Бійці спецпідрозділу “Світязь”: “Ми на своїй землі, ми її захищаємо і будемо захищати до кінця...”Ковельські волонтери вкотре відвезли допомогу у зону проведення антитерористичної операції. Чергова поїздка на Схід видалася непростою, адже довелося подолати довгий шлях, відвідати "найгарячіші" точки, де виконують свій військовий обов'язок наші земляки, захищаючи цілісність території України.
Про це розповів керівник ГО "ВГО "Комітет громадського спротиву" Микола ПЕЧЕНЮК.
– Цього разу у поїздці, окрім мене, побували мої побратими Ігор Пініс, брат, боєць ДУК "Правий сектор" Василь Печенюк, директор МПП "Козацька застава" Андрій Гарбар, В'ячеслав Войдюк. Завантажуватись почали 22 липня увечері, – сказав Микола Васильович. – Набрали багато продуктів харчування, адресні посилки нашим хлопцям, якими повністю завантажили два автомобілі. Окрім того, "гнали" один з цих автомобілів – "Фольксваген пасат" нашому земляку у Курахово, котрий воює у складі 28-ї окремої механізованої бригади. Адже коли ми бували раніше на Сході країни, бачили, на чому наші хлопці їздять – це жах. Також є недоліки військової форми, амуніції, зброї…
Отже, виїхали ми 22 липня. Маршрут був такий: спочатку Курахово, потім проїхали Красноармійськ, Костянтинівку, Дружнівку, Краматорськ, Слов'янськ, Сіверськ. Зупинилися у Сєвєродонецьку, де зараз дислокується волинський батальйон "Світязь". Основним їхнім завданням є забезпечення правопорядку і безпеки громадян на територіях, звільнених від терористів, охорона стратегічних об'єктів та виявлення диверсійних груп.
За час від дня створення підрозділу хлопці втретє перебувають у зоні бойових дій. Серед них – чимало досвідчених бійців, які пройшли школу виживання в Іловайську та Вуглегірську. Вони – молодці! Бо щодня виявляють свою мужність, стійкість і патріотизм на Сході країни. Але коли бачиш, за "кого" воюєш, важко зберігати бойовий дух. Особливо багато питань виникає до окремих високопоставлених представників влади, які замість того, щоб підтримувати українську армію, лише "гріють" руки на цій війні.
А ще – незрозуміле призначення командира "Світязя"…
Окремо хочеться сказати про мобілізацію: в армійські лави набирають не завжди тих, хто там найбільше потрібен. Ліпше б ті, хто зараз у військкоматах "протирають" штани, йшли на передову замість тих, кого призивають. Інколи диву даєшся, дивлячись на майбутніх "захисників" нашої держави: з першого погляду помітно, що тримати в руках вони вміють зовсім не зброю…
– В Сєвєродонецьку ми перебували найдовше, – ділиться враженнями Микола Печенюк. – Передали хлопцям свіженького-смачненького, поспілкувалися з ними. Звичайно, після Вуглегірська, коли наші бійці втратили всю спецтехніку, їм довелось не просто. Майже три місяці перебували вдома. Але за сприяння волонтерів вони знову у строю. Тепер у Сєвєродонецьку займають територію, відведену під дитячий табір. І хоч раніше там були пристойні умови, тепер "завдяки" мародерам нашим землякам доводиться обходитись, чим є. Але пристосувались.
Самі "скуштували" їхнього життя. Умови, дійсно, "польові" – там немає гарячого душу і інших зручностей. Тим більше, що ворог близько та стріляють… Кількома словами – мало приємного. Однак тішить, що більшість з бійців ставиться до ситуації з розумінням. Вони знають, що прийшли не на танці і не в кіно…
Далі був Біловодськ, де передали нашим хлопцям адресні посилки. А поверталися через Старобільськ, Сватово та заблукали по селах. Враження – страхітливі. Не віриться, що так, як місцевим, можна жити. Ні нормальних доріг, ні громадського транспорту – нічого.
Ця поїздка, за рахунком третя, видалась найдовшою, емоційною, а, головне, взаємокорисною – для нас, бо вкотре пересвідчились, що українська армія і перемога таки в наших з вами руках, і для хлопців, які там, на Сході, стоять за всіх нас і, відчуваючи нашу підтримку, кажуть: "Ми на своїй землі, ми її захищаємо і будемо захищати до останнього!".
Користуючись нагодою голова ГО "ВГО "Комітет громадського спротиву" Микола Печенюк, дякує директору фірми "Юкон-Продтрейд" Юрію Семенюку, який придбав автомобіль для земляка, котрий сьогодні перебуває у зоні АТО, а також мешканцям Ковельщини, які постійно допомагають з коштами, пальним, продуктами, необхідними речами. Це – Роман Дідицький, Андрій Герасимчук, Олександр Шитіков, Валерій Альохін та його команда, Анатолій Корець, Володимир та Юрій Яренчуки, Василь Гладишук, Володимир Коренга, Юрій Чашук, Валентин Бізякін, Анатолій Кошелюк, Павло Чабан, Володимир Лисюк, а також Володимир Красуля та інші друзі з Турійського району.
За словами Миколи Печенюка, в основному хлопці настроєні добре і бойовий дух на висоті.
– А щодо нас, волонтерів, то споглядаючи на дії нашої влади, іноді зникає бажання працювати далі, – підсумував він. – Звичайно, наших хлопців ми не кинемо. Але якщо "дістануть", то наступного разу на Схід України поїдемо через столицю нашої держави.
Вікторія ЗІНЧУК.
НА ЗНІМКАХ: під час поїздки на Схід України Андрій ГАРБАР, Микола ПЕЧЕНЮК та Ігор ПІНІС; місцеві "краєвиди"; одне з місць розташування наших військових, яких відвідали ковельські волонтери під час поїздки в зону АТО.
Залишити коментар