Лицар українського лісуМинає 70 років із дня трагічної загибелі видатного дослідника лісу Андрія Пясецького. Учений, політичний та громадський діяч, міністр лісів в Уряді Ярослава Стецька, він загинув від фашистської кулі у 33-річному віці після виснажливого кількамісячного ув’язнення. Видана того ж року у 25 примірниках без дозволу німецької цензури його праця “Про побудування і біологічний розвиток ряду типів українського лісу”, яка в наш час не втратила своєї наукової вартості, стала раритетом.
Андрій Пясецький народився 27 серпня 1909 року у галицькому селі Реклинці біля Великих Мостів і був наймолодшим серед п’яти дітей у родині місцевого священика Лева та Софії з роду Подолинських. Під час навчання у Львівській державній українській гімназії вступає до молодіжної скаутської організації “Пласт”.
У 1927 році, по закінченню гімназії, Андрій стає студентом рільничо-лісового факультету Львівської політехніки. У 1933 році, захистивши дипломну роботу на тему “Охорона лімби (кедра) в Горганах”, 25-річний А. Пясецький отримує диплом інженера-лісівника.
Сповнений молодечої енергії, він організовує технічне лісове бюро “Сільва”, яке займалось веденнямлісового господарства.
Не припиняє Андрій участі і в роботі підпільного “Пласту”. У довоєнній періодиці, зокрема у часописах “Вогні”, “Дороги”, “Гей-гу, гей-га”, “Неділя” та інших можна натрапити на нариси, статті, поезії, підписані псевдонімом “Дусько” або криптонімом “Д.”.
Вибухнула польсько-німецька війна. Андрій Пясецький, не чекаючи, яким чином розгортатимуться політичні події, на базі Дирекції державних лісів, яка була знаряддям польської колоніальної політики, організовує в часи безвладдя лісосировинний трест і, прибравши до своїх рук управління лісами краю, звільняє з посад старі скорумповані кадри, ставлячи на їх місце людей чесних та патріотично налаштованих. З приходом радянської влади посаду довелось покинути.
Прагнучи серйозно зайнятися науковою роботою, влаштовується у політехнічній інститут. Того ж таки 1940 року отримує звання доцента кафедри лісової ботаніки. Розпочинає працю над дослідженням лісової типології.
Андрій Львович організовує лісову науково-дослідну станцію. Він приходить до висновку, що дослідити динамічні закономірності між лісорослинними асоціаціями, а також основні біологічні процеси в них, можна “при безпосередній сполуці дослідних ділянок між собою”. Йому поталанило відшукати унікальну ділянку лісостану, де впродовж 1050 м утворився цілий комплекс типів лісу за зростанням багатства грунту та зменшенням вологості (“трофогігрогенний”).
Пясецький починає закладати типологічний профіль. Цьому, класичному нині експерименту, передує глибоке вивчення розвитку лісової типології в Європі. Знайомиться з працями фінських, польських, російських та українських учених.
В 1940 році Андрій Львович їде в наукове відрядження до Києва, щоб особисто познайомитися з фудатором української типологічної школи П. С. Погребняком.
Інтенсивна наукова діяльність А. Пясецького у 1940-1941 рр. була не тільки глибокою, а й різнобічною. Він видав 1940 року працю “Про українську лісову типологію”, впроваджує передові підходи до класифікації лісів.
Перед Другою світовою війною працівники НКВС заарештовують вченого і ув’язнюють у львівських Бригідках, в’язниці, перетвореній більшовиками у фабрику смерті. Андрій Львович був одним із тих в’язнів, які дочекалися приходу німців живими.
30 червня 1941 року у Львові відбулися Українські національні збори, які проголосили відновлення Української самостійної держави на чолі з Ярославом Стецьком. А. Пясецький погодився обійняти пост міністра лісів.
Як і слід було чекати, фашисти не визнали Уряду, оголосивши через два тижні про його розпуск. Одна за одною накочуються репресії. 15 вересня 1941 року гестапівці заарештовують 300 членів ОУН, серед них Я. Стецька та С. Бандеру, розстрілюють 15 керівних діячів цієї організації. У тяжких умовах чергової окупації А. Пясецький організовує Український лісовий науково-дослідний інститут.
За доносом в гестапо 8 січня 1942 року Андрія заарештовують. Під час ув’язнення в тюрмі на Лонського він добровільно зголосився допомагати хворим на тиф в’язням як санітар, і сам переніс цю тяжку недугу. Не пропадала надія на визволення. Однак у відповідь на вбивства українськими підпільниками офіцера німецької поліції, фашисти розстрілюють в Галичині 100 заручників, зокрема 28 в’язнів, серед яких був і А. Пясецький, — у Львові.
25 листопада 1942 року на схилі гори за Янівським цвинтарем, куди він не раз із друзями-пластунами ходив віддавати шану стрілецьким могилам, обірвалося його життя.
Підготував Ігор ВИЖОВЕЦЬ.
НА ЗНІМКУ: Андрій Пясецький.
Залишити коментар