Повідомлення в номер / «Університет» юних талантів

У простір 500-літнього ювілею надання Ковелю Магдебурзького права гарно вписалося 70-річчя вічно юного Палацу учнівської молоді імені Івана Франка, колишнього будинку піонерів. Цей позашкільний заклад освіти для міста є знаковим. Бо він не «поза» школою і не «поза» містом.

Він – в душі кожного ковельчанина. Це справжній університет юних талантів! Саме тут розкривається, відшліфовується і випробовується творчий потенціал юних.

Пригляньмося і прислухаймося: яку б номінацію творчого напрямку не просвітили всевидющим оком критика, ми не знайдемо там байдужості або  халатності. Тут завзята праця і відповідальність, помножені на високий професіоналізм.

Ковельчани гордяться тим, що їхні талановиті діти успішно виступають на конкурсах і фестивалях в області, в столичному палаці «Україна». Ковельські юні аматори сцени гідно представляють нашу державу на теренах Європи.

Вихованці ПУМу демонструють не тільки хист у хореографії, пісні, слові, прикладному мистецтві, а й (що найголовніше) талановито презентують українську національну культуру, народні звичаї і обряди, силу козацького духу, зрештою, філософію буття великого народу. А ще тут організовуються  важливі акції за мир, підтримку благодійництва і дружби між дітьми країн світу.

l

Загляньмо за «куліси» історії. У далекому голодному і холодному 1948 році у Ковелі з’явився клуб піонерів. Це був невеликий будиночок по вул. Маціївській, 2 з групою учнів і кількох викладачів. Очолив заклад Феодосій Сидорович Майданський. Структура прижилася і стала  гарною гілкою на дереві освіти міста.

Зверніть увагу, шановні читачі, на те, чого навчали тоді дітей поза школою. Тут функціонували такі гуртки, як авіамодельний, кіномеханіків, фотосправи, шахово-шашковий, хореографічний, драматичний та інші.

Життя людини тоді чогось варте, коли вона перебуває у постійному пошуку розвитку і рухові вперед. У цьому закладі – «університеті» ви не знайдете застою.

Вже у 1962 році в будинку піонерів творчими «науками» займалися 343 учні в 16 гуртках, а в  1995 році – більше, ніж 700. Це невгасиме полум’я творчості запалювали фахівці своєї справи разом із вихованцями віком від 5 до 18 років.

Добре відомо, що за курс корабля і його безпечне плавання завжди відповідають капітани. “Корабель” позашкілля впевнено вели: Феодосій Майданський, Іван Івлєв, Марія Дем’яненко, Раїса Карпенко, Олексій Глущенко, Софрон Масловський, Ярослава Тарасюк, Галина Войтюк, Володимир Давидюк і рекордсменка (23 роки беззмінно) Тетяна Середюк.

На особливе пошанування заслуговують ветерани закладу. Серед них – легенда хореографії Любов Ризванюк, «Відмінник освіти України». По праву, якби існувала така класифікація, їй за інноваційний творчий пошук, жертовну працю можна сміливо присвоїти звання «Доктора творчих наук». Сьогодні танцювальний ансамбль «Барвінок» по праву носить звання «Народний» і знаний у всій Україні та і багатьох країнах Європи.

О, скільки тут жертовних особистостей, що запалюють животворні свічі у душах дітей!

З цього закладу вийшов міський духовий оркестр, яким керував Іван Попеску (нині покійний). «Торкалися» живлющих джерел цього закладу такі знаменитості, як Борис Клімчук, Олег Корнелюк, Валентин Наріжний, Андрій Мигуля та багато інших.

На жаль, формат газети не дозволяє озвучити прізвища всіх ветеранів позашкілля та теперішніх ентузіастів та їх творчу працю.

Святиться праця в ім’я майбутньої людини. На теперішній час під творчою опікою вихователів-учителів та методистів знаходиться 1100 учнів (!).

Здається, хитається сцена від запальних танцюристів. Кружляє над глядачами задушевна і жвава мелодія пісні. Оживає історія та життя наших предків у драматичних виставах. Милує око і зворушує виставка малюнків, вишивок та виробів із соломки.

Словом, все, що є у тебе, Україно, ти зможеш побачити, почути і відчути у Палаці учнівської молоді м. Ковеля.

l

Ювілейні урочистості вдалися на славу. Було свято і був звіт про пройдений шлях, про здобутки ветеранів і про перемоги сучасників закладу.

У переповненому залі – батьки, бабусі і дідусі учнів,  вихователі-наставники, методисти та ветерани закладу. В першому ряду – друзі творчого колективу, серед яких Ігор Прокопів, заступник міського голови, Віра Федосюк, секретар міської ради, Оксана  Дідик, директор обласного центру естетичного виховання молоді, Віктор Бичковський, начальник управління міської освіти, автор цих рядків та інші.

Тетяна Середюк вшановує своїх підопічних добрим словом, Почесними грамотами і подяками, дякує за плідну співпрацю і допомогу владі, завдяки якій переживає своє друге народження ПУМ.

У свою чергу, щире, напутнє слово та цінні подарунки – від вищезгаданих представників міської влади, обласного  центру, управління освіти. Гарно у дійство впліталися виступи ветеранів. А  між вітальними словами лунали пісні, вірші і звеселяв душу танець у виконанні вихованців палацу.

Словом, душа присутніх відпочивала і наповнювалась еліксиром радості.

Бо як не радіти цим талановитим дітям, нашій надії та нашому майбутньому? З почутого запам’яталося: «Вогонь, запалений на вершині гори, зігріє тих, хто біля її підніжжя».

Славно зігріли присутні і душу, і серце від того полум’я, що на вершині таланту.

Хай щастить!

