Втеча екс-президента України Віктора Януковича не була результатом збройного перевороту чи зрадою його найближчого оточення. Він сам прийняв неочікуване для багатьох рішення залишити країну, злякавшись, що програв Майдану та втратив силовий контроль над ситуацією.
Такий висновок робить американське видання The New York Times у своїй публікації "Український лідер зазнав поразки ще до того, як був повалений".
"Розслідування The New York Times останніх годин правління Януковича – на основі інтерв'ю з впливовими фігурами, зокрема, колишніми командирами "Беркуту" та інших – підрозділів безпеки, телефонних записів та документів – засвідчує, що президента не усунули з посади. Його кинули напризволяще його ж союзники. Західні чиновники були так само здивовані його провалом, як і всі інші", – наголошує видання.
Водночас у розслідуванні йдеться про те, що найбільш потужним сигналом для втечі Януковича було голосування Парламенту про відведення силовиків з Майдану. У цьому зв'язку NYT наводить слова Інни Богословської, яку характеризує як "давню соратницю Януковича", котра порвала з ним у листопаді після відмови підписувати угоду з ЄС.
"Це був момент, коли Янукович зрозумів, що не мав навіть Парламенту на своєму боці", – сказала Богословська.
Описуючи ситуацію в оточенні колишнього президента, газета наводить свідчення Михайла Добкіна, який зустрів зниклого Януковича в Харкові перед тим, як той опинився в Росії. Так, Добкін із посиланням на одного із "високопоставлених чиновників з АП" сказав, що "раптове відведення сил безпеки в п'ятницю ввечері застало президента та його оточення зненацька". У адміністрації були приголомшені, коли побачили, як міліція забирає свої щити та сідає в автобуси. Це спонукало Януковича покинути свій офіс та ніколи до нього не повертатися.
Нагадаємо, що вранці, 20 лютого, група позафракційних депутатів, серед яких були волинські мажоритарники Степан Івахів, Ігор Єремеєв та Сергій Мартиняк, стали єдиними, хто прийшов до Верховної Ради. Побачивши трагічні події та розстріл людей, позафракційні народні депутати закликали всі політичні сили зібратися в Раді та покласти край кривавому протистоянню.
На той час опозиція в Парламенті мала лише 167 голосів. А для того, аби спинити кровопролиття та прийняти відповідне рішення, потрібно було мінімум 226 депутатів. Щоб набрати необхідну кількість голосів, слід було переконати решту позафракційних депутатів та частину регіоналів.
Але сторони не хотіли чути одна одну, тож переговірниками стали позафракційні народні обранці, зокрема й Степан Івахів та Ігор Єремеєв. Саме вони змогли переконати своїх позафракційних колег та понад 30 регіоналів повстати проти Януковича та підтримати Постанову Верховної Ради "Про засудження застосування насильства, що призвело до загибелі мирних громадян України".
"Я дуже добре пам'ятаю ті часи, – згадує Степан Івахів. – Ми говорили з командирами внутрішніх військ та "Беркуту" і зрозуміли, що після кривавих подій на Інститутській вони були морально зламані й хотіли припинити все це. Але їм був потрібен офіційний документ, щоб залишити Київ та повернутися до своїх військових частин. Коли ми прийшли в Раду, там не було нікого. Ми обдзвонювали не тільки депутатів, але й технічний персонал, щоб запрацювала система "Рада". Коли нам це вдалося, – Янукович побачив, що він більше не контролює Парламент", – підсумував народний обранець.
Максим Шилко.
Залишити коментар