24 серпня ц. р.   з нагоди  27-ої річниці     Незалежності  України  біля пам’ятника Т. Г. Шевченку у Ковелі  відбувся фінал патріотичної акції  зі створення найбільшої вишиванки «З Батьківщиною в серці». 

Участь в урочистому заході взяли Ковельський міський голова Олег Кіндер, його заступник Ігор Прокопів, секретар міської ради Віра Федосюк. Тут зібралися  керівники підприємств, установ та організацій, політичних партій, громадських організацій та духовенства, депутати, учасники АТО, ветерани, волонтери та молоде покоління.

Розпочалось багатолюдне зібрання духовним гімном всіх українців – піснею «Боже, великий, єдиний…». 

«Вишиванка – це генетичний код українців. Тож особливо приємно, що сьогодні до нас «приєднався» в національному вбранні  ще один палкий борець  за Незалежність, Великий Пророк української нації – геніальний Тарас Григорович Шевченко»,  –  так зазначила у своїй промові ведуча Анастасія Данилюк.

Вона також зауважила, що рівно рік тому, цього ж дня, стартувала акція зі створення найбільшої вишиванки, а сьогодні, що дуже радує всіх ковельчан, задум успішно втілили  в життя. Слід додати, що ініціатором цієї патріотичної акції виступила ГО «Велика ідея».  

До слова, вражають і розміри традиційного українського вбрання – на нього  пішло аж 36 метрів тканини, а головна частина вишиванки (маніжка) має розміри 180 на 80 см. Пояс до вишиванки – 8 метрів. 

Дизайн вишитої частини сорочки розроблявся у місті Львові. Спочатку вишивання планувалося  зробити гладдю, але  на ній є фрагменти, які  вишиті  хрестиком. 

Над створенням   найбільшої на Волині вишитої сорочки протягом року працювали 26 трудових колективів та 15 загальноосвітніх шкіл Ковельщини, а також патріоти України з міста Нововолинська, Луганської, Донецької, Одеської, Львівської, Київської областей,  з Італії, Великої Британії та Сполучених Штатів Америки.  Головна кравчиня — Алла Лущенкова (МПП “Фірма Аліса”), головні вишивальниці — Ніна Габрилевич (ГО “Союз Українок”) і  Ольга Руднік. 

 Загалом над   створенням вишиванки трудилися  більше 2500 небайдужих українців – людей із відкритим серцем та щирою душею. За це їм всім – велике «спасибі»!

Слово мала ідеолог-координатор проекту, волонтер  Інна Поліщук, яка висловила слова подяки всім тим, хто охоче долучився до гарного почину.  Після цього сертифікатами  і Подяками нагородили  активістів доброї справи, без  участі яких мрія багатьох не стала б реальністю.  Серед відзначених – партнери проекту, головні вишивальниці, наймолодша майстриня та інші. 

За Україну і український народ помолились священнослужителі  на чолі  із деканом міського деканату УПЦ КП, настоятелем Свято-Благовіщенського собору протоієреєм Василем Мичком та деканом районного деканату УПЦ КП, настоятелем дубівського Свято-Юріївського храму протоієреєм Іоаном Бонисом.  

На святі заодно  оголосили про  початок флеш-мобу із визначення найактивніших користувачів  в  соціальній мережі Фейсбук, які протягом року відзначали позитивну роботу ГО «Велика ідея», слідкуючи за новинами. 

Тож тепер вони мають нагоду виграти подарунок – отримати сертифікат на вишиванку, який дістанеться переможцю флеш-мобу патріотичного проекту «Вишиваємо з Батьківщиною у серці».  

По закінченню урочистого зібрання  його  учасники  сфотографувались на згадку. 

Вже восьмий рік поспіль в нашому місті проходить парад «Орнаменти Незалежності». Не стали порушувати традицію і цього дня. Тож учасники святкового заходу, сформувавши колону,  в  супроводі  муніципального духового  оркестру із синьо-жовтим  стягом, що майорів під погожим сонячним небом, рушили урочистою ходою до пам’ятника Борцям за волю України, до підніжжя якого згодом поклали квіти. 

Хвилиною мовчання ковельчани під час ходи  вшанували на меморіалі Слави світлу пам’ять наших земляків – загиблих  учасників  АТО. До стели пам’яті  на  знак шани і поваги також лягли квіти.

l

«Урочистості  на  честь Дня Незалежності  України, що проходять в нашому місті,  відвідую майже щороку. Та цей рік буде найбільш пам’ятним не тільки для мене, а й для всіх нас.  Бо святкували по- особливому. Піднесеності духу додало саме вбрання Кобзаря. Найбільше радує, що наш рідний Ковель започаткував таку світлу патріотичну акцію.

А ще мені сподобалось те, що до спільної благородної справи приєдналось чимало людей різного віку та різних професій, які вклали в клопітку роботу частинку своєї душі і серця. Тепер Тарас Григорович з  вдячністю дивиться на нас. 

Хочеться всім нам побажати довгоочікуваного миру, спокою і добра в країні»,  – такі гарні теплі слова сказала при нагоді мешканка Ковеля Лідія Володимирівна, котра, як і Тарас Шевченко, теж була в національному одязі, який єднає всіх нас,  українців.  

Оксана МОРОЗ.

НА ЗНІМКАХ:  під час фіналу патріотичної акції зі створення найбільшої вишиванки «З Батьківщиною в серці» та параду “Орнаменти Незалежності”.

24 серпня ц. р.   з нагоди  27-ої річниці     Незалежності  України  біля пам’ятника Т. Г. Шевченку у Ковелі  відбувся фінал патріотичної акції  зі створення найбільшої вишиванки «З Батьківщиною в серці». 

Участь в урочистому заході взяли Ковельський міський голова Олег Кіндер, його заступник Ігор Прокопів, секретар міської ради Віра Федосюк. Тут зібралися  керівники підприємств, установ та організацій, політичних партій, громадських організацій та духовенства, депутати, учасники АТО, ветерани, волонтери та молоде покоління.

Розпочалось багатолюдне зібрання духовним гімном всіх українців – піснею «Боже, великий, єдиний…». 

«Вишиванка – це генетичний код українців. Тож особливо приємно, що сьогодні до нас «приєднався» в національному вбранні  ще один палкий борець  за Незалежність, Великий Пророк української нації – геніальний Тарас Григорович Шевченко»,  –  так зазначила у своїй промові ведуча Анастасія Данилюк.

Вона також зауважила, що рівно рік тому, цього ж дня, стартувала акція зі створення найбільшої вишиванки, а сьогодні, що дуже радує всіх ковельчан, задум успішно втілили  в життя. Слід додати, що ініціатором цієї патріотичної акції виступила ГО «Велика ідея».  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 35

З початком навчання дітей у школі завжди  виникає  багато питань. Яким він  буде для малюків? Як вони адаптуються у новому житті? 3 яким настроєм почнуть навчання? 

Отож, напередодні цієї хвилюючої події,  хотілося б поговорити не стільки про дітей, скільки про нас‚ дорослих, про наше ставлення до їхніх успіхів та невдач‚ подумати разом‚ чи розуміємо ми‚ що наша підтримка допоможе дитині вирішити шкільні проблеми.

