Повідомлення в номер / В пошуках істини

У "Вістях Ковельщини" 20 липня ц. р. було опубліковано інформацію під заголовком "Ніхто не забутий, ніщо не забуто" про перебування в м. Ковелі Сіми Шихман, яка з 1996 року мешкає в Ізраїлі, а до того жила у нашому місті. Вона під час зустрічі з міським головою Олегом Кіндером висловила своє бачення вирішення питання вшанування пам'яті розстріляних євреїв у роки Другої світової війни, побувала на території колишнього комбінату будівельних матеріалів, де зараз знаходяться  рештки надмогильних плит із старого єврейського кладовища.

Під час її перебування там, як ми повідомляли, був присутнім голова міськрайонної організації Національної спілки краєзнавців України Анатолій Семенюк. Сьогодні він ділиться своїми думками з приводу проблеми, яку порушила Сіма Шихман під час зустрічі з міським головою.

ххх

Чи спокійно почувається людська душа на небі? Можливо, дивиться вона на земну суєту і не розуміє, чому люди чубляться, сперечаються, діляться на віри при єдиному Богові? Чому пам'ять переосмислюють, а історію перелицьовують на свій  лад?

Та, попри все, цей світ прозріває і повертається до споконвічних витоків. Вектори цього руху спрямовані в русло істин, побудованих на правді, моральних чеснотах та добрі і… пам'яті.

ххх

Днями до нашого міста, як уже знають читачі газети, завітала поважна гостя, колишня ковельчанка пані Сіма Шихман. Вона є представником громади ковельських євреїв в Ізраїлі. Активна, діяльна і непосидюча жінка відкриває комірки пам'яті про трагічну долю своїх предків та їх вшанування.

Ми зустрілися на території колишнього комбінату будівельних матеріалів №1, де зберігаються залишки надгробків зі старовинного кладовища, яке було розташоване по вул. Володимирській. Побачене прикро вразило всіх присутніх. Надгробки, плити з написами на івриті справили враження зруйнованого війною міста. Не віриться, що ми, цивілізовані істоти ХХІ століття, змогли допустити ритуальний смітник із найсвятішого – нашої пам'яті. 

Але коли осмислиш  побачене, то розумієш, що це – похідна від загальної руїни. Бо і сам завод перетворився на руїну. Це наша спільна та загальна біда, від якої мусимо позбутися.

ххх

Доля євреїв Ковельщини так само, як і українців, не була солодкою, а навіть трагічною. Євреї в нашому місті селилися ще в ХVІ столітті. Перед Другою світовою у Ковелі мешкало їх майже 15 тисяч (половина населення міста). В Несухоїжах та Мельниці ця кількість сягала 80-90 відсотків.

Із тих тисяч сьогодні залишилися одиниці. Величезну їх кількість розстріляли фашисти. У цьому році минає 75 років з часів створення у Ковелі єврейського гето і початку жахливих розстрілів на Бахівській горі, в районі вул. Володимирської та інших місцях. Коли про це думаєш,  кров холоне в жилах.

l

Пані Сіма, переповнена емоціями, відверто ділиться наболілим:

– Весь цивілізований світ прозріває і вшановує загиблих у війнах як "своїх", так і "чужих". Впорядкування пам'ятних місць – це святий обов'язок нас, живих. Тут нема і не може бути поділу на євреїв, українців, грузинів чи білорусів.

Так вже сталося, що старовинне єврейське кладовище було зруйноване, а поруч побудований палац культури. У цьому немає чогось надзвичайного. Світова практика свідчить, що через 50 років після останнього захоронення і за певних умов цвинтар може бути ліквідований, а земля використана для потреб громади. Але ж і доброго тут мало. Такі акції потрібно робити цивілізовано. Сумно сприймати те, що бачимо тут.

Наша єврейська громада робила спроби, щоб останки з цвинтаря були перезахоронені в належному місці. Але сталося так, як сталося. Хочу наголосити, що місцева влада до цих непорозумінь не причетна. Я навіть виступала в деяких ЗМІ і наголошувала, що ні до ліквідації кладовища, ні до перевезення цих решток міський голова Олег Кіндер не має ніякого відношення. На мою думку, безпідставні також звинувачення міської влади у зневажанні пам'яті загиблих через те, що вона дозволяла встановлюватись там циркові шапіто. Хоч всім відомо, що артисти цирку розпочали свої виступи не сьогодні і не вчора, а значно раніше.

