12.07.2018 Мороз Оксана Леонідівна

_DSC7735Є в Озерному гімназія

Наша школа – це колиска 
знань,
Наша школа – це життя
 початок,
Наша школа – вогник
 сподівань, 
Що запалює полум'я
 завзято.
Що таке школа? Сховище нашого безтурботного  дитинства,  "острівець"  серед  безмежного океану щасливих спогадів, прихисток  першого життєвого досвіду… 
Школа – це маленький і водночас такий великий Всесвіт, який запалює зірки дитячих душ, аби потім вони яскраво сяяли на небосхилі історії  свого народу. Кожна школа, як і людина, має своє обличчя, характер, свої погляди на  те  чи інше явище. 
Школа – це храм науки,   велика згуртована родина, де всі учні добре знають один одного, постійно спілкуються, разом готують і проводять  різноманітні культурно-масові заходи. А ще  –   допомагають своїм друзям  вирішувати складні і не дуже складні справи. 
Саме тут добре знають про те, що таке взаємодопомога, підтримка і просто міцне плече товариша, на яке можна "спертися" в будь-який час.
В школі, яка є другою домівкою,   старші передають знання, уміння  й традиції молодшим. Без цих знань та навичок  неможливо обійтися у дорослому повсякденному житті.
Озерненська  загальноосвітня школа І-ІІ ступенів 17 листопада 2017 року  перейменована на Озерненську гімназію – філію ОЗСО "Поворський ліцей". Це для шкільної родини, так би мовити, великий крок вперед. 
Тож, будучи в цьому мальовничому селі у відрядженні, ми не могли оминути  місцевий навчальний заклад, котрий не раз "запрошував" до себе в гості.
На порозі храму знань нас зустріла вчитель української мови та літератури, громадський дописувач нашої газети   Тетяна Романюк.
Увагу до себе відразу привернув прапор із підписами, який красувався на видному місці у вестибюлі. Його  подарували волонтери в 2016 році.  Тепер стяг – неабияка гордість учнівського та вчительського колективів.
Хоч сама школа і невеличка (на 1 вересня   буде 40 учнів), а нині навчається 33 дитини  із сусідніх Гулівки та Ситович, тут панує щира й дружна атмосфера. При школі діють  аматорський колектив "Берегиня" та однойменний народознавчий музей, які вносять часточку прекрасного в дитячі душі і серця.  
Вміло "кермує" кораблем науки, який впевнено тримає курс на шляху до Країни  Знань,  досвідчений педагог Валентина Кондратюк,  котра  трепетно і по-материнськи тепло відгукується про кожного із учнів.
"Всі діти в нас хороші. Можливо, тому, що їх у нас – небагато", – привітно усміхається Валентина Григорівна. 
"П'ять "відмінників"  маємо  в цьому  році, наші вихованці постійно беруть участь в різних конкурсах та олімпіадах, де здобувають призові місця. Як правило,  випускники нашого навчального закладу  знайшли собі достойне місце в житті,  обравши гідні професії", – продовжує  далі.
В школи – багато планів на майбутнє, які незабаром стануть реальністю. Так, до 1 вересня  тут мають  встановити євровікна. 
Серед недалеких мрій шкільної родини – спорудження ігрового майданчика та інші, не менш важливі справи, які можливі  лише завдяки спільним зусиллям.
Добре, що  своєю благодійною діяльністю  підтримують тутешні ініціативи та починання  благодійний фонд  Степана Івахіва "Патріоти Волині",   заступник голови Асоціації фермерів Волині  Віктор Лук'янчук та інші.   
Тож щиро бажаємо: нехай все, що Ви задумали, обов'язково здійсниться! Нових здобутнів Вам, шановні, на освітянській ниві!
Оксана МОРОЗ.
НА ЗНІМКАХ: в затишних стінах Озерненської гімназії-філії ОЗСО  "Поворський ліцей"; директор Валентина КОНДРАТЮК.
Фото 
Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ.
Наша школа – це колиска  знань,
Наша школа – це життя  початок,
Наша школа – вогник сподівань, 
Що запалює полум'я завзято.
Що таке школа? Сховище нашого безтурботного  дитинства,  "острівець"  серед  безмежного океану щасливих спогадів, прихисток  першого життєвого досвіду… 
Школа – це маленький і водночас такий великий Всесвіт, який запалює зірки дитячих душ, аби потім вони яскраво сяяли на небосхилі історії  свого народу. Кожна школа, як і людина, має своє обличчя, характер, свої погляди на  те  чи інше явище. 
Школа – це храм науки,   велика згуртована родина, де всі учні добре знають один одного, постійно спілкуються, разом готують і проводять  різноманітні культурно-масові заходи. А ще  –   допомагають своїм друзям  вирішувати складні і не дуже складні справи. 
Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 38
Читати далі
12.07.2018 Мороз Оксана Леонідівна

полуниця«Ой, служили в пана…»

