Кожен, кому дано прийти у цей світ, безумовно має своє особливе призначення.
І дійсно, особливе воно для Валентина Данилюка – носія високих людських якостей, уродженця села Секуня, що на Старовижівщині (нині Ковельського району), члена Національної спілки художників України.
Уже, глянувши на обкладинку книги "Доля синьоокого романтика" Валентини Клюнтер, що вийшла з друку цього року у видавництві "Надстир'я", бачиш постать благородного, елегантного на вигляд героя нарисів на фоні хати-казки. А побудована вона золотими руками Валентина Данилюка самотужки за власним планом на місці, де жили його предки, без жодного гвіздка. І покрита очеретом. Під такою покрівлею зимою тепло, а літом прохолодно. Сам і штукатурив комин, плиту і камін. Це своєрідний пам'ятник рідним.
Жив герой книги за настановою батьків, щоб собі було добре, а людям ще краще. Тому й мав багато друзів по всій Західній Україні, де вчився, жив і творив. Це – різносторонньо обдарована людина. Мав талант багатогранний: і скульптора, і графіка, і живописця, і мозаїка. А ще – гарно грав на гітарі, тонко відчував музику, любив танцювати, рибалити.
Був знайомий з творчими людьми: Зоєю Слободян, Світланою Мирводою, Зоєю Навроцькою, Валентиною Клюнтер, Ніною Горик, журналістами і письменниками, навіть із Сусанною Троць з Буенос-Айреса. Був щирим і щедрим, часто запрошував до себе на хутір "Круха". Тут побували сотні людей звідусюди. Дружив із школярами Секуня, які спостерігали часто за його роботою, приходячи на гостину.
Маючи Божий дар, досягнув вершин майстерності. 30 років після закінчення Львівського інституту декоративно-прикладного мистецтва працював на Івано-Франківщині.
Тож починав із карпатських пейзажів, але найбільше вабив дух поліської природи. Тонко і правдиво відображав її згодом після повернення на рідну малу батьківщину, у світ первозданної краси і духовного спокою, одержуючи наснагу від волинської землі. На хуторі "Круха" і народились скульптури із дерева: "Святість", "Колискова", "Муза", "Маруся Чурай", "Леся Українка", "Тарас Шевченко", "Іван Франко", "Іван Гонта", "Берегиня", "Весна" та ін. Це видно на світлинах у книзі.
А скільки художніх полотен тут є! Милуючись ними, ніби бачимо зримо туман над берегом, спекотний день, вечір на узліссі, наближення грози, тишу ранкового ранку, зоряну ніч… Вражають портрети, зокрема, матері. Є тут і чеканка, і різьба…
Його ідеалами були істина, добро, краса. І це відчуваємо на кожній сторінці, перегортаючи книгу, вчитуючись у спогади рідних і відомих та невідомих людей. Коли дивишся на цю красу, відчуваєш не тільки насолоду, а й хочеш, щоб звичні слова "краса врятує світ" стали дійсністю. Бо як же інакше? Хіба можна руйнувати красу? На жаль, війна по-іншому діє…
Твори героя книги займали почесне місце на районних, обласних, всесоюзних, республіканських та міжнародних виставках, зокрема і в Ковелі, про що часто повідомляла наша газета "Вісті Ковельщини".
Вироби нашого талановитого волинянина є в Польщі, росії, Канаді, Італії, Аргентині, Англії. Презентував їх усім знайомим людям.
Книга дарує приємні хвилини спілкування з неповторною красою людського таланту, запрошує доторкнутись до духовності Майстра з великої букви. Своєю натхненною працею і любов'ю до отчої землі художник возвеличив наш край, прикрасив творче дерево України.
1938 - 2013 – роки його життя.
У кожному рядочку книги відчувається гордість автора за талановитого земляка, бо краєзнавець і письменниця теж родом із Скулина.
Валентина ОСТАПЧУК.
Кожен, кому дано прийти у цей світ, безумовно має своє особливе призначення.
