Великий піст є не стільки обмеженням в їжі, скільки часом праці людини над собою. Про це, зокрема,  йдеться у    зверненні предстоятеля Православної церкви України митрополита Київського і всієї України Епіфанія, оприлюдненому на сайті ПЦУ.

"Раніше ми вже згадували, що піст – це не тільки і не стільки обмеження в їжі, як час цілісної праці людини над собою, а така праця для християн неможлива без духовної складової посту – без молитви, покаяння та причастя Святих Тіла і Крові Христових. 

І якщо приписів посту щодо їжі не всі можуть дотримуватися однаковою мірою, то духовну складову посту ніхто не повинен відкидати",  –  зазначив Владика.

Водночас він підкреслив, що кожна справа, яку розпочинає людина, має певну мету. Так само її має і Великий піст.

"Ця мета – через стриманість душі й тіла, через спілкування з Богом у молитві, в таїнствах покаяння і євхаристії досягнути зміни свого духовного життя на краще", – наголосив очільник ПЦУ.

За словами митрополита Епіфанія, церковна традиція дає  настанови у цей особливий період відмовитися від продуктів тваринного походження, зменшити кількість їжі. 

Цим добровільним самообмеженням люди привчають себе до тілесного стримання, щоб задовольнятися простим і необхідним, не дозволяючи вибагливості та надмірності заволодіти нашим серцем. Проте не всі можуть поститися.

"Низка об'єктивних причин дають привід для послаблення суворих правил постового харчування. 

Однак якщо ці обставини є, то найкраще не відмовлятися зовсім від постування, а разом зі своїм духівником, із парафіяльним священиком порадитися та знайти такий спосіб виконання постових правил, який, з одного боку, буде відрізняти час святої Чотиридесятниці від звичайних днів, а з іншого – не завдаватиме шкоди здоров'ю", – зазначив митрополит.

Він побажав вірянам корисного й плідного постування – тілесного й духовного. 

l

Як  же саме правильно дотримуватися посту і при цьому не лише зберегти здоров'я, а й примножити його, радять дієтологи. 

"Дотримуватися строго посту 40 днів – це все ж таки стрес для нашого організму. Найкраще поститися у дні, які рекомендує церква, – це середа і п'ятниця. Оскільки через недостатнє  харчування під час постування та незбалансований  раціон  в людей знижується працездатність, розвивається розумова й фізична слабкість. 

Тим більше – зараз весна, тож  недостатня кількість вітамінів та авітаміноз у поєднанні з 40-денним постуванням трохи важкувато відображаються на нашому організмі. До того ж,  нестача  тваринного білка в організмі (в м'ясних і молочних продуктах) призводить до зниження опірності організму до різних інфекцій, зниження імунної реакції, зростання  ризику виникнення різноманітних інфекційних захворювань, зокрема –  гострих респіраторних недуг", – зауважують одноголосно  медичні фахівці.

Хоч нині фінансове становище простих вірян не вельми дозволяє замінити м'ясопродукти пісною рибою чи морепродуктами, втім  лікарі переконують, що й дешевші продукти містять чимало поживних і корисних для нашого організму речовин. 

"З фруктів найкраще їсти яблука, в них багато поживних речовин і мікроелементів. Джерелом енергії можуть слугувати сухофрукти: чорнослив, курага. Квашена капуста також дуже корисна для нашого організму, бо містить багато вітамінів, особливо С.  Під час посту треба вживати багато  овочів і фруктів,  насичуючи організм поживними речовинами".

Дієтологи також рекомендують поступово й акуратно виходити з посту у Великдень, тому що надмірне споживання м'ясних страв у свято може спричинити розлади травлення, а банальне переїдання після постування виведе з ладу й здорову людину, що вже казати про хворих зі шлунково-кишковими недугами. 

Саме тому Великодній сніданок дієтологи рекомендують починати з вареного яйця – збалансованого білкового продукту, який стимулює активність травної системи.

Як відомо, в Україні постує  значна частина населення. Великий піст –  якраз у розпалі, й українці, які його дотримуються, уже  не їдять ні м'яса, ні молочних продуктів. Та страждати через відсутність смаку улюблених страв не доведеться.

Правда, дехто з нас помилково вважає, що,  дотримуючись  Великого посту, можна дещо зекономити на харчах. Та, на жаль, на практиці це не підтверджується. 

Окрім традиційних риби та грибів, замінити у раціоні м'ясо можна і соєвими продуктами. Приміром, соєва чи пшенична ковбаса за смаком така ж, як і докторська або молочна. Із нею можна навіть робити олів'є. 

Та, до слова, практично сміливо можна брати постувальникам і всю ковбасну продукцію, адже її теперішній склад є й направду "скоромним".  

Для заправки підійде соєвий соус – замінник майонезу. Ці компоненти наситять організм білками. А ще варто їсти пророщені бобові та зернові. У піст можна собі дозволити навіть всілякі смачні десерти.  Найдорожчими ж будуть   сухофрукти і гриби. Обов'язкові в асортименті тих, хто постує, повинні бути  горіхи, які наситять  організм вітамінами.

Так, в супермаркеті традиційний набір для пісних  страв виглядатиме приблизно так (до уваги брались березневі ціни). До того ж, тут частенько можна буде натрапити покупцям на вигідні  акційні пропозиції. 

Наприклад, капусту можна було придбати за 18-22 грн.  За молоду доведеться заплатити вдвічі більше – півсотні за кілограм. Буряк для любителів "червоного" борщику обійдеться в 14 грн. Цибуля порей  оцінюється в 55 гривень.  Баклажани й кабачки однакові за вартістю – 70 грн. Помідори "стартують" в ціні від 50 гривень. Печериці, що стануть ідеальною складовою будь-якої скоромної страви, "витягнуть" з кишені 57 грн. за кілограм цієї продукції. 

А от болгарський  перець "вимагатиме" за себе в середньому 85 грн. Ну, майже справжній овочевий делікатес.  Цей низькокалорійний продукт добре відомий    своїм великим вмістом корисних речовин. Але, незважаючи на це,  смаковими властивостями  саме зараз він не дорівняється до того смачного овоча, який масово заполонить прилавки магазинів  вже в сезон. 

Любителям  ж рибної продукції за  копчену скумбрію слід буде викласти 150-170 грн. Хек звичайний (морожений) оцінюють в 73 гривні. Консерви "Сардина" – 26-31 гривня. До речі, акційні вартують  навіть   23.

