Дружина, газета і я – єдина сім'я
Нещодавно один мій знайомий, людина хвалькувата і зазнайкувата, зневажливо кинув: "Вісті Ковельщини" я не читаю. Що в ній може бути цікавого? От "Експрес" чи "Факти" – це клас!".
Я пробував заперечити: "Якщо ти не читаєш, то звідки знаєш?".
Але співрозмовник був категоричний: "Раз кажу, значить знаю".
Я не став сперечатися, бо бачив: то – марна справа. Подібного типу людям нічого не докажеш, адже вони завжди праві; будь-яких заперечень не сприймають. Не будеш же ти цьому критикану на пальцях доказувати, що і в "Експресу", і у "Фактів" фінансові й творчі можливості журналістів набагато кращі, аніж в ковельських. Та й діапазон їх діяльності ширший як у загальноукраїнських видань.
Проте є у "Вістях Ковельщини" те, чого немає в інших виданнях – панорама місцевого життя в усіх його проявах – як позитивних, так і негативних. Беру до рук один з останніх номерів за 21 вересня. З інтересом прочитав документальний нарис про Президента ТзОВ "ВО "Ковельсільмаш", Заслуженого машинобудівника України Миколу Заікіна. Багато фактів з його трудової діяльності, особистого життя не знав до сьогодні.
Привернули увагу нотатки з прес-конференції голови Волинської обласної ради, лідера обласної організації УКРОПу Ігоря Палиці. Сказане ним в багатьох моментах було для мене своєрідним відкриттям. Видрукувала газета і мій творчий доробок, в якому порушено важливі духовно-філософські проблеми. Є цікаві матеріали про наших шановних ветеранів війни і праці, про відзначення Дня села в Поворську. Для поціновувачів літератури й мистецтва – вірші місцевих поетів, гумор від Віталія Лихобицького та інші цікаві речі (зокрема, розповідь про відомого українського мецената Івана Харитоненка, з якого новітнім олігархам варто було б брати приклад!).
А де наші земляки прочитали б про майбутню пенсійну реформу, зміни в тарифах "Ковельтепла", прийняті рішення міськвиконкому, як не у "Вістях"? Звідки б вони дізналися про роботу в обласній раді нашого земляка із Ситович, депутата Миколи Буліги? Не кажу вже про рекламу, оголошення, корисні поради, привітання іменинникам, програму телепередач і т. д., і т. п.
Висновок після ознайомлення із цим номером один: "Вісті Ковельщини" – газета для НАС і про НАС!
Оскільки слово "газета" – жіночого роду, то напрошується паралель із справами родинними. Уявімо собі на хвилину, що "міськрайонка" є членом сім'ї – ну, хоча б дружиною. Знаю чоловіків, для яких рідна жінка – "не така". Бачте, він у своєму просторі руху і постійного спілкування за день надивиться на стількох цікавих, молодих та красиво вимальованих, що вдома йому нудно.
А рідна дружина у домашньому халаті, який коліна голі закриває, емоцій не викликає, бо борщ ненаглядному варить. Де ж тут зіронька світла? І бурчить такий собі незадоволений, що борщ несмачний.
Так і місцеве видання хоче догодити кожному читачу, а ще й перчику і сметанки додати, гуморескою розвеселити, про шкільне або сільське свято розказати. Але комусь такий "борщ" не до смаку.
Несе газета 95 відсотків (а, може, й більше) позитиву для ковельчан, а разом з тим – корисної та вкрай необхідної інформації, навіть офіційної. Опонент же бурчить: подавай йому красуню-квітку в постіль, а на сніданок – солодкий коровай.
Не стримуючи емоцій, запитую: "Опоненте, а ти сам ідеальний, толерантний, мудрий? Що написав до газети цікавого? Ти задоволений телеящиком, де брехня політична та щоденна панорама новин про вбивства, автоаварії, пожежі і брудні чвари політиків? Ти волів би бачити такою місцеву газету?
Прозрій! Місцева преса – це зворотний зв'язок між владою і, зрештою, тобою. Підтримуй цей зв'язок.
І ще. Ти задумувався над тим, що підкуплена центральна преса (а є й деяка обласна), телеканали та інтернет – це вбивці твоєї свідомості? Вони не просто насичують негативною інформацією, а цинічно формують з тебе робота, раба, яким легко маніпулювати вищій політичній владі, олігархам та мільярдерам, котрі державу нашу ведуть до руїни".
Слабо?! Дай, Боже, прозріння!..
