Добрий господар рідної землі
Погожий квітневий день на повну силу розкривав свої обійми, бавлячи все навколо весняним Сонечком й легеньким подихом вітру. Лісові анемони вдячно піднімали свої тендітні голівки до неба, дякували Богу за життєдайне тепло, яке щедро розливалось по ще зовсім сонній галявині.
Серед цієї чаруючої душу й погляд природи свою 70-ту весну нещодавно зустрів Володимир Джала із Волошок.
Володимир Лукашович – знаний на Ковельщині, адже більше 40 років присвятив поштовій справі. Сам любить читати пресу, добрий друг та шанувальник нашої міськрайонки.
Після закінчення Львівського електротехнікуму зв'язку працював монтером, згодом став начальником дільниці в Голобах.
З часом енергійного та заповзятого спеціаліста призначили у Ковелі начальником Центру поштового зв'язку № 4 Волинської дирекції УДППЗ "Укрпошта". Робота на керівній посаді забирала немало часу, сил та енергії, але втома швидко забувалася, коли після напруженого робочого дня чоловік обіймав кохану дружину Надію та синів Сашка й Сергійка.
Дружина родом із Горохівського району. За направленням приїхала працювати зоотехніком на Ковельщину. Тут і зустріла свого обранця, створили сім'ю. Теплі стосунки панують в цій сім'ї і нині, з роками вони лиш міцнішають.
З гордістю розповідають батьки про своїх синів, які професійну діяльність пов'язали із лісовою справою. Тішать дідуся й бабусю семеро онуків. Син Олександр із дружиною Оксаною та п'ятьма дітьми мешкають разом із батьками. Тож Володимиру Лукашовичу та Надії Максимівні помічників вистачає. Хата ж Сергія – по-сусідству.
– Два роки тому син подав ідею розводити породистих свиней. Тепер, як бачите, задумане стало реальністю, – розповідає журналістам Володимир Джала. – В господарстві нині утримуємо “в'єтнамців” і “кучерявих” (мангалицю).
– Свині угорської мангалиці – дуже екзотичні для України тварини, – пояснює він. – Поросята народжуються жвавими і сильними, швидко ростуть, невибагливі до кормів та умов утримання. Переважно травоїдні. Можуть жити на відкритій місцевості.
Дбайливий господар ніколи не буває без діла. Мають в господарстві коня, корівку, домашню птицю, обробляють землю. А ще Володимир Джала вирощує виноград й вправно виготовляє з нього чудове вино. Також полюбляє куховарити. Каже, особливо в нього вдається "смажанка" із грибів, страви з риби.
– Якщо не будеш працювати, то й не будеш мати, – такими словами завершує нашу зустріч волошківський господар.
Володимир Лукашович та Надія Максимівна дякують Богу за кожен прожитий день, просять, аби Всевишній послав їм і їх рідним здоров'я та сили, а ще хочуть миру й спокою у нашій державі.
Оксана МОРОЗ.
НА ЗНІМКАХ: Володимир ДЖАЛА з рідними на своєму обійсті.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Погожий квітневий день на повну силу розкривав свої обійми, бавлячи все навколо весняним Сонечком й легеньким подихом вітру. Лісові анемони вдячно піднімали свої тендітні голівки до неба, дякували Богу за життєдайне тепло, яке щедро розливалось по ще зовсім сонній галявині.
Серед цієї чаруючої душу й погляд природи свою 70-ту весну нещодавно зустрів Володимир Джала із Волошок.
Володимир Лукашович – знаний на Ковельщині, адже більше 40 років присвятив поштовій справі. Сам любить читати пресу, добрий друг та шанувальник нашої міськрайонки.
Після закінчення Львівського електротехнікуму зв'язку працював монтером, згодом став начальником дільниці в Голобах.
З часом енергійного та заповзятого спеціаліста призначили у Ковелі начальником Центру поштового зв'язку № 4 Волинської дирекції УДППЗ "Укрпошта". Робота на керівній посаді забирала немало часу, сил та енергії, але втома швидко забувалася, коли після напруженого робочого дня чоловік обіймав кохану дружину Надію та синів Сашка й Сергійка.
Дружина родом із Горохівського району. За направленням приїхала працювати зоотехніком на Ковельщину. Тут і зустріла свого обранця, створили сім'ю. Теплі стосунки панують в цій сім'ї і нині, з роками вони лиш міцнішають.
З гордістю розповідають батьки про своїх синів, які професійну діяльність пов'язали із лісовою справою. Тішать дідуся й бабусю семеро онуків. Син Олександр із дружиною Оксаною та п'ятьма дітьми мешкають разом із батьками. Тож Володимиру Лукашовичу та Надії Максимівні помічників вистачає. Хата ж Сергія – по-сусідству.
– Два роки тому син подав ідею розводити породистих свиней. Тепер, як бачите, задумане стало реальністю, – розповідає журналістам Володимир Джала. – В господарстві нині утримуємо “в'єтнамців” і “кучерявих” (мангалицю).
– Свині угорської мангалиці – дуже екзотичні для України тварини, – пояснює він. – Поросята народжуються жвавими і сильними, швидко ростуть, невибагливі до кормів та умов утримання. Переважно травоїдні. Можуть жити на відкритій місцевості.
Дбайливий господар ніколи не буває без діла. Мають в господарстві коня, корівку, домашню птицю, обробляють землю. А ще Володимир Джала вирощує виноград й вправно виготовляє з нього чудове вино. Також полюбляє куховарити. Каже, особливо в нього вдається "смажанка" із грибів, страви з риби.
– Якщо не будеш працювати, то й не будеш мати, – такими словами завершує нашу зустріч волошківський господар.
Володимир Лукашович та Надія Максимівна дякують Богу за кожен прожитий день, просять, аби Всевишній послав їм і їх рідним здоров'я та сили, а ще хочуть миру й спокою у нашій державі.
Оксана МОРОЗ.
НА ЗНІМКАХ: Володимир ДЖАЛА з рідними на своєму обійсті.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Залишити коментар