В наш час заробітки за кордоном набувають все більшої і більшої популярності  серед  доведеного  практичного до відчаю збіднілого населення українців.  Не від хорошого життя до сусідньої з нами держави масово їдуть і  зовсім  юні наші земляки, яких, грубо кажучи,  влада кинула  напризволяще. От і змушені виживати, хто як може…
Працювати на «пана» ми звикли ще з тих далеких часів історичного минулого,  тож нічого нового в цьому для себе тепер не вбачаємо. «Аби лиш гроші хороші платили», – кажуть в один голос  заробітчани.
Є такі, що почувають себе на заробітках, як  риба у воді (їздять туди не один сезон, ще й знайомих та родичів загітували, бо гуртом  –  веселіше).  А ще, коли збоку рідна душа, то навіть найтяжча фізична робота видається не такою важкою.
l
Пані Наталія цього літа побувала в Польщі вперше. Жінка мешкає в одному із населених пунктів нашого району.  Вона,  так би мовити,  домогосподарка з багаторічним стажем, працює лише сезонно. 
Разом з чоловіком виховали двох доньок, одну вже й заміж видати встигли.  Тепер бабуся з дідусем тішаться трьома онуками, які навідують їх майже щовихідних.
Цієї весни вирішила, за рекомендацією односельчанки,  трішки підзаробити,  «підкріпити»  сімейний бюджет, адже грошей, як відомо, ніколи багато не буває… Тим паче, коли родина велика.
Правда, в Наталії Максимівни є певні проблеми із здоров’ям, спинна грижа час від часу дає про себе знати. Тож майбутня заробітчанка довго вагалась з поїздкою, але все-таки вирішила.
Через декілька днів балакучі «дівчата» з Волині збирали щедрий урожай полуниць на польських землях. 
«Нам поталанило, що потрапили до хороших господарів, людей доброї вдачі. З харчуванням вони також  посприяли, до речі, не за наш рахунок. А все, мабуть, тому, що бабця дружини господаря була українкою, тому таке тепле ставлення від  «далеких» українських родичів  перейшло  і до нас.
Одним словом, за два тижні роботи під пекучим Сонцем на тамтешніх плантаціях героїня нашої розповіді заробила майже десять тисяч гривень. 
Звичайно, як скаже дехто, це не так і багато, бо окремі завзяті заробітчани отримують за таку роботу  набагато більше. Але Наталія Максимівна тішилась і тим, бо тут  такого не заробиш.  Накупивши величезні валізи гостинців для малечі,   повна  всіляких вражень, жінка повернулась додому.
l
В  Світлани, яка гайнула в пошуках ліпшого життя за кордон відразу після закінчення університету,   своя історія, яка також  має право  бути почутою.
Про те, що обрала зовсім не ту спеціальність, юнка зрозуміла ще на третьому курсі навчання. Що було робити? «Довчись, а тоді побачиш!», – радила їй мати. Так і зробила.
Отримавши не такий вже й  омріяний диплом  спеціаліста,  безхмарного і щасливого майбутнього дівчина  собі не знайшла.
Для початку – залишилась в пошуках хоч якоїсь роботи в  тому місті, яке за п’ять років навчання стало для неї майже рідним. Підробляла офіціанткою, проходила стажування  на посаду секретарки в одному із туристичних агентств. Але…  Це було не те, чого бажала душа.
Якось одногрупниці обмовились, що незабаром мають їхати на заробітки. Мовляв, почекаємо, доки ти собі паспорт зробиш, і всі разом – в заробітчанські мандри.
Світлана підхопила цю спонтанну ідею на «ура».  Тепер ці мандри, різними містами Польщі, тривають п’ятий рік. 
Молода українка змінила не одне місце роботи, пробувала себе в ролі фасувальниці мороженої риби на заводі, прибиральниці в маєтку поважних і доволі забезпечених людей, збирала малину і яблука.  
Як говорить, не один раз доводилось рятувати себе самій, взявши нерви в кулак, від нападів депресії, але за цей час, напевне, вже все-таки зуміла призвичаїтись до всього, що траплялось на її шляху.
А там, вдома, їй нічого кращого життя не обіцяло. Тож здаватись просто не мала морального права. 
Мозолі на руках, що  нерідко з’являються, дівчина старанно «прикриває» гарним манікюром, дорогими перснями та іншими дівочими прикрасами. І хоч Світлані всього   27, на свої роки вона  – вже досить мудра і сильна, з багатим досвідом за плечима не завжди приємних і хороших подій.  
Дівчина впевнено йде до поставленої мети – збирає кошти на власний автомобіль. Каже, що залишилось покласти в «скарбничку» зовсім небагато,  що  її тішить найбільше.
«Коли маєш свої власні кошти, почуваєшся більш впевнено і незалежно. А ще – не сидиш, так би мовити, в батьків на шиї», – так розмірковує  молода заробітчанка.
l
Назар  розпочав  свої «заробітчанські гастролі» ще декілька років тому в  Росії. Через деякий час знайшов непогані зарібки  і тут, на Батьківщині.  Але коли обзавівся сім’єю, дружиною, а нещодавно  і маленьким синочком, довелось знову  шукати кращого місця, де б непогано платили.   
Адже,  щоб  прогодувати родину і оплатити орендоване  житло, – потрібні, як відомо, немалі фінансові затрати.
Аби отримувати  стабільну  і пристойну  заробітну плату, чоловік і «новоспечений» батько  почав періодично їздити в Польщу. Їх бригада займалася, в основному, будівельними роботами, хлопці мали гарні рекомендації.
Нещодавно Назар  повернувся із чергової поїздки.  «Робота, звичайно, не була медом,  та заробив все-таки непогано», – говорить він.
Хлопці з Волині, які звикли до будь-якої роботи, пробули цього разу в Польщі майже три місяці. Були всілякі нюанси із доїздом безпосередньо до їх місця роботи, адже щоранку доводилось машиною долати більше 40 кілометрів, аби дістатись до об’єкта. 
Та ці організаційні  моменти  в робочому процесі їм не надто перешкоджали, адже за роки  важкої фізичної праці  довелось багато чого побачити.
l
Пора відпусток  якраз у самому розпалі.  Можливо, хтось із нас знову використає її в своїх особистих цілях, вирушивши до Варшави, Вроцлава, Гданська   чи інших великих і маленьких міст знайомої  багатьом країни. Там  чекають українських заробітчан нові «незвідані вершини» – заводи і фабрики, неосяжні поля.
В народні кажуть: «Добре там, де нас немає». Але, якщо говорити серйозно, то найкраще – вдома. Тим більше, що в цей час і в нас, якщо не лінуватись, можна добре підзаробити. Адже вже на повну стартував сезон чорниць, який може щедро наповнити кишені грошенятами. Головне – не лінуватися і не бити байдики.
Оксана МОРОЗ.
В наш час заробітки за кордоном набувають все більшої і більшої популярності  серед  доведеного  практичного до відчаю збіднілого населення українців.  Не від хорошого життя до сусідньої з нами держави масово їдуть і  зовсім  юні наші земляки, яких, грубо кажучи,  влада кинула  напризволяще. От і змушені виживати, хто як може…
Працювати на «пана» ми звикли ще з тих далеких часів історичного минулого,  тож нічого нового в цьому для себе тепер не вбачаємо. «Аби лиш гроші хороші платили», – кажуть в один голос  заробітчани.
Є такі, що почувають себе на заробітках, як  риба у воді (їздять туди не один сезон, ще й знайомих та родичів загітували, бо гуртом  –  веселіше).  А ще, коли збоку рідна душа, то навіть найтяжча фізична робота видається не такою важкою.
ххх
Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 37
Читати далі
05.07.2018 Мороз Оксана Леонідівна