Анатолій СЕМЕНЮК. 

У простір 500-літнього ювілею надання Ковелю Магдебурзького права гарно вписалося 70-річчя вічно юного Палацу учнівської молоді імені Івана Франка, колишнього будинку піонерів. Цей позашкільний заклад освіти для міста є знаковим. Бо він не «поза» школою і не «поза» містом.

Він – в душі кожного ковельчанина. Це справжній університет юних талантів! Саме тут розкривається, відшліфовується і випробовується творчий потенціал юних.

Пригляньмося і прислухаймося: яку б номінацію творчого напрямку не просвітили всевидющим оком критика, ми не знайдемо там байдужості або  халатності. Тут завзята праця і відповідальність, помножені на високий професіоналізм.

Ковельчани гордяться тим, що їхні талановиті діти успішно виступають на конкурсах і фестивалях в області, в столичному палаці «Україна». Ковельські юні аматори сцени гідно представляють нашу державу на теренах Європи.

Вихованці ПУМу демонструють не тільки хист у хореографії, пісні, слові, прикладному мистецтві, а й (що найголовніше) талановито презентують українську національну культуру, народні звичаї і обряди, силу козацького духу, зрештою, філософію буття великого народу. А ще тут організовуються  важливі акції за мир, підтримку благодійництва і дружби між дітьми країн світу.

ххх

Загляньмо за «куліси» історії. У далекому голодному і холодному 1948 році у Ковелі з’явився клуб піонерів. Це був невеликий будиночок по вул. Маціївській, 2 з групою учнів і кількох викладачів. Очолив заклад Феодосій Сидорович Майданський. Структура прижилася і стала  гарною гілкою на дереві освіти міста.

Зверніть увагу, шановні читачі, на те, чого навчали тоді дітей поза школою. Тут функціонували такі гуртки, як авіамодельний, кіномеханіків, фотосправи, шахово-шашковий, хореографічний, драматичний та інші.

Життя людини тоді чогось варте, коли вона перебуває у постійному пошуку розвитку і рухові вперед. У цьому закладі – «університеті» ви не знайдете застою.

Вже у 1962 році в будинку піонерів творчими «науками» займалися 343 учні в 16 гуртках, а в  1995 році – більше, ніж 700. Це невгасиме полум’я творчості запалювали фахівці своєї справи разом із вихованцями віком від 5 до 18 років.

Добре відомо, що за курс корабля і його безпечне плавання завжди відповідають капітани. “Корабель” позашкілля впевнено вели: Феодосій Майданський, Іван Івлєв, Марія Дем’яненко, Раїса Карпенко, Олексій Глущенко, Софрон Масловський, Ярослава Тарасюк, Галина Войтюк, Володимир Давидюк і рекордсменка (23 роки беззмінно) Тетяна Середюк.

На особливе пошанування заслуговують ветерани закладу. Серед них – легенда хореографії Любов Ризванюк, «Відмінник освіти України». По праву, якби існувала така класифікація, їй за інноваційний творчий пошук, жертовну працю можна сміливо присвоїти звання «Доктора творчих наук». Сьогодні танцювальний ансамбль «Барвінок» по праву носить звання «Народний» і знаний у всій Україні та і багатьох країнах Європи.

О, скільки тут жертовних особистостей, що запалюють животворні свічі у душах дітей!

З цього закладу вийшов міський духовий оркестр, яким керував Іван Попеску (нині покійний). «Торкалися» живлющих джерел цього закладу такі знаменитості, як Борис Клімчук, Олег Корнелюк, Валентин Наріжний, Андрій Мигуля та багато інших.

На жаль, формат газети не дозволяє озвучити прізвища всіх ветеранів позашкілля та теперішніх ентузіастів та їх творчу працю.

Святиться праця в ім’я майбутньої людини. На теперішній час під творчою опікою вихователів-учителів та методистів знаходиться 1100 учнів (!).

Здається, хитається сцена від запальних танцюристів. Кружляє над глядачами задушевна і жвава мелодія пісні. Оживає історія та життя наших предків у драматичних виставах. Милує око і зворушує виставка малюнків, вишивок та виробів із соломки.

Словом, все, що є у тебе, Україно, ти зможеш побачити, почути і відчути у Палаці учнівської молоді м. Ковеля.

ххх

Ювілейні урочистості вдалися на славу. Було свято і був звіт про пройдений шлях, про здобутки ветеранів і про перемоги сучасників закладу.

У переповненому залі – батьки, бабусі і дідусі учнів,  вихователі-наставники, методисти та ветерани закладу. В першому ряду – друзі творчого колективу, серед яких Ігор Прокопів, заступник міського голови, Віра Федосюк, секретар міської ради, Оксана  Дідик, директор обласного центру естетичного виховання молоді, Віктор Бичковський, начальник управління міської освіти, автор цих рядків та інші.

Тетяна Середюк вшановує своїх підопічних добрим словом, Почесними грамотами і подяками, дякує за плідну співпрацю і допомогу владі, завдяки якій переживає своє друге народження ПУМ.

У свою чергу, щире, напутнє слово та цінні подарунки – від вищезгаданих представників міської влади, обласного  центру, управління освіти. Гарно у дійство впліталися виступи ветеранів. А  між вітальними словами лунали пісні, вірші і звеселяв душу танець у виконанні вихованців палацу.

Словом, душа присутніх відпочивала і наповнювалась еліксиром радості.

Бо як не радіти цим талановитим дітям, нашій надії та нашому майбутньому? З почутого запам’яталося: «Вогонь, запалений на вершині гори, зігріє тих, хто біля її підніжжя».

Славно зігріли присутні і душу, і серце від того полум’я, що на вершині таланту.

Хай щастить!