Шановний друже українцю! Ти, як і я, кожен день чуєш, бачиш і відчуваєш душею «подих»» героїчної і водночас трагічної битви за Незалежність і Волю України. А чи запитував ти себе, звідки сили беруться у наших незламних воїнів, щоб іти мужньо крізь вогонь і воду, під безкінечними атаками ракет і дронів. І не просто іти, а перемагати і навіть жертвувати своїм життям?
І чи дивуєшся тому, що на місце загиблих стають у стрій нові лицарі світла? Здавалось би, що після тих масованих атак рашистів все знищено, поруйновано, спалено.
Аж ні! Не згасає вогонь мужності. Воскресають жарини і запалюють нове багаття. Ідуть воїни в бій проти десятикратно більшого війська московії, маючи на озброєнні сильний український дух. Саме це дозволяє вистояти у нерівній борні.
Задумаймося, звідки ця незламність? Переконаний, що в той далекий, древній час, коли Бог заселяв цю благодатну землю, він в серця і душі українців вдихнув ген незламності – той, що не вмирає, той, що у віках був, є і буде вічним кодом української нації. Просвітімо світовим рентгеном близьке нам тисячоліття, і ми побачимо обраних творцем першопрохідців, носіїв генетичного коду.
В цьому ряду – Святослав і Володимир Великий, Ярослав Мудрий і Данило Галицький, Северин Наливайко і Богдан Хмельницький, Тарас Шевченко і Тарас Бульба, Михайло Грушевський і Павло Скоропадський, Герої Крут і воїни УПА. Сьогодні естафета – у наших героїчних лицарів ЗСУ.
Шановний мій читачу! До твоєї уваги пропоную поетичний твір, який розкриває історичну боротьбу повстанської армії (УПА) за вільну Незалежну Україну. Сюжетна лінія твору побудована на подіях лютого 1954 року в с. Буцинь, що на Ковельщині. Позивні (псевдо) героїв цього бою запозичені із книги Володимира Сергійчука «Український здвиг. Волинь. 1939-1955». Особливий акцент зроблено на подвигу і самопожертві зв’язкової УПА «Христі», що якоюсь мірою співзвучна із самопожертвою Тараса Бульби і теперішніх захисників, воїнів-побратимів на полях сучасних битв за волю і незалежність.
Нехай святиться наша Перемога та героїзм в ім’я миру і життєвого блага кожного українця!
«Христя»
(балада)
Шановний друже українцю! Ти, як і я, кожен день чуєш, бачиш і відчуваєш душею «подих»» героїчної і водночас трагічної битви за Незалежність і Волю України. А чи запитував ти себе, звідки сили беруться у наших незламних воїнів, щоб іти мужньо крізь вогонь і воду, під безкінечними атаками ракет і дронів. І не просто іти, а перемагати і навіть жертвувати своїм життям?
І чи дивуєшся тому, що на місце загиблих стають у стрій нові лицарі світла? Здавалось би, що після тих масованих атак рашистів все знищено, поруйновано, спалено.
Аж ні! Не згасає вогонь мужності. Воскресають жарини і запалюють нове багаття. Ідуть воїни в бій проти десятикратно більшого війська московії, маючи на озброєнні сильний український дух. Саме це дозволяє вистояти у нерівній борні.
Задумаймося, звідки ця незламність? Переконаний, що в той далекий, древній час, коли Бог заселяв цю благодатну землю, він в серця і душі українців вдихнув ген незламності – той, що не вмирає, той, що у віках був, є і буде вічним кодом української нації. Просвітімо світовим рентгеном близьке нам тисячоліття, і ми побачимо обраних творцем першопрохідців, носіїв генетичного коду.
В цьому ряду – Святослав і Володимир Великий, Ярослав Мудрий і Данило Галицький, Северин Наливайко і Богдан Хмельницький, Тарас Шевченко і Тарас Бульба, Михайло Грушевський і Павло Скоропадський, Герої Крут і воїни УПА. Сьогодні естафета – у наших героїчних лицарів ЗСУ.
Шановний мій читачу! До твоєї уваги пропоную поетичний твір, який розкриває історичну боротьбу повстанської армії (УПА) за вільну Незалежну Україну. Сюжетна лінія твору побудована на подіях лютого 1954 року в с. Буцинь, що на Ковельщині. Позивні (псевдо) героїв цього бою запозичені із книги Володимира Сергійчука «Український здвиг. Волинь. 1939-1955». Особливий акцент зроблено на подвигу і самопожертві зв’язкової УПА «Христі», що якоюсь мірою співзвучна із самопожертвою Тараса Бульби і теперішніх захисників, воїнів-побратимів на полях сучасних битв за волю і незалежність.
Нехай святиться наша Перемога та героїзм в ім’я миру і життєвого блага кожного українця!
«Христя»
(балада)
Відпливають літа усе далі і далі,
А серце вертає до минулих подій.
Бентежаться хмари в скорботі й печалі,
Кружляє над краєм московії змій.
Зупинись, українцю, на тім святім місці,
Де бились герої за рід свій і хату.
Ішли воїни світла – в строю з ними «Христя»:
Цей бій полум’яний віки пам’ятатимуть.
Ой, «Христю», тобі серце б віддати
Коханому і сімейне кубельце плести,
Пісні колискові малечі співати,
Будувати до щастя дороги й мости.
Та нескорений дух – невмируща стихія
Кличе в вир боротьби там, де воля і кров.
Там, де гідність і честь, там, де світло надії,
Де свята Господева і вічна Любов.
ххх
Карателі слід їх роками шукали,
Та марно – упівці були невломимі.
Янголи нації над смертю витали,
Для вражого ока лишались незримі.
Точились бої – скоростріли гриміли,
І втрати бували – така воїнів доля.
Гей, полечко-поле, чим ти завинило,
Що в чорній хустині – і Матір, і Воля?
І буцинський ліс шелестів для них пісню,
Він був їм за батька – беріг таємниці.
Та зрадник поганий видав те місце,
Де спочивали побратими-упівці.
Карателів зграя налетіла на жертви,
Оточила садибу, долину і ліс.
Клялися на крові: «Не здатись – померти!».
Молитва лунала серед віття беріз.
ххх
І бій розгорівся пекельний, кривавий:
Упав «Кравченко»-легінь, за ним і «Ярема».
Із кулею в серці схилився козак «Ярий»…
О, «Христю», доля твоя незбагненна!
А «Христя» стріляла, і кулі свистіли:
«Лента за лентою – набої подавай»…
Ще є у нас порох і мужність, і сили:
«Вкраїнський повстанче, в бою не відступай»...
«Здавайтєся в плєн», – прокаркало дивно.
І диво звершилось – вже горище горіло,
То «Христя» Свободи свічу запалила –
Юне тіло дівоче смолоскипом світилось.
Палала садиба – заграва над краєм
Чайка кигиче сумну пісню прощальну,
Сокіл в небі літає, нових воїв збирає –
Промовмо молитву святу, величальну.
Анатолій Семенюк.
Шановний друже українцю! Ти, як і я, кожен день чуєш, бачиш і відчуваєш душею «подих»» героїчної і водночас трагічної битви за Незалежність і Волю України. А чи запитував ти себе, звідки сили беруться у наших незламних воїнів, щоб іти мужньо крізь вогонь і воду, під безкінечними атаками ракет і дронів. І не просто іти, а перемагати і навіть жертвувати своїм життям? 
Залишити коментар