Такий у серці не вимовний щем...Завжди із хвилюванням їду на свою малу батьківщину, де колись жив, ходив до школи. І цього разу на запрошення земляків взяти участь у святі визволення села від фашистських загарбників охоче погодився.
Здається, з того часу, коли тут був, багато чого змінилося. Причепурилися хати, вулиці, а люди – привітні, наче й немає ніяких турбот.
...На шкільному подвір’ї, до якого туляться білокорі берези, вже почали збиратися люди з сіл Городища та Гредьок. Прийшло немало й молоді, а також тих, хто у свій час пережив війну. То тут, то там зав’язувалася невимушена розмова про сільські новини, а дехто згадав, як виживали у грізні роки війни, коли терпіли голод, ховалися від куль і снарядів.
На зеленому моріжку, де розмістилися вишиті рушники, – наче у тихому віночку. На полотні цвітуть яскравими барвами букети, літають голуби. Василь Гушинець, який теж прибув на урочистість, пригадав свої шкільні роки, школу, де працював директором, мав втіху від того, що тут посадив колись не одне дерево.
Ведучі свята звертаються до присутніх віршованими рядками, де «Волинь моя, прадавній краю… найрідніша в світі сторона». А потім на імпровізовану сцену, що прибрана вишитими рушниками, мальовничими картинами, виходить солістка Анастасія Харитонова, яка дарує учасникам урочистості пісню «Моє дитинство золоте». Хто в цю мить не згадав щемливого, до болю рідного дитинства, що й зараз гріє душу?
З піснею «Яснозора Волинь» виступила вокальна група. Ведучі свята нагадують про трагічні, тривожні дні війни.
Городищенський сільський голова Петро Олексюк, звертаючись до присутніх, вітає їх із святом визволення довколишніх сіл, зичить всім міцного здоров’я, бажає, щоб ніколи на нашу землю не приходила війна.
Згодом на сцену вийшли діти, які привітали учасників свята. А потім присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять тих, хто не повернувся із фронтових доріг.
З пошаною, глибокою повагою згадували на святі вдів, яким найбільше випало горя і страждань. Посивілі скроні у Ганни Авакумівни Фалюш, Галини Іванівни Скоклюк та Ганни Іванівни Фалюш, які й досі чекають своїх коханих.
Аня Федорук задушевно, піднесено прочитала вірш «Чекання матері».
Ведучі також привітали «дітей війни», які були присутні на святі. В дарунок їм прозвучала пісня «Біла криниця», яку виконало тріо у складі Марії Костюк, Євгенії Андрусик та Наталії Олексюк. Вірш про Волинь прочитала Оксана Вижовець.
Теплі і щирі побажання прозвучали на адресу воїнів-«афганців» Миколи Літвінчука, Анатолія Мороза, Степана Федорука, Леоніда Никитюка, Олександра Костючика, Миколи Степанюка. Їм Яна Федорук подарувала пісню «Ми – твоє майбутнє».
Багатьох присутніх зворушили слова ведучих, які тепло і щиро говорили про рідне село, «де ллється в серце пісня солов’я, де срібні ранки й вечори рожеві, і пам’ять про батьків свята…».
Вокальна група знову дарує учасникам свята задушевну пісню «Хатинко рідна». Присутні прийшли вшанувати тих, хто визволяв села, довго аплодували виконавцям цієї задушевної пісні, що нагадала рідний куточок, де «запах м’яти і ріллі…». Адже кожного, хто живе у мальовничому куточку свого краю, радує і тішить відчуття цієї краси. Про неї нагадала Аня Федорук піснею « У моєму краї».
З пісенним вітанням виступила солістка Оксана Мулярчук.
Прозвучали також гуморески, які прочитали Андрій Бруча, Сергій Мулярчук.
Згадали на святі добрим словом багатодітних матерів Антоніну Панечко, Надію Мазеїн, Валентину Кузьмінець, Ніну Федорук, Надію Стрільчук, Надію Лукашук. Їм подарувала пісню «Мамина порада» солістка Наталія Олексюк.
Вірші «Я – українка», «Калинова Україна», «І все це – Україна» прозвучали у виконанні Тетяни Бручі, Яни Федорук, Сергія Фалюша. Жартівливу сценку відтворили Василина Рибчук та Костя Рабчун.
По завершенню свята на шкільному подвір’ї, як завжди, пригостили присутніх смачним солдатським кулішем.
Степан СКОКЛЮК.
НА ЗНІМКУ: під час свята у Городищі.
Фото автора.
Залишити коментар