Від кого чекати подарунків: від Святого Миколая чи Діда Мороза?Доброго дня, шановний Миколо Григоровичу!
Є запитання.
Кажуть, що редактор знає все, навіть те, чого сам не знає. Тоді він звертається за допомогою до ще одного всезнаючого – Охріма Свитки. Ну, а той? О, той знає!
Отож, переходжу до суті мого запитання. «Хто тепер має приносити подарунки на Новий рік?
Мені з того часу, як мамине молоко не висохло на губах, і дотепер подарунки приносив Дід Мороз. А тепер він, кажуть, «скурвився» і став наче колаборантом.
Святий Миколай, віддавши діткам все, що вони просили, пішов собі далі у не відомий світ.
То про кого тепер писати вірші і від кого чекати подарунки?
То Ви вже там поспілкуйтесь з Охрімом і шепніть мені.
Віталій ЛИХОБИЦЬКИЙ.
— Шановний Віталію Павловичу!
Мені приємно, що Ви так високо оцінюєте мою роль у творенні газети, але з цього приводу маю два невеличких зауваження.
По-перше, я вже не редактор, а лишень директор ТзОВ «Редакція газети «Вісті Ковельщини». Редактором є Світлана Олександрівна Ляшук. Але було б неґречно завантажувати її додатковими турботами, тому цю місію залишаю за собою.
По-друге, я знаю чимало, але далеко не все. Та з цього приводу не комплексую. Як казав професор Бершеда у роки мого студентського життя, все знати неможливо. Просто треба знати, де шукати відповідь на те чи інше запитання.
От і я вирішив скористатися послугами всесвітньої мережі, бо Ваше запитання не таке просте, як може здатися на перший погляд.
Сьогодні, справді, дехто розгублений і не розуміє суті проблеми, яку Ви порушили. Про неї йдеться в інтерв’ю працівниці Інституту мистецтвознавства та фольклористики імені Максима Рильського Національної академії наук України Олени Чабанюк «Суспільному».
Пропонуємо його увазі читачів газети.
Одним з символів святкування Нового року ще донедавна були радянські символи — Дід Мороз та Снігуронька. Вважалося, що сивий дід приходить у Новорічну ніч і дарує подарунки, а допомагає йому молода дівчина Снігуронька, його онука. Та в українців є свій Чудотворець Миколай, який споконвіку тішить малечу смаколиками під подушкою.
Чи взаємозамінні ці образи, чи дійсно образ Діда Мороза використовує російська пропаганда для об’єднання народів, розповіла в етері програми “Культура на часі” представниця Інституту мистецтвознавства та фольклористики імені Максима Рильського НАНУ Олена Чабанюк.
– Дуже часто ми говоримо про те, що Дід Мороз, Снігуронька — це радянські образи. Але наскільки це радянський образ, коли він реально виник? Чи можемо ми цю історичну ретроспективу чітко зафіксувати?
– Так, звичайно, ми можемо сказати, що Дід Мороз та Снігурка — це фольклорні образи, вони споконвіку були присутні у слов’янських казках, у тому числі й в казках українських, так що це було нам абсолютно відоме і близьке.
До того ж, до сьогодні не тільки на Поліссі, а й, наприклад, у західному Причорномор’ї, на Поділлі, коли сідали за різдвяний стіл, на “старий” Новий рік, на Маланку, то хазяїн виходив з кутею, ложкою і кликав Мороза: “Морозе, Морозе, йди до нас куті їсти з моїми родичами, дітками, дружиною” і так далі. А потім тричі казав: “Ну якщо ти не прийшов, то і в Петрівку не приходь, не морозь наших ягнят та телят, бо будемо тебе залізною пугою бити”. І це є по сьогодні, це досить розповсюджений звичай.
– Що у ньому поганого чи хорошого?
– Нічого в ньому поганого немає, масова культура, масове виробництво, відповідним чином виникають і масові образи. Але у кінці XIX століття набирає популярності неоромантизм. Олександр Островський пише казку, яка називається “Снігуронька”. Вона користувалася просто шаленою популярністю, адже побудована на фольклорних образах. Це казка про кохання Снігуроньки, у якої батько Мороз, а мама Весна, до чоловіка, до людини. І коли вона, нарешті, полюбила, то розтанула від кохання.
Це була дуже популярна історія. Тобто на кінець XIX століття Дід Мороз і Снігуронька були дуже популярними персонажами.
Ви можете взяти стару пресу і почитати, що на Хрещатику у магазині були виставлені Діди Морози.
– Це приблизно який рік?
– Це приблизно 1898 рік, і там був цей Дід Мороз, все це було дуже популярним.
І ви не повірите, але церква виступила проти цього, наголошуючи, що це – демонічний, язичницький персонаж.
Але він був дуже популярний, тому що приходили листівки, які спочатку закуповувалися за кордоном – в Австрії, Німеччині, Франції, розписувалися, але там були інші персонажі, скажімо, Санта Клаус.
Тобто це все тренд — те, що в Америці Санта Клаус, то тут відповідним чином йому відповідав Дід Мороз.
– А як бути з тезою, що Дід Мороз — це ознака пропаганди радянського періоду? Дід Мороз став пропагандою?
– А чому його поставили на службу радянському союзу, комуністичній партії? Справа в тому, що основним святом був не Новий рік, а Різдво. Почалася антирелігійна пропаганда, проводилися антирелігійні перед Різдвом мітинги, комсомольці і комуністи виступали, були антирелігійні колядки.
– Ми, до речі, мусили їх друкувати в академічних виданнях, тому що без цього не випускали їх, нам не дозволялося без цього видати колядки і щедрівки навіть у 1987 році, коли я готувала свою книжку у Дніпрі.
