"Пам’ять народна — жива, подвиг полеглих — не забутий""Війну не можна вважати закінченою, поки не похований останній загиблий солдат"
(Олександр СУВОРОВ).
Саме ці слова видатного полководця стали лейтмотивом усіх підготовчих заходів з відзначення на території Білашівської сільської ради 68-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років.
ТУТ Впорядкували Братську могилу, в яку у післявоєнні роки було поховано останки понад 270 загиблих та померлих від ран воїнів, що брали участь у жорстоких боях за визволення Ковельщини, а також обеліск воїнам-односельчанам, які, визволяючи світ від фашистських загарбників, загинули і спочивають у Братських могилах, могилах Невідомого с
олдатах на фронтах Другої світової війни.
На адресу сільської ради надійшли повідомлення із Ковельського міського об’єднаного міськвійськкомату щодо увіковічення пам'яті воїнів Великої Вітчизняної війни, а саме:
– рядового Бурлаченка Миколи Арсентійовича;
– лейтенанта Ковтуна Кирила Трохимовича;
– рядового Циплако
ва Григорія Андрійовича.
Завдяки старанням, допомозі та оперативності багатьох небайдужих жителів населених пунктів сільської ради, благодійників, виконавчої влади району поновлено меморіальні плити на Братській могилі та написи прізвищ згаданих вище воїнів.
Хвилюючі зустрічі відбулися напередодні святкування 68-ї річниці Перемоги із родинами цих воїнів.
Подолавши понад тисячу кілометрів із м. Солнєчногорська Московської області (Російська Федерація) прибула родина рядового Г. А. Циплакова (син – Василь Григорович з дружиною Вірою Павлівною і внуком загиблого Григорієм Васильовичем). Вони привезли із собою відомості щодо захоронення у Братській могилі ще трьох воїнів, рідні яких мають намір приїхати на святкування 70-ї річниці визволення населених пунктів сільської ради від фашистських загарбників (у березні 2014 року).
Згодом прибула на побачення із батьком і прадідом родина рядового М. А. Бурлаченка (дочка – Мовчан Лідія Миколаївна, нині тимчасово проживає в Італії, правнучка Юлія із м. Києва).
Родина молодшого лейтенанта К. Т. Ковтуна із Дніпропетровської області (4 племінники: Іван Петрович, Валентина Петрівна, Віктор Іванович, Наталія Яківна, 2 внуки: Ігор Іванович та Валерій Олексійович та правнучка Поліна) прибула надвечір і залишилися на ніч із родиною Бурлаченка у гостинних білашівців, аби разом відзначити День Перемоги.
Не можна словами передати того, що відчували і гості, і місцеві жителі під час довгоочікуваної, майже через 70 років, зустрічі з рідними, людьми, які обіцяли повернутись із Перемогою, але героями полягли на волинській землі. Глибока шана і скорбота, пригорща рідної землі, низький уклін від рідних, які за станом здоров'я не змогли прибути, і квіти, квіти, к
віти – останні почесті рідним, дорогим серцю людям. Натомість поїдуть на батьківщину полеглих воїнів молоді саджанці берізок і ліщини, що проросли на місці, скропленому кров'ю солдата-визволителя.
І ось на календарі – Переможний травень, теплий і квітучий, як і 68 років тому, у незабутньому 1945-му році. Спливло відтоді немало часу, але й сьогодні величний подвиг захисників та визволителів залишається невичерпним джерелом патріотизму, прикладом вірного служіння народу.
В центрі села, серед мальовничого розмаїття квітів, зелені і святкового оформлення стоїть обеліск загиблим воїнам-односельчанам. Із самого ранку пісні Великої Перемоги скликали усіх на святкування Дня Перемоги, яке розпочалось урочистим мітингом. Зібралось багато жителів сіл Білашівської сільської ради, дорогих і почесних гостей.
Ведучі мітингу – сільський голова Катерина Юзинкевич і автор цих рядків з повагою говорили про великий подвиг воїна. Своєю хоробрістю і героїзмом, відвагою та безмежною любов'ю до Батьківщини воїни всьому світу довели, що Україна ніколи не скориться загарбникам. Учасники мітингу вшанували пам'ять земляків, які загинули на полях Великої Вітчизняної війни, а також фронтовиків і ветеранів війни, які нині покояться на кладовищах, хвилиною мовчання. Зі словами вдячності до учасників бойових дій, ветеранів війни і праці за врятоване і відбудоване сьогодення звернулися учні місцевої школи.
Поминальний молебень за загиблими воїнами відслужив настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці отець Віктор. Під вічно хвилюючу мелодію пісні "Степом, степом…" учасники мітингу поклали квіти пам'яті землякам, які не повернулися до рідної оселі.
Після цього учасники мітингу організованою колоною виїхали до Братської могили. Директор загальноосвітньої школи І-ІІ ст. с. Рокитниці Микола Чуль зупинився на історичних подіях 1944 року, що відбувалися під час визволення населених пунктів району, та післявоєнних років, коли було проведено перепоховання останків загиблих та померлих від ран воїнів.
Тут отець Віктор теж відслужив поминальний молебень. Присутні поклали квіти до підніжжя пам'ятника солдату-визволителю і вшанували хвилиною мовчання.
Продовжилися урочистості Дня Перемоги у будинку культури концертом аматорів сцени клубних установ сільської ради.
Звертаючись до ветеранів-односельців ведучі концерту (Лідія Куничник і автор цих рядків) зазначили, що земляки своїм патріотичним прикладом земляки засвідчили, як треба любити свою країну, боротися за її свободу, жертвуючи власним життям.
На превеликий жаль, щороку ветеранів залишається все менше і менше. Цього року їх було присутніх тільки двоє: Наталія Степанівна Федоренко і Яків Потапович Чуль. «Низький уклін Вам та велике спасибі за Ваш подвиг!» – звернулись до них ведучі.
Голова первинної організації ветеранів війни та праці Валентина Іванівна Чегус зауважила, що сьогодні по всій Україні вкриваються весняними квітами і величні пам'ятники, і скромні обеліски. Це означає: пам'ять народна – жива, подвиг полеглих – незабутий.
Звучать хвилюючі рядки вірша С. Пушика "Мати":
Одержала звістку матуся,
Що син її впав за Дністром.
Поїхала мати до сина
В далекі світи із села
І білу пшеничну хлібину,
і шитий рушник привезла.
Спинилась вона над водою,
На скелі Дністровій крутій:
Могила його під горою
І писаний камінь на ній.
Заплакала: "Сину, мій сину,
Як довго до тебе я йшла..."
Могилу, неначе дитину,
Руками вона обняла...
Присутні щирими оплесками, хлібом на вишитому рушнику як символ гостинності і життя вітають родини Ковтунів і Бурлаченків – дорогих гостей. Небагатослівні від хвилювання виступи В. І. Ковтуна і Л. М. Мовчан проникнуті щирою вдячністю і глибокою шаною до білашівців, які свято бережуть світлу пам'ять про воїнів-визволителів, які навіки залишились на гостинній волинській землі.
Тематичні слова сценарію органічно поєднувалися із виступами аматорів сцени: вокальної групи будинку культури с. Білашева, солістів Наталії Сидлярук і Петра Величка, дуету у складі Івана Корепанова та Володимира Макарука, читця Валентини Чегус.
По закінченню концерту сільський голова Катерина Юзинкевич щиро подякувала усім, хто допомагав у підготовці та проведенні заходів: жителю с. Іванівка Наумлюку П. О., депутату районної ради Топольському С. С., депутату сільської ради Боцю В. В., головам ФГ "Аюлен" Буцю В. А., "Перлина Турії" Яренчуку В. А., директору СТзОВ "Штерн Агро" Гораєвському І. Л., підприємцям Димчуку О. О., Буднік О. С., Ягодинцю П. С., директору СТ "Каскад - Плюс" Пархонюку В. Ф. та усім небайдужим жителям, членам виконавчого комітету, депутатам, керівникам та працівникам установ, організацій усіх форм власності сільської ради.
Закінчились урочистості гостинним і щедрим святковим обідом для ветеранів війни та праці, гостей свята.
Степан ТОПОЛЬСЬКИЙ,
депутат Ковельської районної ради.
НА ЗНІМКАХ: окремі з епізодів урочистих заходів з нагоди Дня Перемоги в населених пунктах Білашівської сільської ради.
Фото з архіву автора.
Залишити коментар