А тепер – до фруктів. Яблука – від 6 (точніше 6,99 грн.) до 11 грн. Звичайно, на оптовому ринку можна знайти  і по п’ять. Немаловартісним буде гранат – 70 грн. Лікарі наголошують, що варто поїсти цей плід хоча би місяць, аби відчути позитивний вплив на організм. Любителям  чорносливу доведеться віддати за кілограм своєї покупки на десять гривень менше сотні. 

І, на останок, про маленький перекус, точніше – пиріжок. З капустою чи картоплею (печений)  він буде щонайменше 6 гривень. А от за дещо більший з квасолею просять немало-небагато – 18 грн. 

Як бачимо, постувати не так і важко, адже   теперішній асортимент  відповідної  продукції  задовольнить  навіть   найвибагливіших покупців.  Головне – аби  було бажання  і...  гроші.  

Як прогнозують експерти, серйозне здешевлення меню (і це тільки з окремих продуктів), можемо побачити лише літом. 

До того ж, відкрию відому для багатьох істину: більшість із нас (з теперішніми зовсім  не маленькими  цінами майже на ВСЕ(!),  "захмарними"  тарифами на комунальні послуги та ін.)  "постять" не  декілька разів  на рік, а,  практично, круглорічно.

Та, як наголошують  священики, в період посту не є основним обмеження в їжі. "Головне  у піст "не їсти" один одного", – такої думки дотримуються представники духовенства. 

Підготувала 

Оксана МОРОЗ.  

Великий піст є не стільки обмеженням в їжі, скільки часом праці людини над собою. Про це, зокрема,  йдеться у    зверненні предстоятеля Православної церкви України митрополита Київського і всієї України Епіфанія, оприлюдненому на сайті ПЦУ.

"Раніше ми вже згадували, що піст – це не тільки і не стільки обмеження в їжі, як час цілісної праці людини над собою, а така праця для християн неможлива без духовної складової посту – без молитви, покаяння та причастя Святих Тіла і Крові Христових. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 20

Спішу в село: там джерело, 

Отам душі моя криниця, 

Там день летить, в майбутнє

 мчиться

І  стукає у батьківське вікно.

Наша Ковельщина – це великі і маленькі села, селища й місто, які з дня у день творять свою нову історію. А в кожного населеного пункту, як і в людей,  своя біографія, де вписані відомі імена, визначні події та успіхи, а ще обов’язково – плани на майбутнє.  Бо, як відомо, без мрій та задумів – просто нікуди. 

Село Білин добре відоме на теренах нашого рідного краю. Тут живуть працьовиті, щирі душею українці, які роблять все для того, аби їх маленька батьківщина розвивалась і процвітала, возвеличувалась в хороших справах задля спільного блага.

Прекрасний куточок волинської землі, що зачаровує погляди небайдужих до мальовничих  навколишніх пейзажів,  добре відомий тим, що виростив, виплекав й викохав багато місцевих, воістину співочих  талантів, що відомі далеко за межами нашого  району. 

Серед них –  лауреати численних пісенних конкурсів та фестивалів: «соловейко»  Сашко Шевчук,  аматорський  фольклорний гурт «Родина» та інші.

Варто додати, що в селі  відбувається чимало культурно-масових заходів. Нещодавно один із них пройшов в місцевій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. 

Учасники тематичного заходу зібралися того дня в храмі науки, аби відзначити День українського добровольця.

З нагоди пам’ятної дати сюди прибули голова районної ради Андрій Броїло, перший заступник голови районної державної адміністрації Роман Кульцман, представники органів місцевого самоврядування району, учасники АТО  та інші. 

Вели шкільне свято учні Назар Фурман та Богдана Жук. 

Розпочалась тематична година, як і годиться, Державним гімном України. Потому  присутні хвилиною мовчання вшанували усіх захисників нашої держави, які віддали за Україну найдорожче – життя.

Представники влади, звертаючись до учасників зібрання, щире «спасибі» висловили воїнам-добровольцям, які гідно виконують свій громадянський обов’язок, захищаючи кордони своєї Вітчизни на Сході нашої країни, а також побажали успіхів та незламної віри у спільну перемогу всього українського народу.

Епізодами про не зовсім безхмарні будні військовослужбовця  із присутніми поділився учасник АТО, депутат районної ради Тарас Оніжук. 

Майстерно доповнили захід мистецькими номерами учні школи та добре знане серед когорти аматорів художньої самодіяльності  району  тріо «Перевесло». 

Вже не один рік поспіль навчає своїх вихованців мудрому, доброму і правильному подружжя Конопацьких, прищеплює любов до прекрасного, виховуває   почуття  патріотизму та любові до рідного краю.   

До думки і повчань  своїх наставників-педагогів  діти завжди дослухаються, беруть з їх приклад.  Микола Антонович – вчитель фізкультури та образотворчого мистецтва. Людмила Іванівна навчає учнів початкових класів.

Слід зазначити, що учні школи активно долучилися до проведення й інших заходів, що відбулись напередодні. 

Так, школярі відзначили Всесвітній день водних ресурсів, цікаво, корисно  й пізнавально  провели Всеукраїнський тиждень дитячого читання та взяли участь у посадці нових лісових  ділянок. 

Про добробут тутешніх жителів та їх інтереси щоденно  дбає очільниця тамтешньої громади  Ольга Лисюк, яка робить все для того, аби її односельчани жили благополучно і комфортно.

«Багато чого зроблено, та ще більше, що слід вирішити, – попереду. В минулому році обгородили нове кладовище. Нині  (за кошти сільської ради) робимо біло-щебеневі дороги. 

А ще  працюємо над вже давно  наболілим питанням для нашої громади – реконструкцією дитячого садочка.   Адже село велике, а, відповідно, і народжуваність щороку відзначається позитивною динамікою.  

Тож дошкільний заклад неабияк потрібний маленьким представникам підростаючого покоління, за якими – майбутнє села. Щиро надіємось, що це актуальне питання, яке постало перед громадою,  нарешті вирішиться. 

До слова, працюємо над облаштуванням вуличного освітлення в селі. Звичайно, не все задумане стає реальністю, але, в міру можливостей, докладаємо максимум зусиль для вирішення першочергових завдань», – так зазначила в розповіді із журналістами Ольга Василівна. 

Нехай же все задумане, над чим працюють і про що мріють білинці, неодмінно здійсниться. А ми, в свою чергу, обов’язково розкажемо вам, шановні читачі, про нові здобутки одного із населених пунктів району, де, до речі, активно передплачують газету “Вісті Ковельщини”, за що місцевим мешканцям та зв’язківцям – щиросердне “спасибі”! 

Оксана МОРОЗ.

НА ЗНІМКАХ: свята і будні Білина.

Фото 

Мирослава ДАНИЛЮКА.