І дійсно, особливе воно для Валентина Данилюка – носія високих людських якостей, уродженця села Секуня, що на Старовижівщині (нині Ковельського району), члена Національної спілки художників України.
Уже, глянувши на обкладинку книги "Доля синьоокого романтика" Валентини Клюнтер, що вийшла з друку цього року у видавництві "Надстир'я", бачиш постать благородного, елегантного на вигляд героя нарисів на фоні хати-казки. А побудована вона золотими руками Валентина Данилюка самотужки за власним планом на місці, де жили його предки, без жодного гвіздка. І покрита очеретом. Під такою покрівлею зимою тепло, а літом прохолодно. Сам і штукатурив комин, плиту і камін. Це своєрідний пам'ятник рідним.
Жив герой книги за настановою батьків, щоб собі було добре, а людям ще краще. Тому й мав багато друзів по всій Західній Україні, де вчився, жив і творив. Це – різносторонньо обдарована людина. Мав талант багатогранний: і скульптора, і графіка, і живописця, і мозаїка. А ще – гарно грав на гітарі, тонко відчував музику, любив танцювати, рибалити.
Був знайомий з творчими людьми: Зоєю Слободян, Світланою Мирводою, Зоєю Навроцькою, Валентиною Клюнтер, Ніною Горик, журналістами і письменниками, навіть із Сусанною Троць з Буенос-Айреса. Був щирим і щедрим, часто запрошував до себе на хутір "Круха". Тут побували сотні людей звідусюди. Дружив із школярами Секуня, які спостерігали часто за його роботою, приходячи на гостину.
Маючи Божий дар, досягнув вершин майстерності. 30 років після закінчення Львівського інституту декоративно-прикладного мистецтва працював на Івано-Франківщині.
Тож починав із карпатських пейзажів, але найбільше вабив дух поліської природи. Тонко і правдиво відображав її згодом після повернення на рідну малу батьківщину, у світ первозданної краси і духовного спокою, одержуючи наснагу від волинської землі. На хуторі "Круха" і народились скульптури із дерева: "Святість", "Колискова", "Муза", "Маруся Чурай", "Леся Українка", "Тарас Шевченко", "Іван Франко", "Іван Гонта", "Берегиня", "Весна" та ін. Це видно на світлинах у книзі.
А скільки художніх полотен тут є! Милуючись ними, ніби бачимо зримо туман над берегом, спекотний день, вечір на узліссі, наближення грози, тишу ранкового ранку, зоряну ніч… Вражають портрети, зокрема, матері. Є тут і чеканка, і різьба…
Його ідеалами були істина, добро, краса. І це відчуваємо на кожній сторінці, перегортаючи книгу, вчитуючись у спогади рідних і відомих та невідомих людей. Коли дивишся на цю красу, відчуваєш не тільки насолоду, а й хочеш, щоб звичні слова "краса врятує світ" стали дійсністю. Бо як же інакше? Хіба можна руйнувати красу? На жаль, війна по-іншому діє…
Твори героя книги займали почесне місце на районних, обласних, всесоюзних, республіканських та міжнародних виставках, зокрема і в Ковелі, про що часто повідомляла наша газета "Вісті Ковельщини".
Вироби нашого талановитого волинянина є в Польщі, росії, Канаді, Італії, Аргентині, Англії. Презентував їх усім знайомим людям.
Книга дарує приємні хвилини спілкування з неповторною красою людського таланту, запрошує доторкнутись до духовності Майстра з великої букви. Своєю натхненною працею і любов'ю до отчої землі художник возвеличив наш край, прикрасив творче дерево України.
1938 - 2013 – роки його життя.
У кожному рядочку книги відчувається гордість автора за талановитого земляка, бо краєзнавець і письменниця теж родом із Скулина.
Валентина ОСТАПЧУК.
Кожен, кому дано прийти у цей світ, безумовно має своє особливе призначення.
Залишити коментар