Вірний син України…Попрощатися з Вячеславом Максимовичем прийшли навіть люди, які завжди були його опонентами, а то й ворогами. Вони відгукнулися на поклик свого серця, і в душі, може, вперше об'єктивно й по-людськи вшанували людину, яка майже 40 років боролася за вільну Україну.
Вячеслав Чорновіл вів боротьбу в таборах, на засланні тоді, як деякі, з дозволу сказати, лідери славили інтернаціоналізм, "старшого брата" та видатну роль КПРС.
Прийшли до будинку учителя і ті, що зрадили Вячеслава Максимовича і розкололи РУХ. Неприємно було дивитись на людей, які ще кілька днів тому обливали покійного брудом, цькували на усіх рівнях.
Я не випадково розпочав розповідь з цих моментів, бо саме вони розкривають справжню суть кожної особи. Нагадаю, що Вячеслав Максимович загинув в дорожньо-транспортній пригоді 25 березня 1999 року.
Він обрав життя, яке прожив. Народився 24 грудня 1937 року (за документами – 1 січня 1938 р.) у с. Єрки Звенигородського району Черкаської області. Батьки були вчителями.
В 1955 році закінчив Вільхівецьку середню школу із "золотою" медаллю і одразу ж вступив до Київського державного університету ім. Тараса Шевченка. Уже в університеті мав неприємності через свої погляди. У 1960 році закінчив університет з "відзнакою". У 1960-1963 роках працював на Львівській студії телебачення редактором, старшим редактором передач для молоді.
У травні 1963 року переїхав до Києва. В 1964 році склав кандидатський мінімум, вступив до аспірантури Київського педінституту.
Був одним із зачинателів національно-визвольного руху шестидесятників.
У вересні 1965 року виступив разом з Іваном Дзюбою та Василем Стусом у кінотеатрі "Україна" на прем'єрі фільму С. Параджанова "Тіні забутих предків" з протестом проти арештів української інтелігенції.
З тих пір почалася епопея опального політика. Репресії лише посилили в ньому силу опору. Вячеслав Чорновіл уклав документальну збірку "Лихо з розуму". Книжку було надруковано за кордоном. За написані твори Чорновіл став лауреатом міжнародної премії імені Ніколаса Томаліна, а від СРСР отримав нове тюремне ув'язнення.
Звільнившись, продовжував політичну діяльність. В 1970 році Вячеслав Максимович розпочав випуск підпільного журналу "Український вісник". У 1972 році новий термін – 6 літ таборів. Але й вони не зламали патріота.
У березні 1990 року був обраний депутатом Львівської обласної ради та Верховної Ради України.
Восени 1991 року Вячеслав Чорновіл – кандидат на посаду Президента України. Як відомо, переміг Л. Кравчук, а Вячеслав Максимович став другим.
На Чорновола полювали усе життя. Затуляли рота, виривали з рук перо, арештовували, морили голодом, паплюжили плітками, погрожували.
Найжахливіше, що деякі з тодішніх міфів згодом почали повторювати й ті, кого він вважав за своїх прихильників, на чию допомогу розраховував.
Читаймо його, читаймо уважно, з олівцем, – і ми, сьогоднішні, багато чого переосмислимо. У цілому ряді випадків знайдемо відповідь на те, як жити далі, куди прямувати, чого стерегтися.
У нашому місті є вулиця Вячеслава Чорновола. На одному з житлових будинків розміщена меморіальна дошка Героєві України.
Дякую сім'ї Луцюків, які дбайливо доглядають за нею!
Яків ЛАВРЕНКО.
Залишити коментар