Як же краще налагодити взаєморозуміння учнів та батьків?

n 3 початку навчального року привчіть дитину прокидатися раніше‚ щоб збирання до школи не перетворювалось у щоденні хвилювання. Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом.

n Не підганяйте,  вчіть розраховувати час – це ваш обов'язок;  якщо ви цю проблему не вирішили – провини дитини в цьому немає.

n Обов'язково привчіть дитину зранку снідати. Це важливий момент у запобіганні хвороб шлунка. Давайте дитині у школу бутерброд, фрукти. Вона в школі працює‚ витрачає багато сил та енергії.

n Привчіть свого школярика  збирати портфель напередодні ввечері. Перевірте‚ чи не забула вона чого-небудь важливого. Запитайте її‚ чи не передавав вчитель прохань або розпоряджень батькам. 

n Проводжаючи дитину до школи‚ побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів‚ без застережень на кшталт: "Дивись‚ поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих оцінок".

n Забудьте фразу "Що ти сьогодні отримав?!", а краще запитайте: "Про що нове ти сьогодні дізнався (лась)?". Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй можливість розслабитись. Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому‚ вислухайте.

n Після закінчення занять дайте дитині відпочити. Обід – зручний момент для цього. Школяр може розповісти про свій робочий день і у такий спосіб звільнитися від психологічного напруження.

n Якщо  ж "першачок"  замкнувся  у собі‚ щось його  турбує‚ не вимагайте пояснень‚ – хай заспокоїться, тоді він  все сам розкаже.

n Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте влаштовувати сварку. Говоріть з дитиною спокійно.

n Після школи не змушуйте дитину одразу сідати за виконання завдань. Необхідно 1,5 години відпочити. Найоптимальніший час для виконання завдань – з 15-ої до 17-ої години.

n Пам'ятайте, що телевізор (комп'ютер, ноутбук, телефон  чи планшет) – ворог №1 успішного навчання. Не потрібно вмикати його раніше‚ ніж усі завдання будуть виконані. На початку навчального року корисно контролювати, як дитина виконує домашні завдання. 

n Перевіряти не значить "робити замість" – ніколи не підказуйте дитині готових рішень. Обов'язково перевірте, щоб те‚ що потрібно було вивчити напам'ять, було вивчено добре: точність виконання завдань – важлива умова успішного навчання. Потрібно також впевнитись, що дитина може застосувати набуті знання на практиці.

n Не треба навантажувати дитину позашкільною діяльністю з самого початку навчального року. Спорт і заняття в гуртках, звичайно, корисні для загального розвитку, але спочатку впевніться, що у дитини вистачить сил і часу. 

n Протягом дня знайдіть  хоча б  півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини‚ її біль‚ її радощі. 

У сім'ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі розходження щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Коли щось не виходить, порадьтеся з вчителем, психологом. 

Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини‚ коли щось її турбує: головний біль‚ поганий загальний стан. Найчастіше  –  це об'єктивні показники втоми‚ перевантаження.

3 перших днів навчання вимагайте виконання режиму дня дитиною‚ щоб вона лягала спати в один і той же час. Сон для школярів має першочергове значення. 

Якщо дитина засинає не відразу, все одно примушуйте її лягати в ліжко. Використайте спосіб‚ перевірений століттями: тихо поговоріть з дитиною перед сном‚ попросіть її що-небудь розповісти чи розкажіть самі. Такі хвилини – одна з небагатьох можливостей для справжнього спілкування.

Знайте‚ що навіть великі діти (7-8 років) люблять казки‚ особливо перед сном‚ або пісню‚ лагідні слова. Не лінуйтесь цього робити. Це їх заспокоює, знімає денну напругу, допомагає спокійно заснути і відпочити. 

Батькам необхідне терпіння. Ентузіазм перших днів швидко проходить‚ його місце займає втома. Допоможіть дитині зберегти нормальний ритм і не піддайтеся спокусі зробити їй маленьке послаблення. Часті нарікання на дитину чи порівняння з іншими можуть розвинути комплекс неповноцінності. 

Ні в якому разі не ставте ваші стосунки з дитиною в залежність від її успішності. 

10 порад батькам 

1. НЕ ЗАВАНТАЖУЙТЕ  НОВОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ. За час, що залишився, жодних "хвостів" ви не підтягнете. А якщо насідатимете на дитину з читанням і рахунком, ви зможете викликати у неї негативні емоції з приводу школи. 

2. РОЗПОВІДАЙТЕ ПОЗИТИВНІ ІСТОРІЇ Зі СВОГО ШКІЛЬНОГО ЖИТТЯ.  Важливо  сформувати у майбутнього школяра позитивне ставлення до школи. Якщо дитина хоче вчитися і впевнена, що в школі цікаво, тоді неминучий стрес, пов'язаний з новими правилами і розпорядком дня, великою кількістю незнайомих людей, буде успішно здоланий. 

3. НЕ РОБІТЬ АКЦЕНТ НА ОЦІНКАХ. Багато батьків припускаються грубої помилки, коли починають лякати: "Читай, а то двійки мені приноситимеш".  Слід  акцентувати увагу дитини на процесі навчання ("ти  дізнаєшся  багато нового"; "у тебе з'являться нові друзі";  "ти станеш розумним"), а не на результаті гарних оцінок.

4. НЕ ЛЯКАЙТЕ ШКОЛОЮ! Ні в якому разі не ведіть при дитині розмови, що у нього "закінчилося дитинство", не жалійте його: мовляв, бідненький, починаються трудові будні.

5. КУПУЙТЕ ШКІЛЬНЕ ПРИЛАДДЯ РАЗОМ З ДИТИНОЮ. Купувати портфель і все приладдя для школи потрібно з дитиною, тоді вона виявиться залученою до  процесу  підготовки до першого вересня. Хай маля саме вибере собі пенал, ручки, олівці і лінійки, зошити з барвистим малюнком на обкладинці. Прийшовши додому, не ховайте придбане  в шафу – дайте їх дитині, аби вона  звикла  до нових для неї  речей.  

6. ГРАЙТЕ В ШКОЛУ. Нехай всі іграшки вашого чада "підуть" в перший клас, а найулюбленіша – стане вчителем. У такій грі можна пояснити основні шкільні правила: як сидіти за партою, як відповідати на уроці, як проситися в туалет, що робити  на перерві.

7. ПОЧИНАЙТЕ ЖИТИ за НОВИМ РОЗПОРЯДКОМ ДНЯ. За місяць до школи   потрібно плавно “підганяти” режим дня до нового розпорядку. Старайтеся, аби дитина лягала спати не пізніше  22-ої год. вечора, а  вставала  о 7-8-ій  ранку. Дуже важливо  сформувати у маляти уявлення про те, що і за чим потрібно робити вранці та увечері. 

Спершу спробуйте наочно пояснити, що потрібно зробити перед сном: зібрати портфель, приготувати одяг, перевірити, чи чиста форма. Всі ці дії краще позначати малюнками: портфель, розкладені речі на стільці. 

За допомогою малюнків можна змалювати і вранішній розпорядок: умиваємося,  їмо, чистимо зуби, одягаємося в шкільну форму, чистимо взуття і т. д.

8. ПОДРУЖІТЬ МАЛЯ З ГОДИННИКОМ. Необхідний для школи навик – орієнтація в часі. Якщо ваше маля ще не розбирається, котра година, навчіть його цьому. Багатьом діткам легко орієнтуватися по електронному годиннику. Дитина повинна знати, що означає “чверть години”, “півгодини”, “через годину”.  Повісьте в дитячій великий годинник.  

9. БІЛЬШЕ КОМАНДНИХ ІГОР. У школі є правила, які необхідно виконувати: сидіти за партою, вставати тощо.  Без розуміння цих елементарних законів дитині буде важко. Аби розвинути в маляти вміння підкорятися і грати за правилами, використовуйте командні ігри.

10. ТРЕНУЙТЕ УВАГУ І ПАМ'ЯТЬ.  Хороша гра на уважність: всім роздається однаковий текст, засікається час і потрібно якомога більше і швидше знайти й викреслити букв "с". Проводити "заняття" спочатку по 10 хвилин, назавтра 15, довівши час "уроку" до тієї тривалості, яка буде в школі. Тоді дитину так не лякатимуть безкінечні півгодини занять. 

Підготувала  

Оксана МОРОЗ.

З початком навчання дітей у школі завжди  виникає  багато питань. Яким він  буде для малюків? Як вони адаптуються у новому житті? 3 яким настроєм почнуть навчання? 

Отож, напередодні цієї хвилюючої події,  хотілося б поговорити не стільки про дітей, скільки про нас‚ дорослих, про наше ставлення до їхніх успіхів та невдач‚ подумати разом‚ чи розуміємо ми‚ що наша підтримка допоможе дитині вирішити шкільні проблеми.

Як же краще налагодити взаєморозуміння учнів та батьків?

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 21

Нещодавно одна моя знайома (студентка) зробила собі приємний подарунок  – вирішила поїхати із подругою до  Іспанії.

До слова, дівчина сама  заробила гроші, аби оплатити 7-денний круїз в колоритну і мальовничу країну. Адже напередодні не місяць і не два працювала на роботі (до того ж, з навчанням теж успішно встигала).

0сь що коротко розповіла Мілана, коли повернулася із давно омріяної подорожі: 

"Я завжди із захопленням слухала історії людей про поїздки за кордон. Вони поверталися звідти, переповнені емоціями, із закоханими очима у все місцеве і нестримним бажанням повернутись туди знову. Адже там – аж надто добре.

Тож коли, нарешті, випала така нагода й мені – я була просто "на сьомому" небі від щастя, радості не було меж. 

Країна моєї мрії: обожнюю цю мову, втрачаю голову від любові до сальси, не можу не підтанцьовувати ритмам іспанських пісень і, як виявилось, безмежно залюблена  у рослинність та  архітектуру країни, її простоту, чарівність і різнобарвність", – говорить юна ковельчанка.

"Звичайно, не все там так гладко, як розповідають нам про зарубіжні країни. Тут теж буває сміття біля автобусних зупинок, на вулицях і в центрі міста, тут не прибирають  суху траву, деякі пішоходи поспіхом перебігають дорогу на "червоний" і не на переході (до якого  всього декілька метрів).

Та й люди тут, як люди – вони не світяться щастям всі без винятку, в когось дешевий одяг, а в когось – брендовий, хтось намагається тобі допомогти, а хтось – обдурити. 

Але щось  таки магнетичне є в Іспанії, яка вабить до себе на гостину  багатьох мандрівників. Та про це – трохи згодом. 

А, взагалі, я зробила після цього для себе висновок: країн щасливих не буває, є щасливі люди, які живуть там і роблять все для того, щоб жилося  ще комфортніше", – говорить моя співрозмовниця.  

Як наголошує дівчина, ми, українці, не вміємо належно цінувати свого, те що притаманне лише нам, – мови, культури, традицій і т. д.  Для декого  із туристів наша Україна – райський куточок.  Представники ж корінного населення, на жаль, не всі погодяться із цим. Вони віддають перевагу відпочинку в  екзотичних країнах.  

"Почнемо з найменшого. Переліт в літаку – це просто неймовірні вражаючі відчуття, що аж перехоплюють дихання. Ти, здається, просто "пливеш" в хмарах, а десь внизу видніються величні  гори, дивляться на тебе блакитними очима моря. 

Найбільше мені сподобався, звичайно,  тамтешній клімат та відпочинок на будь-який смак.  На березі  Середземного моря, яке омивають теплі хвилі, я б ніжилась ще довго. Але… треба було повертатись додому. 

Не менш мене вразило й те, що тамтешні мешканці Аліканте (неподалік Валенсії)  вміють відпочивати, як говориться, на всі сто відсотків. 

В місті, де багато торговельних центрів,  розважальні заклади починають роботу тільки після обіду. А в першій половині дня всі, відповідно, працюють. Далі – відпочинок для всіх: від найменших дітлахів, до найстарших бабусь і дідусів. На жаль, в нас таке побачиш дуже рідко. 

Серед туристів тут переважають росіяни, наші співвітчизники, французи, німці та інші", – продовжує свою екзотичну розповідь далі. 

Як розказала Мілана, що місто переповнене туристами, Аліканте має вражаючий вид  старого міста, чарівний замок із прекрасними видами на море. 

На відміну від деяких менш відомих міст, воно славиться  висотними  будівлями  і має прекрасний  сучасний пляж. 

Аліканте, що входить в топ-20 найкращих місць відпочинку, які облюбували туристи,  має яскраве і насичене  нічне життя і безліч сучасних будівель.    Воно також пропонує гостям  велику кількість історичних та  культурних місць. 

Все це і багато іншого роблять його одним з найкрасивіших міст в Іспанії. 

В Аліканте знаходиться величний замок Санта-Барбара, який датується початком XVI століття і дозволяє насолодитися прекрасним видом на місто. 

У тому ж замку є музей, де  охочі можуть відкрити для себе історію цього древнього куточка Іспанії. 

Аліканте добре відоме  прекрасним  музеєм сучасного мистецтва, де  зберігаються  роботи таких майстрів, як Пікассо, Далі, Міро,  багатьох інших. Діють тут  музей образотворчих мистецтв, музей багать, археологічний музей і міський музей. 

Пам'ятайте, що не все, про що говорять вам знайомі, які побували в тій чи іншій країні, виявляється правдою. Бо згодом, особисто відвідавши улюблену для туристів державу, можете опинитись, відверто кажучи, в стані "легкого шоку": в кожного свої смаки і вподобання.  

Тому перед тим, як обрати місце  майбутнього відпочинку,  потрібно не раз зважити всі "за" і "проти".  Але від непередбачуваного захвату чи навпаки  не застрахований ніхто. 

“Особисто я раджу  прихильникам екзотичного дозвілля відпочинок "по-іспанськи". І ще: коли будете там, передавайте Іспанії від мене палкий привіт, я вже сумую за нею. І, сподіваюсь, колись обов'язково знову таки зустрітись”, – сказала на закінчення Мілана.  

Оксана МОРОЗ. 

НА ЗНІМКАХ: ось така вона –  неповторно-чаруюча Іспанія.

Фото з домашнього архіву. 

Довідково: справжнім раєм для туристів є сонячна Іспанія, дивовижна країна з багатогранною і яскравою культурою, цікавими пам'ятками і стародавніми традиціями. Є деякі факти, що стосуються цієї країни, які відомі далеко не всім.

Кольори іспанського прапора символізують головні місцеві розваги – кориду. Жовтий колір на ньому означає пісок, а червоний – колір крові. Хоча за легендою король Іспанії, коли вибирав собі прапор, побачив золоте полотно. Він вмочив два пальці в кров тварин і провів по цьому полотну.

Свято "Томатина" виникло в 1945 році, коли двоє друзів посварилися на вулиці міста Буньоль і почали кидатися помідорами. Видовище було настільки яскравим, що місцеві жителі вирішили перетворити його в традицію.

Популярні нині еспаньйолки ввели в моду іспанці всередні століття, коли прийнято було носити пишні коміри-жабо. Такий фасон був абсолютно несумісний з довгою бородою, довелося шукати вихід.

Вираз "блакитна кров" в ужиток ввели представники королівської династії Іспанії. Їх  особливістю була бліда шкіра з блакитними прожилками.

Світовим лідером за кількістю вихідних і свят є Іспанія. Відпочивати тут люблять і вміють. Дітей в цій країні прийнято народжувати пізно, оскільки чоловіки до 30-ти років не поспішають одружуватися.

П'ятиструнну гітару винайшли в Іспанії у XVI столітті, коли до звичайної лютні хтось додав ще одну струну. Шестиструнна гітара з'явилася на світ в Андалусії в XVIII столітті. Справжній іспанець ніколи не відкриє свою парасольку в приміщенні, бо це може принести йому нещастя.

На узбережжі Середземного моря, в місті Денія, щорічно проводиться свято "морські бики". Суть його полягає в тому, щоб втекти від бика в бік моря, стрибнути в хвилі і повести за собою тварину.  Особливий успіх – схопити його в воді за роги. У святі беруть участь переважно юнаки.

Нещодавно одна моя знайома (студентка) зробила собі приємний подарунок  – вирішила поїхати із подругою до  Іспанії.

До слова, дівчина сама  заробила гроші, аби оплатити 7-денний круїз в колоритну і мальовничу країну. Адже напередодні не місяць і не два працювала на роботі (до того ж, з навчанням теж успішно встигала).

