Повідомлення в номер / Дорога ціна

Шановний читачу! Насторожся, вслухайся у різноголосий лемент, який звучить на малих і великих застіллях. 

— Пий до дна! Пий до дна! Пий до дна! – волає захмелілий люд на весіллі. 

— Перший – до дна! Другий і третій теж! – наказує самозваний тамада на дні народженні. 

— Скільки крапель залишиться у чарці, стільки сліз у коханні буде! – заохочує інший до чергової чарки.

— Змилуйтеся! Не можу більше пити! – благально просить хтось.

— Не п’ють хворі і падлюки. Ти ж не такий? – під дих вдаряє малопитущого випивоха-пересмішник. 

— За здоров’я по повній, до останньої краплі! – знову чути настирне.

Мій друг філософськи розгортає думку: «Тільки дурні шукають причину випити. Розумні завжди її мають».

Посудіть самі: ми п’ємо за море і за горе, за поразку й перемогу, за автівку і шкарпетки, за святих і померлих, за дітей і батьків. Перелік причин для вживання оковитої безкінечний, як і перелік тостів-запросин. 

Я намагаюся прозріти. ХХ століття багато хто називає віком сатани через братовбивчі війни, репресії, нищення віри, голодомори. Виходить, що сатана перебрався і в ХХІ століття і прагне знищити людство через вплив алкоголю, наркотиків, інформаційних технологій (Інтернет, мобільний зв’язок, телебачення). 

На мою суб’єктивну думку, кожна душа, крім добра і Божої любові, заповнена і негативом. Саме цей простір вміло окуповує сатана, який вустами тостуючих вільно чи не вільно спрямовує людину у сіті гріха. Ми і не задумуємося над тим, що команда: «Пий до дна!» фактично націлена проти Бога і життя. Так, так! Не просвітлює алкоголь свідомість, а затуманює її, і не лікує, а забирає здоров’я, призводить до всяких трагедій не лише окремої людини, але й суспільства.

Відчувши слабкість у боротьбі проти нього, диявол ще більше скаженіє. Посудіть самі: слово священнослужителів проти алкоголю звучить не твердо, а якось несміло. Влада має інші турботи. А люд тим часом жваво, мов зачарований, заливає спиртним свої негаразди і разом з тим маленькі радості й скочується в безодню.

Іноді думаю: чому не забороняє влада рекламу алкоголю і не обмежує його споживання? Все просто. Задурманений оковитою індивідум – це раб, безвольний і бездумний, зрештою, й бездушний. А рабами легше управляти, ніж людьми просвітленими істинами Господа. Та чи надовго? 

Масове споживання алкоголю – це одна з ознак кінця світу. На жаль, українське суспільство до свого кінця крокує в перших рядах. Приречено, не спотикаючись і не оглядаючись. 

Хто зупинить? Тиша…

Хочу вірити в краще. Молюся. Чекаю на просвітлення. Стараюся почати з себе. День витримав без спиртного – це маленька перемога. Ура!

І раптом від знайомого поважного керівника чую: «Сьогодні нап’юся вдрабадан». Це значить – нахлятися до безтями, сивушним туманом закрити проблеми і невдачі на роботі, забувши і сім’ю, і все інше.

Ввечері більше: в газеті «Експрес» читаю, як на Хмельниччині 13-річний хлопець з однолітками випили 2 літри самогону й опинилися в реанімації. Імениннику наливали найбільше, «ґвалтуючи» отими підступними тостами: «Пий до дна!».

Ех, козаки і козачки, невже це ваш останній герць перед підступним і невидимим ворогом?

Промовлю настановче: «Пий, запрошуй, але розумом закушуй. Спокуса дешева, легкодоступна, буває присолоджена, але ціна їй – людське життя».

Анатолій СЕМЕНЮК. 

Шановний читачу! Насторожся, вслухайся у різноголосий лемент, який звучить на малих і великих застіллях. 

— Пий до дна! Пий до дна! Пий до дна! – волає захмелілий люд на весіллі. 

— Перший – до дна! Другий і третій теж! – наказує самозваний тамада на дні народженні. 

— Скільки крапель залишиться у чарці, стільки сліз у коханні буде! – заохочує інший до чергової чарки.

— Змилуйтеся! Не можу більше пити! – благально просить хтось.

— Не п’ють хворі і падлюки. Ти ж не такий? – під дих вдаряє малопитущого випивоха-пересмішник. 

— За здоров’я по повній, до останньої краплі! – знову чути настирне.

Мій друг філософськи розгортає думку: «Тільки дурні шукають причину випити. Розумні завжди її мають».

Посудіть самі: ми п’ємо за море і за горе, за поразку й перемогу, за автівку і шкарпетки, за святих і померлих, за дітей і батьків. Перелік причин для вживання оковитої безкінечний, як і перелік тостів-запросин. 

Я намагаюся прозріти. ХХ століття багато хто називає віком сатани через братовбивчі війни, репресії, нищення віри, голодомори. Виходить, що сатана перебрався і в ХХІ століття і прагне знищити людство через вплив алкоголю, наркотиків, інформаційних технологій (Інтернет, мобільний зв’язок, телебачення). 

На мою суб’єктивну думку, кожна душа, крім добра і Божої любові, заповнена і негативом. Саме цей простір вміло окуповує сатана, який вустами тостуючих вільно чи не вільно спрямовує людину у сіті гріха. Ми і не задумуємося над тим, що команда: «Пий до дна!» фактично націлена проти Бога і життя. Так, так! Не просвітлює алкоголь свідомість, а затуманює її, і не лікує, а забирає здоров’я, призводить до всяких трагедій не лише окремої людини, але й суспільства.

Відчувши слабкість у боротьбі проти нього, диявол ще більше скаженіє. Посудіть самі: слово священнослужителів проти алкоголю звучить не твердо, а якось несміло. Влада має інші турботи. А люд тим часом жваво, мов зачарований, заливає спиртним свої негаразди і разом з тим маленькі радості й скочується в безодню.

Іноді думаю: чому не забороняє влада рекламу алкоголю і не обмежує його споживання? Все просто. Задурманений оковитою індивідум – це раб, безвольний і бездумний, зрештою, й бездушний. А рабами легше управляти, ніж людьми просвітленими істинами Господа. Та чи надовго? 

Масове споживання алкоголю – це одна з ознак кінця світу. На жаль, українське суспільство до свого кінця крокує в перших рядах. Приречено, не спотикаючись і не оглядаючись. 

Хто зупинить? Тиша…

Хочу вірити в краще. Молюся. Чекаю на просвітлення. Стараюся почати з себе. День витримав без спиртного – це маленька перемога. Ура!

І раптом від знайомого поважного керівника чую: «Сьогодні нап’юся вдрабадан». Це значить – нахлятися до безтями, сивушним туманом закрити проблеми і невдачі на роботі, забувши і сім’ю, і все інше.

Ввечері більше: в газеті «Експрес» читаю, як на Хмельниччині 13-річний хлопець з однолітками випили 2 літри самогону й опинилися в реанімації. Імениннику наливали найбільше, «ґвалтуючи» отими підступними тостами: «Пий до дна!».

Ех, козаки і козачки, невже це ваш останній герць перед підступним і невидимим ворогом?

Промовлю настановче: «Пий, запрошуй, але розумом закушуй. Спокуса дешева, легкодоступна, буває присолоджена, але ціна їй – людське життя».