Ті, що пройшли крізь вогоньКажуть, що історія світу це – історія воєн. Якщо це так, то людей, які пройшли крізь вогонь війни, можна назвати істориками або ж живими книгами. Це не книга аудіозапису, а живий оповідач, якого можна побачити, почути, перейнятись його емоціями і самому, неначе по спіралі історії, поринути у ті, не зовсім далекі часи.
Скоро виповниться 70 років перемоги Радянського Союзу у Великій Вітчизняній війні. Але паралельно з нею йшла й інша війна, яка не закінчилась 9-го травня і аж ніяк не 2-го вересня 1945 року. Зокрема, тут, на Волині, вона тривала ще майже 17 років. Цей двобій Української Повстанської Армії проти фашистських, а згодом – проти совітських окупантів не був увінчений перемогою, але й поразкою його назвати теж не можна.
Небагато дожило повстанців до часу, коли держава, у якої символами є синьо-жовтий стяг та герб-тризуб, нарешті визнала УПА воюючою стороною у Другій світовій війні. Майже всі вони пройшли сталінські концтабори, окремі навіть за колючим дротом не переставали бути мужніми та нескореними людьми. Серед таких – Ганна Зелена з села Скулина.
Ганна Йонівна – колишня зв'язкова УПА. Посвяту в повстанці їй проводив сам легендарний Клим Савур, який нарік молодій тоді дівчині Ганні псевдо "Гива" (напевно, як зараз вона думає, завдяки тугим та довгим косам). Згодом цей дарунок природи знадобився зв'язковій у якості схованки, адже саме в коси їй вплітали написані на клаптиках паперу таємні мініатюрні записки (грипси), які вона передавала за дорученням керівництва повстанського загону до необхідних адресатів.
Окрім цього, доводилось виконувати й інші завдання як господарського, так і розвідувального характеру. За свою патріотичну та повстанську роботу Ганна Зелена була "премійована" радянською владою Норильськими таборами.
До речі, Ганна Йонівна була учасницею повстання в Норильському концтаборі (Таймирський, а тепер Долгано-Ненецький округ Красноярського краю Російської Федерації), яке розпочалося 25 травня 1953 р. й тривало до 4 серпня 1953 р. Це повстання підняло близько 20 тисяч політичних в'язнів, представників 86-ти національностей, серед них – понад 70% були українці, засуджені на багаторічні терміни неволі.
Після смерті Сталіна, у березні 1953-го, в політв'язнів з'явилася надія на пом'якшення надзвичайно жорстких табірних умов, але політичні в'язні під амністію не потрапили. Режим їхнього утримання був найжорсткішим. Багатьох радянська влада засудила на так званий "бандерівський стандарт" – 25 років ув'язнення.
Після марних сподівань на перегляд справ і зменшення терміну "відсидки", конспіративні центри українських політичних в'язнів, які з кінця 1947 року з'явилися у кожному радянському концентраційному таборі, почали піднімати політзеків на бунти, і деякі з цих бунтів переросли у справжні повстання. Це був чи не перший масовий ненасильницький опір поневолених людей тоталітарній системі.
Ці події й досі добре тримаються в спогадах пані Ганни та відгукуються болем у простріленій тоді нозі повстанки. Про сам хід та підготовку до бунту зі слів Ганни Йонівни можна написати цілу книгу. Вона до сих пір все чітко пам'ятає в деталях і сподівається, що її розповіді увійдуть до чергової книги одного із письменників про збройну боротьбу українського народу за свою незалежність. Поки є ще час…
Не дивлячись на свої літа, Ганна Зелена – рухлива жіночка, завжди усміхнена, охайна, сповнена оптимізму. Нещодавно їй виповнилось 88 років. З цієї нагоди до маленької оселі великої українки завітали її друзі та знайомі: голова районної ради Ігор Верчук і його заступник Галина Коляда, громадський активіст Володимир Кравчук, координатор ГО "Майдан Гідності" Катерина Кухаренко, голова Ковельської філії ГО "Союз Українок" Олена Місюра, голова депутатської фракції УНП в Ковельській районній раді Лідія Козуля, соціальний працівник Катерина Барчук та друг дитинства Ганни Йонівни Іван Сачук, якого його подруга ніжно називає “Ванюха”.
Свої вітання також передав іменинниці депутат районної ради Юрій Хороших. Жінка не чекала такої чисельної та представницької делегації і від хвилювання розчулилась, однак, опанувавши себе, радо прийняла гостей. Під час коротких відвідин присутні мали можливість почути розповіді про діяльність УПА в Скулинських лісах. Місцева співачка Катерина Барчук подарувала іменинниці низку повстанських пісень, які охоче підспівувала винуватиця свята.
Справжньою втіхою були свідчення дядька Івана про життя нескорених поліщуків під час воєнної окупації. Своєю стилістикою оповіді, яка безперестанку щедро перепліталась дотепами, “Ванюха” викликав щирий сміх у слухачів.
Кажуть, що у такому віці кожен прожитий рік – ніби подолана вершина. Тож нехай ще довго будуть топтати ряст та долати життєві вершини такі люди, що, пройшовши через складні життєві випробування, не згубили основного – людяності.
Андрій БРОЇЛО, депутат районної ради, фракція "Українська Народна Партія".
НА ЗНІМКУ: Ганна Зелена приймає поздоровлення з днем народження.
Фото з архіву автора.
Залишити коментар