_DSC8023Свято  вдалося  на  славу

Минулої неділі наш  Ковель відзначив День міста та 500-річчя надання йому Магдебурзького права.  З цієї нагоди відбулось багато мистецько-розважальних заходів. 
І хоч небо  того  дня було "плаксивим",  не  всіх мешканців міста залізничників та його гостей це, відверто кажучи, лякало. 
Отож, прихопивши із собою гарний настрій і парасольки, люди цілими родинами охоче приєдналися до заходів.
Так, за доброю традицією,  в парку культури і відпочинку ім. Лесі Українки  розгорнулось "містечко майстрів", де на огляд присутніх представили вироби декоративно-ужиткового мистецтва.  Тут   розмістились атракціони для дітей, діяла виїзна торгівля закладів харчування тощо.
Одним словом,  було гамірно і велелюдно, цікаво й весело.  Особливо – для малечі. А що може бути кращим за щирі дитячі емоції, оплески маленьких рученят та оченята, які світяться від задоволення?
Слід зауважити, що цього року на запрошення взяти участь в "містечку майстрів" відгукнулось багато гостей.  Серед них, переважно, народні умільці із Західної України.
Так, пан Віталій із Львівщини торгував дитячою розважальною атрибутикою, тут заодно розігрувались квитки безпрограшної лотереї, які вартували від 5 до 20 гривень. 
"Торгівля йде непогано, адже гелеві кульки, маскарадні маски та інші дрібнички користуються особливим попитом в дітвори. Було б добре, аби погода "не заважала", – зауважив в розмові він. 
Поруч медовухою частували  всіх охочих відомий ковельський медовар Юрій Стречен із дружиною. Бажаючих  скуштувати цілющої настоянки, що підбадьорює і додає сил,  було чимало. Тож доводилось навіть ставати в чергу. 
Свої вироби на ярмарку представили також  вихованці станції юних техніків, майстри мальованих полотен, члени ГО "Реабілітаційний центр".
Хлібобулочні вироби привезли на свято із Кузнецовська. Тут було багато всілякої  запашної випічки й  смаколиків, які припали до смаку навіть найвибагливішим покупцям. 
А особливі поціновувачі солоденького  юрмилися біля палатки із "східними солодощами", де просто очі розбігалися від розмаїття товару. 
Ярослав та Олеся із Закарпаття приїхали до Ковеля  із плетеними  виробами  з лози. 
"Ваше місто відвідали вперше, але відразу воно нас гостинно прийняло в свої обійми.  Тому враження від перебування тут – лише позитивні", – говорили вони.
Кошики бажаючі могли придбати в них за ціною від 60 до 500 гривень. Піднос, до прикладу, вартував 250 гривень.
А Юлія із Тернопільщини пропонувала ковельчанам вишиті сорочки та капелюшки.  За останні тут просили 130-200 гривень, за вишиванку – від 400 до 1000.   Як  ми довідались, дорослих та  дітей серед клієнтів було порівну.
Вирізьблені роботи з дерева  в згаданому вище "містечку майстрів" представив і Ковельський центр професійно-технічної освіти.  
З творчим доробком свого навчального закладу учасників ярмарку знайомили майстри виробничого навчання Василь Кондратюк і Тетяна Мовчан.  
А для малечі цього святкового дня приготували  масу  всіляких розваг. 
В парку можна було пострибати на батутах, намалювати біотату хною, взяти участь в дитячому супермаркеті "Чудо-острів". 
Демонструючи свої таланти з образотворчого мистецтва разом із батьками, юні отримували за це ще й подарунки.
Одним словом, весело і цікаво  цього дня було всім: і дорослим, і малим. А, отже, свято вдалося на славу!
Оксана МОРОЗ.
НА ЗНІМКАХ: так Ковель святкував черговий "день народження".
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Минулої неділі наш  Ковель відзначив День міста та 500-річчя надання йому Магдебурзького права.  З цієї нагоди відбулось багато мистецько-розважальних заходів. 
І хоч небо  того  дня було "плаксивим",  не  всіх мешканців міста залізничників та його гостей це, відверто кажучи, лякало. 
Отож, прихопивши із собою гарний настрій і парасольки, люди цілими родинами охоче приєдналися до заходів.
Так, за доброю традицією,  в парку культури і відпочинку ім. Лесі Українки  розгорнулось "містечко майстрів", де на огляд присутніх представили вироби декоративно-ужиткового мистецтва.  Тут   розмістились атракціони для дітей, діяла виїзна торгівля закладів харчування тощо.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 17
Читати далі
02.07.2018 Мороз Оксана Леонідівна

