Про тих, на кого ще чекаютьДев'ятого травня 2013 року зі своєю донькою Олександрою вперше у житті подякувала ветеранам Великої Вітчизняної війни за те, що вони колись зробили для нас. За те мирне небо над нашими головами, за те, що хліб можемо просто купити замість того, щоб отримувати по картках, і за те, що вони були тоді саме там, куди їх зовсім юних (бо вже лишилися, мабуть, тільки ті, хто були тоді підлітками, а то й дітьми) закинула жорстока мачуха-війна.
Дякую їм і тепер, бо того травневого дня, певно, їхніми щирими молитвами знайшла через Інтернет могилу власного прадіда ХЛОПУКА Зіновія Никифоровича.
Шістдесят дев'ять років минуло після війни. Шістдесят вісім — від дня смерті іще багатьох ковельчан і жителів району. Скільки радості і сліз було в очах моєї мами! Ждав й діждався його син. А скільки ще чекають на Ковельщині?
Всі названі мною воїни загинули за коротких жорстоких дев'ять днів. Можливо, хтось із вас і досі ще чекає й знайде свого діда-прадіда у цих списках:
НОВОСАД Віктор Якович (? - 22.07.1944) - призивався Ковельським ОМВК;
ПРОСТОПЧУК Костянтин Тихонович (? - 24.07.1944) – призивався Ковельським ОМВК;
РЕМБА Микола Якимович (1924– 20.07.1944) – призивався Ковельським ОМВК;
СТЕПАНЮК Федір Трофимович (? - 22.07.1944) – призивався Ковельським ОМВК;
ЧИК Іван Гнатович (1925 - 22.07.1944) – призивався Ковельським ОМВК;
ЮРЧУК Степан Тарасович (? - 23.07.1944) – призивався Ковельським ОМВК;
рядовий АБРАМЧУК Лук'ян Гнатович (1910 – 17.07.1944) – призивався Ковельським ОРВК;
рядовий АБРАМЧУК Іван Макарович (1907– 20.07.1944) – призивався Ковельським ОРВК;
рядовий БАЛАК Юхим (Єфим) Трофимович (1908 – 20.06.1944) – призивався Ковельським ОРВК;
рядовий ВАКУЛЬЧИК (Вапульчук) Антон Хомович (Фомич) (? - 22.07.1944);
МОСЮК Микола Мойсейович (? - 25.07.1944) – призивався Ковельським ОМВК.
Поховання воїнів знаходиться у Латвії, волость Індрас, селище Індра. До речі, там поховані воїни, які загинули у Індрі, але є й ті, котрі, як вважалося, загинули у прикордонних районах Білорусі. А ще й ті, хто призивався Рожищенським ОРВК, ОМВК та інші.
Детальнішу інформацію, фото поховання можна знайти на сайті в Інтернеті: voin.russkie.org.lv/indra.php. Або ввести просто ІНДРА поховання воїнів.
Хто знайшов тут рідних, прошу зв'язатися зі мною через редакцію, буду рада почути і описати вашу історію у своїх віршах.
Я підходила до ветеранів
І казала, що дякую їм.
Хтось із них вернувсь до коханих,
Хтось вертався до матерів.
Дякую за те, що мирне небо
Наді мною – лиш салют гримить,
Що про те, де хліба взяти треба,
Думати не треба, лиш купить!
Дякую за те, що кожен вижив,
А на серці – невимовний щем,
Бо не знаю, де могила діда,
Омивається яким вона дощем?
Стало сумно, як ішла додому,
Та зігрілась поглядами тих,
Хто не покорився кату злому,
Переможцем став на свій поріг.
На порозі ждала колись діда –
Не діждався його той поріг.
Вечорами тими Степанида
Сльози сипала собі до ніг.
Не вернувсь додому її Зенько,
Не обняв та вже й не обніме.
Через рік важкий вдова у травні
Сорочку картату його пригорне...
Довго буде плакати-ридати,
Буде син сорочку ту носить,
Та жіноче серце буде ждати –
Важко без коханого їй жить.
Важко самій дочок підіймати,
Тяжко синові дорослим буть.
На порозі буде зустрічати
Того, хто не ступить більше тут.
Довго ждатиме, поки безсила
На порозі тому упаде.
Але вже женила вона сина,
Дочка старша заміж піде.
Серцю більше ждать стало не сила,
Вже не каже: «До тебе іду»...
Тихо впала каменем безсила,
А душа зраділа – вже не жду!
Інна МИХАЙЛОВА.
Залишити коментар