Мабуть, найбажаніше свято для дітей – це ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ. Ось і нас, учнів 5-А класу ліцею №3 ім.Лесі Українки, гостинно запросила до себе на екскурсію у переддень свята заснування Ковельського фахового медичного коледжу його директор Григола Олена Григорівна.
На подвір’ї коледжу серед мальовничих ялинок — стенд із фотографіями загиблих воїнів. Тарасюк Олексій Васильович, Пігілєв Валентин Олександрович, Яворський Сергій В’ячеславович – випускники медичного коледжу різних років, які загинули у боротьбі з російськими окупантами, навіки залишилися на почесному місці у серці свого рідного навчального закладу.
Заступник директора з питань гуманітарної освіти та виховання Левочко Ольга Михайлівна та юні студентки Веремейчик Анастасія та Івануха Олександра, випускниці IV курсу спеціальності “223 Медсестринство ОПП Сестринська справа”, люб’язно погодилися розкрити нам секрети обраної спеціальності. Особливе захоплення у нас викликав спортивний майданчик, адже не дивно було би побачити якусь аптеку. А тут — спортивні тренажери! Все ніби говорить, що основа здоров’я – фізичний гарт.
На спортивному майданчику просто неба керівник фізичного виховання Гочачко Микола Миколайович та викладач фізичного виховання Проц Олег Васильович вчили нас робити штучне дихання. Ми вже були як справжні медики у білих халатах. Але слід було скласти «екзамени», згадати всі ті навички, яких навчили попередні лектори Анна і Світлана, теж студентки коледжу, про лекції яких я писав раніше. Ми впоралися, не осоромилися перед справжніми ПРОФІ!
Наступною локацією, куди нас запросили працівники коледжу, був кабінет, де навчають робити ін’єкції. Зайшовши в цей навчальний клас, ми ніби опинилися у середньовічній лабораторії. Перед нами були макети рук, ніг, сідниць людини, шприци і турнікети. Викладач коледжу Совтус Ірина Миколаївна, ніби випереджаючи наше невимовне бажання зробити укол, запросила ближче до манекенів. Вона вчила, як потрібно правильно тримати в руках шприц, як робити ін’єкцію та багато чого іншого. На перший погляд, все це просто. Насправді потребує великої майстерності, досвіду та знань. Побачивши, скільки всього необхідно вміти та знати, щоб бути медиком, розумієш, яку важливу справу роблять викладачі, навчаючи, та студенти, навчаючись, адже в їхніх руках — здоров’я людей.
На цьому цікавинки не закінчилися. Далі ми пішли в навчальний кабінет, де вчать «слухати серце». Тут лікарям допомагає кардіограф. Викладач Комісарик Світлана Михайлівна нас ознайомила з роботою цього приладу. Він не несе загрози для нашого сердечка, а лише ловить його найменші рухи.
Серед учнів виявилися бажаючі спробувати дію цього апарату. Після проведення замірів, прилад видає стрічку із лініями, «прочитавши» які лікар виносить свій вердикт про здоров’я нашого серця.
І це ще було не все. Не менш захоплюючою локацією виявився клас, де були стенди з різними органами людини, а також манекени з м’язами та скелет. Викладач коледжу Хвіц Лариса Миколаївна розповіла багато цікавого про будову тіла людини. А ще корисно було подивитися та розібрати макети різних органів. Відчуття неймовірні!
Все це було захоплююче. Як же ж потрібно любити свою нелегку ЛІКАРСЬКУ справу, щоб вміти так доступно передати нам, дітям, її важливість.
Ця подорож до “країни” охорони здоров’я була не просто змістовною, а феєричною. Тому ми кажемо медичному коледжу: «До скорих зустрічей!». Я впевнений, тут ще є чим нас здивувати.
Хочемо подякувати директору Ковельського фахового медичного коледжу Григолі Олені Григорівні за запрошення, а студентам і викладачам – за організацію пізнавальної екскурсії.
Стас ШОСТАЦЬКИЙ,
учень 5-А класу ліцею №3 ім. Лесі Українки.
Мабуть, найбажаніше свято для дітей – це ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ. Ось і нас, учнів 5-А класу ліцею №3 ім.Лесі Українки, гостинно запросила до себе на екскурсію у переддень свята заснування Ковельського фахового медичного коледжу його директор Григола Олена Григорівна.
На подвір’ї коледжу серед мальовничих ялинок — стенд із фотографіями загиблих воїнів. Тарасюк Олексій Васильович, Пігілєв Валентин Олександрович, Яворський Сергій В’ячеславович – випускники медичного коледжу різних років, які загинули у боротьбі з російськими окупантами, навіки залишилися на почесному місці у серці свого рідного навчального закладу.
