Щоб хліб і до хліба мати, треба добре працюватиНелегка праця селянина високо цінувалася в усі часи. І хоч дехто вважає, що це – малоприбуткова, клопітка справа, яка потребує багато сил й здоров'я, охочих віддаватися роботі на землі хоч дещо й поменшало нині, але, на щастя, є й тепер добрі господарі.
"Роботяща людина ніколи не помре з голоду", – нерідко говорять в народі. Хоча, на жаль, над цим мало задумуються окремі безробітні мешканці багатьох населених пунктів нашого району (та й не тільки).
Замість того, щоб зайнятися чимось корисним, ті, хто не дуже звик до фізичної праці, знаходять для себе інші, набагато "кращі", на їх думку, справи. Так поступово когорта крадіїв чи п'яниць і тому подібних осіб поповнюється "новачками".
А потім дехто говорить, що село деградує. Та насправді деградує не село, а окремі його жителі, котрі не хочуть працювати, хоч, як ми знаємо, роботи на селі – непочатий край.
Про одного з таких ентузіастів-працелюбів наша сьогоднішня розповідь.
Володимира Літвінчука знають в Козлиничах як справжнього хазяїна, якого не лякає ніяка робота. Ще б пак! Адже в його господарстві – дві корови, майже два десятка овець, свині, кінь, птиця. А ще – 15 гектарів землі, яку чоловік взяв на паї. Добре, що є трактор, з яким працювати легше.
"В основному вирощуємо картоплю, поля засіваємо травами і зерновими", – каже Володимир Сергійович.
Чоловік одноосібником став ще в 1980 році. Ведення чималого господарства вміло поєднував із основною роботою (до 1999 р. працював механізатором в місцевому СТзОВ "Заповіт").
"Добре, що маємо свою продукцію. Є що їсти і собі, і дітям, ще й іншим вистачає. Також реалізуємо молоко", – продовжує далі.
Порадницею, помічницею і надійною підтримкою для пана Володимира є дружина Любов Василівна, з якою нині мешкають удвох. Подружжя виховало й виростило 4 синів (вже порозлітались по своїх сімейних гніздечках), тож тепер дідусь із бабусею тішаться 7 онуками.
"Основні "покупці" в нас – діти, – жартує наш співрозмовник. – Особливо цінною для нас є вовна. З неї не тільки теплі шкарпетки на зиму можна зв'язати, а й добру ковдру пошити", – підсумовує на завершення Володимир Сергійович, з любов'ю поглядаючи на чималеньке стадо овець.
Тож нехай і надалі заповзяття не покидає вмілого трудолюба, який впевнено будує плани на майбутнє і втілює їх у життя, а Бог посилає йому та його родині свою благодать на кожен новий день!
Оксана МОРОЗ.
НА ЗНІМКУ: одноосібник із Козлинич Володимир ЛІТВІНЧУК.
Фото
Мирослава ДАНИЛЮКА.
Залишити коментар