0сь що коротко розповіла Мілана, коли повернулася із давно омріяної подорожі: 

"Я завжди із захопленням слухала історії людей про поїздки за кордон. Вони поверталися звідти, переповнені емоціями, із закоханими очима у все місцеве і нестримним бажанням повернутись туди знову. Адже там – аж надто добре.

Тож коли, нарешті, випала така нагода й мені – я була просто "на сьомому" небі від щастя, радості не було меж. 

Країна моєї мрії: обожнюю цю мову, втрачаю голову від любові до сальси, не можу не підтанцьовувати ритмам іспанських пісень і, як виявилось, безмежно залюблена  у рослинність та  архітектуру країни, її простоту, чарівність і різнобарвність", – говорить юна ковельчанка.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 26

Нещодавно одна моя знайома (студентка) зробила собі приємний подарунок  – вирішила поїхати із подругою до  Іспанії.

До слова, дівчина сама  заробила гроші, аби оплатити 7-денний круїз в колоритну і мальовничу країну. Адже напередодні не місяць і не два працювала на роботі (до того ж, з навчанням теж успішно встигала).

0сь що коротко розповіла Мілана, коли повернулася із давно омріяної подорожі: 

"Я завжди із захопленням слухала історії людей про поїздки за кордон. Вони поверталися звідти, переповнені емоціями, із закоханими очима у все місцеве і нестримним бажанням повернутись туди знову. Адже там – аж надто добре.

Тож коли, нарешті, випала така нагода й мені – я була просто "на сьомому" небі від щастя, радості не було меж. 

Країна моєї мрії: обожнюю цю мову, втрачаю голову від любові до сальси, не можу не підтанцьовувати ритмам іспанських пісень і, як виявилось, безмежно залюблена  у рослинність та  архітектуру країни, її простоту, чарівність і різнобарвність", – говорить юна ковельчанка.

"Звичайно, не все там так гладко, як розповідають нам про зарубіжні країни. Тут теж буває сміття біля автобусних зупинок, на вулицях і в центрі міста, тут не прибирають  суху траву, деякі пішоходи поспіхом перебігають дорогу на "червоний" і не на переході (до якого  всього декілька метрів).

Та й люди тут, як люди – вони не світяться щастям всі без винятку, в когось дешевий одяг, а в когось – брендовий, хтось намагається тобі допомогти, а хтось – обдурити. 

Але щось  таки магнетичне є в Іспанії, яка вабить до себе на гостину  багатьох мандрівників. Та про це – трохи згодом. 

А, взагалі, я зробила після цього для себе висновок: країн щасливих не буває, є щасливі люди, які живуть там і роблять все для того, щоб жилося  ще комфортніше", – говорить моя співрозмовниця.  

Як наголошує дівчина, ми, українці, не вміємо належно цінувати свого, те що притаманне лише нам, – мови, культури, традицій і т. д.  Для декого  із туристів наша Україна – райський куточок.  Представники ж корінного населення, на жаль, не всі погодяться із цим. Вони віддають перевагу відпочинку в  екзотичних країнах.  

"Почнемо з найменшого. Переліт в літаку – це просто неймовірні вражаючі відчуття, що аж перехоплюють дихання. Ти, здається, просто "пливеш" в хмарах, а десь внизу видніються величні  гори, дивляться на тебе блакитними очима моря. 

Найбільше мені сподобався, звичайно,  тамтешній клімат та відпочинок на будь-який смак.  На березі  Середземного моря, яке омивають теплі хвилі, я б ніжилась ще довго. Але… треба було повертатись додому. 

Не менш мене вразило й те, що тамтешні мешканці Аліканте (неподалік Валенсії)  вміють відпочивати, як говориться, на всі сто відсотків. 

В місті, де багато торговельних центрів,  розважальні заклади починають роботу тільки після обіду. А в першій половині дня всі, відповідно, працюють. Далі – відпочинок для всіх: від найменших дітлахів, до найстарших бабусь і дідусів. На жаль, в нас таке побачиш дуже рідко. 

Серед туристів тут переважають росіяни, наші співвітчизники, французи, німці та інші", – продовжує свою екзотичну розповідь далі. 

Як розказала Мілана, що місто переповнене туристами, Аліканте має вражаючий вид  старого міста, чарівний замок із прекрасними видами на море. 

На відміну від деяких менш відомих міст, воно славиться  висотними  будівлями  і має прекрасний  сучасний пляж. 

Аліканте, що входить в топ-20 найкращих місць відпочинку, які облюбували туристи,  має яскраве і насичене  нічне життя і безліч сучасних будівель.    Воно також пропонує гостям  велику кількість історичних та  культурних місць. 

Все це і багато іншого роблять його одним з найкрасивіших міст в Іспанії. 

В Аліканте знаходиться величний замок Санта-Барбара, який датується початком XVI століття і дозволяє насолодитися прекрасним видом на місто. 

У тому ж замку є музей, де  охочі можуть відкрити для себе історію цього древнього куточка Іспанії. 

Аліканте добре відоме  прекрасним  музеєм сучасного мистецтва, де  зберігаються  роботи таких майстрів, як Пікассо, Далі, Міро,  багатьох інших. Діють тут  музей образотворчих мистецтв, музей багать, археологічний музей і міський музей. 

Пам'ятайте, що не все, про що говорять вам знайомі, які побували в тій чи іншій країні, виявляється правдою. Бо згодом, особисто відвідавши улюблену для туристів державу, можете опинитись, відверто кажучи, в стані "легкого шоку": в кожного свої смаки і вподобання.  

Тому перед тим, як обрати місце  майбутнього відпочинку,  потрібно не раз зважити всі "за" і "проти".  Але від непередбачуваного захвату чи навпаки  не застрахований ніхто. 

“Особисто я раджу  прихильникам екзотичного дозвілля відпочинок "по-іспанськи". І ще: коли будете там, передавайте Іспанії від мене палкий привіт, я вже сумую за нею. І, сподіваюсь, колись обов'язково знову таки зустрітись”, – сказала на закінчення Мілана.  

Оксана МОРОЗ. 

НА ЗНІМКАХ: ось така вона –  неповторно-чаруюча Іспанія.

Фото з домашнього архіву. 

Довідково: справжнім раєм для туристів є сонячна Іспанія, дивовижна країна з багатогранною і яскравою культурою, цікавими пам'ятками і стародавніми традиціями. Є деякі факти, що стосуються цієї країни, які відомі далеко не всім.

Кольори іспанського прапора символізують головні місцеві розваги – кориду. Жовтий колір на ньому означає пісок, а червоний – колір крові. Хоча за легендою король Іспанії, коли вибирав собі прапор, побачив золоте полотно. Він вмочив два пальці в кров тварин і провів по цьому полотну.

Свято "Томатина" виникло в 1945 році, коли двоє друзів посварилися на вулиці міста Буньоль і почали кидатися помідорами. Видовище було настільки яскравим, що місцеві жителі вирішили перетворити його в традицію.

Популярні нині еспаньйолки ввели в моду іспанці всередні століття, коли прийнято було носити пишні коміри-жабо. Такий фасон був абсолютно несумісний з довгою бородою, довелося шукати вихід.

Вираз "блакитна кров" в ужиток ввели представники королівської династії Іспанії. Їх  особливістю була бліда шкіра з блакитними прожилками.

Світовим лідером за кількістю вихідних і свят є Іспанія. Відпочивати тут люблять і вміють. Дітей в цій країні прийнято народжувати пізно, оскільки чоловіки до 30-ти років не поспішають одружуватися.

П'ятиструнну гітару винайшли в Іспанії у XVI столітті, коли до звичайної лютні хтось додав ще одну струну. Шестиструнна гітара з'явилася на світ в Андалусії в XVIII столітті. Справжній іспанець ніколи не відкриє свою парасольку в приміщенні, бо це може принести йому нещастя.

