І жартома, і всерйоз
Віщий сон у літню ніч
Треба ж було такому наснитися,
Ніби летить колісниця
Поміж хмарами вгорі,
А в ній – три богатирі.
І запряжений у ній
Чотириголовий змій.
Величезні чорні крила
Світло сонячне закрили,
Вогонь дихає із пащі.
Ну, гадаю, ми пропащі.
Попадали люди ниць –
Не бачили ж колісниць.
Найвельможнійший візниця
Зупинив грім-колісницю.
Біля хати, у дворі
Зійшли три богатирі.
Ближче підійшли до хати.
Той середній, бородатий
Дуже чемний
(Мабуть, вчений),
Змія й булави володар.
– Добрий день, – каже, – господар!
І при цьому поклонився,
З цеберка води напився.
Каже: "Добрая водичка,
Чи глибока ця криничка?".
– Як копав я цю криницю,
Води було по сідницю,
А тепер і поготів –
Я тут добре попотів.
– Добре, – каже бородатий, –
Хочу дещо запитати.
І почав він про погоду,
Про се, про те, про природу.
Чи в лісах є дикі звірі?
– Є, – кажу, – ще в певній мірі.
– Чи багато є бобрів?
Чи годую з п'ять корів?
– Та, які, – кажу, – корови?
Хто їх пастиме в діброві?
Я старий, вже не здоровий.
Треба ще когось просити
Для них сіна накосити.
Годую одну теличку
І то дуже невеличку.
А ще – дві маленькі кізки.
Прив'яжу їх до берізки,
Близько, і не треба пасти
Та й злодію вже не вкрасти.
Чи на старість я здурів,
Щоб тримати п'ять корів?
– Ну, а свині, бугаї,
Чи земельні є паї?
– У хліві один бичок.
Є десяточок качок
Та індичка й індичок,
Індичата – ще малі,
І ось клаптичок землі.
Оце і все господарство.
Куди глянь – одне злидарство.
– Але ж, дякуючи владі,
Гроші маєте на вкладі?
– Та я вчора іще зранку
Останні поклав до банку,
Але вже після обіду
Того банку нема й сліду.
– Потрібно ж бо добре знати,
З яким банком справу мати.
Хочу ще спитати вас,
Скільки платите за газ?
-Ціни в нас без тормозів.
Плачу більше в сім разів
Сьогодні, аніж вчора,
Та ще й курка хвора.
Їй потрібні препарати,
А де тих грошей набрати?
Треба мати певну суму.
– Ну, а як відносно струму?
– Та я взявся вже за ум
Й виробляю власний струм,
Так би мовить – техпрогрес.
Це вам не якась АЕС.
Придбав старий сепаратор,
Зробив з нього генератор,
Сиджу, корбою кручу…
Хочете, і вас навчу?
– Дуже вдячний взагалі.
Та в мене є вчителі.
А продуктів – досхочу?
Я слухаю і мовчу.
Нетактовно ж говорити,
Що ні з чого суп зварити.
Подумав – сказав, як є
Про земне життя своє.
– Життя наше на межі.
Душать ціни, платежі.
Сидимо у темноті.
Бізнес-план у забутті.
Поруч з хатою, в загоні,
Де колись брикали коні,
Ще тоді, за давнини,
Тут хрюкали кабани
І плодились чорнобурки.
Тепер ходять о-он дві курки.
Я ж казав – одна безхвоста.
Їсть її якась короста.
Обидві вони каліки.
Залишити коментар