На моє тверде переконання, Україна п’ятий рік поспіль витримує підступні удари путінських вбивць головним чином завдяки героїзму Збройних Сил України та активності учасників волонтерського руху.
Сказаним я не хочу применшити роль і значення органів влади різного рівня, в тому числі депутатського корпусу, господарських керівників, закордонних партнерів. Однак ті дві потужні сили, які назвав вище, є визначальними.
Щоправда, іноді у мене виникає запитання: чому у час, коли точиться кривава війна за волю і незалежність держави, урядовці не пояснюють, чому не вистачає грошей на стовідсоткове забезпечення війська? На що витрачені мільярди коштів, які надійшли і надходять від наших закордонних союзників? Як розподіляють кошти військового збору, котрий сплачують законослухняні платники податків? Чому не викоренена корупція в країні, за яку проливають кров наші Захисники, а підозрювані у важких злочинах відбуваються тільки більшим або меншим переляком? Зрештою, хто із воєнно-політичного керівництва покараний за безлад, який подекуди коїться в армії і про що повідомляють найбільш «сміливі» ЗМІ?
Розумію, що запитання, котрі непокоять не тільки мене, мають дещо риторичний характер, і відповіді на них ніхто сьогодні не дасть, але й мовчати про них не можна. Хоча б тому, що нині вирішується доля держави, майбутнє якої – під серйозною загрозою.
Але як би там не було, Україна стоїть, дає відсіч ворогу і, хочеться сподіватися, що так буде й надалі. Принаймні, оптимізму додають і наші воїни, і ті, хто їм активно допомагає. А допомагають сотні, якщо не тисячі людей, громадських організацій, благодійників, релігійних громад, молодіжних об’єднань. Девіз їх діяльності: «В єдності – наша сила!». Щоб краще зорієнтуватись в розмаїтті форм і методів волонтерської роботи, я звернувся за допомогою до офіційних джерел.
l
Що вдалося з’ясувати?
Волонтерських рух на Ковельщині сьогодні залишається потужною і добре структурованою мережею підтримки, яка об’єднує тисячі мешканців краю, релокований і місцевий бізнес, міжнародних партнерів, учнів і студентів шкіл і навчальних закладів. У 2026 році діяльність волонтерів адаптувалась до нових викликів війни, змістивши фокус із стихійної допомоги на системне забезпечення потреб. Сил оборони та комплексну реінтеграцію ветеранів.
Які ж ключові напрямки цієї важливої і вкрай необхідної роботи? Коли говорити про допомогу військовим на передовій, то варто згадати так звані логістичні «десанти». Так називають виїзди мобільних волонтерських груп безпосередньо у місця дислокації тих чи інших бойових підрозділів – наприклад, до бійців 100-ої ОМБр, 14-ої ОМБр імені князя Володимира Великого та ін.
Важливим напрямком роботи є так звана «тактична медицина». На базі великих волонтерських осередків, як от Міжнародний волонтерський логістичний центр «Марлог», постійно ведеться комплектування тактичних аптечок за міжнародними стандартами, здійснюються інші заходи для зміцнення здоров’я військових, реабілітації учасників бойових дій.
Поширення набрало сімейне та дитяче волонтерство, до якого залучені батьки, місцеві активісти, які разом з дітьми, онуками і правнуками виготовляють окопні свічки, збирають кошти для воїнів тощо. В полі зору волонтерів – підтримка ветеранів та їх родин, психологічна та соціальна допомога, залучення до масових і спортивних заходів, організація дозвілля. Великою популярністю користується сервіс «Волонтерська допомога в м. Ковелі».
За його допомогою можна замовити допомогу літнім людям транспортні перевезення, доставку пального, надання або пошук житла, доставку харчів і медикаментів тощо. Всього до роботи залучено понад тисячу фахівців різних напрямів. Якість надаваних ними послуг, як засвідчують клієнти, добра.
Координація діяльності волонтерів постійно відбувається завдяки фейсбук-спільнотам «Волонтери Волині з добром у серці» або через сторінку «Ковельський центр допомоги». Для вирішення адресних локальних прохань і заяв слугують вже згадуваний онлайн-сервіс «Волонтерська допомога в м. Ковелі» на Kabanchik.ua.
l
Безперечно, найоб’єктивнішим критерієм оцінки ефективності волонтерського руху є відгуки військовослужбовців, які щодня й щогодини несуть бойову вахту. Ось як про це сказав у своєму зверненні до волинян колишній командир 100-ої ОМБр полковник Руслан Ткачук, якого нещодавно призначили на нову відповідальну посаду у 19-му Армійському корпусі, до складу якого входить і «Сталева Сотка»:
«Бригада ніколи не воювала сама. За нами весь цей час стояла Волинь – і не тільки словами».
