Повідомлення в номер / Королева Бона в історії Ковеля

і наслідки

Королева Бона  Сфорца д'Арагона добре розуміла, що основою зміцнення влади є економіка. Регулюючи  розміри податків та зборів, стабілізуючи основу економічних стосунків, вона дала змогу розвиватися ремісництву, торгівлі, що позитивно вплинуло на економіку королівства.

Зацікавленість доходами від господарки була не випадковою, адже доходи йшли не тільки до королівської казни, але й збагачували її саму. До того ж, Бона Сфорца успішно займалася торгівлею. Відомо, що у 1541 році (та й в інші роки), вона експортувала до Гданська (через Устилуг) збіжжя.

Особливо вагомий внесок Бони в проведенні земельної реформи. Королева запровадила новий порядок – вести строгий письмовий (!) облік засіяного і зібраного врожаю. Як зазначає дослідниця історії М. Богуцька: "Вона любила про все знати, все мати, заключене в реєстрах, рахунках – від зібраних врожаїв аж про кількість риби в належних їй ставках".

Всередині ХVІ ст. проведено "волочну реформу", якою регулювався розмір землі у селян і бояр, а разом з тим – плата за неї.  Повітові поборці перевіряли правдивість реєстрів, а довірені шляхтичі збирали податки з підданих за списками.

Королева Бона за час свого "царювання" виростила цілий штаб підприємливих діячів (менеджерів), що регулювали аграрне виробництво і вели жорсткий контроль за цим.

Реформа торкнулася не тільки аграрного сектора. Так, в середині XVI століття на Ковельщині виникає унікальна структура господарювання. Ремісники сіл об'єднувалися у війтівства. Таких об'єднань було 5 – Мощенське, Миляновицьке, Заріцьке, Вижовське та Поліське. До Мощенського входили ремісники сіл Мощеної, Дубового, Вербки, Гойшина, Облап, Довгоносів.

Проте "волочна реформа" реформа мала і свої недоліки. Наприклад, у селі Мощеній на час реформи було зареєстровано 50 волок землі, з яких збирали  чиншу 13 флоринів, 10 грошей за рік. На час люстрації 1663 року їх лишилося всього 8. Причина відома: непомірна плата за землю змушувала власників відмовлятися від неї.

У 1543 році королева Бона шляхом обміну із Василем Сангушком отримує маєток Ковельський. Вона призначає старостою міста Богдана Семашка, який мав дбати про порядок і про доходи. Регулюючи податки й збори, вона дає поштовх для активного розвитку економічних стосунків. Наприклад, королева відмінила мито на ввезення товару (мостове), тим самим заохочуючи розвиток торгівлі.

Разом з тим видала грамоту, яка захищала простих людей: "Коли тамошні  ремісники будуть робити, що-небудь на твої потреби і слуг потреби твоїх, щоб бись платив їм по справедливому…(!); коли різники ковельські будуть купувати худобу, вівці, кози на заріз, накажи, щоб десятники, війти ніякого мита не брали".

Старостам приписувалося "не чинити кривди і гніту міщанам" і не породжувати такими діями скарг до короля.

І ще цікаві нововведення королеви Бони. Бургомістр і єврейський равин звільнялися від податків. Стимулюючи ремісництво, євреї та міщани мали обов'язково відпрацьовувати на роботах з благоустрою міста – таких, як облаштування огорож, осушення, благоустрій вулиць і т. д., і т. п. Проте староста не мав права використовувати робочу силу для задоволення власних потреб безоплатно.

Як бачимо, королева Бона була успішним економістом та управлінцем-реформатором. Королева збагачувалась – місто розвивалось, а заодно покращувалося життя ковельчан.

Духовність – 

це теж політика

Ставлення королеви до духовності та віри в Бога має свою особливість. Польські історики наголошують, що Бона де Сфорца була прибічницею католицизму. Немає сенсу сперечатися, бо й насправді, будучи королевою Польщі, по-інакшому не могло й бути. Але відомо, що до неї приїжджали з Італії з різними місіями і лютерани, і протестанти. Важливо, що вона лояльно та із розумінням ставилася до православ'я і підтримувала його.

У 1551 році ковельському костелу надано привілей у вигляді матеріальної (грошової) допомоги. Ксьондзу призначили річну пенсію в розмірі 10 кіп литовських грошей. Костел отримав 2 поля і дозвіл на вільний помол борошна у міському млині.

У наказі королеви Бони від 1549 року знаходимо згадку про те, що на вільне місце священика Свято-Благовіщенської церкви призначається ієрей Михайло. Маємо відомості і про Свято-Воскресенський собор. Грамотою королеви Бони на основі клопотання старости ковельського Богдана Семашка настоятелем храму у тому ж 1549 році  призначається Олексій Трішниця.

