Газет багато, але “Вісті Ковельщини” – одні!З нетерпінням чекають на кожен черговий номер газети "Вісті Ковельщини" в невеличкому селі Засмиках, що входить до Білашівської сільської ради.
Постійні передплатники видання завжди раді бачити на порозі дому листонош, котрі несуть до них свіжі новини із міста та району, про які читачі дізнаються із сторінок міськрайонки. Вона для багатьох селян – наче справжній член родини.
Ще з давніх часів дорожать друкованим словом тутешні жителі
Ніна Михалевич із сусідкою Євдокією Солонь та ще одна їх односельчанка Ольга Дрозд.
За десятки літ жіночки – невтомні трудівниці, руки яких не боялися ніякої роботи і які вкривалися болючими мозолями, багато пережили й побачили. Не дивлячись на це, вони вистояли, здолали усілякі труднощі й негаразди, що їм часто-густо "дарувала" доля.
"Розрадою, товаришкою і просто порадницею завше була для мене газета", – тепло говорить 89-річна бабуся Ольга.
Давньою прихильницею "Вістей Ковельщини" є й сільська активістка Ніна Михалевич.
"Найбільше я люблю розповіді про людей, їх життєві долі, котрі не схожі одна на одну. Читаючи їх, особливо довгими зимовими вечорами, присівши біля грубки, коли за вікном мете-свище заметіль, на мить поринаєш в своє босоноге дитинство, згадуєш юність і те, що було потім", – каже жінка.
Оксана МОРОЗ.
НА ЗНІМКАХ: Ніна МИХАЛЕВИЧ із сусідкою Євдокією СОЛОНЬ; Ольга ДРОЗД.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
(Продовження розмови про "Вісті Ковельщини", особливості їх передплати на 2015-й рік читайте на третій сторінці сьогоднішнього номера газети).
Передплата, передплата –
І для мами, і для тата.
Бо, щоб про все дізнатись,
Треба "Вісті" прочитати.
Тут – політика і влада,
Позитиви наші й вади.
Є дискусії і спори,
Інформацій – ціле море.
Про село – статті і фото,
Про людей, що наче злото.
Кожен може друкуватись
І про інших дізнаватись.
Тож і хочу я сказати:
"Не оформив передплату?
То іди чимдуж на пошту –
Невеликі треба кошти.
Але як чудово буде:
Двічі в тиждень "гість" прибуде.
Все розкаже, повідомить.
З гарним, світлим ознайомить.
Не вагайся, любий друже,
Якщо мудрий, духом дужий,
Підпишись на "Вісті" – от!
Будеш щирий патріот".
Іван КОВЕЛЬСЬКИЙ.
Ну, хто ж вона, ота моя Газета –
Порадниця розумна, а чи вірний друг?
Чи птах готовий до високих злетів?
А скільки в неї прихильників і… слуг?
Совєти, німці, атеїсти й комуністи,
Політики крикливі, депутати, влада...
Кожен волів на крила її сісти.
Вона ж – народна, і не було зради.
Так-так! Вона не зрадила ніколи,
Задля кого трудилася й жила.
Життя йде по спіралі чи, може, і по колу,–
Вона з людьми супутницею йшла.
Бувало, що лунали марнославства оди
І вихваляння "системи" та вождів.
Чому? Бо ж ти, наш змучений народе,
Ішов за тим, хто тебе кудись вів.
Сяйнуло світло у кінці тунелю –
Туди покликала, щоб не спинявся рух.
Спішила в дощ і сніг в сільську оселю,
І в місті підіймала український дух.
То хто ж ти? Подруга? Е, ні – царівна!
Духовний еліксир. Вельмишановна світлість.
Люблю. Переживаю. Читаю твої дивні
Рядки магічні – і наповнююся світлом.
Живи й рости із Богом і народом!
Люби і слав батьківський рідний край,
Єднай країну. Закликай до згоди,
І з кожним роком усе більше розцвітай!
Анатолій СЕМЕНЮК.
Залишити коментар