На узбережжі Середземного моря, в місті Денія, щорічно проводиться свято "морські бики". Суть його полягає в тому, щоб втекти від бика в бік моря, стрибнути в хвилі і повести за собою тварину.  Особливий успіх – схопити його в воді за роги. У святі беруть участь переважно юнаки.

Нещодавно одна моя знайома (студентка) зробила собі приємний подарунок  – вирішила поїхати із подругою до  Іспанії.

До слова, дівчина сама  заробила гроші, аби оплатити 7-денний круїз в колоритну і мальовничу країну. Адже напередодні не місяць і не два працювала на роботі (до того ж, з навчанням теж успішно встигала).

0сь що коротко розповіла Мілана, коли повернулася із давно омріяної подорожі: 

"Я завжди із захопленням слухала історії людей про поїздки за кордон. Вони поверталися звідти, переповнені емоціями, із закоханими очима у все місцеве і нестримним бажанням повернутись туди знову. Адже там – аж надто добре.

Тож коли, нарешті, випала така нагода й мені – я була просто "на сьомому" небі від щастя, радості не було меж. 

Країна моєї мрії: обожнюю цю мову, втрачаю голову від любові до сальси, не можу не підтанцьовувати ритмам іспанських пісень і, як виявилось, безмежно залюблена  у рослинність та  архітектуру країни, її простоту, чарівність і різнобарвність", – говорить юна ковельчанка.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 28

Літо – це чудова пора для активного та цікавого відпочинку, нових знайомств та подорожей. Кожен школяр чекає настання канікул, щоб весело провести час з друзями. 

Однак батьки повинні організувати літні канікули дитини таким чином, щоб вони принесли їй максимальну користь. 

Не найкращий варіант –провести усе літо перед телевізором або за комп'ютером. Тому варто спланувати відпочинок таким чином, щоб дитина змогла відвідати цікаві місця, побувати на екскурсіях, піти у похід тощо.

Пропонуємо кілька порад психолога  щодо  цікавого та корисного відпочинку школяра під час літніх канікул. Це – оздоровлення; заняття спортом; нове хобі; культурні заходи.

Оздоровлення

Літо – це прекрасна можливість виїхати всією родиною на природу, забути про міську метушню і щоденні домаші клопоти. Можна організувати похід у гори з палатками або відпочинок на морському узбережжі. 

Відпочинок на свіжому повітрі принесе багато користі організму. Якщо ж немає можливості поїхати на відпочинок всією родиною, можна відправити дитину в літній табір. Це чудовий варіант цікавого відпочинку. 

Дитина зможе провести канікули в компанії однолітків, завести нових друзів та отримати багато яскравих вражень.

Спорт

Також психолог радить влітку приділити особливу увагу заняттям спортом. Батьки можуть порадити підлітку вибрати спортивну секцію – футбол, карате, волейбол або плавання. 

Дівчатка можуть обрати теніс або гандбол. Крім того, дитину зацікавить катання на велосипеді, роликах або скейтборді.

Хобі

Влітку погода може бути не лише сонячною, а й з дощем та грозами. Тому, щоб дитині не було сумно проводити час вдома, можна обрати цікаве хобі. Наприклад, хлопчики можуть навчитися грати на гітарі, спробувати створити свій сайт або почати вивчати іноземну мову.

Дівчатка можуть навчитися вишивати, в'язати, освоїти мистецтво кулінарії або зайнятися малюванням. Також влітку не варто забувати про читання книг.

Культурні заходи

Батьки можуть піти разом з дитиною у кінотеатр, відвідати цікаву виставку або концерт. Також можна подарувати підлітку квитки в музей або на футбольний матч, щоб дитина цікаво провела час з другом.

Отже, батьки повинні допомогти дитині цікаво та корисно організувати літні канікули. При цьому  потрібно обов'язково враховувати вік дитини та її захоплення.

l

Ковельчанка Юлія – мама двох дітей. Нещодавно вийшла на роботу з декретної відпустки. Чоловік теж кожного дня на роботі, тож вільного часу в подружжя  практично обмаль.

4-річного Назара батьки водять  в дитячий садок, а Богдан, який закінчив  третій  клас, збирається на літні канікулі до бабусі з дідусем.

"В село син завжди їде з неабияким бажанням, бо знає, що там чекає на нього багато  цікавого: риболовля, "тихе полювання", зустріч зі старими і новими  друзями.  

Та й ми спокійні і впевнені в тому, що з ним буде все добре, адже перебуватиме під наглядом рідних людей", – ділиться думками молода жіночка.

В багатодітній родині інших мешканців нашого міста –  троє дітей. Старший хлопчина – учень початкових класів, а дві молодші сестрички – ще зовсім маленькі. Тимофійко полюбляє активний відпочинок,  залюбки займається на курсах з поглибленого вивчення англійської мови,  а віднедавна – ще й  відвідує секцію з футболу.

Одним словом, малий постійно в русі.  Тож, аби забезпечити синові цікаве культурне дозвілля, батьки думають над тим, чим зайняти дитину на літніх канікулах.

"Знайома порекомендувала віддати Тимофія в літній табір відпочинку, де побував минулого літа її похресник.  Вартість путівки – 1200 гривень за тиждень. Але мене насторожує, що діти мешкатимуть в наметах. 

І хоч син вже, так би мовити, трішки привчений до цього, бо не раз їздив з дідусем на вихідні порибалити, сім днів серед живої природи – це для мене якось боязно і неспокійно", – говорить багатодітна матуся.

Як бачимо, батьки вбачають літній відпочинок для їх "чад" по-своєму. Та слід пам'ятати про одне: дозвілля повинно бути не тільки приємним, а, насамперед, цікавим для їх улюблених хлопчиків і дівчаток. 

Тільки в такому випадку діти отримають неабияке задоволення від  канікул. А враження та емоції залишаться в пам'яті  малечі назавжди, адже дитинство – найпрекрасніша пора в житті кожного з нас. 

Тож бажаємо вам, наші юні читачі, веселкових і щасливих літніх канікул! 

Підготувала Оксана МОРОЗ.

Літо – це чудова пора для активного та цікавого відпочинку, нових знайомств та подорожей. Кожен школяр чекає настання канікул, щоб весело провести час з друзями. 

Однак батьки повинні організувати літні канікули дитини таким чином, щоб вони принесли їй максимальну користь. 

Не найкращий варіант –провести усе літо перед телевізором або за комп'ютером. Тому варто спланувати відпочинок таким чином, щоб дитина змогла відвідати цікаві місця, побувати на екскурсіях, піти у похід тощо.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 27

Наша школа – це колиска 

знань,

Наша школа – це життя

 початок,

Наша школа – вогник

 сподівань, 

Що запалює полум'я

 завзято.

Що таке школа? Сховище нашого безтурботного  дитинства,  "острівець"  серед  безмежного океану щасливих спогадів, прихисток  першого життєвого досвіду… 

Школа – це маленький і водночас такий великий Всесвіт, який запалює зірки дитячих душ, аби потім вони яскраво сяяли на небосхилі історії  свого народу. Кожна школа, як і людина, має своє обличчя, характер, свої погляди на  те  чи інше явище. 

Школа – це храм науки,   велика згуртована родина, де всі учні добре знають один одного, постійно спілкуються, разом готують і проводять  різноманітні культурно-масові заходи. А ще  –   допомагають своїм друзям  вирішувати складні і не дуже складні справи. 

Саме тут добре знають про те, що таке взаємодопомога, підтримка і просто міцне плече товариша, на яке можна "спертися" в будь-який час.

В школі, яка є другою домівкою,   старші передають знання, уміння  й традиції молодшим. Без цих знань та навичок  неможливо обійтися у дорослому повсякденному житті.

Озерненська  загальноосвітня школа І-ІІ ступенів 17 листопада 2017 року  перейменована на Озерненську гімназію – філію ОЗСО "Поворський ліцей". Це для шкільної родини, так би мовити, великий крок вперед. 