Для запобігання національним та релігійним протистоянням євреї мали селитися окремо: "Заборонено жидам будуватися поміж християнами, а приписується жити на окремій вулиці" (М. Іванішев). Відомо, що така вулиця існувала в "старому" місті – район теперішньої сьомої школи. Іншим наказом королеви євреям дозволялося мати свій суд, але коли виникали спори, справи розглядалися у замковому суді, де в присутності представника єврейської громади приймали остаточне рішення.

Читачу, мабуть, цікаво знати, як виконувалися накази королеви? Показовим є приклад, який стався із кременецьким війтом. Той, ігноруючи накази, використовував казенні гроші не на потреби міста, а на власні.

Цей інцидент розглядала комісія уповноважених, призначена самою королевою. "Корупціонер" був жорстоко покараний і вигнаний із міста. Повчальна історія і для нас, теперішніх.

З таких мікрокрупинок історичних подій та фактів складалася наша минувшина, у якій Ковель ставав європейським демократичним містом.

Все можуть королеви?

Велика політика може увінчатися перемогою лише за умови, коли ті чи інші партії розігруються впливовими особистостями, і їхні вектори руху спрямовані в одному напрямку.

З народженням сина Августа амбітна королева розробляє план домогтися для нього польської корони (як відомо, другий син Ольбрахт помер дитиною). У тому нестабільному політичному просторі втілити в життя згаданий план було проблематично. На підставі тодішніх діючих законів король обирався сеймом, а коронація відбувалася на великокнязівському з'їзді.

Королева розуміла, що зміцнення династії та реалізація її проекту можливі за умов ослаблення державного і церковного союзу. Тому вона зміцнює своє ставлення до церковної політики – під одним дахом існувати католики і православні не можуть. Вона заохочує шляхту своїми економічними  наказами, приваблюючи її на свій бік. Вміло прихиляє до себе троцького воєводу Ольбрахта Гіштольда і добивається рішення, за яким у випадку смерті батька Август Жігмонт стає великим князем. 

Їй сприяє доля – помирає великий князь Мазовії Януш. Королева Бона, не задумуючись, стає на бік мазовецької шляхти, яка вимагала відокремлення провінції під управління Августа. І хоч сейм примусив приєднати Мазовію до Польщі, Августа Жигмонта проголошують у 1526 році великим князем Литовським.

Розділяй і владарюй – переможна політика королеви. У 1529 році Августа Жигмонта без перешкод обирають королем Польщі. Проте поспішність призвела до ігнорування закону, який передбачав коронацію на великокнязівському з'їзді, а не в сеймі. Шляхта запротестувала. Мали місце побоювання, що порушення одного Закону потягне за собою інші порушення, що стосується шляхти. Тому король і королева пішли на поступки, і повторна коронація відбулася згідно із встановленими правилами.

За цими політичними та великодержавними іграми Бона  Сфорца д'Арагона не забувала і про зміцнення та захист своїх володінь. Окремі історики стверджують, що вона бувала у Кременецькому маєтку (навколо цих візитів з'явилося багато "чорних" легенд, переповідати які немає сенсу). А реальність інша: вона вимагала укріплення замку. Для оборони від нашестя ворога надала 29 (!) гармат і навіть запровадила там нову осучаснену стратегію оборони. Знаємо, що королева цікавилася у старости Б. Семашка надійністю оборони ковельського замку.

l

Всьому є початок і всьому є кінець. "Золотий вік" королеви Бони майнув, залишивши яскравий слід зірки і разом з тим сірі плями на політичному широкому шляху.

За однією із версій, виїжджаючи у 1556 році до Італії, Бона прихопила із собою скарбницю у сумі 490 тисяч дукатів. Ці величезні кошти, в кінцевому результаті, після смерті Бони перейшли до неаполітанського короля Філіпа ІІ. Марно польський двір намагався їх повернути.

Відійшла у засвіти королева Бона Сфорца д'Арагона  19 листопада 1557 року. Існує версія що її отруїли, на тему чого відомий художник Ян Матейко написав картину. Похована (дуже скромно) у базиліці Св. Миколая в Барі.

Навколо особи королеви Бони навіть після її смерті з'явилося багато легенд, переказів, чуток. Нічого дивного у цьому немає, бо чим відоміша людина, тим більше про неї говорять і пишуть. Для нас важливий її внесок у розвиток місцевого самоврядування у Ковелі та інших містах нашого краю, зближення з культурою, традиціями європейського Заходу – все те, до чого ми прагнемо сьогодні.