Наша Ковельщина – це великі і маленькі села, селища й місто, які з дня у день творять свою нову історію. А в кожного населеного пункту, як і в людей,  своя біографія, де вписані відомі імена, визначні події та успіхи, а ще обов’язково – плани на майбутнє.  Бо, як відомо, без мрій та задумів – просто нікуди. 

Село Білин добре відоме на теренах нашого рідного краю. Тут живуть працьовиті, щирі душею українці, які роблять все для того, аби їх маленька батьківщина розвивалась і процвітала, возвеличувалась в хороших справах задля спільного блага.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 67

Дорога до світла 

в житті Світлани

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 39

"Тату, весна! Природа

 оживає.

Без тебе знову ця зима…

Та все одно ми з мамою

 чекаєм, 

Не вірим, татку, що тебе

 нема…".

20 лютого – одна із найкривавіших дат в історії України. Саме цього дня, п'ять років тому, силовики  нещадно розстрілювали українців на вулиці Інститутській, що в Києві.  

Тих, хто душу й тіло положив за свободу, нарекли Героями Небесної Сотні. Саме стільки безневинних людських життів забрала  жорстока куля снайпера.

Наймолодшому з них було лише 17 – пора квітучої юності і розквіту сил.  Назар Войтович приїхав на Майдан і в той же день загинув. Він був єдиною дитиною в батьків. 

Втрати,  скалічені людські життя і долі. Невимовний біль й туга. Тільки час здатен загоїти рани, але інколи це йому не під силу.

20 лютого ц. р. в приміщенні Ковельської центральної районної бібліотеки  відбувся тематичний захід, приурочений до Дня Героїв Небесної Сотні.

Того дня жителі Ковельщини вшанували пам'ять усіх, хто пожертвував заради рідної Батьківщини найдорожчим –  віддав життя за свободу і Незалежність України.  Тисячі вірних синів і дочок  своєї матінки-землі  і нині знаходяться на передовій, захищаючи її кордони від ворога-сусіда, який нахабно вдерся на наші землі. 

Серед присутніх – представники міської та районної влади,  учасники Революції Гідності, АТО, представники політичних партій та громадських організацій,  духовенство та  молодь.

Розпочався захід Державним Гімном України.  Тужливо й жалібно зазвучала пісня "Плине кача по Тисині…". 

До присутніх в залі звернувся голова Ковельської райдержадміністрації, депутат обласної ради Віктор Козак. 

"Вже п'ята річниця минула з часу тих подій, які  назавжди змінили хід нашої історії.  Щира вдячність – усім тим, хто був тоді на Майдані, світла пам'ять – Героям, які загинули в ім’я розквіту та щасливого майбуття своєї держави. 

Перед Небесною Сотнею ми – в неоплатному боргу", – наголосив під час виступу Віктор Теодосійович.

"Події 2013-2014 років  змінили українців, змінили кожного з нас. Саме тоді народ показав, що він не скориться, не буде жити так, як раніше.  Тому ми й надалі повинні бути свідомими громадянинами своєї держави, аби життя, покладені на вівтар заради майбутнього, не були даремними", – зауважив голова Ковельської районної ради  Андрій Броїло.

Слово мав міський голова Олег Кіндер. 

"Доленосні події  п'ятирічної давності згуртували всіх нас, всіх тих, хто прагнув жити краще – в мирі і свободі. Ті події сколихнули не тільки нас, а й увесь світ.

Особлива гордість за те, що ковельчани теж були серед учасників Революції Гідності, активно демонструючи свій патріотизм і волевиявлення.

Тож щире "спасибі" всім, хто відразу згуртувався в помислах і вчинках. Шкода, що таку велику ціну український народ заплатив за свободу. Імена Небесної Сотні в наших душах і серцях житимуть вічно", – зазначив Олег Олексійович.

Під час заходу присутні змогли поринути в події тих часів, окремі епізоди з яких демонструвались на відеослайдах. Тематику зібрання доповнювала книжкова виставка. Відповідної атмосфери в залі додавали аматори художньої самодіяльності, презентуючи музичні композиції.   Серед виконавців – Дарина Середа, Роман Морозов, Анна Глей, Ірина Михалевич, Петро Журавель, Анастасія Люклянчук та ін. 

Скорботно й жалібно палахкотіли лампадки, як душі тих, хто в небі навічно став сотнею нових зірок…

По завершенню урочистого заходу представники міської та районної влади, жителі міста й району  поклали квіти до Стели  пам'яті загиблим землякам – учасникам АТО. 

Після цього учасники зібрання рушили ходою до пам'ятника Борцям за волю України (бульвар Лесі Українки), де відбулася поминальна панахида за Героями Небесної Сотні та полеглими за незалежність  і суверенітет нашої держави.  

Разом з духовенством відслужив її декан міського деканату ПЦУ протоієрей Василь Мичко. До підніжжя гранітного монумента на знак вдячності й шани за подароване майбутнє  лягли квіти.

"Ми пам'ятаємо їхні вчинки – вчинки справжніх Героїв. І перед ними ми в неоплатному боргу", – додав священик, звертаючись до учасників зібрання.

Сіра небесна блакить пасмурно дивилась згори, а раз за разом сумну пісню наспівував вітер, навіюючи тужливі спогади…                                                                                                                                                                                    

…Я вернуся, матусю,

 додому, 

Щоб загоїти рани твої.

Лиш у снах повертатимусь

 знову…

Не картай себе, рідна,

 живи!

Слава Україні!

Героям Слава!

Оксана МОРОЗ.

НА ЗНІМКАХ: під час вшанування  Дня  Героїв Небесної Сотні.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

20 лютого – одна із найкривавіших дат в історії України. Саме цього дня, п'ять років тому, силовики  нещадно розстрілювали українців на вулиці Інститутській, що в Києві.  

Тих, хто душу й тіло положив за свободу, нарекли Героями Небесної Сотні. Саме стільки безневинних людських життів забрала  жорстока куля снайпера.

Наймолодшому з них було лише 17 – пора квітучої юності і розквіту сил.  Назар Войтович приїхав на Майдан і в той же день загинув. Він був єдиною дитиною в батьків. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 61

Рано чи пізно настає момент, коли мамі треба надовго виходити з дому - на роботу, навчання чи у справах. Та багато жінок налякані історіями про неприємні речі, які дозволяють собі деякі няні.  

Як правильно підібрати няню для дитини та у скільки обійдуться послуги виховательки? Багатьох батьків бентежить це питання.  Тож з цим ми спробуємо  розібратись.  

Вибір няні – справа відповідальна, тому починати шукати доглядальницю для дитини треба задовго до того, як її послуги  знадобляться. Тоді буде час вибрати ту, яка справді влаштує, а не наймати відразу першу-ліпшу. 

До цього питання слід підходити дуже серйозно, адже доведеться довірити дитину сторонній людині.  Вимоги та обов'язки залежать від віку дитини. До різних нянь пред'являють індивідуальні вимоги. Вони залежать, насамперед,  від віку дитини. 

Для дітей до року доглядальниця має орієнтуватись в медицині, вміти доглядати за грудними дітьми, дотримуватися режиму дня і керуватися рекомендаціями педіатра. Для дітей віком більше року няня повинна мати педагогічну освіту і досвід роботи в дитячому садку. 

Для дитини дошкільного віку краще найняти доглядальницю зі знанням іноземної мови та освітніх методик. У нянь є стандартний перелік обов'язків. Зазвичай, до нього входить прибирання в дитячій кімнаті і догляд за дитячим одягом. 

Усім цим няня займається, коли малеча спить. Доглядальницю можна найняти як на цілий день, так і на кілька годин. Якщо няня сидить з дитиною весь день, то в її обов'язки може входити також приготування їжі. 

Найняти няню  можуть, переважно,  по оголошеннях, якими в наш час рясніють рекламні шпальта газети та інтернет-сайти, де жінки від 18 і до 60 років пропонують посидіти з дитиною. 

Слід відразу зауважити, що менше беруть ті, що не мають досвіду роботи та вперше хочуть спробувати себе у цій ролі. Ціни завищують жінки, які вже неодноразово працювали у сім'ях та навіть у дитячому садочку.  

Як показує практика, деякі з потенційних нянь відразу цікавляться оплатою за свої послуги,  інші –  хизуються методиками, які використовують для розвитку дитини. Частина нянь готова лише бавитись з малечею, а от готувати, наприклад, не буде. Інша частина доглядальниць відразу каже, що виконувати хатні справи входить до їх обов'язків.  

Бажано було б взагалі не обирати няню, бо контакт з мамою або татом є набагато кращим. Якщо він втрачається, то в підлітковому віці можуть бути проблеми з дитиною. Але якщо няня таки потрібна, то добре було би, якби вона мала педагогічну або психологічну освіту. 

Потрібно дивитися на  "плюси"  няні, як вона спілкується з дитиною, наскільки викликає довіру, орієнтуватися на свої відчуття. 

З нею потрібно провести довготривалу співбесіду, поспілкуватися про її сім'ю, чи є в неї власний досвід виховання дітей. Якщо в неї є свої діти, то є  вже досвід поводження з ними. Треба також дивитись на емоційність няні, чи зможе вона передати дитині світ емоцій, навчити називати  їх. Вона також має вміти сприймати дитину такою, як вона є, з плачем, зі сльозами, з криками і знати, як відволікти її. Також бажано не відразу залишати дитину  на няню, а  подивитись, як між ними налагоджується контакт. Ні в якому разі няня не повинна підвищувати голос  на дитину. Це –  табу.  

l

"Я – мати трьох дітей. Старший ходить до школи. А доньки ще дошкільнята – двох і одного року.  Маючи свою невелику справу, яка приносить  не тільки задоволення, а й покращує матеріальне становище, змушена підлаштовуватись під своїх клієнтів.

Тому декрет – не для мене. 

Незадовго після народження і першої, і другої дівчаток періодично стала виходити на роботу. Спочатку відлучалась на годинку-дві. Виручали, як завжди, бабусі. А коли роботи в мене значно побільшало, особливо – на вихідні,  зрозуміла: треба негайно шукати няню", – ділиться в розмові з нами багатодітна молода мама Олеся.

"Через деякий час, за рекомендаціями знайомих, таки знайшла доглядальницю. Але, як виявилось пізніше, не зовсім таку, як хотілось. Насторожило те, що найменша Віталіна ніяк не могла звикнути до неї, постійно плакала і не хотіла залишатись із новою нянею.

Тож вдруге почала придивлятись до кандидатур більш прискіпливо", – розповідає про пошуки доглядальниці для дітей місцева жителька.

Теперішню пані Тетяну, яка час від часу сидить з малечею, дівчатка називають бабусею. Бо, мабуть, відчувають, що їх люблять.  Як розповідає мама Олеся, це – старша жінка, яка має своїх дітей. Незабаром чекає на первістка-онука. 

До того ж, вона  належно виконує свої обов'язки, тож претензій  до  доглядальниці батьки не мають.  Вона - чесна, старанна, сумлінна та охайна.

"Приводів для переживань немає жодних. Адже знаю, що мої діти – в надійних руках.  Завжди доглянуті й нагодовані. Серед "плюсів" й те, що наша няня  має медичну освіту. Тому, в разі необхідності, знатиме як діяти в тій чи іншій ситуації", – зауважує задоволена мама.

Тетяна  Вікторівна за свої послуги отримує 30 гривень за годину. Загалом в день їй виходить від 200   до 300 гривень. 

Варто зазначити, що послуги няні в нашому місті оцінюють від 25 до 35 гривень за годину. 

Інша моя знайома – теж в декретній відпустці. Але планує   виходити на роботу. Матиме, як обіцяє роботодавець,  гнучкий графік.  Як зізналась мені вона нещодавно, 2-річного Назарчика хоче віддати в приватний дитячий садок, де практикують неповний день зокрема.  

Та й відгуки серед знайомих непогані.  Для діток тут  в закладі проводять безліч розвиваючих занять, особливу увагу приділяють ранньому розвитку малят.

Послугами няні Юля не бажає користуватись тому, що нещодавно довідалась про один, не вельми приємний (але достовірний)  інцидент, що стався в нашому місті. 

А мова про те, що забезпечені батьки найняли для свого чада доглядальницю – професійну няню із вищою освітою, гарними рекомендаціями тощо. Платили їй близько 10 тисяч гривень на місяць. Все, спочатку, йшло ідеально. Але коли мати з батьком запідозрили щось не те, негайно вирішили встановити відеоспостереження.

Те, що показала камера, просто шокувало батьків. Горе-няня, яка була на перший погляд цілком пристойною жінкою, дозволяла собі піднімати руку на дитину. 

Тож добре, що ті спохватились вчасно!

Підготувала 

Оксана МОРОЗ. 

Рано чи пізно настає момент, коли мамі треба надовго виходити з дому - на роботу, навчання чи у справах. Та багато жінок налякані історіями про неприємні речі, які дозволяють собі деякі няні.  

Як правильно підібрати няню для дитини та у скільки обійдуться послуги виховательки? Багатьох батьків бентежить це питання.  Тож з цим ми спробуємо  розібратись.  

