Повідомлення в номер / Летіть переможно, високо!

Нарешті! Посеред буденної сірості, хмурих осінніх днів, позначених тривогою війни, у соціально-політичному просторі Ковеля сяйнув промінчик Сонця. То – промінчик надії і гордості за наше юне покоління. Той промінчик – це конкурс "Юна українка".

Читача  заспокою: це не теле-шоу "Міс світу", де головною звабою виступає оголене тіло, а ролі визначають кількістю грошей. Наші юні конкурсантки презентували себе в тій площині, де висвітлюються грані таланту, інтелекту, ерудиції, знання української символіки, артистизму і, звичайно, наймилішої у світі української краси.

Переповнений глядацький зал Палацу учнівської молоді імені Івана Франка то тамував подих, затихаючи, то від душі сміявся, а то шаленів голосною підтримкою своїх "міс".

Признаюся, як член журі, що не раз був розгублений: як оцінити ту чи іншу конкурсантку, настільки виступи були підготовленими, цікавими, а імпровізація в тій чи інший сценці робила їх захоплюючими  та неповторними.

Не раз почуєш: "Наша школа не така".

Цей конкурс ще раз показав, що наша школа в головних аспектах не гірша хваленої європейської, а навіть краща. 

У кожної претендентки – неабиякий скарб перемог у Всеукраїнських та Міжнародних конкурсах, олімпіадах та різноманітних інтелектуальних змаганнях. Кожна захоплюється позашкільною справою: співом, музикою, танцем, спортом. Кожна невтомно поглиблює свої знання з предметів, які знадобляться для майбутньої професії.

Тішить і те, що у юнок живе у серці Україна. Вони обізнані в українських священних символах, знають, що несе у собі вишиванка, вінок, калина, верба, або хлібина.

Конкурсанти у свої відповіді-розповіді вміло вплітали давні легенди та перекази.

Наголошу, що боротьба за найкращу українку-ковельчанку не зводилась до теоретичних викладів, а підкріплювалась практичними завданнями. Ти українка? А чи вмієш заплести дівочу косу своїй подрузі?

На сцені відбулося диво: дівчата, яким зробили зачіски з косою,  сяйнули тією давньою, первозданою, незайманою красою.

Та найзахоплююче чекало попереду. Домашнє завдання передбачало відтворення сцен української класики. Як мовиться, знімаю шапку і схиляю голову в пошані перед конкурсантками, їхніми наставниками і аматорами із груп підтримки, задіяних у "другорядних" ролях.

Ожила, заіскрилась українством сцена. "Кайдашева сім'я", "Лісова пісня", "Наталка Полтавка", "За двома зайцями", "Баба Параска і баба Палажка", "Мартин Боруля" немов би  виринули із туману давнини і сяйнули своїми незбагненними колоритами, звичаями і традиціями. Імпровізуючи, конкурсантки вміло осучаснювали той чи інший сюжет. Гра на сцені ще раз підтвердила незаперечну істину: талант і праця крокують у переможній парі.

Три години, немов три хвилини, майнули перед очима. А це значить – високий клас.

Важко було визначити переможницю. Вінок королеви – "Юна українка" – виборола Вікторія Тітчук (НВК № 13-колегіум). Щиро вітаємо! Молодець! Так тримати!

Всього 0,5 бала поступилася переможниці Оля Бойчук (ЗОШ № 1), яка зайняла друге почесне місце.

Нелегко було визначити "бронзових" призерок. Тому на третю сходинку заслужено піднялись Софія Ліпич (міська гімназія) та Марійка Орел (ЗОШ №8). Почесними грамотами за участь в конкурсі нагороджені: Вікторія  Клокова (ЗОШ № 12), Ангеліна Місюра (ЗОШ № 5), Олександра Кравчик (ЗОШ № 9)  та Вікторія Кравчик (ЗОШ № 10).

До моральних нагород доречно долучилися подарункові "Сертифікати" від Сім'ї ресторанів "Класік", за що – загальноміське щиросердечне "спасибі"!

Слід щире слово подяки висловити відділу сім'ї, молоді та спорту міськвиконкому (Н. О. Шум) та методистам ПУМу (Т. В. Середюк) за високопрофесійну організацію змагань (точніше –свята).

Від душі привітала учасників конкурсу і переможців Віра Федосюк, секретар міської ради, голова журі. Приємно, що влада – із юними і красою!

І я не стримуюсь, і цим юним, зарядженим творчим вогнем, обдарованим божественною внутрішньою і зовнішньою красою, таким милим, висловлюю своє сивочоле напутнє слово:

Летіть, наші юні таланти,

Летіть переможно, високо!