Тож, будучи в цьому мальовничому селі у відрядженні, ми не могли оминути  місцевий навчальний заклад, котрий не раз "запрошував" до себе в гості.

На порозі храму знань нас зустріла вчитель української мови та літератури, громадський дописувач нашої газети   Тетяна Романюк.

Увагу до себе відразу привернув прапор із підписами, який красувався на видному місці у вестибюлі. Його  подарували волонтери в 2016 році.  Тепер стяг – неабияка гордість учнівського та вчительського колективів.

Хоч сама школа і невеличка (на 1 вересня   буде 40 учнів), а нині навчається 33 дитини  із сусідніх Гулівки та Ситович, тут панує щира й дружна атмосфера. При школі діють  аматорський колектив "Берегиня" та однойменний народознавчий музей, які вносять часточку прекрасного в дитячі душі і серця.  

Вміло "кермує" кораблем науки, який впевнено тримає курс на шляху до Країни  Знань,  досвідчений педагог Валентина Кондратюк,  котра  трепетно і по-материнськи тепло відгукується про кожного із учнів.

"Всі діти в нас хороші. Можливо, тому, що їх у нас – небагато", – привітно усміхається Валентина Григорівна. 

"П'ять "відмінників"  маємо  в цьому  році, наші вихованці постійно беруть участь в різних конкурсах та олімпіадах, де здобувають призові місця. Як правило,  випускники нашого навчального закладу  знайшли собі достойне місце в житті,  обравши гідні професії", – продовжує  далі.

В школи – багато планів на майбутнє, які незабаром стануть реальністю. Так, до 1 вересня  тут мають  встановити євровікна. 

Серед недалеких мрій шкільної родини – спорудження ігрового майданчика та інші, не менш важливі справи, які можливі  лише завдяки спільним зусиллям.

Добре, що  своєю благодійною діяльністю  підтримують тутешні ініціативи та починання  благодійний фонд  Степана Івахіва "Патріоти Волині",   заступник голови Асоціації фермерів Волині  Віктор Лук'янчук та інші.   

Тож щиро бажаємо: нехай все, що Ви задумали, обов'язково здійсниться! Нових здобутнів Вам, шановні, на освітянській ниві!

Оксана МОРОЗ.

НА ЗНІМКАХ: в затишних стінах Озерненської гімназії-філії ОЗСО  "Поворський ліцей"; директор Валентина КОНДРАТЮК.

Фото 

Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ.

Що таке школа? Сховище нашого безтурботного  дитинства,  "острівець"  серед  безмежного океану щасливих спогадів, прихисток  першого життєвого досвіду… 

Школа – це маленький і водночас такий великий Всесвіт, який запалює зірки дитячих душ, аби потім вони яскраво сяяли на небосхилі історії  свого народу. Кожна школа, як і людина, має своє обличчя, характер, свої погляди на  те  чи інше явище. 

Школа – це храм науки,   велика згуртована родина, де всі учні добре знають один одного, постійно спілкуються, разом готують і проводять  різноманітні культурно-масові заходи. А ще  –   допомагають своїм друзям  вирішувати складні і не дуже складні справи. 

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 64

В наш час заробітки за кордоном набувають все більшої і більшої популярності  серед  доведеного  практичного до відчаю збіднілого населення українців.  Не від хорошого життя до сусідньої з нами держави масово їдуть і  зовсім  юні наші земляки, яких, грубо кажучи,  влада кинула  напризволяще. От і змушені виживати, хто як може…

Працювати на «пана» ми звикли ще з тих далеких часів історичного минулого,  тож нічого нового в цьому для себе тепер не вбачаємо. «Аби лиш гроші хороші платили», – кажуть в один голос  заробітчани.

Є такі, що почувають себе на заробітках, як  риба у воді (їздять туди не один сезон, ще й знайомих та родичів загітували, бо гуртом  –  веселіше).  А ще, коли збоку рідна душа, то навіть найтяжча фізична робота видається не такою важкою.

l

Пані Наталія цього літа побувала в Польщі вперше. Жінка мешкає в одному із населених пунктів нашого району.  Вона,  так би мовити,  домогосподарка з багаторічним стажем, працює лише сезонно. 

Разом з чоловіком виховали двох доньок, одну вже й заміж видати встигли.  Тепер бабуся з дідусем тішаться трьома онуками, які навідують їх майже щовихідних.

Цієї весни вирішила, за рекомендацією односельчанки,  трішки підзаробити,  «підкріпити»  сімейний бюджет, адже грошей, як відомо, ніколи багато не буває… Тим паче, коли родина велика.

Правда, в Наталії Максимівни є певні проблеми із здоров’ям, спинна грижа час від часу дає про себе знати. Тож майбутня заробітчанка довго вагалась з поїздкою, але все-таки вирішила.

Через декілька днів балакучі «дівчата» з Волині збирали щедрий урожай полуниць на польських землях. 

«Нам поталанило, що потрапили до хороших господарів, людей доброї вдачі. З харчуванням вони також  посприяли, до речі, не за наш рахунок. А все, мабуть, тому, що бабця дружини господаря була українкою, тому таке тепле ставлення від  «далеких» українських родичів  перейшло  і до нас.

Одним словом, за два тижні роботи під пекучим Сонцем на тамтешніх плантаціях героїня нашої розповіді заробила майже десять тисяч гривень. 

Звичайно, як скаже дехто, це не так і багато, бо окремі завзяті заробітчани отримують за таку роботу  набагато більше. Але Наталія Максимівна тішилась і тим, бо тут  такого не заробиш.  Накупивши величезні валізи гостинців для малечі,   повна  всіляких вражень, жінка повернулась додому.

l

В  Світлани, яка гайнула в пошуках ліпшого життя за кордон відразу після закінчення університету,   своя історія, яка також  має право  бути почутою.

Про те, що обрала зовсім не ту спеціальність, юнка зрозуміла ще на третьому курсі навчання. Що було робити? «Довчись, а тоді побачиш!», – радила їй мати. Так і зробила.

Отримавши не такий вже й  омріяний диплом  спеціаліста,  безхмарного і щасливого майбутнього дівчина  собі не знайшла.

Для початку – залишилась в пошуках хоч якоїсь роботи в  тому місті, яке за п’ять років навчання стало для неї майже рідним. Підробляла офіціанткою, проходила стажування  на посаду секретарки в одному із туристичних агентств. Але…  Це було не те, чого бажала душа.

Якось одногрупниці обмовились, що незабаром мають їхати на заробітки. Мовляв, почекаємо, доки ти собі паспорт зробиш, і всі разом – в заробітчанські мандри.

Світлана підхопила цю спонтанну ідею на «ура».  Тепер ці мандри, різними містами Польщі, тривають п’ятий рік. 

Молода українка змінила не одне місце роботи, пробувала себе в ролі фасувальниці мороженої риби на заводі, прибиральниці в маєтку поважних і доволі забезпечених людей, збирала малину і яблука.  

Як говорить, не один раз доводилось рятувати себе самій, взявши нерви в кулак, від нападів депресії, але за цей час, напевне, вже все-таки зуміла призвичаїтись до всього, що траплялось на її шляху.

А там, вдома, їй нічого кращого життя не обіцяло. Тож здаватись просто не мала морального права. 

Мозолі на руках, що  нерідко з’являються, дівчина старанно «прикриває» гарним манікюром, дорогими перснями та іншими дівочими прикрасами. І хоч Світлані всього   27, на свої роки вона  – вже досить мудра і сильна, з багатим досвідом за плечима не завжди приємних і хороших подій.  

Дівчина впевнено йде до поставленої мети – збирає кошти на власний автомобіль. Каже, що залишилось покласти в «скарбничку» зовсім небагато,  що  її тішить найбільше.