Вибір няні – справа відповідальна, тому починати шукати доглядальницю для дитини треба задовго до того, як її послуги  знадобляться. Тоді буде час вибрати ту, яка справді влаштує, а не наймати відразу першу-ліпшу. 

До цього питання слід підходити дуже серйозно, адже доведеться довірити дитину сторонній людині.  Вимоги та обов'язки залежать від віку дитини. До різних нянь пред'являють індивідуальні вимоги. Вони залежать, насамперед,  від віку дитини. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 71

З  газетою –  

у   новий  рік

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 100

Напередодні Дня святого Миколая працівники редакції  газети "Вісті Ковельщини"  побували в селищі Люблинці, де вручили своєрідні "миколайчики"  передплатникам друкованого видання. 

За короткий час у поштовому відділенні (начальник Наталія Найдюк, листоноші Галина Ратанчук та Ольга Кравчук)  назбиралося немало вірних друзів улюбленої "міськрайонки", яку  вони вирішили підтримати і цього року.   

Як ми дізнались, давно виписує "Вісті Ковельщини" пенсіонерка Надія Тимощук. 

"Люблю гортати сторінку за сторінкою, перечитуючи актуальні новини  з міста і району, за чашечкою кави із чимось солоденьким", – поділилась в розмові із тими, хто творить газету, Надія Корнилівна. 

До того ж, привітна жіночка гарно відгукувалась загалом про  періодичне видання. Думку своєї  землячки  підтримували й інші мешканці селища. 

Серед незмінної когорти  постійних прихильників газетного слова – Людмила Куденчук,  Любов Жмуйда, Людмила Остапчук, Олена Семерей, Сергій Назарук, Василь Демчук, Сергій Літвінчук та інші. 

"А мене особисто читання газети заспокоює, додаючи душевного спокою й затишку,  а ще  відволікає від буденних справ і негативних новин", – додала інша передплатниця.

Передплатила "Вісті Ковельщини" й дружина нашого дописувача Олександра Климовця, директора Люблинецької ДЮСШ, пані Світлана. 

"Найперше шукаю серед свіжих новин чергового номера газети публікації про наше  селище, рідних людей чи просто знайомих. Адже добре знаю, що Люблинець часто "фігурує" в газеті", – розповіла  люблинчанка. 

Думки читачів сходились лише в одному: люди хотіли б бачити на шпальтах газетити серед проблемних соціально-критичних репортажів, аналітичних статей чи інших дописів   більше позитиву і  обов'язково  матеріалів ліричної  тематики, а  менше – політики, якою, як висловлювались, вже аж надто  "ситі".  

Їх побажання ми неодмінно врахуємо, адже хочемо, аби газета була цікавою для кожного: і дорослого, і зовсім юного читача.

Не менш  приємно й те, що передплатники раз за разом висловлювали теплі слова подяки на адресу тих, хто задає перідичному виданню  тонус життя, щиро  дякуючи їм за те, що створюють своєрідний "місток" багатолітньої справжньої дружби та довіри між читачем і самою міськрайонкою". 

Раз за разом, проводячи такі  Дні газети, ми ще раз переконуємось в тому, що нам, не дивлячись на  перепони на горизонті  української преси, потрібно сміливо йти вперед, йти далі. А все тому, що  нам  вірять.

Такі зустрічі – підтвердження того, що наша рідна газета, у творення якої ми вкладаємо не тільки наполегливу працю, сили, натхнення,  а й душу,  об'єднує  широке коло людей, дописувачів газети і її читачів, є невід'ємним атрибутом ковельської громади. 

Тому ми живемо з девізом: "Газета була,  є і  ПОВИННА БУТИ". 

Оксана МОРОЗ.

НА ЗНІМКУ: під час Дня газети в Люблинці.

Фото 

Мирослава ДАНИЛЮКА.

Напередодні Дня святого Миколая працівники редакції  газети "Вісті Ковельщини"  побували в селищі Люблинці, де вручили своєрідні "миколайчики"  передплатникам друкованого видання. 

За короткий час у поштовому відділенні (начальник Наталія Найдюк, листоноші Галина Ратанчук та Ольга Кравчук)  назбиралося немало вірних друзів улюбленої "міськрайонки", яку  вони вирішили підтримати і цього року.   

Як ми дізнались, давно виписує "Вісті Ковельщини" пенсіонерка Надія Тимощук. 

"Люблю гортати сторінку за сторінкою, перечитуючи актуальні новини  з міста і району, за чашечкою кави із чимось солоденьким", – поділилась в розмові із тими, хто творить газету, Надія Корнилівна. 

До того ж, привітна жіночка гарно відгукувалась загалом про  періодичне видання. Думку своєї  землячки  підтримували й інші мешканці селища. 

Серед незмінної когорти  постійних прихильників газетного слова – Людмила Куденчук,  Любов Жмуйда, Людмила Остапчук, Олена Семерей, Сергій Назарук, Василь Демчук, Сергій Літвінчук та інші. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 91

Минулого  четверга, 13 грудня ц. р.,  в читальному залі центральної районної бібліотеки під головуванням голови районної ради Андрія Броїла відбулася двадцять третя сесія районної ради.  Участь в ній взяли двадцять п'ять  депутатів.

Серед присутніх – голова райдержадміністрації Віктор Козак, його перший заступник  Роман Кульцман, заступник голови районної ради Олександр Пасенковський, начальники управлінь та відділів, служб РДА, керівники виконавчої влади і правоохоронних органів, селищні та сільські голови, лідери партійних і громадських організацій, представники ЗМІ.

Розпочалось сесійне засідання, як і годиться, Державним Гімном України та піснею-молитвою всіх українців "Боже, великий, єдиний…".

Після цього  народні обранці вшанували хвилиною мовчання загиблих учасників Революції Гідності та всіх тих, хто віддав життя за волю і незалежність України,   

Андрій Броїло за традицією привітав колег-депутатів, які у міжсесійний період відзначили дні народження. 

Також за дорученням громадської організації за сприяння у проведенні третього відкритого районного фізкультурно-оздоровчого фестивалю "Перемагай себе" серед осіб з обмеженими фізичними можливостями Подякою нагородили керівника  ТзОВ "В. Прометей" Віктора Савенюка та директора ТзОВ "Волинь. Зерно. Продукт." Євгена Дудку.

Подяку від ГО "Ковельська міськрайонна спілка  ветеранів та волонтерів АТО"  за активну громадянську позицію, вагомі досягнення у праці  та з нагоди Дня Захисника України отримала громада села Пісочного  та в. о. старости Володимир Кізей.