Вам – Україну над світом 

підняти.

Лиш хай у душі не

 поселиться спокій!

Анатолій СЕМЕНЮК.

Нарешті! Посеред буденної сірості, хмурих осінніх днів, позначених тривогою війни, у соціально-політичному просторі Ковеля сяйнув промінчик Сонця. То – промінчик надії і гордості за наше юне покоління. Той промінчик – це конкурс "Юна українка".

Читача  заспокою: це не теле-шоу "Міс світу", де головною звабою виступає оголене тіло, а ролі визначають кількістю грошей. Наші юні конкурсантки презентували себе в тій площині, де висвітлюються грані таланту, інтелекту, ерудиції, знання української символіки, артистизму і, звичайно, наймилішої у світі української краси.

Переповнений глядацький зал Палацу учнівської молоді імені Івана Франка то тамував подих, затихаючи, то від душі сміявся, а то шаленів голосною підтримкою своїх "міс".

Признаюся, як член журі, що не раз був розгублений: як оцінити ту чи іншу конкурсантку, настільки виступи були підготовленими, цікавими, а імпровізація в тій чи інший сценці робила їх захоплюючими  та неповторними.

Не раз почуєш: "Наша школа не така".

Цей конкурс ще раз показав, що наша школа в головних аспектах не гірша хваленої європейської, а навіть краща. 

У кожної претендентки – неабиякий скарб перемог у Всеукраїнських та Міжнародних конкурсах, олімпіадах та різноманітних інтелектуальних змаганнях. Кожна захоплюється позашкільною справою: співом, музикою, танцем, спортом. Кожна невтомно поглиблює свої знання з предметів, які знадобляться для майбутньої професії.

Тішить і те, що у юнок живе у серці Україна. Вони обізнані в українських священних символах, знають, що несе у собі вишиванка, вінок, калина, верба, або хлібина.

Конкурсанти у свої відповіді-розповіді вміло вплітали давні легенди та перекази.

Наголошу, що боротьба за найкращу українку-ковельчанку не зводилась до теоретичних викладів, а підкріплювалась практичними завданнями. Ти українка? А чи вмієш заплести дівочу косу своїй подрузі?

На сцені відбулося диво: дівчата, яким зробили зачіски з косою,  сяйнули тією давньою, первозданою, незайманою красою.

 Та найзахоплююче чекало попереду. Домашнє завдання передбачало відтворення сцен української класики. Як мовиться, знімаю шапку і схиляю голову в пошані перед конкурсантками, їхніми наставниками і аматорами із груп підтримки, задіяних у "другорядних" ролях.

Ожила, заіскрилась українством сцена. "Кайдашева сім'я", "Лісова пісня", "Наталка Полтавка", "За двома зайцями", "Баба Параска і баба Палажка", "Мартин Боруля" немов би  виринули із туману давнини і сяйнули своїми незбагненними колоритами, звичаями і традиціями. Імпровізуючи, конкурсантки вміло осучаснювали той чи інший сюжет. Гра на сцені ще раз підтвердила незаперечну істину: талант і праця крокують у переможній парі.

Три години, немов три хвилини, майнули перед очима. А це значить – високий клас.

Важко було визначити переможницю. Вінок королеви – "Юна українка" – виборола Вікторія Тітчук (НВК № 13-колегіум). Щиро вітаємо! Молодець! Так тримати!

Всього 0,5 бала поступилася переможниці Оля Бойчук (ЗОШ № 1), яка зайняла друге почесне місце.

Нелегко було визначити "бронзових" призерок. Тому на третю сходинку заслужено піднялись Софія Ліпич (міська гімназія) таМарійка Орел (ЗОШ №8). Почесними грамотами за участь в конкурсі нагороджені: Вікторія  Клокова (ЗОШ № 12), Ангеліна Місюра (ЗОШ № 5), Олександра Кравчик (ЗОШ № 9)  та Вікторія Кравчик (ЗОШ № 10).

До моральних нагород доречно долучилися подарункові "Сертифікати" від Сім'ї ресторанів "Класік", за що – загальноміське щиросердечне "спасибі"!

Слід щире слово подяки висловити відділу сім'ї, молоді та спорту міськвиконкому (Н. О. Шум) та методистам ПУМу (Т. В. Середюк) за високопрофесійну організацію змагань (точніше –свята).

Від душі привітала учасників конкурсу і переможців Віра Федосюк, секретар міської ради, голова журі. Приємно, що влада – із юними і красою!

І я не стримуюсь, і цим юним, зарядженим творчим вогнем, обдарованим божественною внутрішньою і зовнішньою красою, таким милим, висловлюю своє сивочоле напутнє слово: