Раді вітати Вас!
  • Головна
  • Контакти
  • Реклама
Весь архів випусків
  • Головна
  • Категорії
    • Повідомлення в номер
    • Місцева влада
    • Репортаж
    • Політика
    • Погода
    • Редакційна пошта
    • Духовність
    • Закон і ми
    • Благодійність
    • Пам’ять
    • Спорт, природа і здоров’я
    • Всяка всячина
    • Реклама і оголошення
    • З неопублікованого
  • Галерея
  • Про нас
  • Відгуки читачів
  • Передплата
  • Контакти
  • Четвер, 26 червня 2025 року №27 (12983)

Пам’ять / Залишився навічно в серцях земляків

27.07.2023

Р2Залишився навічно в серцях земляків

Йому  б виховувати своїх синів, турбуватись про дружину, маму, облаштовувати родинне обійстя. Але 21 липня Ковельська громада провела в останню земну дорогу Олександра Леонідовича Ризванюка.
Він у перші дні повномасштабного вторгнення полишив роботу за кордоном і добровільно став до лав Збройних Сил України. Наш земляк воював у сьомому прикордонному загоні. Він захищав свою сім’ю, країну, нас із вами. А 18 липня на Донеччині його життя обірвала війна. Тепер йому назавжди 40.
Олександр жив у Ковелі. Виховувався у родині залізничників, де довгий час працював його тато, нині – брат. Коли створив власну сім’ю, то згодом почав зводити будинок у сусідньому селі Вербка. Для того, щоб мати кошти, поїхав працювати у Бельгію. Після 24 лютого повернувся, хоча мав повне право як батько трьох дітей не йти на фронт.
У юності Саша здобув спеціальність електрика у місцевому професійно-технічному училищі. Втім, був майстром на всі руки. А ще Олександр любив природу, рідну землю, засівати поля.
“Сьогодні ще одна нива залишиться без господаря, без господаря залишився його дім, який він не встиг добудувати. Мама не обніме сина, дружина — чоловіка, а діти не відчують батьківської теплоти. Схиляємо низько голови перед Героєм. Дякуємо за все, що він зробив для країни та кожного з нас”, – сказав під час громадянської панахиди міський голова Ігор Чайка.
Співчуття рідним, друзям, усім, хто знав Олександра, від імені побратимів висловив Володимир Прокопчук: “Важко говорити. Спасибі батькам за такого сина. Шкода, дуже шкода, що його уже нема. Він був дуже хорошим другом, людиною. Його усім не вистачатиме Спочивай з миром, друже, брате”.
Поховали Олександра Ризванюка на кладовищі села Вербка, поруч із батьком.
Вічна пам’ять і незгасима слава Герою!
Слава Україні!

Йому  б виховувати своїх синів, турбуватись про дружину, маму, облаштовувати родинне обійстя. Але 21 липня Ковельська громада провела в останню земну дорогу Олександра Леонідовича Ризванюка.

Він у перші дні повномасштабного вторгнення полишив роботу за кордоном і добровільно став до лав Збройних Сил України. Наш земляк воював у сьомому прикордонному загоні. Він захищав свою сім’ю, країну, нас із вами. А 18 липня на Донеччині його життя обірвала війна. Тепер йому назавжди 40.

Олександр жив у Ковелі. Виховувався у родині залізничників, де довгий час працював його тато, нині – брат. Коли створив власну сім’ю, то згодом почав зводити будинок у сусідньому селі Вербка. Для того, щоб мати кошти, поїхав працювати у Бельгію. Після 24 лютого повернувся, хоча мав повне право як батько трьох дітей не йти на фронт.

У юності Саша здобув спеціальність електрика у місцевому професійно-технічному училищі. Втім, був майстром на всі руки. А ще Олександр любив природу, рідну землю, засівати поля.

“Сьогодні ще одна нива залишиться без господаря, без господаря залишився його дім, який він не встиг добудувати. Мама не обніме сина, дружина — чоловіка, а діти не відчують батьківської теплоти. Схиляємо низько голови перед Героєм. Дякуємо за все, що він зробив для країни та кожного з нас”, – сказав під час громадянської панахиди міський голова Ігор Чайка.

Співчуття рідним, друзям, усім, хто знав Олександра, від імені побратимів висловив Володимир Прокопчук: “Важко говорити. Спасибі батькам за такого сина. Шкода, дуже шкода, що його уже нема. Він був дуже хорошим другом, людиною. Його усім не вистачатиме Спочивай з миром, друже, брате”.

Поховали Олександра Ризванюка на кладовищі села Вербка, поруч із батьком.

Вічна пам’ять і незгасима слава Герою!

Слава Україні!