А думка розхвилювалась і нові аргументи читачу пропонує. В наступному році Ковель відзначатиме 500-ліття надання європейського (Магдебурзького) права і статусу міста селищу Ковлє. Скажіть, центральна преса буде висвітлювати цю подію? Ви праві: мало що прочитаємо і почуємо про своє рідне, найкраще у Європі місто. А ось наші "Вісті" вже сьогодні – в цій важливій темі. Перша листівка постукала у віконце: Віталій Лихобицький вірші про Ковель надіслав до редакції! І влада ковельська звернулася через газету до мешканців міста взяти участь у підготовці до свята.
Отож, шановний опоненте – критикане, прокинься від песимістичних ілюзій і, прийшовши додому, об'єктивно і з любов'ю поглянь на свою дружину та рідну газету.
Ти переконаєшся: вони – найкращі! Вони – об'єктивні, позитивні, є для твоєї душі своєрідним еліксиром свіжості.
Був би несправедливим, якби з тобою поглянув на один бік медалі.
На другому боці ти побачиш, що в області "Вісті Ковельщини" – одна з найкращих газет. Очільник видання, редактор Микола Вельма, Заслужений журналіст України, є майстерним публіцистом, статті якого викликають значний інтерес.
А ще сторінки газети відкриті для кожного з нас. Вмієш тримати перо в руках, маєш цікаву думку – пиши, звеселяй, квітчай свою газету.
Нарешті, журналістки "Вістей" – немов квіточки весняні: і красиві, і молоді, і мудрі, і професійні.
Слід зауважити, що в домі, де постійно присутня газета, сім'я міцніша і гармонійніша, більш освічена. Це доказаний факт.
Спасибі всім, хто підтримує рідну газету морально і матеріально!
Пошануймо Івана Смітюха, який для переможців конкурсу "Передплатіть і виграйте!" виділяє то борошно, то крупи, а, бувало, і бичка для господаря сільського. Так само щире подячне слово – Івану Потапчуку, який передплату дарує ветеранам та малозабезпеченим. І таких спонсорів багато. Отож, любіть, читайте газету! Засвідчую, що дружина, газета і я – це одна сім'я. Заздріть: ми передплатили "Вісті" і найбільше знаємо про свій край.
Тож нехай промінь інформації б'є і у Ваше серце!
Анатолій СЕМЕНЮК,
член Національної спілки журналістів України, громадський дописувач "Вістей Ковельщини".
Нещодавно один мій знайомий, людина хвалькувата і зазнайкувата, зневажливо кинув: "Вісті Ковельщини" я не читаю. Що в ній може бути цікавого? От "Експрес" чи "Факти" – це клас!".
Я пробував заперечити: "Якщо ти не читаєш, то звідки знаєш?".
Але співрозмовник був категоричний: "Раз кажу, значить знаю".
Я не став сперечатися, бо бачив: то – марна справа. Подібного типу людям нічого не докажеш, адже вони завжди праві; будь-яких заперечень не сприймають. Не будеш же ти цьому критикану на пальцях доказувати, що і в "Експресу", і у "Фактів" фінансові й творчі можливості журналістів набагато кращі, аніж в ковельських. Та й діапазон їх діяльності ширший як у загальноукраїнських видань.
Проте є у "Вістях Ковельщини" те, чого немає в інших виданнях – панорама місцевого життя в усіх його проявах – як позитивних, так і негативних. Беру до рук один з останніх номерів за 21 вересня. З інтересом прочитав документальний нарис про Президента ТзОВ "ВО "Ковельсільмаш", Заслуженого машинобудівника України Миколу Заікіна. Багато фактів з його трудової діяльності, особистого життя не знав до сьогодні.
Привернули увагу нотатки з прес-конференції голови Волинської обласної ради, лідера обласної організації УКРОПу Ігоря Палиці. Сказане ним в багатьох моментах було для мене своєрідним відкриттям. Видрукувала газета і мій творчий доробок, в якому порушено важливі духовно-філософські проблеми. Є цікаві матеріали про наших шановних ветеранів війни і праці, про відзначення Дня села в Поворську. Для поціновувачів літератури й мистецтва – вірші місцевих поетів, гумор від Віталія Лихобицького та інші цікаві речі (зокрема, розповідь про відомого українського мецената Івана Харитоненка, з якого новітнім олігархам варто було б брати приклад!).
А де наші земляки прочитали б про майбутню пенсійну реформу, зміни в тарифах "Ковельтепла", прийняті рішення міськвиконкому, як не у "Вістях"? Звідки б вони дізналися про роботу в обласній раді нашого земляка із Ситович, депутата Миколи Буліги? Не кажу вже про рекламу, оголошення, корисні поради, привітання іменинникам, програму телепередач і т. д., і т. п.