Далі пан Руслан щиросердно подякував громадам та органам влади області, в тому числі – голові Ковельської РДА Ользі Черен, голові Ковельської районної ради В’ячеславу Швораку, Ковельській міській громаді на чолі з Ігорем Чайкою, а також благодійникам, волонтерам і бізнесу, які підтримували бригаду всі ці роки: Євгенію Дудці, Віктору Козаку, Віктору Чарнюку, Івану Тусю, Альоні Кушнерук, Олександру Швораку, Анатолію Буську та багатьом іншим.
На закінчення бойовий командир наголосив: «Війна не закінчується, роботи ще багато. Тримаємо стрій, б’ємо ворога.
Хоробрим Бог допомагає!».
Впевнений, що слова полковника Руслана Ткачука не проста формальність. Це – об’єктивна оцінка багатогранної діяльності волонтерської спільноти Волині і Ковельщини, це думка людини, що бачить війну зблизька і розуміє значення кожної гривні, кожного безпілотника, кожної одиниці новітнього озброєння, чого сьогодні гостро потребують хлопці «на нулі».
l
Не секрет, що останнім часом ситуація на фронті ускладнилась, ворог посилює атаки, намагається всіма силами прорвати нашу оборону. Адже біснуватий путін не відмовився від плану підкорити український народ, поставити його на коліна і змусити владу України капітулювати.
Добре усвідомлюють загрозу, яка нависла над нашою державою, учасники волонтерського руху Ковельщини. Сьогодні їм дуже непросто, бо далеко не всі їх земляки розуміють значення допомоги війську, усвідомлюють небезпеку, яка загрожує кожному з нас. Тому активісти волонтерського руху ні на мить не припиняють своєї роботи, намагаються достукатися до серця і душі кожної людини. Їх зверненнями, проханнями, заявами переповнені соціальні мережі, телеграм-канали.
Ось як про це написала нещодавно у своїй сторінці в мережі Фейсбук активна волонтерка Олена Джумберовна, добре відома багатьом волинянам:
«Ми повертаємося додому, а думки в голові не знають спокою… Під час війни дуже змінюється ландшафт. На жаль, не в кращу сторону. Дуже шкода, що в країні все частіше доводиться бачити руїни.
Тож я дуже сподіваюся, що люди живі й здорові, що встигли дійти до укриттів.
Хочу сказати одне.
Україна вже п’ятий рік стікає кров’ю. Нею просякнута вся наша земля. А ще понівечена снарядами, ракетами.
Але ми вистоїмо. Поспілкувавшись з хлопцями, вкотре переконуюсь: нас не зламати і не перемогти.
Ми вистоїмо. Бо за нами – наша земля, наші люди. Наші діти й наша правда.
Слава Героям! Слава Україні!».
l
Знайомлячись із дописами Олени Джумберовни, не перестаєш дивуватися, де в цієї жінки стільки ентузіазму, енергії, неспокою, бажання залучити до волонтерства все більше й більше людей, хоч із цим, як вона каже, складно. І все ж пані Олена не втрачає оптимізму, шукає нові форми і методи впливу на земляків, аби не зникло у них бажання допомогти. Постійно перебуваючи в поїздках, вона знаходить час на організацію благодійних заходів, спираючись на підтримку однодумців.
Так, 23 серпня ц. р. у Ковелі пройшов благодійний ярмарок, в рамках якого було сформовано 50 пакунків для Захисників під назвою «Подарунок Просто Так. Згодом розпочався збір продуктів тривалого зберігання на «ППТ» та коштів для закупівлі предметів особистої гігієни і смаколиків. До формування пакуночків активісти запросили всіх бажаючих, в т. ч. студентську та учнівську молодь. І Олена Джумберовна, і її колеги ніколи не забувають подякувати кожному, хто поруч:
«Бо за кожним нашим виїздом стоять не тільки коробки, пакунки, дрони й автомобілі.
За ними стоять люди.
Ті, хто донатить 50 гривень.
Ті, хто приносять банку варення.
Ті, хто віддає свою газову плитку.