 
_DSC7764Рік   напруженої   праці

16 листопада 2017 року у статті «Перші кроки», опублікованій газетою «Вісті Ковельщини», депутат Поворської сільської ради, член ВО «Батьківщина»  Микола Рибак, розповівши про перші результати діяльності виробничої дільниці ТОВ «Баффало» у Ситовичах, написав:
«Трудові здобутки колективу за перший рік роботи, плани на майбутнє я хочу разом з редакцією «Вістей Ковельщини» висвітлити у святковому номері, присвяченому черговій річниці Коституції України  (червень 2018 року)...». 
Чому мова йшла про про 28 червня, зрозуміло. Адже саме у цей день рік тому в Ситовичі завезли першу партію худоби. Що ж вдалося зробити за цей час? Про це розповідає у кореспонденції «Рік напруженої праці» завідуюча відділом редакції газета Оксана Мороз, яка разом із фотокореспондентом Мирославом Данилюком нещодавно побували у згаданому господарстві.
l
Ні для кого не є секретом той факт, що у  нинішній складний  час втриматись «на плаву»  вдалося далеко не всім  сільськогосподарським підприємствам. Коли ж виходу із складної ситуації немає,   в окремих населених пунктах  Волині ( і не тільки) майно колишніх колгоспів розібрали, як  би  це  грубо  не звучало,   «по  цеглинах».  
В результаті    від  нещодавно успішних  підприємств  залишаються  лише  руїни.
Та цього не скажеш про ТОВ «Баффало», яке всього лиш за рік діяльності  на землях Поворської об’єднаної територіальної громади зарекомендувало себе одним із лідерів тваринницької галузі в районі. 
Товариство славиться  високими показниками в роботі. Тут активно запроваджують нові технології виробництва, не боячись ризикувати.
Керівники і члени трудового колективу  глибоко переконані в тому, що успіх приходить до тих, хто хоче і вміє ефективно господарювати.  
До речі,  займаються в згаданому товаристві не  менш  ефективно й землеробством, без якого розвиток тваринництва неможливий.
Варто зазначити, що господарство вирізняється з-поміж  інших науковим  підходом до розведення племінної худоби.  Для  виробничих потреб воно  орендує  6 тисяч гектарів землі на території Маневицького та Ковельського районів.
Завдяки злагодженій роботі в грудні 2017 року Ковельську дільницю вищезгаданого ТОВ  визнано кращою за напрямком  «Тваринництво».  Такого ж успішного  результату підприємство досягло і в лютому  вже цього року.  
Днями ми завітали  в  Ситовичі, де нас гостинно зустріли керуючий місцевою дільницею ТОВ «Баффало» Микола Никитюк,  його помічник Ірина Будь, в. о. сільського старости с. Ситович Віталій Будь та депутат Поворської сільської ради Микола Рибак. Вони  люб’язно виділили для нас час на екскурсію і коротеньке спілкування, хоча в самих були важливі справи –  якраз чекали  на приїзд керівництва з Києва.  
Першим до розмови підключився  в. о. старости  Віталій Будь, який  висловив від себе особисто та від  односельчан подяку інвесторам  за те, що обрали саме їх громаду. 
Як повідомив Віталій Васильович,  спільне господарювання принесло хороші результати.  
«Є до кого звернутися в разі потреби, є з ким працювати», – наголосив очільник Ситович.
На підтвердження  цих слів можна твердо сказати, що в  товаристві активно трудяться задля добробуту мешканців села та покращення місцевої інфраструктури. Так, «Баффало»  є постійним   меценатом багатьох культурно-масових заходів, що проводяться в межах ОТГ. Серед них – Новорічно-Різдвяні свята, День села, свято  Першовересня та інші, не менш важливі події для   мешканців навколишніх сіл. 
За цим всім стоїть копітка праця  дружної команди, котра і є запорукою успіху. Як ми дізнались, 28 червня господарство святкуватиме свій перший ювілей,  адже рівно рік тому сюди завезли першу партію худоби.  А далі, як кажуть, пішло-поїхало.
«Вирощування молодняка великої рогатої худоби, якої сьогодні маємо 6 порід,   проходить згідно з технологією безприв’язного утримання. Подібну  методику, як відомо, активно  практикують за кордоном.  Фахівці в аграрному бізнесі, зокрема, наголошують, що таке утримання зменшує трудозатрати  та підвищує потенціал продуктивності тварин.