«Коли маєш свої власні кошти, почуваєшся більш впевнено і незалежно. А ще – не сидиш, так би мовити, в батьків на шиї», – так розмірковує  молода заробітчанка.

l

Назар  розпочав  свої «заробітчанські гастролі» ще декілька років тому в  Росії. Через деякий час знайшов непогані зарібки  і тут, на Батьківщині.  Але коли обзавівся сім’єю, дружиною, а нещодавно  і маленьким синочком, довелось знову  шукати кращого місця, де б непогано платили.   

Адже,  щоб  прогодувати родину і оплатити орендоване  житло, – потрібні, як відомо, немалі фінансові затрати.

Аби отримувати  стабільну  і пристойну  заробітну плату, чоловік і «новоспечений» батько  почав періодично їздити в Польщу. Їх бригада займалася, в основному, будівельними роботами, хлопці мали гарні рекомендації.

Нещодавно Назар  повернувся із чергової поїздки.  «Робота, звичайно, не була медом,  та заробив все-таки непогано», – говорить він.

Хлопці з Волині, які звикли до будь-якої роботи, пробули цього разу в Польщі майже три місяці. Були всілякі нюанси із доїздом безпосередньо до їх місця роботи, адже щоранку доводилось машиною долати більше 40 кілометрів, аби дістатись до об’єкта. 

Та ці організаційні  моменти  в робочому процесі їм не надто перешкоджали, адже за роки  важкої фізичної праці  довелось багато чого побачити.

l

Пора відпусток  якраз у самому розпалі.  Можливо, хтось із нас знову використає її в своїх особистих цілях, вирушивши до Варшави, Вроцлава, Гданська   чи інших великих і маленьких міст знайомої  багатьом країни. Там  чекають українських заробітчан нові «незвідані вершини» – заводи і фабрики, неосяжні поля.

В народні кажуть: «Добре там, де нас немає». Але, якщо говорити серйозно, то найкраще – вдома. Тим більше, що в цей час і в нас, якщо не лінуватись, можна добре підзаробити. Адже вже на повну стартував сезон чорниць, який може щедро наповнити кишені грошенятами. Головне – не лінуватися і не бити байдики.

Оксана МОРОЗ.

В наш час заробітки за кордоном набувають все більшої і більшої популярності  серед  доведеного  практичного до відчаю збіднілого населення українців.  Не від хорошого життя до сусідньої з нами держави масово їдуть і  зовсім  юні наші земляки, яких, грубо кажучи,  влада кинула  напризволяще. От і змушені виживати, хто як може…

Працювати на «пана» ми звикли ще з тих далеких часів історичного минулого,  тож нічого нового в цьому для себе тепер не вбачаємо. «Аби лиш гроші хороші платили», – кажуть в один голос  заробітчани.

Є такі, що почувають себе на заробітках, як  риба у воді (їздять туди не один сезон, ще й знайомих та родичів загітували, бо гуртом  –  веселіше).  А ще, коли збоку рідна душа, то навіть найтяжча фізична робота видається не такою важкою.

ххх

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 59

Минулої неділі наш  Ковель відзначив День міста та 500-річчя надання йому Магдебурзького права.  З цієї нагоди відбулось багато мистецько-розважальних заходів. 

І хоч небо  того  дня було "плаксивим",  не  всіх мешканців міста залізничників та його гостей це, відверто кажучи, лякало. 

Отож, прихопивши із собою гарний настрій і парасольки, люди цілими родинами охоче приєдналися до заходів.

Так, за доброю традицією,  в парку культури і відпочинку ім. Лесі Українки  розгорнулось "містечко майстрів", де на огляд присутніх представили вироби декоративно-ужиткового мистецтва.  Тут   розмістились атракціони для дітей, діяла виїзна торгівля закладів харчування тощо.

Одним словом,  було гамірно і велелюдно, цікаво й весело.  Особливо – для малечі. А що може бути кращим за щирі дитячі емоції, оплески маленьких рученят та оченята, які світяться від задоволення?

Слід зауважити, що цього року на запрошення взяти участь в "містечку майстрів" відгукнулось багато гостей.  Серед них, переважно, народні умільці із Західної України.

Так, пан Віталій із Львівщини торгував дитячою розважальною атрибутикою, тут заодно розігрувались квитки безпрограшної лотереї, які вартували від 5 до 20 гривень. 

"Торгівля йде непогано, адже гелеві кульки, маскарадні маски та інші дрібнички користуються особливим попитом в дітвори. Було б добре, аби погода "не заважала", – зауважив в розмові він. 

Поруч медовухою частували  всіх охочих відомий ковельський медовар Юрій Стречен із дружиною. Бажаючих  скуштувати цілющої настоянки, що підбадьорює і додає сил,  було чимало. Тож доводилось навіть ставати в чергу. 

Свої вироби на ярмарку представили також  вихованці станції юних техніків, майстри мальованих полотен, члени ГО "Реабілітаційний центр".

Хлібобулочні вироби привезли на свято із Кузнецовська. Тут було багато всілякої  запашної випічки й  смаколиків, які припали до смаку навіть найвибагливішим покупцям. 

А особливі поціновувачі солоденького  юрмилися біля палатки із "східними солодощами", де просто очі розбігалися від розмаїття товару. 

Ярослав та Олеся із Закарпаття приїхали до Ковеля  із плетеними  виробами  з лози. 

"Ваше місто відвідали вперше, але відразу воно нас гостинно прийняло в свої обійми.  Тому враження від перебування тут – лише позитивні", – говорили вони.

Кошики бажаючі могли придбати в них за ціною від 60 до 500 гривень. Піднос, до прикладу, вартував 250 гривень.

А Юлія із Тернопільщини пропонувала ковельчанам вишиті сорочки та капелюшки.  За останні тут просили 130-200 гривень, за вишиванку – від 400 до 1000.   Як  ми довідались, дорослих та  дітей серед клієнтів було порівну.

Вирізьблені роботи з дерева  в згаданому вище "містечку майстрів" представив і Ковельський центр професійно-технічної освіти.  

З творчим доробком свого навчального закладу учасників ярмарку знайомили майстри виробничого навчання Василь Кондратюк і Тетяна Мовчан.  

А для малечі цього святкового дня приготували  масу  всіляких розваг. 

В парку можна було пострибати на батутах, намалювати біотату хною, взяти участь в дитячому супермаркеті "Чудо-острів". 

Демонструючи свої таланти з образотворчого мистецтва разом із батьками, юні отримували за це ще й подарунки.

Одним словом, весело і цікаво  цього дня було всім: і дорослим, і малим. А, отже, свято вдалося на славу!

Оксана МОРОЗ.

НА ЗНІМКАХ: так Ковель святкував черговий "день народження".

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Минулої неділі наш  Ковель відзначив День міста та 500-річчя надання йому Магдебурзького права.  З цієї нагоди відбулось багато мистецько-розважальних заходів. 

І хоч небо  того  дня було "плаксивим",  не  всіх мешканців міста залізничників та його гостей це, відверто кажучи, лякало. 

Отож, прихопивши із собою гарний настрій і парасольки, люди цілими родинами охоче приєдналися до заходів.

Так, за доброю традицією,  в парку культури і відпочинку ім. Лесі Українки  розгорнулось "містечко майстрів", де на огляд присутніх представили вироби декоративно-ужиткового мистецтва.  Тут   розмістились атракціони для дітей, діяла виїзна торгівля закладів харчування тощо.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 26

16 листопада 2017 року у статті «Перші кроки», опублікованій газетою «Вісті Ковельщини», депутат Поворської сільської ради, член ВО «Батьківщина»  Микола Рибак, розповівши про перші результати діяльності виробничої дільниці ТОВ «Баффало» у Ситовичах, написав:

«Трудові здобутки колективу за перший рік роботи, плани на майбутнє я хочу разом з редакцією «Вістей Ковельщини» висвітлити у святковому номері, присвяченому черговій річниці Коституції України  (червень 2018 року)...». 

