Військового гартуЦя розповідь – про хорошу людину, військового, майора запасу зенітно-ракетних військ Миколу Павловича Тарасюка.
Він є свідком наслідків війни в Афганістані і Чорнобильської катастрофи, розвалу СРСР, перебудови, становлення незалежної Української держави, перших польотів у космос, освоєння цілинних земель.
Кращі свої роки провів у суворих кліматичних умовах військових гарнізонів Забайкалля. Службу проходив в Улан-Уде, Іркутську, Читі (станція «Мирная»), Ошалуку та ін.
У званні капітана, як один з кращих офіцерів Збройних Сил Радянського Союзу, був направлений військовим консультантом в Африку (Демократична республіка Судан, що на березі Червоного моря).
За відмінне виконання обов'язків консультанта в 1976 році був нагороджений легковою машиною ГАЗ-24, якою їздить і до цього часу.
У званні майора ще продовжував службу в Прикарпатському військовому окрузі в місті Ковелі. Важка військова служба загартувала офіцера.
За свою сумлінну і багаторічну працю Микола Павлович має державні нагороди.
З 1989 року – на заслуженому відпочинку, але не сидить без діла, займається спортом. Він – член волейбольної команди ветеранів м. Ковеля. Адже волейбол для нього – радість і життя.
"Найбільшою нагородою для мене є діти: донька Наталя, син Олександр, невістка Мирослава, онучата Аня і Настуся", – говорить нині ветеран.
Згадує він не раз і молоді роки, які так швидко пролетіли. Життя навчило його вірити в добро і творити його для сьогодення та майбутнього.
Отож, напередодні Вашого ювілею, міцного здоров’я Вам, Миколо Павловичу! Рідні просять Бога продовжити Вам вік, даруючи щастя на многії літа!
Орися ФІЛІПЧУК.
НА ЗНІМКУ: майор запасу Микола ТАРАСЮК.
Фото з домашнього архіву.
Залишити коментар