До того ж, усі стада круглорічно випасають, вони народжують потомство саме на природі, отримуючи належний догляд та  потрібні вакцини. Ще слід додати, що  повсюдно  встановлені електропастухи, зроблені накриття і кошари», – приєднався до розмови керуючий Ковельською дільницею  ТОВ «Баффало» Микола Никитюк.
Майбутнє  підприємства тут вбачають в  збільшенні  поголів’я м’ясного напрямку –  приблизно на 150 голів.
«Стартували» ми спочатку  з десяти  працівників, тепер маємо вже 18. 
Це  – тваринники, механізатори, різноробочі.   Всі   працевлаштовані офіційно  та отримують вчасно стабільну заробітну плату разом із преміями (все, звичайно, залежить від виробітку). 
Пастух, для прикладу,  має  додаткову оплату за одержану надбавку ваги худоби, тваринник – за приріст поголів’я тощо.  До того ж, на роботу в ТОВ «Баффало» постійно  потрібні механізатори.  
Тому всі охочі можуть звертатися до нас за більш детальною інформацією», – додала в  помічник керуючого Ковельської дільниці Ірина Будь.
Зараз  утримують 274  голови великої рогатої худоби, з них  140 – телят.  На площі 220 гектарів ніжиться під блакитним  небом і гарячими  променями розжареного  світила   соняшник, який  все вище і вище підіймає  свої чепурні голівки. На 90 гектарах посіяно просо. Під майбутні урожаї зернових та  інших культур тут готують нові площі, знищуючи бур’яни та  чагарники. 
Перед цим в сільгосптоваристві займались підживленням соняшника, зараз заготовляють сіно.  А попереду – нові  клопоти, яких буде ще немало.
Одним словом,  планів на майбутнє вдосталь, потрібно їх лише вдало реалізувати.  Теплих слів подяки заслуговують кращі працівники сільгосппідприємства – трактористи Віктор Юсюк та Володимир Турик, які тут на гарному  рахунку. 
«Внесок кожного у спільну справу – дуже  важливий,  адже всі знають, що працюють задля спільної  мети», - наголошують керівники   підприємства.
В якості деякого відступу від основної теми варто відзначити те, що у «Баффало» переймаються проблемами розвитку спорту, розуміють важливість фізичного  виховання молодого покоління,  активно сприяють зміцненню  матеріально-технічної бази.  
У  Поворську сформовано  завжди готову до змагань футбольну  команду на чолі з тренером Валерієм Карплюком, завгоспом Поворської ОТГ.
 «Дорогу  здолає  той, хто йде, а успіх  супроводжує активних та  небайдужих», – кажуть у народі.  Тож нехай множаться успіхи і в керівництва «Баффало», і в усіх сільських трудівників, які завдяки приходу тямущого інвестора уже відчули реальні результати його діяльності.   Рік минув недаремно, а це – головне.
Оксана МОРОЗ.
НА ЗНІМКАХ: керуючий Ковельською дільницею в ТОВ «Баффало» Микола Никитюк, в. о. сільського старости Віталій Будь; сільський краєвид; худоба місцевого господарства.  
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА 
та з архіву  ТОВ «Баффало».
16 листопада 2017 року у статті «Перші кроки», опублікованій газетою «Вісті Ковельщини», депутат Поворської сільської ради, член ВО «Батьківщина»  Микола Рибак, розповівши про перші результати діяльності виробничої дільниці ТОВ «Баффало» у Ситовичах, написав:
«Трудові здобутки колективу за перший рік роботи, плани на майбутнє я хочу разом з редакцією «Вістей Ковельщини» висвітлити у святковому номері, присвяченому черговій річниці Коституції України  (червень 2018 року)...». 
Чому мова йшла про про 28 червня, зрозуміло. Адже саме у цей день рік тому в Ситовичі завезли першу партію худоби. Що ж вдалося зробити за цей час? Про це розповідає у кореспонденції «Рік напруженої праці» завідуюча відділом редакції газета Оксана Мороз, яка разом із фотокореспондентом Мирославом Данилюком нещодавно побували у згаданому господарстві.
ххх
Ні для кого не є секретом той факт, що у  нинішній складний  час втриматись «на плаву»  вдалося далеко не всім  сільськогосподарським підприємствам. 
Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 74
Читати далі
26.04.2018 Мороз Оксана Леонідівна
В світі ти одна – 
серцю люба сторона!

