Війна. Вона, немов стоголовий павук, снує павутиння стресу і песимізму в усіх закутках наших зранених душ. Путін намагається знищити все українське живе і суще, посіяти паніку і страх. В його планах – перетворити життєрадісних українців на сіру, рабську масу без позитивних емоцій і майбутнього. І це йому деколи вдається — ми раз за разом впадаємо в песимістичний, депресивний стан.
На мою суб’єктивну думку, одним із «лікувальних» засобів цієї хвороби є усмішка і позитивний настрій. Пам’ятаєте Лесине: «Так! я буду крізь сльози сміятись, серед лиха співати пісні…»? Зрештою, маємо розуміти, що усмішка – це похідна від Христової любові.
Україна давно заслужила на радісну усмішку. Це не тільки еліксир духовного зцілення, а й психологічна зброя в боротьбі із злою змією — рашистською «расєєю», на чолі якої – диктатор путін, схожий на бездушного, безсмертного кащея (чахлика) XXI століття.
Тож і навіялась розмова-діалог в поетичному викладі, мета якої – розбудити нас від безкінечного суму і страху. Мій читачу-побратиме, запитай себе зранку: «А що ми робимо не так в стратегічному проєкті психологічної реабілітації кожного з нас?”. Тим більше, що нині – час Різдвяно-Новорічних свят, які дарують радість та усмішку Божої Матері.
Поет:
Де твоя усмішка, рідна країно,
Коли душу бентежну мою заспокоїш?
Поглянь на поля, на ліси і долини –
Там рани пекучі чим їх загоїш?
Країна Україна:
Ох, друже мій щирий, як усміхатись?
Сусідка погана – зло поіменне
На мене напала – кров розлилася,
Вої упали. Припустились знамена…
Поет:
Усміхнися зорею, найріднішая мати:
Нехай воїни бачать незламність в
очах,
Цей бій – за майбутнє, за вікторії
свято,
За кращую долю, за омріяні сни у
ночах.
Країна Україна:
Хто сприйме усмішку крізь сльози і
горе?
Раділи – бо ж міцно ставали на ноги,
Та раптом захмарилось море і гори –
Колючими стали до Волі дороги.
Поет:
Мусим болі терпіти і дух гартувати,
Осанну складати Лицарям світла,
Усмішку надії Землі дарувати,
І нашому цвіту — янголам-дітям.
А ще усміхнись вчителям, всій освіті
Лікарям невтомним, охоронцям
здоров’я.
Культурі і спорту: нашій славі над
світом
І просто хмільному весни велемов’ю.
Усміхнися співучій українській мові,
Народу – його працьовитим рукам.
Нації творчій і вірним Христовим,
Усміхнися майбутнім щасливим
рокам!
Країна Україна:
Молюся і плачу, надіюсь і вірю,
Наш Боже, наш Отче, сотвори
чудеса:
Хай усмішка-зброя вб’є хижого
звіра,
І нам усміхнуться святі небеса!
Анатолій СЕМЕНЮК.
Війна. Вона, немов стоголовий павук, снує павутиння стресу і песимізму в усіх закутках наших зранених душ. Путін намагається знищити все українське живе і суще, посіяти паніку і страх. В його планах – перетворити життєрадісних українців на сіру, рабську масу без позитивних емоцій і майбутнього. І це йому деколи вдається — ми раз за разом впадаємо в песимістичний, депресивний стан.
На мою суб’єктивну думку, одним із «лікувальних» засобів цієї хвороби є усмішка і позитивний настрій. Пам’ятаєте Лесине: «Так! я буду крізь сльози сміятись, серед лиха співати пісні…»? Зрештою, маємо розуміти, що усмішка – це похідна від Христової любові.
Україна давно заслужила на радісну усмішку. Це не тільки еліксир духовного зцілення, а й психологічна зброя в боротьбі із злою змією — рашистською «расєєю», на чолі якої – диктатор путін, схожий на бездушного, безсмертного кащея (чахлика) XXI століття.
Тож і навіялась розмова-діалог в поетичному викладі, мета якої – розбудити нас від безкінечного суму і страху. Мій читачу-побратиме, запитай себе зранку: «А що ми робимо не так в стратегічному проєкті психологічної реабілітації кожного з нас?”. Тим більше, що нині – час Різдвяно-Новорічних свят, які дарують радість та усмішку Божої Матері.
Поет:
Де твоя усмішка, рідна країно,
Коли душу бентежну мою заспокоїш?
Поглянь на поля, на ліси і долини –
Там рани пекучі чим їх загоїш?
Країна Україна:
Ох, друже мій щирий, як усміхатись?
Сусідка погана – зло поіменне
На мене напала – кров розлилася,
Вої упали. Припустились знамена…
Поет:
Усміхнися зорею, найріднішая мати:
Нехай воїни бачать незламність в очах,
Цей бій – за майбутнє, за вікторії свято,
За кращую долю, за омріяні сни у ночах.
Країна Україна:
Хто сприйме усмішку крізь сльози і горе?
Раділи – бо ж міцно ставали на ноги,
Та раптом захмарилось море і гори –
Колючими стали до Волі дороги.
Поет:
Мусим болі терпіти і дух гартувати,
Осанну складати Лицарям світла,
Усмішку надії Землі дарувати,
І нашому цвіту — янголам-дітям.
А ще усміхнись вчителям, всій освіті
Лікарям невтомним, охоронцям здоров’я.
Культурі і спорту: нашій славі над світом
І просто хмільному весни велемов’ю.
Усміхнися співучій українській мові,
Народу – його працьовитим рукам.
Нації творчій і вірним Христовим,
Усміхнися майбутнім щасливим рокам!
Країна Україна:
Молюся і плачу, надіюсь і вірю,
Наш Боже, наш Отче, сотвори чудеса:
Хай усмішка-зброя вб’є хижого звіра,
І нам усміхнуться святі небеса!
Анатолій СЕМЕНЮК.
Залишити коментар