Як завжди, перед початком розгляду питань порядку денного свої запити озвучили окремі депутати. 

З першим із них виступив Василь Олексюк. Мова йшла про те, що до нього, як до депутата районної ради, звернулися мешканці села Поворська, аби  Василь Іванович посприяв у вирішенні питання, що стосувалося відновлення роботи  місцевого відділення-філії  Ковельського управління "Ощадбанку", яке наразі не функціонує.  Запит присутні в залі депутати підтримали.

Під час виступу Микола Чуль озвучив  запит щодо встановлення історичної справедливості при вшануванні пам'яті загиблих земляків під час Волинської трагедії в 1943-1944 роках, що не відображено, за його словами,  на написі пам'ятного знака, який встановлений  в селі Білашеві. 

Микола Якович просив, аби його запит перейшов у звернення до обласної комісії, яка, на його переконання, знехтувала історичною правдою. 

В іншому запиті Микола Якович порушив питання  доцільності  встановлення пам'ятної дошки  на приміщенні школи  села Воля-Люби-тівська. Микола Якович просив розібратись в цій справі. До того ж, дошку встановили без рішення районної сесії. Тому депутат просив дати письмове чи усне пояснення тих, хто безпосередньо надавав дозвіл на встановлення дошки на школі.

Запити Миколи Чуля депутати також підтримали.

Микола Якович  також звернувся до присутніх з проханням, аби вони внесли  до порядку денного  давно наболіле питання – про надання відповіді начальника  Ковельського відділу поліції Головного управління національної поліції у Волинській області Івана Туся щодо розкрадання майна магазину Любитівського споживчого товариства в селі Ворона.  Тож депутати схвально відреагували на прохання свого колеги.

Після цього депутати перейшли до розгляду питань порядку денного. 

Першим було розглянуто  звіт голови Ковельської районної ради А. П. Броїла про роботу за період з листопада 2017 року по грудень 2018 року.  Як зауважив Андрій Петрович, зачитувати весь  звіт не було потреби.  Він аргументував це тим, що окремі основні питання, над вирішенням  яких  працював депутатський корпус, були висвітлені в газеті "Вісті Ковельщини" від 13 грудня ц. р., а сам звіт депутати мали можливість детально розглянути  на засіданнях комісій. 

Саме тому виступаючий зупинився коротко на деяких аспектах  його діяльності за звітний період. Як найбільший позитив,  Андрій Броїло відзначив те, що, незважаючи ні на що,  всім разом в районі вдалось зберегти стабільну суспільно-політичну ситуацію та забезпечити  роботу  усіх бюджетних установ. До недоліків  Андрій Петрович відніс  недопрацювання щодо впорядкування майнових відносин  та ефективного використання об'єктів спільної власності  територіальних громад сіл, селищ  району, а також свідоме затягування процесу  децентралізації  окремими сільськими головами необ'єднаних громад.  

Звіт голови депутати схвалили. 

В ході подальшої роботи сесійного засідання депутати внесли деякі зміни в районний  бюджет 2018 року,  в "Програму соціального захисту населення Ковельського  району  на 2019-2022  роки" тощо. 

Що стосувалося питання "Про районну Програму фінансової підтримки та розвитку первинної медичної допомоги у Ковельському районі на 2018-2019 роки", то  Програму депутати підтримали, однак заслухати саме питання вирішили на наступній сесії, тому що того дня доповідача, в силу поважних причин,  не було серед присутніх. 

Дещо раніше покинув сесію голова райдержадміністрації, депутат обласної ради Віктор Козак, який мав їхати на нараду до Луцька. Тож, залишаючи сесійне  засідання,  Віктор Теодосійович подякував депутатам за   конструктивну плідну  співпрацю  у році, що минає, а також  привітав  із наступаючими  святами. 

Депутати районної ради під час розгляду питань порядку денного ухвалили  Звернення районної ради до Митрополита Володимир-Волинського і Ковельського Володимира з проханням його участі в об'єднавчому Соборі.  Того ж дня  голова районної ради  Андрій Броїло домовився про  зустріч з Владикою Володимиром  і наступного  дня така зустріч відбулась.  Окрім  голови ради,  з Митрополитом мали можливість поспілкуватися заступник голови районної ради Олександр Пасенковський  та депутати  Олександр Титомир і Георгій Корнієвський. Вручивши  Звернення, народні обранці  поспілкувалися з душпастерем. Відверта розмова тривала понад годину, однак переконати взяти участь в Соборі Владику  Володимира не вдалося. 

Проте, об'єднавчий Собор  таки відбувся.  У складі делегації з Ковельщини, яка прибула в столицю підтримати проведення об'єднання Церков, були і депутати районної ради  Олександр Титомир та Сергій Кондратюк.

Але найбільш актуальним цього дня було питання "Про районний бюджет на 2019 рік". Під час його обговорення свої пропозиції висловили депутати районної ради Володимир Хомік, Олександр Титомир, Анатолій Корнійчук, Володимир Андросюк, Андрій Мигуля, Микола Чуль та Григорій Рудюк. 

Після активного розгляду із деякими змінами та доповненнями депутати ухвалили важливий документ – рішення  "Про районний бюджет на 2019 рік".  Так, "за" проголосували  23 народні  обранці. На своє рішення депутати відреагували оплесками. 

До слова, пріоритетними напрямками в 2019 році залишаються питання децентралізації, завершення процесу об'єднання територіальних громад, впорядкування земельних відносин, підтримки розвитку аграрного сектора.

Депутати в  ході сесійного засідання  оперативно ухвалили   рішення з  питань "Про внесення доповнень до Комплексної програми захисту населення і територій від  надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру у  Ковельському районі на  2016-2020 роки";  "Про порядок   надання  і   використання  коштів районного  бюджету на  фінансування  Районної програми   підтримки органів  виконавчої  влади  у  Ковельському  районі  на  2019-2020    роки",  "Про хід виконання Програми вшанування працівників, колективів, підприємств, організацій, установ, мешканців району з нагоди державних, професійних свят, ювілейних дат та пам'ятних днів у Ковельському районі на 2016-2018 роки"; "Про Програму розвитку місцевого самоврядування у Ковельському районі на 2019-2020 роки", "Про організацію харчування учнів 1-4-их класів закладів загальної середньої освіти району в ІІ семестрі 2018-2019 навчального року" тощо.  

Жвава дискусія відбулася при розгляді  питань щодо  утримання службового автомобіля для потреб відділу культури РДА, подальшого функціонування ФАПів в наступному році та ін. Народні обранці розглянули окремі аспекти соціального захисту громадян, земельних відносин, розвитку агропромислового комплексу та ін. 