Висновок після ознайомлення із цим номером один: "Вісті Ковельщини" – газета для НАС і про НАС!
Оскільки слово "газета" – жіночого роду, то напрошується паралель із справами родинними. Уявімо собі на хвилину, що "міськрайонка" є членом сім'ї – ну, хоча б дружиною. Знаю чоловіків, для яких рідна жінка – "не така". Бачте, він у своєму просторі руху і постійного спілкування за день надивиться на стількох цікавих, молодих та красиво вимальованих, що вдома йому нудно.
А рідна дружина у домашньому халаті, який коліна голі закриває, емоцій не викликає, бо борщ ненаглядному варить. Де ж тут зіронька світла? І бурчить такий собі незадоволений, що борщ несмачний.
Так і місцеве видання хоче догодити кожному читачу, а ще й перчику і сметанки додати, гуморескою розвеселити, про шкільне або сільське свято розказати. Але комусь такий "борщ" не до смаку.
Несе газета 95 відсотків (а, може, й більше) позитиву для ковельчан, а разом з тим – корисної та вкрай необхідної інформації, навіть офіційної. Опонент же бурчить: подавай йому красуню-квітку в постіль, а на сніданок – солодкий коровай.
Не стримуючи емоцій, запитую: "Опоненте, а ти сам ідеальний, толерантний, мудрий? Що написав до газети цікавого? Ти задоволений телеящиком, де брехня політична та щоденна панорама новин про вбивства, автоаварії, пожежі і брудні чвари політиків? Ти волів би бачити такою місцеву газету?
Прозрій! Місцева преса – це зворотний зв'язок між владою і, зрештою, тобою. Підтримуй цей зв'язок.
І ще. Ти задумувався над тим, що підкуплена центральна преса (а є й деяка обласна), телеканали та інтернет – це вбивці твоєї свідомості? Вони не просто насичують негативною інформацією, а цинічно формують з тебе робота, раба, яким легко маніпулювати вищій політичній владі, олігархам та мільярдерам, котрі державу нашу ведуть до руїни".
Слабо?! Дай, Боже, прозріння!..
А думка розхвилювалась і нові аргументи читачу пропонує. В наступному році Ковель відзначатиме 500-ліття надання європейського (Магдебурзького) права і статусу міста селищу Ковлє. Скажіть, центральна преса буде висвітлювати цю подію? Ви праві: мало що прочитаємо і почуємо про своє рідне, найкраще у Європі місто. А ось наші "Вісті" вже сьогодні – в цій важливій темі. Перша листівка постукала у віконце: Віталій Лихобицький вірші про Ковель надіслав до редакції! І влада ковельська звернулася через газету до мешканців міста взяти участь у підготовці до свята.
Отож, шановний опоненте – критикане, прокинься від песимістичних ілюзій і, прийшовши додому, об'єктивно і з любов'ю поглянь на свою дружину та рідну газету.
Ти переконаєшся: вони – найкращі! Вони – об'єктивні, позитивні, є для твоєї душі своєрідним еліксиром свіжості.
Був би несправедливим, якби з тобою поглянув на один бік медалі.
На другому боці ти побачиш, що в області "Вісті Ковельщини" – одна з найкращих газет. Очільник видання, редактор Микола Вельма, Заслужений журналіст України, є майстерним публіцистом, статті якого викликають значний інтерес.
А ще сторінки газети відкриті для кожного з нас. Вмієш тримати перо в руках, маєш цікаву думку – пиши, звеселяй, квітчай свою газету.
Нарешті, журналістки "Вістей" – немов квіточки весняні: і красиві, і молоді, і мудрі, і професійні.
Слід зауважити, що в домі, де постійно присутня газета, сім'я міцніша і гармонійніша, більш освічена. Це доказаний факт.
Спасибі всім, хто підтримує рідну газету морально і матеріально!
Пошануймо Івана Смітюха, який для переможців конкурсу "Передплатіть і виграйте!" виділяє то борошно, то крупи, а, бувало, і бичка для господаря сільського. Так само щире подячне слово – Івану Потапчуку, який передплату дарує ветеранам та малозабезпеченим. І таких спонсорів багато. Отож, любіть, читайте газету! Засвідчую, що дружина, газета і я – це одна сім'я. Заздріть: ми передплатили "Вісті" і найбільше знаємо про свій край.
Тож нехай промінь інформації б'є і у Ваше серце!
Анатолій СЕМЕНЮК, член Національної спілки журналістів України, громадський дописувач "Вістей Ковельщини".
Залишити коментар