Філон Вечір пам’яті

Саша Філон. 17 липня, йому було б 26. У день народження Сашка відбувся вечір пам'яті. У "Правильний простір – "Ватра", який він створив, прийшли рідні, друзі, знайомі, наставники, вихованці, аби згадати, розповісти про Героя, вшанувати.
Саша Філон – справжній воїн, чоловік, націоналіст, командир взводу підрозділу "Вовча зграя" третьої окремої штурмової бригади Збройних Сил України. Клята війна відібрала у нього життя. Тепер він назавжди у наших серцях.
Секретар міської ради Оксана Багнова пригадала останню зустріч з Олександром у міській раді, яка відбулась на початку травня, коли він і його побратими були у відпустці.
"Досі не можу повірити, що його більше немає з нами. Завжди пам'ятатиму ті милі ямочки на щоках. Щиру усмішку і ясні очі. Назавжди вірний Україні і Ковелю Саша Філон. Нам усім, хто любив і пам'ятає Сашу, треба кріпитися, рости, молитися і робити все можливе, щоб його жертва і жертви усіх воїнів були недаремними".
Він умів запалювати, організовувати, об'єднувати, надихати, мотивувати. У свої 23 уже здійснив свою мрію – відкрив у Ковелі зал для занять рукопашем гопак, навчав діток цьому бойовому мистецтву. Був головою Молодіжної ради нашого міста. Він міг зробити й змінити дуже багато. У нього вірили, йому довіряли. Він був лідером.
Його наставник Дмитро Ткачук каже, що уже в одинадцять років, коли Саша вперше був на таборуванні у "Волинській Січі", помітили, що він дуже цілеспрямований, спортивний, наполегливий. Хлопець не просто любив Україну, він змінював її. Як тільки почалась війна, залишив мирні справи і став на захист своєї країни.
Саша встиг створити сім'ю. Його дружина Аня принесла особисті речі Сашка, попросила, аби всі його запам'ятали усміхненим, таким, яким він йшов життям.
– Він говорив, що буде найдобрішим командиром. Він був таким – найкращим, добрим, особливим. Його називали  "Вірний", бо був вірним до загину – державі, сім'ї, друзям.
Саша на своїй сторінці у Фейсбук підписував фото дуже оптимістично: "Живіть життя", "Посміхайтесь".
Усі, хто прийшов на вечір пам'яті, довго не розходились. Говорили про Сашка, згадували різні історії. У кожного залишився якийсь свій штрих до його портрета.

Саша Філон. 17 липня, йому було б 26. У день народження Сашка відбувся вечір пам'яті. У "Правильний простір – "Ватра", який він створив, прийшли рідні, друзі, знайомі, наставники, вихованці, аби згадати, розповісти про Героя, вшанувати.

Саша Філон – справжній воїн, чоловік, націоналіст, командир взводу підрозділу "Вовча зграя" третьої окремої штурмової бригади Збройних Сил України. Клята війна відібрала у нього життя. Тепер він назавжди у наших серцях.

Секретар міської ради Оксана Багнова пригадала останню зустріч з Олександром у міській раді, яка відбулась на початку травня, коли він і його побратими були у відпустці.

"Досі не можу повірити, що його більше немає з нами. Завжди пам'ятатиму ті милі ямочки на щоках. Щиру усмішку і ясні очі. Назавжди вірний Україні і Ковелю Саша Філон. Нам усім, хто любив і пам'ятає Сашу, треба кріпитися, рости, молитися і робити все можливе, щоб його жертва і жертви усіх воїнів були недаремними".

Він умів запалювати, організовувати, об'єднувати, надихати, мотивувати. У свої 23 уже здійснив свою мрію – відкрив у Ковелі зал для занять рукопашем гопак, навчав діток цьому бойовому мистецтву. Був головою Молодіжної ради нашого міста. Він міг зробити й змінити дуже багато. У нього вірили, йому довіряли. Він був лідером.

Його наставник Дмитро Ткачук каже, що уже в одинадцять років, коли Саша вперше був на таборуванні у "Волинській Січі", помітили, що він дуже цілеспрямований, спортивний, наполегливий. Хлопець не просто любив Україну, він змінював її. Як тільки почалась війна, залишив мирні справи і став на захист своєї країни.

Саша встиг створити сім'ю. Його дружина Аня принесла особисті речі Сашка, попросила, аби всі його запам'ятали усміхненим, таким, яким він йшов життям.

– Він говорив, що буде найдобрішим командиром. Він був таким – найкращим, добрим, особливим. Його називали  "Вірний", бо був вірним до загину – державі, сім'ї, друзям.

Саша на своїй сторінці у Фейсбук підписував фото дуже оптимістично: "Живіть життя", "Посміхайтесь".

Усі, хто прийшов на вечір пам'яті, довго не розходились. Говорили про Сашка, згадували різні історії. У кожного залишився якийсь свій штрих до його портрета.

Не стало "Вірного"

Сашко найкращим був на 

ділі, не в словах,

І Україну,  як ніхто, умів

 любити.

Життя своє, що

 загартоване в боях,

Він не жалів, коли 

Її потрібно боронити.

Ще зовсім юного

 підрозділ бойовий,

Славний "Азов" прийняв

 в свої терени.

Завжди усміхнений,

 усюди щирий, свій –

Саме такі несуть попереду

 знамена.

Багато мрій та планів,

 сподівань,

І своє місто, і сім'ю

 розбудувати.

Та коли ворог прийшов,

 він без вагань,

Пішов зі зброєю Вкраїну

 захищати.

Його підрозділ участь

 брав в страшних боях,

То ж недаремне – "Вовча

 зграя" називались.

Герої Ковеля такими 

будуть у віках,

І нам безстрашними вони

 запам'ятались.

Не стало "Вірного",  

та прийняла земля,

Його хоробре тіло в вирві

 бою,

Коли приїхав навічно

 звідтіля,

Заплакав Ковель весь

 суцільною сльозою.

Плакав спортзал для

 Бойового гопака,

Де він дітей навчав

 молитвам й перемогам.

Де намагався з кожного

 зробити козака,

Вже не ходитиме Сашко

 по тих дорогах.

Державний прапор 

в скорботі майорить,

В сльозах героя 

до могили знов несемо.

Цінуйте, люди, шануйте

 кожну мить,

Бо завдяки, таким, як Він

 ми ще живемо!

Протоієрей Анатолій Яцків.


Залишити коментар

Ваш коментар з’явиться після перевірки модератором

ВІСТІ КОВЕЛЬЩИНИ

  • Редактор
    Вельма Микола Григорович
  • Перший заступник редактора
    Ляшук Світлана Олександрівна
  • Головний бухгалтер
    Шостацька Ірина Іванівна

Громадсько-політична газета "Вісті Ковельщини" 2012-2025