Чому мова йшла про про 28 червня, зрозуміло. Адже саме у цей день рік тому в Ситовичі завезли першу партію худоби. Що ж вдалося зробити за цей час? Про це розповідає у кореспонденції «Рік напруженої праці» завідуюча відділом редакції газета Оксана Мороз, яка разом із фотокореспондентом Мирославом Данилюком нещодавно побували у згаданому господарстві.

l

Ні для кого не є секретом той факт, що у  нинішній складний  час втриматись «на плаву»  вдалося далеко не всім  сільськогосподарським підприємствам. Коли ж виходу із складної ситуації немає,   в окремих населених пунктах  Волині ( і не тільки) майно колишніх колгоспів розібрали, як  би  це  грубо  не звучало,   «по  цеглинах».  

В результаті    від  нещодавно успішних  підприємств  залишаються  лише  руїни.

Та цього не скажеш про ТОВ «Баффало», яке всього лиш за рік діяльності  на землях Поворської об’єднаної територіальної громади зарекомендувало себе одним із лідерів тваринницької галузі в районі. 

Товариство славиться  високими показниками в роботі. Тут активно запроваджують нові технології виробництва, не боячись ризикувати.

Керівники і члени трудового колективу  глибоко переконані в тому, що успіх приходить до тих, хто хоче і вміє ефективно господарювати.  

До речі,  займаються в згаданому товаристві не  менш  ефективно й землеробством, без якого розвиток тваринництва неможливий.

Варто зазначити, що господарство вирізняється з-поміж  інших науковим  підходом до розведення племінної худоби.  Для  виробничих потреб воно  орендує  6 тисяч гектарів землі на території Маневицького та Ковельського районів.

Завдяки злагодженій роботі в грудні 2017 року Ковельську дільницю вищезгаданого ТОВ  визнано кращою за напрямком  «Тваринництво».  Такого ж успішного  результату підприємство досягло і в лютому  вже цього року.  

Днями ми завітали  в  Ситовичі, де нас гостинно зустріли керуючий місцевою дільницею ТОВ «Баффало» Микола Никитюк,  його помічник Ірина Будь, в. о. сільського старости с. Ситович Віталій Будь та депутат Поворської сільської ради Микола Рибак. Вони  люб’язно виділили для нас час на екскурсію і коротеньке спілкування, хоча в самих були важливі справи –  якраз чекали  на приїзд керівництва з Києва.  

Першим до розмови підключився  в. о. старости  Віталій Будь, який  висловив від себе особисто та від  односельчан подяку інвесторам  за те, що обрали саме їх громаду. 

Як повідомив Віталій Васильович,  спільне господарювання принесло хороші результати.  

«Є до кого звернутися в разі потреби, є з ким працювати», – наголосив очільник Ситович.

На підтвердження  цих слів можна твердо сказати, що в  товаристві активно трудяться задля добробуту мешканців села та покращення місцевої інфраструктури. Так, «Баффало»  є постійним   меценатом багатьох культурно-масових заходів, що проводяться в межах ОТГ. Серед них – Новорічно-Різдвяні свята, День села, свято  Першовересня та інші, не менш важливі події для   мешканців навколишніх сіл. 

За цим всім стоїть копітка праця  дружної команди, котра і є запорукою успіху. Як ми дізнались, 28 червня господарство святкуватиме свій перший ювілей,  адже рівно рік тому сюди завезли першу партію худоби.  А далі, як кажуть, пішло-поїхало.

«Вирощування молодняка великої рогатої худоби, якої сьогодні маємо 6 порід,   проходить згідно з технологією безприв’язного утримання. Подібну  методику, як відомо, активно  практикують за кордоном.  Фахівці в аграрному бізнесі, зокрема, наголошують, що таке утримання зменшує трудозатрати  та підвищує потенціал продуктивності тварин.

До того ж, усі стада круглорічно випасають, вони народжують потомство саме на природі, отримуючи належний догляд та  потрібні вакцини. Ще слід додати, що  повсюдно  встановлені електропастухи, зроблені накриття і кошари», – приєднався до розмови керуючий Ковельською дільницею  ТОВ «Баффало» Микола Никитюк.

Майбутнє  підприємства тут вбачають в  збільшенні  поголів’я м’ясного напрямку –  приблизно на 150 голів.

«Стартували» ми спочатку  з десяти  працівників, тепер маємо вже 18. 

Це  – тваринники, механізатори, різноробочі.   Всі   працевлаштовані офіційно  та отримують вчасно стабільну заробітну плату разом із преміями (все, звичайно, залежить від виробітку). 

Пастух, для прикладу,  має  додаткову оплату за одержану надбавку ваги худоби, тваринник – за приріст поголів’я тощо.  До того ж, на роботу в ТОВ «Баффало» постійно  потрібні механізатори.  

Тому всі охочі можуть звертатися до нас за більш детальною інформацією», – додала в  помічник керуючого Ковельської дільниці Ірина Будь.

Зараз  утримують 274  голови великої рогатої худоби, з них  140 – телят.  На площі 220 гектарів ніжиться під блакитним  небом і гарячими  променями розжареного  світила   соняшник, який  все вище і вище підіймає  свої чепурні голівки. На 90 гектарах посіяно просо. Під майбутні урожаї зернових та  інших культур тут готують нові площі, знищуючи бур’яни та  чагарники. 

Перед цим в сільгосптоваристві займались підживленням соняшника, зараз заготовляють сіно.  А попереду – нові  клопоти, яких буде ще немало.

Одним словом,  планів на майбутнє вдосталь, потрібно їх лише вдало реалізувати.  Теплих слів подяки заслуговують кращі працівники сільгосппідприємства – трактористи Віктор Юсюк та Володимир Турик, які тут на гарному  рахунку. 

«Внесок кожного у спільну справу – дуже  важливий,  адже всі знають, що працюють задля спільної  мети», - наголошують керівники   підприємства.

В якості деякого відступу від основної теми варто відзначити те, що у «Баффало» переймаються проблемами розвитку спорту, розуміють важливість фізичного  виховання молодого покоління,  активно сприяють зміцненню  матеріально-технічної бази.  

У  Поворську сформовано  завжди готову до змагань футбольну  команду на чолі з тренером Валерієм Карплюком, завгоспом Поворської ОТГ.

 «Дорогу  здолає  той, хто йде, а успіх  супроводжує активних та  небайдужих», – кажуть у народі.  Тож нехай множаться успіхи і в керівництва «Баффало», і в усіх сільських трудівників, які завдяки приходу тямущого інвестора уже відчули реальні результати його діяльності.   Рік минув недаремно, а це – головне.

Оксана МОРОЗ.

НА ЗНІМКАХ: керуючий Ковельською дільницею в ТОВ «Баффало» Микола Никитюк, в. о. сільського старости Віталій Будь; сільський краєвид; худоба місцевого господарства.  

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА 

та з архіву  ТОВ «Баффало».

16 листопада 2017 року у статті «Перші кроки», опублікованій газетою «Вісті Ковельщини», депутат Поворської сільської ради, член ВО «Батьківщина»  Микола Рибак, розповівши про перші результати діяльності виробничої дільниці ТОВ «Баффало» у Ситовичах, написав:

«Трудові здобутки колективу за перший рік роботи, плани на майбутнє я хочу разом з редакцією «Вістей Ковельщини» висвітлити у святковому номері, присвяченому черговій річниці Коституції України  (червень 2018 року)...». 

Чому мова йшла про про 28 червня, зрозуміло. Адже саме у цей день рік тому в Ситовичі завезли першу партію худоби. Що ж вдалося зробити за цей час? Про це розповідає у кореспонденції «Рік напруженої праці» завідуюча відділом редакції газета Оксана Мороз, яка разом із фотокореспондентом Мирославом Данилюком нещодавно побували у згаданому господарстві.

ххх

Ні для кого не є секретом той факт, що у  нинішній складний  час втриматись «на плаву»  вдалося далеко не всім  сільськогосподарським підприємствам. 

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 117

В світі ти одна – 

серцю люба сторона!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 89