Заступник директора з питань гуманітарної освіти та виховання Левочко Ольга Михайлівна та юні студентки Веремейчик Анастасія та Івануха Олександра, випускниці IV курсу спеціальності “223 Медсестринство ОПП Сестринська справа”, люб’язно погодилися розкрити нам секрети обраної спеціальності. Особливе захоплення у нас викликав спортивний майданчик, адже не дивно було би побачити якусь аптеку. А тут — спортивні тренажери! Все ніби говорить, що основа здоров’я – фізичний гарт.
На спортивному майданчику просто неба керівник фізичного виховання Гочачко Микола Миколайович та викладач фізичного виховання Проц Олег Васильович вчили нас робити штучне дихання. Ми вже були як справжні медики у білих халатах. Але слід було скласти «екзамени», згадати всі ті навички, яких навчили попередні лектори Анна і Світлана, теж студентки коледжу, про лекції яких я писав раніше. Ми впоралися, не осоромилися перед справжніми ПРОФІ!
Наступною локацією, куди нас запросили працівники коледжу, був кабінет, де навчають робити ін’єкції. Зайшовши в цей навчальний клас, ми ніби опинилися у середньовічній лабораторії. Перед нами були макети рук, ніг, сідниць людини, шприци і турнікети. Викладач коледжу Совтус Ірина Миколаївна, ніби випереджаючи наше невимовне бажання зробити укол, запросила ближче до манекенів. Вона вчила, як потрібно правильно тримати в руках шприц, як робити ін’єкцію та багато чого іншого. На перший погляд, все це просто. Насправді потребує великої майстерності, досвіду та знань. Побачивши, скільки всього необхідно вміти та знати, щоб бути медиком, розумієш, яку важливу справу роблять викладачі, навчаючи, та студенти, навчаючись, адже в їхніх руках — здоров’я людей.
На цьому цікавинки не закінчилися. Далі ми пішли в навчальний кабінет, де вчать «слухати серце». Тут лікарям допомагає кардіограф. Викладач Комісарик Світлана Михайлівна нас ознайомила з роботою цього приладу. Він не несе загрози для нашого сердечка, а лише ловить його найменші рухи.
Серед учнів виявилися бажаючі спробувати дію цього апарату. Після проведення замірів, прилад видає стрічку із лініями, «прочитавши» які лікар виносить свій вердикт про здоров’я нашого серця.
І це ще було не все. Не менш захоплюючою локацією виявився клас, де були стенди з різними органами людини, а також манекени з м’язами та скелет. Викладач коледжу Хвіц Лариса Миколаївна розповіла багато цікавого про будову тіла людини. А ще корисно було подивитися та розібрати макети різних органів. Відчуття неймовірні!
Все це було захоплююче. Як же ж потрібно любити свою нелегку ЛІКАРСЬКУ справу, щоб вміти так доступно передати нам, дітям, її важливість.
Ця подорож до “країни” охорони здоров’я була не просто змістовною, а феєричною. Тому ми кажемо медичному коледжу: «До скорих зустрічей!». Я впевнений, тут ще є чим нас здивувати.
Хочемо подякувати директору Ковельського фахового медичного коледжу Григолі Олені Григорівні за запрошення, а студентам і викладачам – за організацію пізнавальної екскурсії.
Стас ШОСТАЦЬКИЙ, учень 5-А класу ліцею №3 ім. Лесі Українки.
Мабуть, найбажаніше свято для дітей – це ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ. Ось і нас, учнів 5-А класу ліцею №3 ім.Лесі Українки, гостинно запросила до себе на екскурсію у переддень свята заснування Ковельського фахового медичного коледжу його директор Григола Олена Григорівна.
Наступною локацією, куди нас запросили працівники коледжу, був кабінет, де навчають робити ін’єкції. Зайшовши в цей навчальний клас, ми ніби опинилися у середньовічній лабораторії. Перед нами були макети рук, ніг, сідниць людини, шприци і турнікети. Викладач коледжу Совтус Ірина Миколаївна, ніби випереджаючи наше невимовне бажання зробити укол, запросила ближче до манекенів. Вона вчила, як потрібно правильно тримати в руках шприц, як робити ін’єкцію та багато чого іншого. На перший погляд, все це просто. Насправді потребує великої майстерності, досвіду та знань. Побачивши, скільки всього необхідно вміти та знати, щоб бути медиком, розумієш, яку важливу справу роблять викладачі, навчаючи, та студенти, навчаючись, адже в їхніх руках — здоров’я людей. 
Залишити коментар