– Але це не давало абсолютно ніякого результату: люди продовжували святкувати Різдво як основне річне свято.
– І ми бачимо, що Різдво вижило.
– Це дуже складна історія. Ходили спеціальні патрулі, відслідковували людей, “стукали” в ДПУ, але люди все одно продовжували святкувати. У нас є записи літніх киян, як вони продовжували відзначати ці свята.
Ніхто не злякався. Тоді й виник геніальний “сценарій”. Тобто акцент з Різдва було перенесено на Новий рік...
– Акцент на Новий рік?
– Так, і придуманий новий сценарій: замість куті — салат “Олів’є”, а замість узвару — шампанське, замість Різдвяної зірки на ялинці — кремлівська.
– Святе місце порожнім бути не може. Має бути заміна.
– Абсолютно. Сценарії точні: злі сили крадуть мішок в Діда Мороза. Пам’ятаєте, світлі сили: “Давайте покличемо Діда Мороза!”. І що? “Дід Мороз, прийди” (“Морозе, Морозе, йди до нас кутю їсти”). Тобто все було продумано, вся структура переакцентована, і тому воно спрацювало й дійсно досить легко було перенесено. Тому основним святом у нас став Новий рік.
І тільки в останні роки ми повертаємося масово до Різдва, ну, а Новий рік — на площі любимо прийти “під ялинку”.
– Зламати нереально за один рік чи за один день, все ж має трансформуватися поступово.
– Так. Але нині нема такої пошанівки, я б сказала, до Нового року, як це було у радянському союзі.
– Ми говоримо про Мороза, якого закликали, і це була традиція для українців, потім – Діда Мороза, якого створила радянська влада. І маємо ще один образ — це Святий Миколай. І як вони тут співвідносяться? Чи може бути Святий Миколай заміною Діду Морозу або навпаки?
– Мені здається, що Святий Миколай, в принципі, як персонаж саме зимової містерії теж з’являється тільки у XIX столітті. Якщо в Європі містерії у храмах були перші ще в XI столітті, потім у XIV столітті, коли це ще дозволялося, то в українців, мабуть, у 90-их роках почали знову повертатися до Святого Миколая. Традиції класти подарунки не було.
Я спеціально записувала: тільки в колоніях, там, де жили німці, — на Одещині і в селах поруч — знали про це. А з іншого боку, Святий Миколай був персонажем урбаністичної культури, і тут у Києві ходили з колядками на Святого Миколая, і ми їх знаємо, вони записані наприкінці XIX століття. “Йшов Миколай лужком бережком” — це була одна колядка, а друга — “Хто-хто Миколая любить”.
– Яка й зараз користується популярністю...
– Так, але їх було декілька, є описи, коли обходили так, як колядники обходять, скажімо, на Новий рік, на Різдво, щедрувальники на Новий рік, точно так же обходили діти, в основному, підлітки для того, щоб збирати гроші.
– А якщо подивитися все ж на мотиваційну складову — Дід Мороз радянській владі був зручний для того, щоб змістити акценти. Святий Миколай своїм існуванням кому вигідний? Чи суто народові для того, щоб створити ще один образ?
– Справа в тому, що Святий Миколай користувався взагалі у нас в Україні особливою повагою. Загалом серед християн – це найперший святий, помічник, до якого звертаються і рибалки, і моряки, і він є морський, і літній та зимовий, у нього два свята.
А знаєте, за що він отримав друге свято? Бо допомагав дядьку витягнути воза, а Касіян пішов, бо він боявся свої ризи забруднити, і тому святкували Касіяна раз на чотири роки, 29 лютого, а Святого Миколая — аж двічі на рік.
– І ми можемо сказати, наприклад, у Франка є запис про те, що у кінці XIX століття Львовом ходили перевдягнені у Святого Миколая, роздавали подарунки.
– І так само, як я замовляла своєму сину в пізні радянські часи у фірмі “Світанок” Діда Мороза, заможні львів’яни замовляли Святого Миколая, який приходив і дарував подарунки.
– Це культурна традиція, яка існувала у певних межах.
– Так, але вона була у містах, це запозичена урбаністична культура, саме коли він вдягнений і так далі. І я не бачу тут нічого поганого. Як на мене, хай будуть і Святий Миколай, і Санта Клаус, і Дід Мороз — подарунків тільки більше було б.
У соціальних мережах, зокрема у твіттері, люди пишуть, що Дід Мороз — росіянин і, як вони всі, – мародер і вбивця, тому ЗСУ – його “шваркнули”, тепер буде приходити хороший Святий Миколай. І відбувається заміна, тобто ніби як Святий Миколай — це український, а Дід Мороз — не український.
Ми пропонуємо послухати коментар психологині, яка пояснює і дає рекомендації. Можливо, комусь з батьків це буде корисно, а далі проговоримо ще.
Психологиня Маріанна Новаковська:
– Дітям важливо не те, хто приносить подарунки, а відчувати щось магічне, відчувати казку, відчувати ставлення батьків до них. Тому якщо зараз багато хто з українських родин приймає рішення відмовлятися від Діда Мороза як радянського концепту, адже дійсно у 30-х роках з’явився Дід Мороз в Україні, коли радянський союз боровся з усім українським, з будь-якими проявами української культури й історії, то зараз ми відмовляємося від Діда Мороза, і ті, хто цього ще не зробив, знайомлять своїх дітей з образом Святого Миколая – подарунки саме він приносить...
Продовження читайте на сторінках газети.
Микола Вельма.
Залишити коментар