_DSC6243В світі ти одна –  серцю люба сторона!

Славиться Скулин і своєю «Світлицею», де,  окрім магазину, функціонує так званий музей народного мистецтва. Продавчиня Галина Яцків (вона заодно і власник)  ознайомила своїх гостей з кімнатою декоративно-прикладного мистецтва.
Тут і ткані килими, і старовинні рушники, і скатертини. А ще – мальовані полотна, які додають особливого колориту затишній будівлі.
«Все, що є тут, збирали не тільки з нашого села, а й привозили із навколишніх», –  повідомила журналістам господиня. 
А завершальним акордом нашої цікавої й пізнавальної поїздки став візит до відомого всім у селі (та й не тільки)  Федора Урдюка. Дідусь мешкає на окраїні населеного пункту  серед надзвичайно мальовничої (особливо в цю пору року) природи, яка полонить серце й душу кожного, хто навідається сюди.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 76
Читати далі
23.04.2018 Мороз Оксана Леонідівна
В світі ти одна – 
серцю люба сторона!

_DSC6198В світі ти одна –  серцю люба сторона!

Всі ми – родом з дитинства, яке в нашій пам’яті відлунює лише приємними спогадами, що залишаються на все життя.   В тих світлих споминах - рідна батьківська хата, знайомі видноколи. Все це зігріває душу й нині,  розраджує в хвилини смутку і печалі.
Маленька батьківщина, де народились і виросли, де ступали  свої перші в житті кроки,  завжди поруч  з нами. Бо думками повсякчас  линемо до рідного села, найкращого місця в цілому світі!
Часто спішить  до наймилішого  куточка на Землі   і теперішня ковельчанка Ольга Марковська, яка разом з чоловіком Романом приїхали на Великдень навідати матір.
«Мусили  затриматись після вихідних, аби не тільки погостювати, а й попрацювати трішки», – додала в розмові жінка.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 129
Читати далі
01.03.2018 Мороз Оксана Леонідівна

_DSC5431Село – і серце відпочине...

Робочий тиждень розпочався поїздкою в Білин, яке не раз «запрошувало» нас до себе погостювати. Тож, аби не прогавити нагоду там побувати, вирушили подалі від  гамірного міста, аби вже зовсім скоро опинитись в полоні сільського життя.  

Нас привітали пишні вічнозелені   ялини, що потопали в малих і великих кучугурах снігу, який знову  порадував люд  (особливо малечу).   Наскрізь пронизаний морозяним повітрям день  пахнув  зимовою свіжістю, даруючи бадьору прохолоду всім і всьому.  Засніжені вулиці втікали попереду нас  широкими й вузькими доріжками, ховаючись у сільських провулках.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 177
Читати далі
01.02.2018 Мороз Оксана Леонідівна

короваМолоко у селян прийматимуть і надалі.

Щоправда,  пояснюватимуть правила гігієни

"Українцям заборонять здавати молоко"; "Підприємства не зможуть купувати молоко у бабусь"... Так лякали українських селян перед початком 2018 року.  А вже з 1 січня в Україні мав запрацювати новий молочний стандарт.

