Повідомлення в номер / В світі ти одна – серцю люба сторона!

Славиться Скулин і своєю «Світлицею», де,  окрім магазину, функціонує так званий музей народного мистецтва. Продавчиня Галина Яцків (вона заодно і власник)  ознайомила своїх гостей з кімнатою декоративно-прикладного мистецтва.

Тут і ткані килими, і старовинні рушники, і скатертини. А ще – мальовані полотна, які додають особливого колориту затишній будівлі.

«Все, що є тут, збирали не тільки з нашого села, а й привозили із навколишніх», –  повідомила журналістам господиня. 

А завершальним акордом нашої цікавої й пізнавальної поїздки став візит до відомого всім у селі (та й не тільки)  Федора Урдюка. Дідусь мешкає на окраїні населеного пункту  серед надзвичайно мальовничої (особливо в цю пору року) природи, яка полонить серце й душу кожного, хто навідається сюди.

Його будинок чимось  нагадує «хатину дядька Лева». Це, мабуть, зовсім невипадково. Адже за декілька кілометрів від села, серед густих лісів,  розкинулося славнозвісне     урочище «Нечимне», оспіване Лесею Українкою.

Федір Хомович – колишній вчитель музики, людина серйозна і  освічена, яка по-філософськи ставиться до життя.   Та хоч тепер йому вже за 80, він і  нині  бере в руки улюблену скрипку (виготовив власноруч), дістає із шафи старенький акордеон і… згадує прожите й пережите.

Інструменти не завжди слухаються майстра, бо  час залишив на них свій відбиток. Та чоловік не журиться. Він мовчки уважно заново вивчає кожну знайому деталь, пригадує уроки, які давав учням.  І від цього стає старенькому трохи радісніше, на обличчі з’являється усмішка.

На жаль, так якось сталось за велінням долі, що мешкає він сам. Тож гості для нього – то справжнє свято, хвилини розради серед буденної тиші, до якої вже давно призвичаївся.

Федір Хомович написав історію свого рідного села, часто готує прозові та поетичні публікації для проведення культурно-масових заходів. До речі, поважного віку скулинець друкував свої вірші і в нашій газеті, яку уважно читає  від першої до останньої сторінки вже давно.

А учні місцевої школи приходять до дідуся-всезнайка з проханням допомогти в написанні краєзнавчих робіт, на що той завше охоче відгукується.

Ось для прикладу   рядки автора  про «Скулинський храм»:

Ми подорожували селом далі. Оминали великі й маленькі будинки, зустрічали й проводжали поглядом  місцевих жителів, які поспішали у  своїх справах. Над  небесною блакиттю виблискувала золотавими куполами церква Іоанна Богослова і, здається, сам Всевишній посилав на  село Свої милість й благодать.

Гордяться скулинці й  тим, що сім’я  Віталія Карпюка, відомої на Волині людини, пов’язана з їхнім селом. Народилися і виросли тут Павло і Станіслав Ющики,   до цих пір живе легендарна зв’язкова УПА Ганна Зелена.

 До речі, не забуває Віталій Карпюк  про свій рідний куточок волинського краю, часто навідується сюди, аби відвідати могили батьків. До слова,  його односельчани дякують Віталію Володимировичу за те, що  допоміг   в  огородженні кладовища.  А це – свята справа. 

Хочеться щиро побажати миру всім Вам, щедрі душею люди,  із “золотими” руками, які не знають втоми, злагоди в домівках і побільше позитивних моментів, які додають сил жити, любити  й творити!

НА ЗНІМКАХ: Скулин сьогодні. Квітень, 2018 рік. 

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.