Ті, хто сушить яблука.
Ті, хто телефонує і каже: «А що ще треба?».
Ті, хто просто не дає нам зупинитися».
Погодьтеся: слова, які пробирають до глибини душі, не залишають байдужими. Змушують мобілізуватися і долучитися до чергової волонтерської акції.
Наприклад, однією з недавніх була акція «Лотерейки для ЗСУ» під гаслом «Від Захисників – для Захисників». Організатори розігрували підписані воїнами ЗСУ чашки, а виручені кошти витратили на придбання необхідного для наших Захисників. Розіграш відбувся в прямому ефірі. Про підсумки оперативно повідомила пані Олена в соцмережах.
«Розіграш провели, всіх переможців вітаю! Дякую усім, хто брав участь в розіграшах і зборах! Дякую всім, хто донатить, підтримує і завжди поруч!!!
А зараз повертаємось до переможців.
Першою вибрати чашку може Тетяна Білуха. Другим вибирає Юрій Євтушик. Третя дістається Альоні Шадурі.
За активність донатів отримують призи Микола Вельма і Лариса Давидюк.
За участь в усіх моїх лотереях і допомогу нашим хлопцям і дівчатам ще одна кружка поїде в Павлоград, до невтомного капелана Ігоря Спіцина. Дякую за дружбу і підтримку!».
l
Переможців акції я згадав не тому, що там моє прізвище. Воно нічого не значить у порівнянні з подвигом Героїв, які щодня, щогодини, ризикуючи своїм життям і здоров’ям, ведуть бій за своїх рідних, за українську землю, за нас із вами. І моє бажання взяти участь у лотереї викликане не бажанням вибороти приз, а прагненням внести бодай невелику дещицю у справу допомоги воїнам ЗСУ, спокутувати хоча б якоюсь мірою вину за ту ганьбу і сором, які відчуває кожна порядна людина, дізнаючись про мародерство і корупцію у вищих ешелонах влади і правоохоронних органів в час, коли вирішується доля держави.
Якби кожен із тих, хто краде і наживається на людському горі, пожертвував хоча б тисячну частку своїх нетрудових «заощаджень» на потреби армії, ми б давно перемогли путінську банду головорізів. А коли судили згідно із законами воєнного стану корупціонерів, котрих розвелося в Україні достобіса і більшість яких втекли за кордон, ми б не мали тих проблем, які маємо. Але тут своє слово мають сказати не тільки журналісти, а передовсім президент, парламент, уряд, правоохоронні органи.
А допоки цього нема, донатьмо на ЗСУ – хто скільки може. Бо війна все ближче, ворог все зухваліший. Він не шкодує ні багатих, ні бідних, ні чоловіків, ні жінок, ні старих, ні малих. І не дай, Боже, впаде Україна – впаде і Європа, де окремі корупціонери мріють пересидіти і відкупитись.
Не вийде, панове. Доки є можливість, допомагаймо волонтерам. Зокрема, й Олені Джумберовні, про справи якої спробував бодай коротко розповісти. Для того, щоб підтримати проєкти цих прекрасних волонтерів і волонтерок, наблизити довгоочікувану Перемогу, запам’ятайте номер Основної картки:
4441 1110 3625 0672
l
Можливо, мої нотатки вийшли, з одного боку, дещо обширними, з другого боку, я згадав далеко не всі волонтерські групи і об’єднання. Прошу вибачення, але це практично неможливо в одній статті. Як кажуть, далі буде.
Головне, аби це далі БУЛО. Тож донатьмо в міру своїх сил і можливостей, допомагаймо ЗСУ активно й постійно!
Микола ВЕЛЬМА.
l
НА СВІТЛИНАХ: фотоколаж, створений за допомогою Штучного Інтелекту; дорогоцінний подарунок від бійців ЗСУ – чашка для учасників розіграшу лотереї, організованої і проведної Оленою Джумберовною, під гаслом: “Від Захисників – для Захисників”.
На моє тверде переконання, Україна п’ятий рік поспіль витримує підступні удари путінських вбивць головним чином завдяки героїзму Збройних Сил України та активності учасників волонтерського руху.
Сказаним я не хочу применшити роль і значення органів влади різного рівня, в тому числі депутатського корпусу, господарських керівників, закордонних партнерів. Однак ті дві потужні сили, які назвав вище, є визначальними.
Щоправда, іноді у мене виникає запитання: чому у час, коли точиться кривава війна за волю і незалежність держави, урядовці не пояснюють, чому не вистачає грошей на стовідсоткове забезпечення війська? На що витрачені мільярди коштів, які надійшли і надходять від наших закордонних союзників? Як розподіляють кошти військового збору, котрий сплачують законослухняні платники податків? Чому не викоренена корупція в країні, за яку проливають кров наші Захисники, а підозрювані у важких злочинах відбуваються тільки більшим або меншим переляком? Зрештою, хто із воєнно-політичного керівництва покараний за безлад, який подекуди коїться в армії і про що повідомляють найбільш «сміливі» ЗМІ?
Розумію, що запитання, котрі непокоять не тільки мене, мають дещо риторичний характер, і відповіді на них ніхто сьогодні не дасть, але й мовчати про них не можна. Хоча б тому, що нині вирішується доля держави, майбутнє якої – під серйозною загрозою.
Але як би там не було, Україна стоїть, дає відсіч ворогу і, хочеться сподіватися, що так буде й надалі. Принаймні, оптимізму додають і наші воїни, і ті, хто їм активно допомагає. А допомагають сотні, якщо не тисячі людей, громадських організацій, благодійників, релігійних громад, молодіжних об’єднань. Девіз їх діяльності: «В єдності – наша сила!». Щоб краще зорієнтуватись в розмаїтті форм і методів волонтерської роботи, я звернувся за допомогою до офіційних джерел.
ххх
Що вдалося з’ясувати?
Волонтерських рух на Ковельщині сьогодні залишається потужною і добре структурованою мережею підтримки, яка об’єднує тисячі мешканців краю, релокований і місцевий бізнес, міжнародних партнерів, учнів і студентів шкіл і навчальних закладів. У 2026 році діяльність волонтерів адаптувалась до нових викликів війни, змістивши фокус із стихійної допомоги на системне забезпечення потреб. Сил оборони та комплексну реінтеграцію ветеранів.
Які ж ключові напрямки цієї важливої і вкрай необхідної роботи? Коли говорити про допомогу військовим на передовій, то варто згадати так звані логістичні «десанти». Так називають виїзди мобільних волонтерських груп безпосередньо у місця дислокації тих чи інших бойових підрозділів – наприклад, до бійців 100-ої ОМБр, 14-ої ОМБр імені князя Володимира Великого та ін.
Важливим напрямком роботи є так звана «тактична медицина». На базі великих волонтерських осередків, як от Міжнародний волонтерський логістичний центр «Марлог», постійно ведеться комплектування тактичних аптечок за міжнародними стандартами, здійснюються інші заходи для зміцнення здоров’я військових, реабілітації учасників бойових дій.
Поширення набрало сімейне та дитяче волонтерство, до якого залучені батьки, місцеві активісти, які разом з дітьми, онуками і правнуками виготовляють окопні свічки, збирають кошти для воїнів тощо. В полі зору волонтерів – підтримка ветеранів та їх родин, психологічна та соціальна допомога, залучення до масових і спортивних заходів, організація дозвілля. Великою популярністю користується сервіс «Волонтерська допомога в м. Ковелі».
За його допомогою можна замовити допомогу літнім людям транспортні перевезення, доставку пального, надання або пошук житла, доставку харчів і медикаментів тощо. Всього до роботи залучено понад тисячу фахівців різних напрямів. Якість надаваних ними послуг, як засвідчують клієнти, добра.
Координація діяльності волонтерів постійно відбувається завдяки фейсбук-спільнотам «Волонтери Волині з добром у серці» або через сторінку «Ковельський центр допомоги». Для вирішення адресних локальних прохань і заяв слугують вже згадуваний онлайн-сервіс «Волонтерська допомога в м. Ковелі» на Kabanchik.ua.
ххх
Безперечно, найоб’єктивнішим критерієм оцінки ефективності волонтерського руху є відгуки військовослужбовців, які щодня й щогодини несуть бойову вахту. Ось як про це сказав у своєму зверненні до волинян колишній командир 100-ої ОМБр полковник Руслан Ткачук,якого нещодавно призначили на нову відповідальну посаду у 19-му Армійському корпусі, до складу якого входить і «Сталева Сотка»:
«Бригада ніколи не воювала сама. За нами весь цей час стояла Волинь – і не тільки словами».