ххх

Мусимо ввести тебе, шановний читачу, як-то кажуть, в "тему". Насамперед, відкриємо деякі сторінки історії, які свідчать, що ліквідація єврейського кладовища відбувалася у 80-ті роки ХХ століття тодішньою комуно-атеїстичною владою. 

Так само в ті часи ліквідували історичне кладовище по вулиці Данила Галицького, де побудували виробничу базу житлово-експлуатаційної контори №2 (нинішнє РЖКП-2). 

Зникло із сучасної карти міста й кладовище в мікрорайоні ЗОШ № 6. Зруйновані рештки пам'ятників із кладовища, що по вул. Володимирській, без участі теперішньої влади перевезли на територію військової частини, що по вул. Володимирській, потім – у рембуддільницю, а далі на Бахівську гору і, нарешті, на територію вже згадуваного КБМ-1.

Нещодавно на окремих всеукраїнських телеканалах та  в інших засобах масової інформації прозвучали звинувачення на адресу міської влади, особисто О. Кіндера, яка дозволяла розміщення цирку на місці розстрілу двох  тисяч євреїв.

Ніхто серйозно не досліджував, не вивчав і не встановлював межі місця, де відбувалися ті жахливі події, а просто, як іноді буває у нашому житті, поширив неперевірену інформацію. Мовляв, ми  сказали і назвали винного, а ви розбирайтесь.

Не подумай, шановний читачу, що я виступаю адвокатом міського голови, хоч у недалекому минулому теж займав цю посаду. Але вважаю, що у будь-яких діях мають бути присутніми об'єктивність, тактовність і доказовість. 

Висловлю і свою думку з приводу того, чи могли нацисти вести масові розстріли біля дороги, якою рухається транспорт і люди.

Із свідчень старожилів вимальовується більш реальна картина – євреїв розстрілювали на так званих у народі  "окописьках", які знаходяться неподалік від палацу культури. Очевидці згадують, що німці привели жінок, чоловіків, дітей, виставили в шеренгу, а місцевих мешканців, які працювали на городах, прогнали геть. Свідки їм не потрібні були, адже знали, що коять злочин.

Про ці розстріли і захоронення розповідали і старожили навколишніх сіл, які до Ковеля йшли пішки біля цього трагічного місця. Можливо, є й інші свідчення.

ххх

Так чи інакше, питання залишається відкритим і потребує додаткових уточнень, досліджень, пошуку документів в архівах тощо. Очевидним лишається одне: пам'ять розстріляних людей має бути гідно вшанована. Так само повинно бути позначене пам'ятним знаком і старовинне кладовище по вул. Володимирській. Щодо виділення земельних ділянок для цього, то є готовність влади до плідної співпраці із ковельською єврейською громадою, представницею якої виступає Сіма Шихман.

Так сталося, що в реконструкції пам'ятника і будівництві меморіалу на Бахівській горі згадана єврейська громада участі з якихось причин не брала. А шкода! Як стверджує наша гостя, саме вони у 1995 році вели будівництво пам'ятника на Бахівській горі, де, за різними історичними джерелами, розстріляно до 18 тисяч євреїв.

Заради об'єктивності зазначимо, що зроблено багато для увіковічення пам'яті жертв війни. Чому сьогодні виникало  непорозуміння між активістами єврейського руху  пам'яті, куди дехто намагається “втягнути” місцеву владу, особисто мені незрозуміло.

Є більш відповідальне завдання – перезахоронити і впорядкувати  залишки історичного кладовища. Як голова міськрайонної організації краєзнавців, маю право висловити думку щодо місця перезахоронення, що збігається з пропозицією пані Сіми – Бахівська гора поруч з меморіалом відповідно із встановленням пам'ятного знака. Це ще більше підсилить значимість пам'ятного місця.

Щодо увіковічення пам'ятного місця розстрілу євреїв, то переконаний у тому, що тут має бути виважений підхід. Не виключено, що то може бути встановлення пам'ятного знака у березовому гаю біля могили поблизу промислово-економічного коледжу. З цим погоджується і Сіма Шихман.

В пошуках істини єврейська громада і влада (місцева районна і міська) та зацікавлені ковельчани, вірю, знайдуть правильне рішення.

Головне, щоб вогонь пам'яті освітлював дорогу до миру і порозуміння, а з трагічної історії ми робили правильні висновки.

Від редакції: ми готові надати слово й іншим читачам газети, які мають свої пропозиції з приводу порушеної проблеми.