Моя відповідь Охріму Свитці
Прочитала у номері "Вістей Ковельщини" за 6 серпня ц. р. статтю Охріма Свитки, який так ревно захищає жіночку, яка отруїлася молоком із базару на привокзальному ринку.
Хочу в "лапках" подякувати цьому праведнику людських доль. Він так активно захищає містян, їхнє здоров'я, але якщо подумати, то це – палка із двох кінців. Я – одна із тих жіночок, які торгують молоком і яких так злісно описує Охрім.
Я згідна, що не всі люди однакові, але чому тоді не зробити нашій владі для людей продаж одноразових чистих пляшок для молока? Хай вони будуть по 10-25 копійок, але хай будуть чисті і одноразові. Ні, краще хай ідуть у магазин і купують втричі дорожчу біло-водяну суміш під назвою "молоко".
Чому не називаєте свого справжнього імені, такий праведний захисник людських гаманців? А, може, це – свого роду реклама продукції заводського виробництва?
А тепер хочу звернутися дійсно до людей, які купують молочну продукцію на ринку. Дивіться, що купуєте, пробуйте на смак і думайте, в кого купуєте.
Наприклад, я ніколи не дозволю собі купити жодної пляшки у так званих "бомжів", які дійсно хтозна де їх беруть. До послуг таких осіб є різні кафе, де проходять весілля, різні фуршети, після чого багато пляшок порожніх. Треба трішки проявити "смекалку", і можна набрати порожніх пляшок.
От і все, про що я хотіла написати.
Лариса ДЕРЕВ'ЯНЧУК.
смт Голоби.
Від Охріма СВИТКИ: дякую, що мій допис не залишив Вас байдужою. Ви відверто висловили свою думку, на яку маєте повне право, як, зрештою, і я. Обидві вони побачили "світ", а читач хай сам робить висновки.
Ходіння по муках
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №709 від 7 вересня 1993 року створено НАСК "Оранта", яка стала правонаступницею колишнього Держстраху України.
З тих пір пройшли десятки років, але громадяни до теперішнього часу не можуть одержати страхові суми. Зі свого боку НАСК "Оранта" неодноразово вносила на розгляд Кабміну, Верховної Ради, Мінфіну України пропозиції щодо відшкодування страхових сум, але, виявляється, в Державному бюджеті на такі цілі ніколи не були передбачені відповідні кошти.
От і виникла у мене думка змалювати ситуацію, що склалася і яку можна назвати "ходінням по муках", у запропонованих нижче рядках:
Бабуся: – Колись, ще за СРСР
Дід мене до стіни "припер":
"Іди і застрахуй життя,
Щоб було із чим іти у небуття!"
Ото й прошу, пани хороші,
Поверніть мені, будь-ласка, гроші.
"Оранта": – Я би рада вам допомогти,
Але до Кабміну треба йти.
Кабмін: – Не потрібно
до нас посилати,
Нам спочатку борги
слід віддати!
Звертаються люди до
президентів-гарантів:
"Допоможіть НАСК "Оранта"!
Степан ТЮБАЙ.
9 серпня цього року в міському культурно-просвітницькому центрі відбувся творчий вечір члена літературно-мистецького товариства "Творчий світ" Віталія Лихобицького.
Судячи із заповненого залу та складу учасників вечора, можна було зробити висновок, що кількість продовжувачів творчості нашої землячки, геніальної поетеси Лесі Українки, гумористів Андрія Сови, Павла Глазового, Остапа Вишні все збільшується.
Коротко про себе, свій життєвий шлях розповів Віталій Павлович. Його дотепні гумористичні твори до глибини душі вразили присутніх. Їх бурхливі оплески засвідчили, що гумор перемагає хвилини журби сьогодення і дає натхнення та силу, віру у краще майбутнє. Зі своїми гуморесками виступило багато учасників вечора, і навіть діти.
Виникла пропозиція, щоб місцеві сатирики-гумористи частіше виступали перед молоддю шкіл, училищ, ліцеїв, коледжів, щоб цих талановитих людей більше знало місто.
Хочеться подякувати особисто Віталію Лихобицькому, усім організаторам заходу за змістовно підготовлену зустріч. Є ще порох у порохівницях у наших місцевих дотепників!
Степан ТЮБАЙ.
Від редакції: ми теж шлемо найкращі побажання нашому давньому дописувачу Віталію Лихобицькому і пропонуємо його новий творчий віршований доробок як своєрідне продовження нотаток Охріма Свитки під заголовком "Чи для всіх державні символи – святиня?" ("Вісті Ковельщини" від 30 липня ц. р.).
На пішохідному мосту,
Прийнявши долю непросту,
Лежить в багні державний стяг –
Наш символ звершень
і звитяг.
Якесь єство, комусь відоме,
"Митець і патріот свідомий",
Блюзнір таке зробити зміг –
Святиню кинути до ніг.
Щодень повз нього ходять люди,
Як зазвичай, завжди і всюди,
І топчуть його безліч ніг
У талу воду, пил і сніг.
До автора – питання руба:
"Чом замість
символа-тризуба
На прапор із його руки
Посипались єврозірки?"
Є й добра справа:
Згідно ГОСТу
Фарбовані перила мосту.
Та я дать відповідь не в змозі,
Навіщо прапор на дорозі?
Не буду я копать глибоко –
До неподобства звикло око.
І грішний я, і маю вади.
Хай скажуть “праведні”, від влади.
Віталій ЛИХОБИЦЬКИЙ.
Залишити коментар