Анатолій СЕМЕНЮК,

голова міськрайорганізації Національної спілки краєзнавців України.

Королева Бона  Сфорца д'Арагона добре розуміла, що основою зміцнення влади є економіка. Регулюючи  розміри податків та зборів, стабілізуючи основу економічних стосунків, вона дала змогу розвиватися ремісництву, торгівлі, що позитивно вплинуло на економіку королівства.

Зацікавленість доходами від господарки була не випадковою, адже доходи йшли не тільки до королівської казни, але й збагачували її саму. До того ж, Бона Сфорца успішно займалася торгівлею. Відомо, що у 1541 році (та й в інші роки), вона експортувала до Гданська (через Устилуг) збіжжя.

Особливо вагомий внесок Бони в проведенні земельної реформи. Королева запровадила новий порядок – вести строгий письмовий (!) облік засіяного і зібраного врожаю. Як зазначає дослідниця історії М. Богуцька: "Вона любила про все знати, все мати, заключене в реєстрах, рахунках – від зібраних врожаїв аж про кількість риби в належних їй ставках".

Всередині ХVІ ст. проведено "волочну реформу", якою регулювався розмір землі у селян і бояр, а разом з тим – плата за неї.  Повітові поборці перевіряли правдивість реєстрів, а довірені шляхтичі збирали податки з підданих за списками.

Королева Бона за час свого "царювання" виростила цілий штаб підприємливих діячів (менеджерів), що регулювали аграрне виробництво і вели жорсткий контроль за цим.

Реформа торкнулася не тільки аграрного сектора. Так, в середині XVI століття на Ковельщині виникає унікальна структура господарювання. Ремісники сіл об'єднувалися у війтівства. Таких об'єднань було 5 – Мощенське, Миляновицьке, Заріцьке, Вижовське та Поліське. До Мощенського входили ремісники сіл Мощеної, Дубового, Вербки, Гойшина, Облап, Довгоносів.

Проте "волочна реформа" реформа мала і свої недоліки. Наприклад, у селі Мощеній на час реформи було зареєстровано 50 волок землі, з яких збирали  чиншу 13 флоринів, 10 грошей за рік. На час люстрації 1663 року їх лишилося всього 8. Причина відома: непомірна плата за землю змушувала власників відмовлятися від неї.

У 1543 році королева Бона шляхом обміну із Василем Сангушком отримує маєток Ковельський. Вона призначає старостою міста Богдана Семашка, який мав дбати про порядок і про доходи. Регулюючи податки й збори, вона дає поштовх для активного розвитку економічних стосунків. Наприклад, королева відмінила мито на ввезення товару (мостове), тим самим заохочуючи розвиток торгівлі.

Разом з тим видала грамоту, яка захищала простих людей: "Коли тамошні  ремісники будуть робити, що-небудь на твої потреби і слуг потреби твоїх, щоб бись платив їм по справедливому…(!); коли різники ковельські будуть купувати худобу, вівці, кози на заріз, накажи, щоб десятники, війти ніякого мита не брали".

Старостам приписувалося "не чинити кривди і гніту міщанам" і не породжувати такими діями скарг до короля.

І ще цікаві нововведення королеви Бони. Бургомістр і єврейський равин звільнялися від податків. Стимулюючи ремісництво, євреї та міщани мали обов'язково відпрацьовувати на роботах з благоустрою міста – таких, як облаштування огорож, осушення, благоустрій вулиць і т. д., і т. п. Проте староста не мав права використовувати робочу силу для задоволення власних потреб безоплатно.

Як бачимо, королева Бона була успішним економістом та управлінцем-реформатором. Королева збагачувалась – місто розвивалось, а заодно покращувалося життя ковельчан.

Ставлення королеви до духовності та віри в Бога має свою особливість. Польські історики наголошують, що Бона де Сфорца була прибічницею католицизму. Немає сенсу сперечатися, бо й насправді, будучи королевою Польщі, по-інакшому не могло й бути. Але відомо, що до неї приїжджали з Італії з різними місіями і лютерани, і протестанти. Важливо, що вона лояльно та із розумінням ставилася до православ'я і підтримувала його.

У 1551 році ковельському костелу надано привілей у вигляді матеріальної (грошової) допомоги. Ксьондзу призначили річну пенсію в розмірі 10 кіп литовських грошей. Костел отримав 2 поля і дозвіл на вільний помол борошна у міському млині.

У наказі королеви Бони від 1549 року знаходимо згадку про те, що на вільне місце священика Свято-Благовіщенської церкви призначається ієрей Михайло. Маємо відомості і про Свято-Воскресенський собор. Грамотою королеви Бони на основі клопотання старости ковельського Богдана Семашка настоятелем храму у тому ж 1549 році  призначається Олексій Трішниця.