Далі пан Руслан щиросердно подякував громадам та органам влади області, в тому числі – голові Ковельської РДА Ользі Черен, голові Ковельської районної ради В’ячеславу Швораку, Ковельській міській громаді на чолі з Ігорем Чайкою, а також благодійникам, волонтерам і бізнесу, які підтримували бригаду всі ці роки: Євгенію Дудці, Віктору Козаку, Віктору Чарнюку, Івану Тусю, Альоні Кушнерук, Олександру Швораку, Анатолію Буську та багатьом іншим.
На закінчення бойовий командир наголосив: «Війна не закінчується, роботи ще багато. Тримаємо стрій, б’ємо ворога.
Хоробрим Бог допомагає!».
Впевнений, що слова полковника Руслана Ткачука не проста формальність. Це – об’єктивна оцінка багатогранної діяльності волонтерської спільноти Волині і Ковельщини, це думка людини, що бачить війну зблизька і розуміє значення кожної гривні, кожного безпілотника, кожної одиниці новітнього озброєння, чого сьогодні гостро потребують хлопці «на нулі».
ххх
Не секрет, що останнім часом ситуація на фронті ускладнилась, ворог посилює атаки, намагається всіма силами прорвати нашу оборону. Адже біснуватий путін не відмовився від плану підкорити український народ, поставити його на коліна і змусити владу України капітулювати.
Добре усвідомлюють загрозу, яка нависла над нашою державою, учасники волонтерського руху Ковельщини. Сьогодні їм дуже непросто, бо далеко не всі їх земляки розуміють значення допомоги війську, усвідомлюють небезпеку, яка загрожує кожному з нас. Тому активісти волонтерського руху ні на мить не припиняють своєї роботи, намагаються достукатися до серця і душі кожної людини. Їх зверненнями, проханнями, заявами переповнені соціальні мережі, телеграм-канали.
Ось як про це написала нещодавно у своїй сторінці в мережі Фейсбук активна волонтерка Олена Джумберовна, добре відома багатьом волинянам:
«Ми повертаємося додому, а думки в голові не знають спокою… Під час війни дуже змінюється ландшафт. На жаль, не в кращу сторону. Дуже шкода, що в країні все частіше доводиться бачити руїни.
Тож я дуже сподіваюся, що люди живі й здорові, що встигли дійти до укриттів.
Хочу сказати одне.
Україна вже п’ятий рік стікає кров’ю. Нею просякнута вся наша земля. А ще понівечена снарядами, ракетами.
Але ми вистоїмо. Поспілкувавшись з хлопцями, вкотре переконуюсь: нас не зламати і не перемогти.
Ми вистоїмо. Бо за нами – наша земля, наші люди. Наші діти й наша правда.
Слава Героям! Слава Україні!».
ххх
Знайомлячись із дописами Олени Джумберовни, не перестаєш дивуватися, де в цієї жінки стільки ентузіазму, енергії, неспокою, бажання залучити до волонтерства все більше й більше людей, хоч із цим, як вона каже, складно. І все ж пані Олена не втрачає оптимізму, шукає нові форми і методи впливу на земляків, аби не зникло у них бажання допомогти. Постійно перебуваючи в поїздках, вона знаходить час на організацію благодійних заходів, спираючись на підтримку однодумців.
Так, 23 серпня ц. р. у Ковелі пройшов благодійний ярмарок, в рамках якого було сформовано 50 пакунків для Захисників під назвою «Подарунок Просто Так. Згодом розпочався збір продуктів тривалого зберігання на «ППТ» та коштів для закупівлі предметів особистої гігієни і смаколиків. До формування пакуночків активісти запросили всіх бажаючих, в т. ч. студентську та учнівську молодь. І Олена Джумберовна, і її колеги ніколи не забувають подякувати кожному, хто поруч:
«Бо за кожним нашим виїздом стоять не тільки коробки, пакунки, дрони й автомобілі.
За ними стоять люди.
Ті, хто донатить 50 гривень.
Ті, хто приносять банку варення.
Ті, хто віддає свою газову плитку.
Ті, хто сушить яблука.
Ті, хто телефонує і каже: «А що ще треба?».
Ті, хто просто не дає нам зупинитися».
Погодьтеся: слова, які пробирають до глибини душі, не залишають байдужими. Змушують мобілізуватися і долучитися до чергової волонтерської акції.
Наприклад, однією з недавніх була акція «Лотерейки для ЗСУ» під гаслом «Від Захисників – для Захисників». Організатори розігрували підписані воїнами ЗСУ чашки, а виручені кошти витратили на придбання необхідного для наших Захисників. Розіграш відбувся в прямому ефірі. Про підсумки оперативно повідомила пані Олена в соцмережах.
«Розіграш провели, всіх переможців вітаю! Дякую усім, хто брав участь в розіграшах і зборах! Дякую всім, хто донатить, підтримує і завжди поруч!!!
А зараз повертаємось до переможців.
Першою вибрати чашку може Тетяна Білуха. Другим вибирає Юрій Євтушик. Третя дістається Альоні Шадурі.
За активність донатів отримують призи Микола Вельма і Лариса Давидюк.
За участь в усіх моїх лотереях і допомогу нашим хлопцям і дівчатам ще одна кружка поїде в Павлоград, до невтомного капелана Ігоря Спіцина. Дякую за дружбу і підтримку!».
ххх
Переможців акції я згадав не тому, що там моє прізвище. Воно нічого не значить у порівнянні з подвигом Героїв, які щодня, щогодини, ризикуючи своїм життям і здоров’ям, ведуть бій за своїх рідних, за українську землю, за нас із вами. І моє бажання взяти участь у лотереї викликане не бажанням вибороти приз, а прагненням внести бодай невелику дещицю у справу допомоги воїнам ЗСУ, спокутувати хоча б якоюсь мірою вину за ту ганьбу і сором, які відчуває кожна порядна людина, дізнаючись про мародерство і корупцію у вищих ешелонах влади і правоохоронних органів в час, коли вирішується доля держави.
Якби кожен із тих, хто краде і наживається на людському горі, пожертвував хоча б тисячну частку своїх нетрудових «заощаджень» на потреби армії, ми б давно перемогли путінську банду головорізів. А коли судили згідно із законами воєнного стану корупціонерів, котрих розвелося в Україні достобіса і більшість яких втекли за кордон, ми б не мали тих проблем, які маємо. Але тут своє слово мають сказати не тільки журналісти, а передовсім президент, парламент, уряд, правоохоронні органи.
А допоки цього нема, донатьмо на ЗСУ – хто скільки може. Бо війна все ближче, ворог все зухваліший. Він не шкодує ні багатих, ні бідних, ні чоловіків, ні жінок, ні старих, ні малих. І не дай, Боже, впаде Україна – впаде і Європа, де окремі корупціонери мріють пересидіти і відкупитись.
Не вийде, панове. Доки є можливість, допомагаймо волонтерам. Зокрема, й Олені Джумберовні, про справи якої спробував бодай коротко розповісти. Для того, щоб підтримати проєкти цих прекрасних волонтерів і волонтерок, наблизити довгоочікувану Перемогу, запам’ятайте номер Основної картки:
4441 1110 3625 0672
ххх
Можливо, мої нотатки вийшли, з одного боку, дещо обширними, з другого боку, я згадав далеко не всі волонтерські групи і об’єднання. Прошу вибачення, але це практично неможливо в одній статті. Як кажуть, далі буде.
Головне, аби це далі БУЛО. Тож донатьмо в міру своїх сил і можливостей, допомагаймо ЗСУ активно й постійно!
Микола ВЕЛЬМА.
ххх
НА СВІТЛИНАХ: фотоколаж, створений за допомогою Штучного Інтелекту; дорогоцінний подарунок від бійців ЗСУ – чашка для учасників розіграшу лотереї, організованої і проведної Оленою Джумберовною, під гаслом: “Від Захисників – для Захисників”.
На моє тверде переконання, Україна п’ятий рік поспіль витримує підступні удари путінських вбивць головним чином завдяки героїзму Збройних Сил України та активності учасників волонтерського руху.
Переможців акції я згадав не тому, що там моє прізвище. Воно нічого не значить у порівнянні з подвигом Героїв, які щодня, щогодини, ризикуючи своїм життям і здоров’ям, ведуть бій за своїх рідних, за українську землю, за нас із вами. І моє бажання взяти участь у лотереї викликане не бажанням вибороти приз, а прагненням внести бодай невелику дещицю у справу допомоги воїнам ЗСУ, спокутувати хоча б якоюсь мірою вину за ту ганьбу і сором, які відчуває кожна порядна людина, дізнаючись про мародерство і корупцію у вищих ешелонах влади і правоохоронних органів в час, коли вирішується доля держави.
Залишити коментар