15-20 центнерів на круг... Маємо можливість вчасно розраховуватися з людьми за паї. Допомагаємо селянам, які звертаються, а також Збройним Силам України.
Тим часом комбайни поважно пливуть пшеничним полем, а за ними по стерні поважно походжають лелеки, шукаючи поживу.
Підходжу до молодого комбайнера й впізнаю сина мого знайомого Василя Пруса – Володимира. Запитую, як йому жнивується, чи не спекотно?
– Та ні, – відповідає: – В кабіні є кондиціонер, все чудово, аби тільки погода не підвела.
Радіє душа від побаченого і почутого: в рідному селі Туропині молоді хлопці жнивують з ентузіазмом, великим бажанням якнайшвидше впоратися з роботою й зібрати вирощений урожай. Без збоїв працює сучасна техніка, роблячи свій внесок у нашу Перемогу тут, на Заході України. Адже там – на Сході й Півдні – від пострілів і вогню зброї нелюдів часто горить вже зібране збіжжя...
Так, особливі ці жнива, як і минулорічні. Питання збору українського зерна нині стало актуальним не тільки для нашої держави, яка веде війну за свою територіальну цілісність і незалежність, а й для міжнародної спільноти, яка активно працює в цьому напрямку й робить все можливе, щоб українське зерно потрапляло на продовольчі ринки країн третього світу, аби і там люди були з хлібом.
Сергій ДАНИЛЮК.
На СВІТЛИНАХ автора: водії Степан Марчак, Юрій Яренчук, комбайнер Володимир Прус.
Радіє душа від побаченого і почутого: в рідному селі Туропині молоді хлопці жнивують з ентузіазмом, великим бажанням якнайшвидше впоратися з роботою й зібрати вирощений урожай. Без збоїв працює сучасна техніка, роблячи свій внесок у нашу Перемогу тут, на Заході України. Адже там – на Сході й Півдні – від пострілів і вогню зброї нелюдів часто горить вже зібране збіжжя... 
Залишити коментар