Повідомлення в номер / І мудрість Слова, і любов учителів...

Кінець травня позначений своєрідним перегуком двох знакових подій. Це – урочисті заходи з приводу повернення праху Тараса Шевченка в Україну і презентація бібліотеки книг, які повернулися до рідного краю з далекої Америки.

Цією культурологічною акцією має гордитися не тільки ковельська гімназія, але й все місто. Акція відбулась завдяки активній і патріотичній позиції Олени Вальчук, директора гімназії, та невтомної  її сподвижниці Людмили Барановської.

Багато наших земляків, як відомо, через неможливість вижити в комуно-репресивній системі колишнього СРСР вимушено емігрували за кордон. Розсіялися по цілому світу і розцвіли літературними, науковими та благодійно-патріотичними талантами.

І ось вони, поза часом, через книги повертаються до рідного дому. Зворушливо!

Вистукує  серце: «Не вмре наша Україна, не загине».

Серед вітчизняних та закордонних видань: романи і повісті, історико-краєзнавчі і філософські праці, посібники з вивчення української мови та інших дисциплін. Є унікальні книги, яких в Україні до цих пір не було. Цінність їх збільшується, якщо на них є автографи авторів – наприклад, Ліни Костенко та інших. Зацікавлені познайомляться з маловідомими творами Івана Франка, Уласа Самчука та інших майстрів Слова.

Серед подвижників та ініціаторів благочинної акції такі відомі особистості, як Лідія та Марія Тарнавські, сестри Ірена та Анна Петріни, Емануїл та Анна Притули, Уляна Береза, наш земляк Петро Касянчук, священик, уродженець с. Калинівки, дід чоловіка Олени Вальчук. Увагу привертає об’ємна книга Марії Білоус-Гарасевич «Ми не розлучалися з тобою, Україно».

Справді, вони там жили своєю Батьківщиною, тужили, мріяли. Не раз і сльоза скотилася на чужий поріг. «Це – скарб любові до України, який зберегли для нас емігранти. І щоб книги жили і працювали для нашої історії, в гімназії буде створено Музей унікальної книги – єдиний в Україні», – відкрила для присутніх плани гімназії Людмила Барановська.

Щиросердечної подяки заслуговують учні 6-А класу, які вміло і цікаво презентували видання, читали афоризми та рядки поезій з них. Гарно вписувались у літературне дійство пісні.

А на  стінах, мов би доповнюючи українське дійство, розкрились вишивані рушники відомої майстрині Ніни Габрилевич.

Переповнений враженнями і розумінням значимості цієї акції, не можу не висловити свою думку: презентацію повернених книг необхідно проводити на загальноміському рівні і озвучити в ЗМІ.

l

А на другий день ясне тепле Сонечко благословило випускників на святі останнього дзвоника на самостійний шлях в життя!

Лунають позивні, і завмирає серце: тривожиться. Все непросто – на Сході війна, а навколо руїна економічна. Як до щастя пробитися, чим народу прислужити?

Вітання, настанови, щирі слова і вальс  – все душевно, гарно і радісно. І хай вплітаються переживання – головне, щоб не було байдужості: «Будьте щасливі!”, – зичить Олена Вальчук, директор школи.

Виступаю і я, і у вінок вітань вплітаю притчу про щастя:

Шлях широкий прямує до небокраю. На ньому щастя лежить і хоче комусь прислужитися.

Ішов лінивий, не підняв – ліньки. Крокував гордий – оминув. Гординя не дозволила до землі вклонитися. Спішив злий, поглянув і спересердя вдарив ногою, щастя впало в траву та й загубилося.

Четвертий  плентався та не розпізнав, бо знань не вистачило.

І лише той, у кого в серці пульсувала любов Господня, не лінився, а працював і постійно вчився та був добрим, розпізнав своє щастя, підняв і був щасливим довіку.

То ж не легковажмо і не оминаймо своє щастя!

Звучить урочисто Гімн. Рука – на серці!

Надія і мрія злітають до неба разом із синьо-жовтими кульками. А я до юних сердець вписую поетичні  рядки:

Зима злетіла, і весна

Останнім дзвоником дзвенить.

Шкільна лінійка голосна,

І вальс в закоханість манить.

Стоїть в задумі рідна школа,

А в учнів радість на очах.

Ця мить не зітреться ніколи –

Відкритий до свободи шлях.

Доросла воля. Світла мрія 

Летить в незвідані світи.

О, Божа Матінко, Маріє,

Благослови цей шлях пройти!

Пройти із гідністю й не впасти,

Талант розкрити для добра,

Знайти й підняти своє щастя.

На старт! Вперед! Прийшла пора!

Останній дзвоник. Грає травень. 

Ясніють сині небеса.

Крокує юність – України слава,

Надія наша, гідність і краса!

Анатолій СЕМЕНЮК.

Кінець травня позначений своєрідним перегуком двох знакових подій. Це – урочисті заходи з приводу повернення праху Тараса Шевченка в Україну і презентація бібліотеки книг, які повернулися до рідного краю з далекої Америки.

Цією культурологічною акцією має гордитися не тільки ковельська гімназія, але й все місто. Акція відбулась завдяки активній і патріотичній позиції Олени Вальчук, директора гімназії, та невтомної  її сподвижниці Людмили Барановської.

Багато наших земляків, як відомо, через неможливість вижити в комуно-репресивній системі колишнього СРСР вимушено емігрували за кордон. Розсіялися по цілому світу і розцвіли літературними, науковими та благодійно-патріотичними талантами.

І ось вони, поза часом, через книги повертаються до рідного дому. Зворушливо!

Вистукує  серце: «Не вмре наша Україна, не загине».

Серед вітчизняних та закордонних видань: романи і повісті, історико-краєзнавчі і філософські праці, посібники з вивчення української мови та інших дисциплін. Є унікальні книги, яких в Україні до цих пір не було. Цінність їх збільшується, якщо на них є автографи авторів – наприклад, Ліни Костенко та інших. Зацікавлені познайомляться з маловідомими творами Івана Франка, Уласа Самчука та інших майстрів Слова.

Серед подвижників та ініціаторів благочинної акції такі відомі особистості, як Лідія та Марія Тарнавські, сестри Ірена та Анна Петріни, Емануїл та Анна Притули, Уляна Береза, наш земляк Петро Касянчук, священик, уродженець с. Калинівки, дід чоловіка Олени Вальчук. Увагу привертає об’ємна книга Марії Білоус-Гарасевич «Ми не розлучалися з тобою, Україно».

Справді, вони там жили своєю Батьківщиною, тужили, мріяли. Не раз і сльоза скотилася на чужий поріг. «Це – скарб любові до України, який зберегли для нас емігранти. І щоб книги жили і працювали для нашої історії, в гімназії буде створено Музей унікальної книги – єдиний в Україні», – відкрила для присутніх плани гімназії Людмила Барановська.

Щиросердечної подяки заслуговують учні 6-А класу, які вміло і цікаво презентували видання, читали афоризми та рядки поезій з них. Гарно вписувались у літературне дійство пісні.

А на  стінах, мов би доповнюючи українське дійство, розкрились вишивані рушники відомої майстрині Ніни Габрилевич.

Переповнений враженнями і розумінням значимості цієї акції, не можу не висловити свою думку: презентацію повернених книг необхідно проводити на загальноміському рівні і озвучити в ЗМІ.

ххх

А на другий день ясне тепле Сонечко благословило випускників на святі останнього дзвоника на самостійний шлях в життя!

Лунають позивні, і завмирає серце: тривожиться. Все непросто – на Сході війна, а навколо руїна економічна. Як до щастя пробитися, чим народу прислужити?

Вітання, настанови, щирі слова і вальс  – все душевно, гарно і радісно. І хай вплітаються переживання – головне, щоб не було байдужості: «Будьте щасливі!”, – зичить Олена Вальчук, директор школи.

Виступаю і я, і у вінок вітань вплітаю притчу про щастя:

Шлях широкий прямує до небокраю. На ньому щастя лежить і хоче комусь прислужитися.

Ішов лінивий, не підняв – ліньки. Крокував гордий – оминув. Гординя не дозволила до землі вклонитися. Спішив злий, поглянув і спересердя вдарив ногою, щастя впало в траву та й загубилося.

Четвертий  плентався та не розпізнав, бо знань не вистачило.

І лише той, у кого в серці пульсувала любов Господня, не лінився, а працював і постійно вчився та був добрим, розпізнав своє щастя, підняв і був щасливим довіку.

То ж не легковажмо і не оминаймо своє щастя!

Звучить урочисто Гімн. Рука – на серці!

Надія і мрія злітають до неба разом із синьо-жовтими кульками. А я до юних сердець вписую поетичні  рядки: