Воював за Україну,
З Сергієм Літвиновичем ми зустрілися після річниці початку АТО. Війна не наклала відбитку на його юне обличчя. Просто дивуєшся, як йому вдається зберігати той позитив, попри все, що бачив і пережив.
Сергій до призову працював у Ковельському управлінні газопостачання і газифікації ПАТ "Волиньгаз". Коли ворог прийшов на нашу землю, жив із думкою, що українська земля має побороти окупанта, бо ця – війна за свою землю й вона вже торкнулася кожного українця. А відчуття землі в кожного кровне, тому воювати потрібно до останнього, бо якщо ми не переможемо цю війну на Сході України, вона прийде до нас.
І тому, коли 11 квітня 2014 року був призваний за мобілізацією до Збройних Сил України, не роздумував ні хвилини: пішов захищати державу. У свої 26 років він навіть не подумав ховатися від призову. Його не всі підтримували, хтось зупиняв, а він відповідав, що це потрібно, так буде правильно. Пояснив рідним, що інакше не можна.
Сергій Літвинович із Ковеля воював за Україну, за кожного з нас. Про поранення, війну і страх, що там пережив, говорить з болем в душі. Пригадує перший день на Сході. Чого чекати від ворога, ще ніхто не знав. Згодом минув страх, але не загроза з боку ворога. Каже: пильність там – кращий друг Української армії. Та не завжди вдавалося впильнувати.
Коли під Краснодоном проходили маршем, змінюючи позиції, їх батарея, яка була приєднана до 72-ої механізованої бригади, потрапила під обстріл. В цьому бою загинуло троє побратимів, двоє були тяжко поранені. Серед загиблих – наш земляк, ковельчанин Олександр Абрамчук. 
Кажуть, що смерть – невблаганна. Вона завжди обирає сміливих і хоробрих, тих, котрі не бояться дивитися їй у вічі. Було дуже важко психологічно це перенести.
Пригадує також, що в кризові хвилини, здолавши черговий підлий напад російських загарбників, бійці завжди промовляли молитву, пригортали до серця світлину своїх найдорожчих, своєї сім'ї й, зціпивши зуби, терпіли біль. Це рятувало. Вони усі розуміли, що потрібно захищати державу, людей, бо вірять в Україну, хочуть жити в незалежній Україні, а їм не дають.
Сергій Літвинович війну не забуде ніколи і хоче, аби всі пам'ятали, що свобода просто так не дається. Одні здобувають її власними життями, інші повинні зберегти її потім.
За словами колег, Сергій є толерантною, вихованою людиною, ніколи не нав'язує іншим своїх поглядів. У нього – відкрита посмішка і чудовий характер. Юнак є надійним товаришем, ніколи не ховається за чужі спини. Він був на передовій протягом усіх гарячих місяців АТО, воював за те, щоб тут, у нас, було мирне небо, щоб нашу землю не поливало смертельними "градами".
Життя йде, треба жити далі…
Оксана КОЧКАР.
НА ЗНІМКАХ: Сергій ЛІТВИНОВИЧ; з бойовими друзями.
Фото з архіву автора.
Залишити коментар