На завершення сесійного засідання Андрій Броїло  подякував депутатам за роботу у 2018 році, побажав веселих і радісних прийдешніх свят та мирного нового 2019 року.

Оксана МОРОЗ.

Минулого  четверга, 13 грудня ц. р.,  в читальному залі центральної районної бібліотеки під головуванням голови районної ради Андрія Броїла відбулася двадцять третя сесія районної ради.  Участь в ній взяли двадцять п'ять  депутатів.

Серед присутніх – голова райдержадміністрації Віктор Козак, його перший заступник  Роман Кульцман, заступник голови районної ради Олександр Пасенковський, начальники управлінь та відділів, служб РДА, керівники виконавчої влади і правоохоронних органів, селищні та сільські голови, лідери партійних і громадських організацій, представники ЗМІ.

Розпочалось сесійне засідання, як і годиться, Державним Гімном України та піснею-молитвою всіх українців "Боже, великий, єдиний…".

Після цього  народні обранці вшанували хвилиною мовчання загиблих учасників Революції Гідності та всіх тих, хто віддав життя за волю і незалежність України,   

Андрій Броїло за традицією привітав колег-депутатів, які у міжсесійний період відзначили дні народження. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 105

Уже не один рік обіймає посаду виконуючого обов'язки  старости села Козлинич, що входить до Поворської об'єднаної  територіальної громади, Микола Літвінчук. 

"Коли відчувається дійсно справжня підтримка депутатів сільської ради, виконавчого комітету, громадськості,  то спільними зусиллями можна зробити чимало корисних справ", –  говорить Микола Володимирович.

"Люди на селі потребують  одного – комфортних умов для проживання.  Саме тому намагаємося, в міру можливостей, зробити все для того,  аби не підвести їх  сподівання", –  додає  він.

Микола Володимирович  зазначає про те, що нинішній рік для їх громади видався успішним. Адже зроблено чимало, а попереду – ще більше нових планів та задумів, які неодмінно втілять  в життя.

"Варто зазначити, що в цьому році зроблено до двох кілометрів дороги з твердим покриттям в нашому селі. А це – великий "плюс" для населеного пункту. Технічно-кошторисну документацію виготовили за кошти громади (64 тис. грн.).  Допоміг у вирішенні наболілого питання голова райдержадміністрації, депутат обласної ради Віктор Козак, який клопотався  тим, аби кошти на  потрібну справу для козлиничівців  були спрямовані також з Державного бюджету. Близько одного кілометра дороги плануємо відремонтувати в наступному  2019 році", – зазначив в розмові з журналістами Микола Літвінчук. 

До того ж, як ми довідались згодом,  здійснено  в цьому році і поточний ремонт доріг  Грив’ятки-Луківка  (фінансування обласного автодору). Серед  "плюсів" 2018-го  –  ремонт храму в селі, якому виповнилось 130 років. На це були спрямовані кошти місцевої громади. Зовнішні ремонтно-будівельні роботи провели також в церкві села Грив’яток.  Також в цьому році замінено покрівлю місцевої школи, зроблено капітальний  ремонт санвузлів.

Активно долучився  з матеріальною допомогою у вирішенні окремих важливих питань і Андрій Кур’ян, тутешній господарник, директор СТзОВ  "Моноліт Агро".  Андрія Сергійовича  люди характеризують як  ініціативного мецената й благодійника, котрий охоче бере активну участь в різноманітних культурно-масових заходах, що часто  відбуваються у селі. Нещодавно він  організував   поїздку для дітей, які стали призерами учнівських олімпіад, до Львова. 

Серед першочергових питань, над якими працюватимуть  у Козлиничах в наступному році –  перекриття даху  в недіючому дитячому садочку в Козлиничах. Нині батьки возять своїх малят в Поворськ.  Загалом же в навколишніх селах налічується 67 дошкільнят. Планують здійснити реконструкцію  колишньої школи в Луківці під клуб. Наразі збирають усі необхідні документи для виготовлення технічної документації.  В планах – відкриття групи дошкільного навчального закладу в  Козлиничах.

l

А ще Микола Володимирович завжди охоче відгукується на нашу пропозицію щодо проведення так званих Днів газети, які проходять у формі живого діалогу між  журналістами  та  передплатниками.  Саме тому минулого четверга в  Козлиничах  вкотре  відбувся такий традиційний захід. У відділення поштового зв'язку того дня завітало  чимало місцевих жителів, які передплачують "Вісті Ковельщини". 

Свою активність вкотре підтвердили, оформивши передплату "міськрайонки",   очільник тутешньої громади Микола Літвінчук, депутат районної ради Василь Олексюк, колишній директор СТзОВ "Заповіт", кавалер ордена княгині Ольги  Поліна Климчук (до слова, Поліна Іванівна  завжди підтримувала  і в минулому нашу газету). 

Цього ж разу своєрідну естафету благодійництва  перейняв Андрій Кур’ян, який люб'язно передплатив  для козлиничівців десять примірників "Вістей Ковельщини" на рік. Тож від газетярів за підтримку –   велике "спасибі". 

Серед передплатників того дня були, в основному, ті, хто з газетою крокує життєвими буднями з дня у день  вже не одне десятиліття.  Тож їх по праву можна назвати "заслуженими" передплатниками, які, не дивлячись ні на що, продовжують свою багатолітню дружбу з газетою, до якої прикипіли душею.

Своєрідне "так" улюбленій газеті висловили Олена Юрченко, Олександр Хвищук, Віктор Улітич, Микола Дарчук, Марія Поліщук, Лариса Шемейко, Микола Руднюк, Лідія Барчук, Петро Богун, Костянтин Урдюк та інші. Передплату організовано вели начальник відділення зв'язку Наталія Дем'янчук разом із листоношами  Галиною Сичук, Ольгою Потолковою і Тетяною Вовчик.

Тож дякуємо усім нашим вірним читачам за те, що вони знову з нами!  А ми, в свою чергу, будемо робити все можливе  для того, аби тісний взаємозв'язок між газетою і читачем  ставав ще міцнішим. 

Пам'ятайте: Ваша довіра допомагає нам творити  цікаве видання   про  найкращий у світі рідний  край, про НАС із ВАМИ!

До нових зустрічей, друзі!

Оксана МОРОЗ.

НА ЗНІМКАХ: під час Дня газети "Вісті Ковельщини"  в Козлиничах; на оновлених вулицях села.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Уже не один рік обіймає посаду виконуючого обов'язки  старости села Козлинич, що входить до Поворської об'єднаної  територіальної громади, Микола Літвінчук. 