Згідно з цим стандартом, в Україні мали відмовитися від молока другого сорту – того, що закуповують безпосередньо у селян. Відтак селяни захвилювалися, що здавати молоко, яке часто є основним джерелом доходу на селі, вони більше не зможуть. 
Щоправда,  на засіданні, яке проводилося за участю Мінагрополітики, представників виробників молока і молочних продуктів та регулюючих органів, вирішили все ж таки доопрацювати редакцію цього стандарту і відтермінували його запровадження до липня.
Що ж "не так" із селянським молоком?
Нинішні норми мікробіологічних показників молока в Україні визначені з 1997 року і значно відрізняються від європейських. Наше молоко другого сорту вважається занадто забрудненим бактеріями порівняно зі стандартами ЄС.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 44
Читати далі
28.12.2017 Мороз Оксана Леонідівна
Останні дні робочого тижня, що минув, пройшли для нас, журналістів, а також читачів  газети під знаком передплати-2018.  Чергові  зустрічі із старими й новими друзями відбулися в Дубовому та Облапах.
Начальника відділення поштового зв'язку с. Дубового Тетяну Галазюк та листоношу Нелю Богданович ми застали за звичними для них справами, якими займаються поштовики.
Дубове – адміністративний центр об'єднаної територіальної громади, село з добре розвиненою інфраструктурою.  Цього разу "оновлення" дочекалося і  приміщення місцевого відділення зв'язку, де якраз велися ремонтні роботи. 
Тож незабаром будівля стане ще гарнішою і комфортнішою, аби тутешнім жителям  було тут приємно та зручно. Одним словом, все – для клієнтів.
Як ми дізнались, вже давно читає нашу газету Костянтин Пірожик, в минулому – шофер  сільськогосподарського товариства.  Не забув поновити передплату чоловік і тепер, виписавши "міськрайонку"  на наступних півроку.
"Дуже цікавлюсь футболом, тому найперше переглядаю програму телепередач. А, якщо говорити загалом, то мені в газеті цікаво все – від першої до останньої сторінки", – поділився з нами  Костянтин Тимофійович.
Свого сусіда Іван Корецький підтримав теж,  оформивши передплату на 2018 рік. Іван Никифорович – не корінний житель цього  села, але в Дубовому мешкає вже майже 20 років.
Як зазначив в розмові чоловік, найбільше йому імпонує те, що в газеті широко висвітлюються всі події, які відбуваються і в місті, і в районі.
"Дружина найперше шукає у "Вістях" всілякі поради, а я починаю читати з гороскопу, погоди і, що важливо для пенсіонерів, з "важких днів", – зауважив дубівчанин.
До попередніх передплатників приєдналися аматори художньої самодіяльності будинку культури –  Світлана Мороз,  Оксана Бондарук та Оксана Рокун.  Варто зазначити, що одна із них виписала газету не тільки собі, а й зробила гарний подарунок напередодні Новорічно-Різдвяних свят своїй матері.
Флеш-моб на підтримку газети організувала педагог Наталія Тхоржевська разом із учнями  6-го класу.
В Облапах,  від тих, хто прийшов виписати газету, як кажуть, не було відбою. Добре, що підмогою для нас тут стали начальник відділення зв'язку Галина Тищук із листоношею Ганною Микитюк, які, до речі, одними з перших передплатили міськрайонне видання.
"На даний час маємо 50 примірників "Вістей Ковельщини". Люди активно передплачують газету й далі. Тож, сподіваємось, тираж минулого року обов'язково освоїмо", – запевнила представників редакції  Галина Яківна.
"Серед шести видань, які передплатила на наступний рік, найперше обрала свою рідну газету. Я не раз призи вигравала,  то, думаю, можливо і цьогоріч мені усміхнеться фортуна", – додала Ольга Поліщук, колишній працівник торгівлі.  
За нею поновила передплату жителька Облап Лариса Прадійчук.
Як зізнались обидві передплатниці, найбільше вони полюбляють читати в газеті матеріали під рубрикою   "Невигадані історії", які особливо імпонують жінкам. А ще б хотіли бачити на сторінках "міськрайонки" менше офіційної інформації.
Свою активну позицію стосовно передплати засвідчили в. о. старости місцевої громади Любов Демчук, колишній директор радгоспу Олег Сидорчук.
"Уважно читаю в газеті кожну журналістську кореспонденцію і щораз ловлю себе на думці про те, яка це нелегка справа.  Можу сказати лише одне: не дивлячись ні на що, з роботою справляєтесь на "відмінно" (хоча, як знаю, знаходитесь у вільному плаванні). – Тож бажаю й надалі творити в такому ж дусі, не збавляючи творчих темпів", – теплі й щирі слова на адресу газетярів висловив  Олег Йосипович, принагідно додавши, що хотів би, аби більше в газеті писали про АТОвців.
На "зустріч" із газетою прийшли також  домогосподарка Олена Харечко із донечкою Веронікою, завідуюча бібліотекою Галина Килиба, директор будинку культури Ніна Божук, Микола Шафета  та інші прихильники друкованого видання.
До речі, передплатити газету пообіцяв і директор СТзОВ "Облапське" Леонід Самчук, який того дня був у відрядженні.  Сподіваємось, Леонід Петрович засвідчить підтримку газети, на шпальтах якої час від часу подаємо матеріали про добрі справи очолюваного ним господарства. 
В якості "бонусу" за виявлену довіру  всі передплатники отримали кутю, яка стала доречним подарунком перед святами.
Оксана МОРОЗ.
НА ЗНІМКУ: під час Дня передплатника в Облапах.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

