У вирі валютних "танців"
Традиційно українці звикли відзначати новорічні свята з гарним настроєм, веселою компанією та, як кажуть, з розмахом. Щоб з подарунками, у дружньому та родинному колі за щедро накритим столом.
Однак цьогоріч багатьом довелося відмовитись від звичних гучних застіль і святкувати скромно або не святкувати зовсім. Святкові дні підпсували раптові стрибки долара, бо довелося зі страхом спостерігати за падінням національної валюти: "зелений" перескочив позначку 29. Кому ж, як не нам, українцям, відомо те, що чим дорожчий долар, тим непомітнішими для нас стають наші "підвищені" зарплати та пенсії. Адже в нашій країні все прив'язане до американської валюти, і курсові стрибки незмінно призводять до стрибків цінових.
За ним, курсом долара, слідкують, як за пульсом хворого. Він то стрибає, то трішки заспокоюється. Сьогодні можемо трохи розслабитись: долар подешевшав – нині цифри на таблицях в обмінниках ледве перевищують 27 грн.
Що ж, хочеться вірити прогнозам НБУ, де валютні стрибки коментують обережно, але з оптимізмом, пояснюючи тим, що послаблення гривні, яке відбулося останнім часом, має сезонний характер. Мовляв, після того, як Україна перейшла на режим плаваючого курсоутворення, спостерігаються такі тенденції: восени та взимку гривня дещо послаблюється, весною та влітку, навпаки, зміцнює свої позиції.
Але не будемо заглиблюватися в політику. Краще звернемося до наших вже не надто оптимістичних реалій. І хоч валютні "танці" дещо вщухли, та ціни залишаються стабільно високими. І це не дивно, прив'язані у нас вони до "американця" аж надто міцно.
Одяг, взуття, техніка, бензин, автомобілі… Все подорожчає, якщо підскочить курс долара, адже майже всі товари в Україну завозять з-за кордону. А за що купуємо, за те й продаємо.
І подорожчає не тільки імпортна продукція, бо українська економіка імпортозалежна й наче ланцюгом прикована до американської валюти. Ціни виростуть і на вітчизняні товари, скажімо, на одяг, який шиється з тканини, яку купують за кордоном.
Як цифри в обмінниках впливають на цінники, вирішила перевірити сама. Йду в один з магазинів, аби придбати комплект з найнеобхідніших базових речей.
Сукні, брюки, кофтинки, блузки – вибір, як в будь-якому магазині одягу. Ціни тут середні (дешевих в нас немає). Обираю сезонний набір – джинси та светер, а ще шапку та шарф. У результаті за скромний набір одягу мені довелося б сплатити більш, ніж дві тисячі гривень.
Отож, на все інше у мене до наступної зарплати залишиться трохи більше тисячі. А ще ж зайшла у взуттєвий відділ: зручні шкіряні черевички там зацінили у півтори тисячі гривень, а стильні на підборах із замінника – в тисячу сто.
Тож у моєму варіанті лишається хіба що купувати щось одне на місячну зарплату. Якби "стартувала" десь на початку осені, то якраз до кінця зими й могла б одягнутися…
Під час мого удаваного "шопінгу" почула розмову між двома молодицями, які сюди також прийшли за обновками.
– Що?! Оця кофточка аж 700 гривень коштує? Аби хоч тепла, – каже одна, зробивши круглі очі.
– А ти як думала. Он тепла – дев'ятсот. Сходили б на ринок. Там дешевше, – пропонує подрузі інша.
– Та ні, – хитає головою майбутня власниця кофтинки (бо все ж таки її згодом купила), приміряючи одежину до себе. – А як зараз на вулиці щось приміряти? Заради кількох гривень роздягатися там на морозі…
"Чому ж кількох? На ринку можна знайти щось подібне на одну-дві сотні дешевше", – хотілось сказати мені. Але промовчала й згадала про інше. Звісно, жіночка має рацію: ринок не магазин – там холодно й незручно. Але коли мізерної пенсії ледве вистачає на їжу та ліки, старенькі, наприклад, з Люблинця, аби скупитись на базарі чи зі знижками у супермаркетах і зекономити хоч 20 - 30 гривень, їдуть до Ковеля поїздом (бо на "маршрутках" пільговий проїзд їм давно скасували), незважаючи на холод, дощ зі снігом чи ожеледицю.
l
Для більшості груп товарів альтернативи немає. Тож життя кожного з нас складається з імпортних "комплектуючих". У цьому пересвідчитися можемо дуже просто, провівши своєрідний експеримент.
Традиційно ранок розпочинається з особистої гігієни. Здавалося б, дрібниці – гель для душу, шампунь, зубна паста, косметика… Майже все це на українському ринку імпортне. В себе вдома навіть з цього переліку я не знайшла жодного товару, який вироблено в нашій країні. Українську косметику у нас, звичайно ж, випускають, але імпортної на ринку в декілька разів більше. Не набагато краще виглядають справи з побутовою хімією.
За словами експертів, української продукції на прилавках аж 50 відсотків, мовляв, виробляють в нас і одяг, і взуття, але тим не менше всю фурнітуру й тканини дизайнери купують за кордоном.
А от найнижчу ланку в цьому "рейтингу" займає побутова техніка та електроніка. Таких товарів в нас випускають близько одного відсотка.
Тож щойно зросте долар, подорожчає і техніка. Поки що покупці це не надто відчувають завдяки передсвятковим акціям і знижкам. Але знижки – це лише рекламний хід, аби покупця привабити і звільнити полиці для "свіжого" товару, але вже за новими цінами.
Українцям у деякій мірі доводиться залежати від курсу долара навіть у сфері охорони здоров'я. Хворіти в Україні дорого, а піде угору долар – буде ще дорожче. І хоч аптечні асоціації запевняють, що українська фармпромисловість розвивається непогано, адже на ринку досить багато вітчизняних препаратів, але ціни на наші ліки диктує знову ж таки долар. Фармацевтична галузь надзвичайно залежна від імпорту, бо навіть вітчизняні виробники у своїй більшості використовують пакувальні матеріали, обладнання та інше, що завозиться з-за кордону.
Інша справа з продуктами харчування, адже майже всі вони – під брендом "Зроблено в Україні" і у переважній більшості займають полиці супермаркетів та магазинів. Тож від покупців у вихідні та перед святами біля кас часом відбою немає.
"Всі гроші йдуть на харчі. Не маємо можливості гарно вдягатися, вдома ремонт освіжити, десь на курорті відпустку провести, то хоч чимось смачненьким проблеми заїдаємо", – жартує одна моя знайома і в чомусь має рацію. Але, на жаль, далеко не кожен й цієї радості собі не може дозволити.
Вікторія ЗІНЧУК.
Традиційно українці звикли відзначати новорічні свята з гарним настроєм, веселою компанією та, як кажуть, з розмахом. Щоб з подарунками, у дружньому та родинному колі за щедро накритим столом.
Однак цьогоріч багатьом довелося відмовитись від звичних гучних застіль і святкувати скромно або не святкувати зовсім. Святкові дні підпсували раптові стрибки долара, бо довелося зі страхом спостерігати за падінням національної валюти: "зелений" перескочив позначку 29. Кому ж, як не нам, українцям, відомо те, що чим дорожчий долар, тим непомітнішими для нас стають наші "підвищені" зарплати та пенсії. Адже в нашій країні все прив'язане до американської валюти, і курсові стрибки незмінно призводять до стрибків цінових.
За ним, курсом долара, слідкують, як за пульсом хворого. Він то стрибає, то трішки заспокоюється. Сьогодні можемо трохи розслабитись: долар подешевшав – нині цифри на таблицях в обмінниках ледве перевищують 27 грн.
Що ж, хочеться вірити прогнозам НБУ, де валютні стрибки коментують обережно, але з оптимізмом, пояснюючи тим, що послаблення гривні, яке відбулося останнім часом, має сезонний характер. Мовляв, після того, як Україна перейшла на режим плаваючого курсоутворення, спостерігаються такі тенденції: восени та взимку гривня дещо послаблюється, весною та влітку, навпаки, зміцнює свої позиції.
Але не будемо заглиблюватися в політику. Краще звернемося до наших вже не надто оптимістичних реалій. І хоч валютні "танці" дещо вщухли, та ціни залишаються стабільно високими. І це не дивно, прив'язані у нас вони до "американця" аж надто міцно.
Одяг, взуття, техніка, бензин, автомобілі… Все подорожчає, якщо підскочить курс долара, адже майже всі товари в Україну завозять з-за кордону. А за що купуємо, за те й продаємо.
І подорожчає не тільки імпортна продукція, бо українська економіка імпортозалежна й наче ланцюгом прикована до американської валюти. Ціни виростуть і на вітчизняні товари, скажімо, на одяг, який шиється з тканини, яку купують за кордоном.
Як цифри в обмінниках впливають на цінники, вирішила перевірити сама. Йду в один з магазинів, аби придбати комплект з найнеобхідніших базових речей.
Сукні, брюки, кофтинки, блузки – вибір, як в будь-якому магазині одягу. Ціни тут середні (дешевих в нас немає). Обираю сезонний набір – джинси та светер, а ще шапку та шарф. У результаті за скромний набір одягу мені довелося б сплатити більш, ніж дві тисячі гривень.
Отож, на все інше у мене до наступної зарплати залишиться трохи більше тисячі. А ще ж зайшла у взуттєвий відділ: зручні шкіряні черевички там зацінили у півтори тисячі гривень, а стильні на підборах із замінника – в тисячу сто.
Тож у моєму варіанті лишається хіба що купувати щось одне на місячну зарплату. Якби "стартувала" десь на початку осені, то якраз до кінця зими й могла б одягнутися…
Під час мого удаваного "шопінгу" почула розмову між двома молодицями, які сюди також прийшли за обновками.
– Що?! Оця кофточка аж 700 гривень коштує? Аби хоч тепла, – каже одна, зробивши круглі очі.
– А ти як думала. Он тепла – дев'ятсот. Сходили б на ринок. Там дешевше, – пропонує подрузі інша.
– Та ні, – хитає головою майбутня власниця кофтинки (бо все ж таки її згодом купила), приміряючи одежину до себе. – А як зараз на вулиці щось приміряти? Заради кількох гривень роздягатися там на морозі…
"Чому ж кількох? На ринку можна знайти щось подібне на одну-дві сотні дешевше", – хотілось сказати мені. Але промовчала й згадала про інше. Звісно, жіночка має рацію: ринок не магазин – там холодно й незручно. Але коли мізерної пенсії ледве вистачає на їжу та ліки, старенькі, наприклад, з Люблинця, аби скупитись на базарі чи зі знижками у супермаркетах і зекономити хоч 20 - 30 гривень, їдуть до Ковеля поїздом (бо на "маршрутках" пільговий проїзд їм давно скасували), незважаючи на холод, дощ зі снігом чи ожеледицю.
ххх
Для більшості груп товарів альтернативи немає. Тож життя кожного з нас складається з імпортних "комплектуючих". У цьому пересвідчитися можемо дуже просто, провівши своєрідний експеримент.
Традиційно ранок розпочинається з особистої гігієни. Здавалося б, дрібниці – гель для душу, шампунь, зубна паста, косметика… Майже все це на українському ринку імпортне. В себе вдома навіть з цього переліку я не знайшла жодного товару, який вироблено в нашій країні. Українську косметику у нас, звичайно ж, випускають, але імпортної на ринку в декілька разів більше. Не набагато краще виглядають справи з побутовою хімією.
За словами експертів, української продукції на прилавках аж 50 відсотків, мовляв, виробляють в нас і одяг, і взуття, але тим не менше всю фурнітуру й тканини дизайнери купують за кордоном.
А от найнижчу ланку в цьому "рейтингу" займає побутова техніка та електроніка. Таких товарів в нас випускають близько одного відсотка.
Тож щойно зросте долар, подорожчає і техніка. Поки що покупці це не надто відчувають завдяки передсвятковим акціям і знижкам. Але знижки – це лише рекламний хід, аби покупця привабити і звільнити полиці для "свіжого" товару, але вже за новими цінами.
Українцям у деякій мірі доводиться залежати від курсу долара навіть у сфері охорони здоров'я. Хворіти в Україні дорого, а піде угору долар – буде ще дорожче. І хоч аптечні асоціації запевняють, що українська фармпромисловість розвивається непогано, адже на ринку досить багато вітчизняних препаратів, але ціни на наші ліки диктує знову ж таки долар. Фармацевтична галузь надзвичайно залежна від імпорту, бо навіть вітчизняні виробники у своїй більшості використовують пакувальні матеріали, обладнання та інше, що завозиться з-за кордону.
Інша справа з продуктами харчування, адже майже всі вони – під брендом "Зроблено в Україні" і у переважній більшості займають полиці супермаркетів та магазинів. Тож від покупців у вихідні та перед святами біля кас часом відбою немає.
"Всі гроші йдуть на харчі. Не маємо можливості гарно вдягатися, вдома ремонт освіжити, десь на курорті відпустку провести, то хоч чимось смачненьким проблеми заїдаємо", – жартує одна моя знайома і в чомусь має рацію. Але, на жаль, далеко не кожен й цієї радості собі не може дозволити.
Вікторія ЗІНЧУК.
У вирі валютних "танців"
Залишити коментар