Харків... Харків... Харків...
Вбито… Поранено… Зруйновано…
Такі новини і такі реалії щоденно пекельного життя в колишній столиці України станом на сьогодні. Ці геноцидні вбивці, маючи велику перевагу у засобах масового знищення, поставили світ на коліна, а Україну зробили заручницею ненаситного агресора і злочинного політичного спокою, сильних світу цього.
Стражденний Харків! А яке було місто: економічно потужне, працьовите, культурологічне і просвітницьке і т. д. і т. п. А скільки геніїв і видатних особистостей вийшло з-під його крила!
…Майже 50 років тому я ступив на цю благодатну землю, щоб поповнити багаж своїх енергетичних знань, і був вражений унікальністю Харкова. Збереглося кілька листів до дружини, які я писав і надсилав до рідного сімейства в Камінь-Каширський.
Тож невеликі штрихи до портрета Харкова пропоную тобі, мій читачу. Ось ці міні-історії.
Х Х Х
“Місто вражає своєю величчю. Вулиці широчезні з усіма видами транспорту. Майдани, площі, парки просторі, а площа ім. Дзержинського (нині Свободи) – найбільша в Європі.
Висотні будинки, пам’ятники, реклама заставляють дивитися і сприймати навколишній світ по-іншому. Ця велич переформатовує людину, особливо гостя, на маленьку мізерну піщинку. Але це так – до слова!”.
Х Х Х
“Сьогодні стояв біля театру ляльок. На вітрині – кактуси. О, яке розмаїття кактусів! Їх сто чи двісті, можливо, й більше, і ні один не схожий на іншого”.
Х Х Х
“Потужно і гарно виглядає політехнічний інститут – він розташований на високому пагорбі, звідки відкривається вид на церкву. Слід зауважити, що духовна пропаганда на висоті і творить чудеса. Ікони святих писані видатними іконописцями; фрески із зображеннями Ісуса Христа, сяючі позолотою хрести та іконостас мають магію притягувати людину до віри і молитви.
Мусимо визнати, що культура наша, в цьому сенсі, плентається десь позаду”.
Х Х Х
l“Відвідав зоопарк. Тут є унікальне дитяче містечко, де на розмальованих каретах катаються дітлахи, такі хлопчики, як наші Андрійко та Едік. Око ваблять поні, ослики, маленькі коники. Все, як у казці. А акваріум! У ньому рибки з усього світу – червоні з острова Борнео, чорні з Мексики, срібні з Китаю, рябенькі з Африки і так далі. А поруч триметрові крокодили – страшно! Неподалік воїни неба – орли статні і поважні.
Найцікавіша забава – це папуги, яскраві, строкаті і різнобарвні. Он красень розмальований, на одній нозі, а в другій тримає шматочок хліба, кимось подарований, вправно подає собі в рот. Трьох подалі – менші”.
Х Х Х
“Вчора побував у цирку. Виступав знаменитий Кіо. Глядача зацікавлюють унікальні номери. Ось в клітку заходить красуня. Її закривають, а через кілька секунд, відкривши, ми бачимо в тій клітці двох тигрів. Неперевершені акробати, еквілібристи, клоуни і сам цирк великий і красивий. І все це – розум людський і вмілі руки”.
Х Х Х
“Мене цікавлять не тільки видовища. Ходжу по магазинах. З продуктами тут краще, ніж у нас, а в промисловій групі не густо”.
Х Х Х
“Їду на 44-му автобусі. Тиск міста відчуваю фізично – стою на одній нозі, друга затиснута і десь загубилася.
А пасажирів більшає. Зауважую, що в малому містечку жити набагато комфортніше. Такі протиріччя: тут велич і краса, а поруч тиснява, давка, дискомфорт. Але всі чомусь хочуть жити у великих містах. Парадокс.
Щоранку ходжу в парк. Тут багато бігунів, я переймаю цей досвід оздоровлення. В надвечір’ї в скверах і парках – фанати шахів. Вони відволікаються від міської суєти. Харків’яни люблять своє місто. Воно мені теж подобається, але магнітом притягає свій дім, сім’я і діти”.
Х Х Х
“Дні повзуть, мов черепаха. Склав календар і викреслював прожиті дні, але час розлуки не меншає. Як хлопці? Порадь Андрійкові не плакати, перемагати біль, адже він – сильний воїн. Передай, що я йому куплю мисливську гвинтівку, яка стріляє, а Едіку – собачку.
Ось як підуть вони на полювання – ото буде цікаво: Андрій з рушницею на плечі, а Едік з песиком. Дружком на повідку. Враз вишмигне зайчик із-за куща Андрійко: «Ба-Бах», а заєць побіг. Тоді він вдруге: бах-бах, і вцілив”.
Х Х Х
…Читаю, згадую давні миті. Переживаю. Де ти, мирний український Харкове? Чому із казочки про зайчика ХХ століття виросла братовбивча трагедія ХХІ століття? Із “полюванням” на людей, ракетами, дронами тощо. І не видно цьому ні кінця, ні краю.
Кріпись, Харкове! Тримайсь, Україно! Мусимо вистояти – іншого не дано.
Анатолій СЕМЕНЮК.
Залишити коментар