Люди одного селищаЛюблинець – селище, що розташувалось неподалік Ковеля. Щось увібрало воно в себе від гамірливого міста, а щось – від затишного й спокійного села.
Його жителі живуть своїм життям, працюють, творять, беруть цілющу енергію від кожного нового дня, черпаючи сили на майбутнє.
Нещодавно у кількаденну відпустку сюди прибув Олександр Габриєлян. З нетерпінням на свого коханого чоловіка та люблячого татуся чекали дружина Регіна, сини Левон та Нікіта. До речі, незабаром в цій сім'ї знову буде поповнення. Тож щиро бажаємо, аби новонароджений малюк був завше поруч із своїм батьком!
Варто зазначити, що пан Олександр рік тому добровольцем пішов в зону АТО. Чоловік – командир протитанкового взводу.
"Я, як і багато моїх друзів-воїнів, впевнені, що перемога буде за нами!", – говорить мужній захисник Батьківщини.
Будучи проїздом в Люблинці, нам випала нагода побувати в гостях у Володимира Шевчука, постійного читача газети. Невдовзі Володимир Пахомович святкуватиме своє 75-річчя (хоча цього й не скажеш, дивлячись на нього !). 50 років має загального стажу на залізниці, довгий час працював начальником станції Люблинець-Волинський. Разом із дружиною (на жаль, уже покійною) виростили й виховали двох дітей. Тож тепер дідусь тішиться онуками, які є для нього неабиякою втіхою.
"Люблю гарних дівчат і бджіл. Та бджоли мене зачаровують більше", – жартує наш співрозмовник.
"Я перший вулик поставив ще у 1962 році. Тепер у мене ціла пасіка", – каже він.
Про своїх "підопічних" говорить як про людей – із неабиякими трепетом та любов'ю.
У Володимира Шевчука є ще одне улюблене хобі – створення штучних декоративних композицій із підручних матеріалів.
На його клумбі (чоловік любить вирощувати квіти) "цвітуть", немов справжні, тюльпани, на подвір'ї красується альтанка, накрита очеретом.
А місцева жителька Людмила Середюк – уміла в'язальниця. Для своїх улюблених онучат жінка в'яже теплі костюмчики, чепчики, "черевички" та інше.
"Щоб робота вдавалась, її треба виконувати із любов’ю", – зауважує наша співрозмовниця.
В будинку іншої мешканки цього селища Любові Василюк – як у справжній галереї мистецтв. Майстриня творить неперевершені картини із… тіста. В її творчому доробку полотен, написаних фарбами, зовсім небагато. Інтер'єр в домі прикрашають декоративні вази, глечики, келихи, підсвічники тощо.
До слова, Любов Григорівна ще й випалює картини на дереві.
Якщо говорити про талант жінки, потяг до прекрасного, то вони зародилися ще в дитинстві.
Любов Василюк працює на залізниці, тож улюбленою справою займається у вільний від роботи час.
"Свої вироби-сувеніри часто дарую знайомим чи рідним", – каже умілиця.
Її чоловік Сергій Володимирович – столяр. Тож родина, так би мовити, талановита в усьому.
Про незвичне захоплення дружини господар говорить, жартуючи: "Я б уже стільки вареників з'їв, а так все тісто іде на картини".
Що ж, як ви переконалися, любі читачі, у Люблинці живуть чудові люди, які вміло поєднують працю на виробництві із непересічними захопленнями, змістовно проводять свій вільний час. А гордість селища – мужні захисники держави, якими пишаємося всі ми.
Оксана МОРОЗ.
НА ЗНІМКАХ: 1 - учасник АТО Олександр ГАБРИЄЛЯН із сім'єю; 2 - майстер на всі руки Володимир ШЕВЧУК; 3 - в'язальниця Людмила СЕРЕДЮК; 4 - майстриня Любов ВАСИЛЮК; 5, 6, - картини із тіста та інші декоративні вироби Любові Григорівни.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Залишити коментар