Для запобігання національним та релігійним протистоянням євреї мали селитися окремо: "Заборонено жидам будуватися поміж християнами, а приписується жити на окремій вулиці" (М. Іванішев). Відомо, що така вулиця існувала в "старому" місті – район теперішньої сьомої школи. Іншим наказом королеви євреям дозволялося мати свій суд, але коли виникали спори, справи розглядалися у замковому суді, де в присутності представника єврейської громади приймали остаточне рішення.

Читачу, мабуть, цікаво знати, як виконувалися накази королеви? Показовим є приклад, який стався із кременецьким війтом. Той, ігноруючи накази, використовував казенні гроші не на потреби міста, а на власні.

Цей інцидент розглядала комісія уповноважених, призначена самою королевою. "Корупціонер" був жорстоко покараний і вигнаний із міста. Повчальна історія і для нас, теперішніх.

З таких мікрокрупинок історичних подій та фактів складалася наша минувшина, у якій Ковель ставав європейським демократичним містом.

Велика політика може увінчатися перемогою лише за умови, коли ті чи інші партії розігруються впливовими особистостями, і їхні вектори руху спрямовані в одному напрямку.

З народженням сина Августа амбітна королева розробляє план домогтися для нього польської корони (як відомо, другий син Ольбрахт помер дитиною). У тому нестабільному політичному просторі втілити в життя згаданий план було проблематично. На підставі тодішніх діючих законів король обирався сеймом, а коронація відбувалася на великокнязівському з'їзді.

Королева розуміла, що зміцнення династії та реалізація її проекту можливі за умов ослаблення державного і церковного союзу. Тому вона зміцнює своє ставлення до церковної політики – під одним дахом існувати католики і православні не можуть. Вона заохочує шляхту своїми економічними  наказами, приваблюючи її на свій бік. Вміло прихиляє до себе троцького воєводу Ольбрахта Гіштольда і добивається рішення, за яким у випадку смерті батька Август Жігмонт стає великим князем. 

Їй сприяє доля – помирає великий князь Мазовії Януш. Королева Бона, не задумуючись, стає на бік мазовецької шляхти, яка вимагала відокремлення провінції під управління Августа. І хоч сейм примусив приєднати Мазовію до Польщі, Августа Жигмонта проголошують у 1526 році великим князем Литовським.

Розділяй і владарюй – переможна політика королеви. У 1529 році Августа Жигмонта без перешкод обирають королем Польщі. Проте поспішність призвела до ігнорування закону, який передбачав коронацію на великокнязівському з'їзді, а не в сеймі. Шляхта запротестувала. Мали місце побоювання, що порушення одного Закону потягне за собою інші порушення, що стосується шляхти. Тому король і королева пішли на поступки, і повторна коронація відбулася згідно із встановленими правилами.

За цими політичними та великодержавними іграми Бона  Сфорца д'Арагона не забувала і про зміцнення та захист своїх володінь. Окремі історики стверджують, що вона бувала у Кременецькому маєтку (навколо цих візитів з'явилося багато "чорних" легенд, переповідати які немає сенсу). А реальність інша: вона вимагала укріплення замку. Для оборони від нашестя ворога надала 29 (!) гармат і навіть запровадила там нову осучаснену стратегію оборони. Знаємо, що королева цікавилася у старости Б. Семашка надійністю оборони ковельського замку.

ххх

Всьому є початок і всьому є кінець. "Золотий вік" королеви Бони майнув, залишивши яскравий слід зірки і разом з тим сірі плями на політичному широкому шляху.

За однією із версій, виїжджаючи у 1556 році до Італії, Бона прихопила із собою скарбницю у сумі 490 тисяч дукатів. Ці величезні кошти, в кінцевому результаті, після смерті Бони перейшли до неаполітанського короля Філіпа ІІ. Марно польський двір намагався їх повернути.

Відійшла у засвіти королева Бона Сфорца д'Арагона  19 листопада 1557 року. Існує версія що її отруїли, на тему чого відомий художник Ян Матейко написав картину. Похована (дуже скромно) у базиліці Св. Миколая в Барі.

Навколо особи королеви Бони навіть після її смерті з'явилося багато легенд, переказів, чуток. Нічого дивного у цьому немає, бо чим відоміша людина, тим більше про неї говорять і пишуть. Для нас важливий її внесок у розвиток місцевого самоврядування у Ковелі та інших містах нашого краю, зближення з культурою, традиціями європейського Заходу – все те, до чого ми прагнемо сьогодні.