"Коли відчувається дійсно справжня підтримка депутатів сільської ради, виконавчого комітету, громадськості,  то спільними зусиллями можна зробити чимало корисних справ", –  говорить Микола Володимирович.

"Люди на селі потребують  одного – комфортних умов для проживання.  Саме тому намагаємося, в міру можливостей, зробити все для того,  аби не підвести їх  сподівання", –  додає  він.

Микола Володимирович  зазначає про те, що нинішній рік для їх громади видався успішним. Адже зроблено чимало, а попереду – ще більше нових планів та задумів, які неодмінно втілять  в життя.

"Варто зазначити, що в цьому році зроблено до двох кілометрів дороги з твердим покриттям в нашому селі. А це – великий "плюс" для населеного пункту. Технічно-кошторисну документацію виготовили за кошти громади (64 тис. грн.).  Допоміг у вирішенні наболілого питання голова райдержадміністрації, депутат обласної ради Віктор Козак, який клопотався  тим, аби кошти на  потрібну справу для козлиничівців  були спрямовані також з Державного бюджету. Близько одного кілометра дороги плануємо відремонтувати в наступному  2019 році", – зазначив в розмові з журналістами Микола Літвінчук. 

До того ж, як ми довідались згодом,  здійснено  в цьому році і поточний ремонт доріг  Грив’ятки-Луківка  (фінансування обласного автодору). Серед  "плюсів" 2018-го  –  ремонт храму в селі, якому виповнилось 130 років. На це були спрямовані кошти місцевої громади. Зовнішні ремонтно-будівельні роботи провели також в церкві села Грив’яток.  Також в цьому році замінено покрівлю місцевої школи, зроблено капітальний  ремонт санвузлів.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 84

Нещодавно в житті невеличкої громади нашого району відбулась гарна подія – в селі   Черкасах  освятили  храм Великомучениці Варвари, де настоятелем парафії призначили протоієрея Василя Старевича. 

До слова, священик вже служить в сусідній Мощеній.   Родом отець Василь із Львівщини.   Так склалося за велінням долі і Бога, що  з 2006 року своє життя пов'язав  із Волинню.

Довгий час місцеві жителі не мали місця, де б могли молитися. Тому богослужіння проводили в колишньому приміщенні штабу військової частини. Дещо згодом на прохання людей виділили під це недіючий військовий склад.  

Тож  майже довгих  сім років,  впродовж яких  з дня у день  прихожани йшли до своєї мрії,  – нарешті завершились успіхом. 

На святкові урочистості з нагоди відкриття храму, де панує  дух Божий, дух щирої любові, жертовності та благословення,  прийшли не тільки мешканці тамтешнього населеного пункту і навколишніх сіл.   Сюди того дня  завітали поважні гості, аби розділити з місцевими радість торжества.  

Серед них – митрополит Луцький і Волинський Михаїл, декан Ковельського районного деканату УПЦ КП  протоієрей Іоан Бонис, голова Ковельської райдержадміністрації, депутат обласної ради   Віктор Козак,  очільниця  Люблинецької об'єднаної територіальної громади  Наталія Сіховська, духовенство Ковельщини УПЦ КП та ін.

Митрополит Михаїл  нагородив благословенними Грамотами активних парафіян, будівничих та жертводавців церкви, які внесли свою частку  в хорошому справу задля спільного блага.

Владика  з нагоди освячення храму подарував ікону з мощами  Великомучениці  Варвари, а прихожани парафії від громади теж вручили  поважному гостю  пам'ятний сувенір.

З нагоди непересічної  події в житті громади, яка зігріла  теплом серця черкащан прохолодного листопадового дня,  слово мав настоятель парафії Святителя Миколая Чудотворця с. Колодяжного протоієрей Іван Оринчак, який щиро здоровив   жителів с. Черкас із освяченням храму.

"Нехай Всемилостивий Господь благословить наш храм і всіх, хто буде в ньому молитися, всіх жертводавців та тих, хто долучився до будівництва.  

Щире "спасибі" –  Віктору Козаку, Івану Смітюху, Павлу Каразія, Сергію Вознюку, благодійному фонду народного депутата України Степана Івахіва "Патріоти Волині" та усім небайдужим вірянам, мешканцям міста і району",  –  такими теплими словами  відгукується про усіх тих, хто брав участь в благородній справі, настоятель парафії с. Черкас протоієрей Василь Старевич. 

Завдяки  спільним зусиллям, а, головне, з Божою поміччю, в селі постала церква. Наполеглива праця та непохитна віра черкащан  зробили найголовніше – тут  збудували Божий дім. 

Тож тішиться по-справжньому серце, коли бачиш, як в незалежній Україні віряни щиро  стараються, аби там, де проживають, були святині.

…Пройдуть роки. Храм красуватиметься під  неосяжним небом своїм куполом, голосним дзвоном закликатиме  прихожан на молитву, в якій Всевишній благословлятиме нас із вами і нашу рідну матір-Батьківщину.

А до храму  приходитимуть і спраглі, і нужденні  в часи радості та в невимовні хвилини смутку. Адже людське життя починається з храму, де відбувається незадовго після народження Таїнство хрещення. 

Тут перед Всевишнім, в Божому домі, де торжествує глибокий зміст,  поєднуються долі двох  в одну єдину.  В храмі  проводжають людину   й  в останній путь…

Нехай  же  дорога кожного із нас буде наповнена світлом Божої благодаті, милосердя і непохитної віри!

Оксана МОРОЗ.

НА ЗНІМКУ: храм  Великомучениці  Варвари в Черкасах.

Фото з архіву сайту Волинської єпархії УПЦ КП. 

Нещодавно в житті невеличкої громади нашого району відбулась гарна подія – в селі   Черкасах  освятили  храм Великомучениці Варвари, де настоятелем парафії призначили протоієрея Василя Старевича. 

До слова, священик вже служить в сусідній Мощеній.   Родом отець Василь із Львівщини.   Так склалося за велінням долі і Бога, що  з 2006 року своє життя пов'язав  із Волинню.

Довгий час місцеві жителі не мали місця, де б могли молитися. Тому богослужіння проводили в колишньому приміщенні штабу військової частини. Дещо згодом на прохання людей виділили під це недіючий військовий склад.  

Тож  майже довгих  сім років,  впродовж яких  з дня у день  прихожани йшли до своєї мрії,  – нарешті завершились успіхом. 

На святкові урочистості з нагоди відкриття храму, де панує  дух Божий, дух щирої любові, жертовності та благословення,  прийшли не тільки мешканці тамтешнього населеного пункту і навколишніх сіл.   Сюди того дня  завітали поважні гості, аби розділити з місцевими радість торжества.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 69