DSC09766 Щоб цікаво було всім: і дорослим, і малим

Останні дні робочого тижня, що минув, пройшли для нас, журналістів, а також читачів  газети під знаком передплати-2018.  Чергові  зустрічі із старими й новими друзями відбулися в Дубовому та Облапах...
Оксана МОРОЗ.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 87
Читати далі
28.12.2017 Мороз Оксана Леонідівна
Багатьох  нині хвилює актуальне  питання: як зустріти Новий рік, щоб наступні 12 місяців  були  успішними? Адже це –  цілий магічний ритуал, підготовка до якого приносить задоволення і дітям, і дорослим.
Складові його: місце, час, смачний стіл і оригінальність.
Де зустріти 2018?
Над питанням, де зустріти Новий рік-2018,  бажано  було подумати заздалегідь. Розкішний варіант –  за кордоном, де можна змінити холоднечу на тепле Сонце. До тропічної зустрічі року Собаки підійдуть Шрі-ланка, В'єтнам, Індонезія, Домінікана і ОАЕ.
Але такий варіант, на жаль, не можуть дозволити собі пересічні українці. Це по кишені  хіба що нашим народним обранцям, які можуть "гайнути" на зимові канікули з усім розмахом за кордон.
У цю пору року там оптимальні температури від +20 до +35 0С. Прекрасні пляжі, нескінченні нічні розваги, східні солодощі, а в ОАЕ – ще й грандіозні традиційні салюти. Що ще треба для гарного й безтурботного відпочинку? А треба  повні кишені грошей!
Для тих, кому більше до душі сніг,  підійде зустріч цього свята, для прикладу, в Карпатах, де по-справжньому можна поринути в зимову казку. Тут приємні враження забезпечені не тільки вам, а й вашим дітям. Свіже повітря, засніжений пейзаж і лижні розваги додадуть сил у Новому році. Тож той, хто вже забронював собі місце серед мальовничої природи карпатських гір, не прогадав.
Але, варто зазначити, що на  такий відпочинок доведеться добре "розкошелитися", збиравши гроші на омріяну відпустку  ще задовго до цього. 
Зустріти Новий рік недорого
Якщо далеку поїздку не дозволяють фінанси або відсутність закордонного паспорта, то зустріч Нового року організуйте вдома або проведіть старий рік в улюбленому кафе. 
Багато закладів традиційно  готують  в цей час цікаву вечірньо-новорічну програму для гостей. Там можна весело і, можливо, недорого зустріти Новий рік у сімейному колі або в компанії друзів.
Не забувайте, що новорічні свята – це час корпоративів, і якщо ви працюєте у великій компанії, то організацію свята вона візьме на себе. 
Як правило, корпоративи проходять за кілька днів до календарного Нового року. Це   – хороша можливість шумно погуляти і від душі відпочити. 
А для любителів подорожей  є варіант зустріти наступаючий рік в автобусі або ж в  поїзді (навідавши на свята рідних). Варто зауважити, що ціна квитка на такі рейси майже в два рази нижча, оскільки  для такої екзотики не збереться багато охочих.
Плюс таких поїздок – вас точно чекає сюрприз, бо ви не знаєте,  хто буде в дорозі попутником. А раптом  це – доля,  і ви зустрінете, нарешті,  свою таку  бажану  другу половинку? В дорозі ми багато чого переосмислюємо, розкладаємо все "по поличках", а це  – краще для початку нового життя в новому році. 
Може, щире бажання, загадане напередодні новорічної ночі, швидше здійсниться?
Дача –  теж варіант. Там немає розкішних магазинів, таксі та інших спокус,  тож витрати будуть набагато меншими. Потрібно лише запастися теплим одягом і необхідними продуктами. 
А тепер – 
до основного
Отож, як бачимо, кожен із нас відзначатиме Рік  Рудого (Жовтого)  Собаки по-різному: наскільки дозволятиме  фінансове становище. А гаманці, як відомо,  у кожного різної товщини…
"Новий рік особисто для мене менш важливе свято, ніж Різдво,  Святого Василя й Водохреща. Тому і святкувати буду скромно, без зайвої помпезності. 
Якщо конкретніше,  то куплю пляшку шампанського, мандарин і буду в новорічну ніч дивитися концертні та розважальні телепередачі", – розповіла про те, як саме відзначатиме прихід Нового року, 35-річна ковельчанка Валентина.
В родинному колі, з  чоловіком та дітьми зустрічатиме прихід 2018-го  місцева жителька Вікторія. 
В меню на святковому столі, як поділилася секретами жінка, будуть, як завжди, салат олів'є,  оселедець під шубою, запечена качка (її фірмова страва),   бутерброди з червоною ікрою (придбала в супермаркеті по акції – 60 гривень) та чебуреки (улюблена страва дітлахів).
"Якщо порахувати ще й фрукти і солодощі, подарунки,  то приготування загалом обійдеться недешево. Правда, обіцяли батьки в гості зайти, тож на дечому можна буде "зекономити", – додала з посмішкою  вона.
Світлана ж,  навпаки,  вирішила не сидіти вдома. Ще у жовтні з колегами замовили корпоративне святкування на 25 чоловік в одному із розважальних закладів міста залізничників.
"За буденними домашніми і робочими справами останнім часом не знаходилось часу на відпочинок. Тож хочу відчути справжнє свято: одягнути нову сукню, зробити зачіску, гарно нафарбуватися і, головне, не забути з собою взяти хороший настрій (без якого  тут ніяк!)", –розповіла  нам ковельчанка.
Правда, як повідомила жінка,  за місце в ресторані доведеться заплатити 550 гривень. Марафет "попелюшки"  обійдеться теж в кругленьку суму.  Навіть такі, здається, дрібниці, як доїзд додому на таксі – також додадуть  затрат.
Але Світлані на це грошей на шкода, бо, як каже, на те й воно свято.
Отож, гарного й веселого всім Нового року!
Підготувала 
Оксана Мороз.

новий рік Новий рік: весело, дорого чи... ніяк?

Багатьох  нині хвилює актуальне  питання: як зустріти Новий рік, щоб наступні 12 місяців  були  успішними? Адже це –  цілий магічний ритуал, підготовка до якого приносить задоволення і дітям, і дорослим.
Складові його: місце, час, смачний стіл і оригінальність...
Підготувала Оксана МОРОЗ.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 51
Читати далі