Повідомлення в номер / Підтримаймо кандидатуру Анатолія Силюка!

Згадалося Шевченкове: 

"Якби ж ми вчились так, як треба,

То й мудрість би була своя,

А то залізете на небо:

І ми не ми, і я не я…".

Ці слова прийшли на думку не для роздумів, а задля протесту після того, як стало відомо, що обласні депутати безпричинно не затвердили Анатолія Силюка на посаді директора Волинського краєзнавчого музею.

Я усвідомлюю, що мій протестний   голос мало хто почує або візьме до уваги. І все ж мовчати не можу. Бо не у всіх збайдужіла душа і не всі чекають для прийняття рішень вказівок "згори".

 Хтось Шевченка дочитає і в душу свою загляне, а ще хтось і довкола погляд кине, правду побачить і прозріє. Бо ж не потрібні окуляри із збільшувальними скельцями, щоб помітити й усвідомити, що музейна справа на Волині перебуває на високій сходинці завдяки старанням саме Анатолія Силюка і його колективу науковців.

Україна, і не тільки, гордиться музеєм Волинської ікони в Луцьку, Колодяжненським музеєм Лесі Українки, музеєм Ігоря Стравінського. А зазирніть хоч на хвильку в районні музейні заклади – наприклад,  Торчина, Володимира-Волинського, Любомля, Маневич, де  невичерпний скарб історії краю, його долі і слави.

Слід  належне віддати очільнику музейної справи в області за організацію всеукраїнських наукових історико-краєзнавчих конференцій. Їх проведено більше, аніж півсотні. За всім цим – нелегка клопітка робота, залучення науковців із усієї України до дослідницької історико-краєзнавчої справи.

А до того – організація мистецьких виставок і популяризація видатних особистостей краю. Цей перелік великий і якісний, доробок вагомий.

Ковельщина гордиться, що має такого славного земляка, як Анатолій Силюк, бо і для рідного краю зроблено багато. За сприяння пана Силюка у Ковелі функціонує музей-кімната художника Андроника Лазарчука, організована виставка його унікальних творів. Сьогодні ковельчани відкривають для себе непересічну особистість Гаврила Остапенка. Це – теж ініціатива директора.

Анатолій Силюк відгукується на кожний запит краєзнавців та істориків, допомагає у вивченні історії рідного краю.

Реформи, зміни керівників культури повинні бути просвітлені розумом і мудрістю й пройти крізь серце. Не забуваймо, що культура, а в ній музейна справа – надзвичайно важливий чинник розбудови Незалежної України.

Анатолій Силюк не тільки стовідсотково відповідає своїй посаді,  але й є переконаним патріотом України поза політичними амбіціями.

Шановні депутати Волинської обласної ради! Поверніться до розгляду питання про призначення директора Волинського краєзнавчого музею і прийміть зважене рішення на користь держави і Волині. В першу чергу, моє звернення стосується депутатів від Ковельщини, яких є чимало. Сподіваюсь на їх високу свідомість і відповідальність  перед виборцями.

Анатолій СЕМЕНЮК,

 голова міськрайонної організації краєзнавців, Почесний громадянин Ковеля, лауреат обласної премії імені Олександра Цинкаловського.

Згадалося Шевченкове: 

Ці слова прийшли на думку не для роздумів, а задля протесту після того, як стало відомо, що обласні депутати безпричинно не затвердили Анатолія Силюка на посаді директора Волинського краєзнавчого музею.

Я усвідомлюю, що мій протестний   голос мало хто почує або візьме до уваги. І все ж мовчати не можу. Бо не у всіх збайдужіла душа і не всі чекають для прийняття рішень вказівок "згори".

 Хтось Шевченка дочитає і в душу свою загляне, а ще хтось і довкола погляд кине, правду побачить і прозріє. Бо ж не потрібні окуляри із збільшувальними скельцями, щоб помітити й усвідомити, що музейна справа на Волині перебуває на високій сходинці завдяки старанням саме Анатолія Силюка і його колективу науковців.

Україна, і не тільки, гордиться музеєм Волинської ікони в Луцьку, Колодяжненським музеєм Лесі Українки, музеєм Ігоря Стравінського. А зазирніть хоч на хвильку в районні музейні заклади – наприклад,  Торчина, Володимира-Волинського, Любомля, Маневич, де  невичерпний скарб історії краю, його долі і слави.

Слід  належне віддати очільнику музейної справи в області за організацію всеукраїнських наукових історико-краєзнавчих конференцій. Їх проведено більше, аніж півсотні. За всім цим – нелегка клопітка робота, залучення науковців із усієї України до дослідницької історико-краєзнавчої справи.

А до того – організація мистецьких виставок і популяризація видатних особистостей краю. Цей перелік великий і якісний, доробок вагомий.

Ковельщина гордиться, що має такого славного земляка, як Анатолій Силюк, бо і для рідного краю зроблено багато. За сприяння пана Силюка у Ковелі функціонує музей-кімната художника Андроника Лазарчука, організована виставка його унікальних творів. Сьогодні ковельчани відкривають для себе непересічну особистість Гаврила Остапенка. Це – теж ініціатива директора.

Анатолій Силюк відгукується на кожний запит краєзнавців та істориків, допомагає у вивченні історії рідного краю.

Реформи, зміни керівників культури повинні бути просвітлені розумом і мудрістю й пройти крізь серце. Не забуваймо, що культура, а в ній музейна справа – надзвичайно важливий чинник розбудови Незалежної України.

Анатолій Силюк не тільки стовідсотково відповідає своїй посаді,  але й є переконаним патріотом України поза політичними амбіціями.

Шановні депутати Волинської обласної ради! Поверніться до розгляду питання про призначення директора Волинського краєзнавчого музею і прийміть зважене рішення на користь держави і Волині. В першу чергу, моє звернення стосується депутатів від Ковельщини, яких є чимало. Сподіваюсь на їх високу свідомість і відповідальність  перед виборцями.