Всі ми – родом з дитинства, яке в нашій пам’яті відлунює лише приємними спогадами, що залишаються на все життя. В тих світлих споминах - рідна батьківська хата, знайомі видноколи. Все це зігріває душу й нині, розраджує в хвилини смутку і печалі.
Маленька батьківщина, де народились і виросли, де ступали свої перші в житті кроки, завжди поруч з нами. Бо думками повсякчас линемо до рідного села, найкращого місця в цілому світі!
Часто спішить до наймилішого куточка на Землі і теперішня ковельчанка Ольга Марковська, яка разом з чоловіком Романом приїхали на Великдень навідати матір.
«Мусили затриматись після вихідних, аби не тільки погостювати, а й попрацювати трішки», – додала в розмові жінка.
Зять якраз проводив обрізку дерев, облагороджував садок. А його теща, господиня дому Надія Кравчик, займалася іншими справами в хазяйстві, яких з приходом довгоочікуваного для всіх тепла значно побільшало.
«Якщо погода дозволяє, то гаяти часу не потрібно», – приєдналася до бесіди із журналістами вона.
А ще жінка додала, що на городі теж робота не стоїть. Там екскаватором осушували затоплену територію. Ним вміло керував механізатор Володимир Зінчук, за плечима якого – аж 46 років трудового стажу.
По сусідству мешкає подружжя Олександра та Наталії Сидоруків. Матір чотирьох дітей ми застали вдома.
«А де ще мені бути? Я вже десять років в декретній відпустці», – зауважила та, усміхаючись.
Як ми довідались, пані Наталія – провідниця. В недалекому майбутньому планує йти на роботу, за якою вже дуже занудьгувала.
Старші діти були в школі, а з меншими Тимофійком та Дмитриком турботлива матуся няньчилася вдома. Чоловік працює майстром лісу в ДП «Ковельське лісове господарство».
«Він у мене справжній господар, бо, крім основної роботи, клопотів і по хазяйству вистачає. Але з усім справляється, всьому дає раду», – розповіла говірка дружина.
На подвір’ї біля хліва «припаркувались» трактор, «Волинянка», скутер та велосипед. А з-за відчинених дверей виднівся і гужовий транспорт.
Жінка повела нас до величезного кагата з картоплею, яку їм з хлопцями найближчими днями потрібно було посортувати в мішки. Адже незабаром – відповідальна пора садіння бульби.
Доки ми розмовляли про житейські справи великої скулинської родини, малеча весело бавилась біля великих плетених кошиків з домашніми пухнастими улюбленцями – котами Гарфілдом і Анжелою.
Дивлячись на сім’ю, переконувалися, що це – взірець справжньої української дружньої родини, де панують батьківські любов, турбота й
ласка. Тож діти неодмінно виростуть достойною зміною дорослим.
Яскраве Сонце віддзеркалювалось у ставку, що біля хати, милувало теплом всіх і все. Одним словом, весна дихала на повні груди.
«Добре, що в селі проводять реконструкцію приміщення під дитячий садочок, яке раніше використовувалося в інших цілях. Слід додати, що половину цієї будівлі нещодавно добудували.
А, ми батьки, теж залюбки долучаємось до хорошої справи, аби нашим дітлахам було комфортно та зручно в оновленому закладі», – зауважила на завершення нашої зустрічна привітна й весела місцева жителька.
Як ведуть ремонтні роботи, побачили й ми, а ще пересвідчились в тому, що місцева громада належно дбає про комфорт своїх жителів, і, насамперед, їх дітей. На подвір’ї майбутньої оновленої установи, де вже красувався дитячий майданчик, тієї сонячної днини жваво працювала бригада робітників з Ковеля.
«Погода сприятлива для роботи, тож робимо все, що від нас залежить, аби якнайшвидше завершити об’єкт», – наголосили хлопці.
«Дитячого садочка у нашому чималенькому селі немає вже більше десяти років, тож на його відкриття з нетерпінням чекають всі: і дорослі, і малі», – додав водій пожежного автомобіля Василь Рибачок.
Побажавши успіхів в роботі, ми попрямували далі селом. Зустріли місцевих
листонош Тетяну Кондрась та Ірину Повх, які якраз розносили тутешнім жителям листи, періодику, поцікавились і їхніми справами. Хоч професія ця не з легких, жінки ні на що не нарікають.
Не оминули ми й храму знань – місцевої школи, відвідати яку люб’язно нас запросила бібліотекар Олена Шворак.
«В нас хоч і маленька, але дуже «жива» бібліотека», - з гордістю говорила жінка.
Приємно, як додала згодом в бесіді вона, що до друкованого слова діти привчаються ще з самого малечку, як це і повинно бути. Тож добре, що в числі активних маленьких читачів фігурують першокласники.
До слова, при школі вже багато років поспіль діє шкільне лісництво, учасники якого неодноразово займали призові місця у Всеукраїнських конкурсах.
«Родзинкою» села є сільськогосподарська ферма, де розводять страусів, павичів й цесарок. Про це передплатники «Вістей Ковельщини» також читали на шпальтах газети.
Оксана МОРОЗ.
НА ЗНІМКАХ: Скулин і його люди. Квітень, 2018 рік.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
(Закінчення в наступному номері газети).
В світі ти одна – серцю люба сторона!
По сусідству мешкає подружжя Олександра та Наталії Сидоруків. Матір чотирьох дітей ми застали вдома.
ласка. Тож діти неодмінно виростуть достойною зміною дорослим.
листонош Тетяну Кондрась та Ірину Повх, які якраз розносили тутешнім жителям листи, періодику, поцікавились і їхніми справами. Хоч професія ця не з легких, жінки ні на що не нарікають. 
Залишити коментар