Пам’ять / Провели Героя в останню путь

Провели  Героя в  останню  путь

Клята війна обірвала життя ще одного нашого земляка. Нещодавно ковельчани попрощались з Дмитром Ягодою. Він загинув 15 травня під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Довгеньке Ізюмського району Харківської області.

У Свято-Благовіщенському соборі відбулась панахида за військовослужбовцем. Потому жалобна процесія пройшла на площу Героїв Майдану.

«Знову сумна подія зібрала нас разом. Ми проводимо в останню путь нашого Героя. Дмитро – з багатодітної родини. Також у Збройних силах України служить його брат, якому дозволили приїхати, і він сьогодні разом з нами. Спасибі батькові Вікторові Степановичу за таких синів! Глибоке співчуття – всім рідним і близьким. Ми повинні зробити все, щоб ці жертви не були марними. Щоб Україна, за яку поклали життя наші хлопці, була такою, про яку вони мріяли”, – сказав міський голова Ігор Чайка.

Дмитру Ягоді нещодавно виповнилось 45 років. У Збройні Сили України пішов добровольцем: мав хорошу підготовку, у минулому служив у спецназі. У нього залишився син Роман.

Вічна пам’ять Героєві!

Волноваха – наш біль

Рівно вісім років тому неподалік міста Волноваха Донецької області проросійські бойовики фактично розстріляли один із підрозділів сил АТО. Тоді загинуло 18 воїнів 51-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України, ще 30 зазнали поранень. На той момент таких втрат за один бій українська армія ще не знала. Біля Волновахи обірвалось життя ковельчанина Олександра Артемука.

На Меморіал Слави, де встановлено стелу пам’яті на честь наших земляків – загиблих учасників АТО та Героїв Небесної Сотні, прийшли представники міської та районної влади, рідні Героїв, військові побратими, молодь, духовенство, аби вшанувати пам’ять захисників України.

“Трагедія під Волновахою стала першим гучним відлунням, яке прийшло до нас на Волинь за тисячу кілометрів. Водночас, ми побачили звіряче обличчя ворога, з яким воюємо. Це — варвари, які прийшли на нашу землю, щоб знищити все живе, щоб влаштувати українцям новий геноцид у XXI столітті”, – звертаючись до присутніх, сказав міський голова Ігор Чайка.

Він продовжив: “Тоді, у 2014, Волинь не залишила Волноваху: збудувала там український храм, налагоджували зв’язки. І все це тепер зруйновано. Це те, що несе нам “рускій мір”. Саме тому ми чинимо такий опір. І у нас є те, чого немає в нашого ворога. У нас є пам’ять, яка приводить нас сюди. Ми шануємо наших Героїв. Це — запорука нашої Перемоги”.

Ковельчани хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих. Поминальну панахиду відслужили священники Православної Церкви України.

22 травня 2014 року – трагічна сторінка нашої новітньої історії. Це наш спільний біль, це величезна втрата для усіх волинян.

Битва за Україну триває.

Україна вистоїть і переможе!

Слава Україні!

Напередодні пам’ять Олександра Артемука вшанували у його школі №2 м. Ковеля. На фасаді закладу, де він навчався, встановлено меморіальну дошку.

“Саме тоді, 22 травня 2014 року, у німий від болю і скорботи день, ми відчули, що війна прийшла в кожну українську родину”, – про це говорили присутні на заході.

Директор навчального закладу Сергій Дружинович закликав берегти пам’ять про Олександра, адже завдяки таким Героям Україна була, є і буде.

 Сержант Олександр Іванович Артемук загинув 22 травня 2014 року. Йому було лише 36. Він один із тих, хто вважав захист своєї Вітчизни не просто обов’язком, а й справою честі. Саме так говорив він рідним, коли допомагав Майдану. Він не раз їздив у Київ, відвозив зібрані для майданівців гроші та речі.

У перші дні оголошення мобілізації Олександр пішов до військкомату. І вже незабаром отримав повістку.

Він був хорошою людиною, зразковим сім’янином, турботливим сином і братом, вірним другом. В Олександра залишилось двоє синів і донечка. Указом Президента України від 04.06.2015 року Олександр Артемук нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно).

Метеріали підготував відділ внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю виконавчого комітету Ковельської міської ради.