Воїн із душею хліборобаВони вибудовують Українську армію
Ігор Грицюк нині проходить військову службу у 40-ій артилерійській бригаді новоствореної військової частини (влітку цього року) під Миколаєвом, у місті Первомайську.
До грудня був начальником квартирно-експлуатаційної служби.
"Ми розбудовуємо нову сучасну армію. За нами, якщо говорити конкретно, — забезпечення військових усім потрібним та інші, не менш важливі, покладені на нас, обов'язки. Сама частина, полігон "розкидані", люди розміщені в палатках серед відкритого поля", — починає розповідати про свою нову патріотичну професію Ігор Грицюк.
Чоловік зазначив, що з ним в бригаді — хлопець із Любитова, а нещодавно він зустрів ще одного свого земляка-побратима із Ковеля родом, який нині проживає в Кузнецовську.
Матеріально-технічне забезпечення, за словами нашого співбесідника, у них на належному рівні — не голодні, одягнуті.
Хоч харчування й одноманітне, вояки не нарікають, бо знають, що там, на передовій, знаходяться ті, кому ще набагато важче.
"Тож ми ще "розкошуємо", — говорить про таких, як і він, "піджаків" (так себе називають).
Чоловік хвалиться добротними берцами, котрі, як каже, гарні за якістю, а найголовніше, що підошва оснащена противибуховою сіткою.
"Нам сезонну військову форму, верхню та нижню білизну видають, шкарпетки на місяць та інше", — продовжує розповідь.
“А от дружина (Тетяна ніжно переводить погляд на чоловіка, якого знову доведеться не бачити довгий час) ще й всіляких смаколиків цілу сумку наскладала. Ото вже порадую своїх хлопців", — усміхаючись, веде бесіду далі герой нашої розповіді.
"Важливу роль для нас відіграє волонтерська допомога. Бо що там говорити! Починалося все із того, що не було навіть лопати чи коси. До слова, доброчинці із Первомайська, за що їм велике "спасибі", надали перший, такий потрібний для нас, інструмент.
Отож, гарна справа почалась із маленького. А тепер ми вже навіть забезпечені комп'ютерами та іншою оргтехнікою", — мовить пан Ігор.
Нехай святиться віра в світле майбуття!
"Ми вистоїмо, перемога буде за нами!", — впевнено говорить Ігор Грицюк.
А на закінчення — фотосесія. Ігор підставляє долоні під викарбуваний Державний Герб України на воротах військкомату. Він ніби демонструє приклад того, як разом із побратимами відстоює і плекає неньку-Україну!
Не схиб, не зірвись, не впади… Пам'ятай: ми завжди з тобою!
Оксана МОРОЗ.
НА ЗНІМКАХ: військовослужбовець Ігор ГРИЦЮК в день свого від'їзду; разом із сільським головою Ніною КОЛОЧУН, дружиною Тетяною і працівником військкомату; донька Юля.
Фото з домашнього архіву.
Залишити коментар